Миколаївської області
Справа №477/2002/23
Провадження №2/477/224/24
15 квітня 2024 року Жовтневий районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді Козаченка Р.В.,
із секретарем судових засідань - Клюсевич- Шараповою Н.М.,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,
В липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просив визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті бабусі ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок та земельну ділянку, площею 0,10 га, виділену для його будівництва та обслуговування, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а також на земельну ділянку, площею 0,04 га, виділену для ведення особистого підсобного господарства за цією ж адресою.
На обґрунтування вимог вказав, що нотаріальному оформленні цієї спадщини заважає відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на право власності на будинок та на земельні ділянки.
Посилаючись не те, що є спадкоємцем після смерті баби і прийняв спадщину, якою спадкодавиця законно володіла, тому просив визнати за нею право власності на спадкове майно.
В судове засіданні сторони не з'явилися, про його час та місце були повідомлені належним чином, надали заяви з проханням розглянути справу без їх участі: позивач просив задовольнити позов, а представник відповідача в заяві позов визнав та не заперечував проти його задоволення.
Суд, вважаючи можливим здійснити розгляд справи без участі сторін в підготовчому судовому засіданні згідно положень ст. 200 ЦПК України, дослідивши матеріали та докази справи, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка на час смерті проживала та була зареєстрована по АДРЕСА_1 .
Після її смерті відкрилася спадщина, в тому числі право на наступне нерухоме майно на цією ж адресою: житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, та на дві земельні ділянки; одна - площею 0,10 га, призначена для його будівництва та обслуговування, інша - площею 0,04 га, призначена для ведення особистого підсобного господарства.
Земельна ділянка площею 0,10 га належала їй відповідно до державного акту серії МК № 05112, виданого 10 листопада 1993 року Українківською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області.
Земельна ділянка площею 0,04 га належала їй відповідно до державного акту серії МК № 05111, виданого 10 листопада 1993 року Українківською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області.
А будинок був нею викуплений за життя в радгоспі ім. ХХV з'їзду КПСС Жовтневого району Миколаївської області.
Положення ч.ч.1-4 ст. 1268, ч.1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України вказують на те, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори за місцем її відкриття або шляхом проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу; право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Заповіту ОСОБА_2 не встановлено, тому спадкування після її смерті повинно здійснюватися за законом.
На час відкриття спадщини (час смерті) ОСОБА_2 з нею був зареєстрований і проживав ОСОБА_1 - позивач, який відноситься до спадкоємців першої черги спадкування за законом за правом представлення, оскільки його мати ОСОБА_3 , яка є дочкою спадкодавиці, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Крім того, відповідно до копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 приватним нотаріусом Миколаївського нотаріального округу Миколаївської області Сапегою О.П., із заявою про прийняття спадщини звернувся у встановлений законом строк тільки позивач.
Так, відповідно до ст. 1261 ЦКУ країни у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
В той же час, нотаріальному оформленню спадщини на зазначену нерухомість позивачем заважає відсутність оригіналів правовстановлюючих документів.
За пунктами 1.2, 4.15, 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року передбачено, що при зверненні спадкоємця у зв'язку з відкриттям спадщини нотаріус з'ясовує обставини стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, а у разі якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього: у випадку відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Згідно письмового роз'яснення від 20 червня 2024 року виданого позивачу приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Сапегою О.П., неможливо оформити спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки не подано оригіналів правовстановлюючих документів на спадкову нерухомість.
За невстановлених обставин оригінали правовстановлюючих документі на нерухоме майно у виді земельних ділянок були втрачені.
Що ж стосується житлового будинку, то дійсно, право власності на нього не було зареєстроване в комунальному підприємстві “Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації”, однак згідно наданих доказів, будинок був придбаний спадкодавицею ОСОБА_2 , на підтвердження чого є копія квитанції до прибуткового касового ордеру № 942 від 27 грудня 1991 року про внесення коштів за будинок в сумі 3417 грн 75 коп у касу радгоспу ім. ХХV з'їзду КПСС Жовтневого району Миколаївської області, а також копія довідки, виданої цим же радгоспом в грудні 1991 року, в якій зазначено, що вона купила будинок в радгоспу за вказану суму і він перейшов до неї у власність.
В той же час, в уповноваженому органі право власності зареєстровано не було.
Згідно технічного паспорту, складеного 13 листопада 2023 року комунальним підприємством “Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації” будинок по АДРЕСА_1 має житлову площу 50,70 кв.м., загальну - 60,90 кв.м, а побудований він в 1982 році. Порушень при будівництві не виявлено.
Відповідно до записів у погосподарській книзі Галицинівської сільської ради Вітовського (Жовтневого) району Миколаївської області житловий будинок по АДРЕСА_1 , в цьому селі існує та рахувався на праві приватної власності за ОСОБА_2 , в тому числі і на час її смерті.
До 2004 року виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилося питання узаконення житлових будинків та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.
Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року.
На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 1 березня 1985 року № 105 “Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними радами народних депутатів ухвалювалися рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними по господарських книг сільських, селищних Рад із додатком списків громадян, яким ці будинки належали.
До вказаних правовідносин також підлягала застосуванню Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26.
Такими чином, записи у погосподарських книгах визнавалися у якості актів органів влади (публічної), що підтверджують право приватної власності.
За такого, наявність таких достовірних даних вказують, що ОСОБА_2 за свого життя мала всі законні підстави для отримання свідоцтва про право власності на будинок, але цього не здійснила.
Однак це не скасовує належність їй будинку.
Що ж стосується підтвердження права власності на земельні ділянки, то отримані судом від Управління Держгеокадастру в Миколаївській області копії зазначених державних актів підтверджують, що земельні ділянки належали ОСОБА_2 .
Положення ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України вказують, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельні ділянки переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
В результаті, дослідженими під час розгляду справи доказами підтверджено, що земельні ділянки та будинок належали законно на праві власності ОСОБА_2 , і після її смерті вони в порядку спадкування повинні відійти спадкоємцям, які прийняли спадщину, тобто позивачу як єдиному спадкоємцю за законом першої черги спадкування за правом представлення.
Враховуючи, що іншим способом, окрім судового порядку, позивач не може захистити своє спадкове майнове право, тому відповідно до ст. 16 ЦК України воно підлягає захисту шляхом визнання за ним права на нерухомість в порядку спадкування за законом.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 200, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на наступне нерухоме майно:
- житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку, площею 0,10 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавиці ОСОБА_2 відповідно до державного акту серії МК № 05112, виданого 10 листопада 1993 року Українківською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області;
- земельну ділянку, площею 0,04 га, призначену для ведення особистого підсобного господарства по АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавиці ОСОБА_2 відповідно до державного акту серії МК № 05111, виданого 10 листопада 1993 року Українківською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області;
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суду протягом 30 днів з дня проголошення.
Суддя Р.В. Козаченко