Справа № 353/1414/23
Провадження № 33/4808/708/24
Категорія ст. 122-4 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Луковкіна У.Ю.
Суддя-доповідач Гриновецький Б.М.
05 липня 2024 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Гриновецький Б.М. з участю водія ОСОБА_1 та захисника Благоридара С.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Благоридара С.М. на постанову Тлумацького районного суду від 6 червня 2024 року щодо ОСОБА_1 ,
Цією постановою ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1
визнано винуватим та закрито провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.122-4 КУпАП на підставі ст. 247 ч.1 п. 7 КУпАПу зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків передбачених ст.38 КУпАП.
Постановою суду встановлено, що 17.12.2023 року о 14 год. 10 хв. по вул. Кармелюка, 10, в м. Тлумач Івано-Франківської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Peugeot Expert», д.н.з. НОМЕР_1 , та залишив, на правопорушення встановлених правил місце ДТП до якої він причетний, тобто ОСОБА_1 своїми діями порушив п. 2.10А ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.
Суд мотивував свою постанову тим, що ОСОБА_1 слід визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, а саме залишив місце ДТП до якої він причетний, проте провадження в справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.122-4 КУпАП необхідно закрити на підставі ст. 247 ч. 1 п. 7 КУпАП, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 вважає постанову суду незаконною й необґрунтованою через істотні порушення процесуального та матеріального права. Вказує, що судом до видалення в нарадчу кімнату, для постановления ріщення по суті справи, неодноразово робилися висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні цього правопорушення; справа була передана на розгляд судді без автоматичного розподілу; справи №353/1409/23, №353/1411/23, №353/1412/23 та №353/1414/23 були визначені, як такі, що стосуються однієї і тієї ж події, однак вони не були об'єднані, а розглядалися як окремі справи; суд не повно встановив усі обставини справи; суд використав для доведення винуватості ОСОБА_1 недопустимі докази; суд покликається на документи, які не мають жодного доказового значення у цій справі, як на доказ винуватості ОСОБА_3 ; суд в різних постановах дає протилежну оцінку одним і тим самим документам; суд не взяв до уваги належно подані та оформлені докази, які підтверджують невинуватість ОСОБА_1 ; суд покликається на свої постанови прийняті в інших справах, які не були долучені до матеріалів цієї справи. На думку апелянта, постанова винесена всупереч практиці ЄСПЛ. Вважає, що головуюча суддя була упереджена в розгляді справи щодо ОСОБА_1 і в самому початку розподілу справи апелянт вважає, що були порушення. Посилання суду про те, що ОСОБА_1 без поважних причин не з'являвся до суду не відповідає дійсності та спростовуються матеріалами справи, оскільки в деяких випадках він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а в деяких випадках він перебував на лікуванні, оскільки являється інвалідом. Стверджує, що докази, які містяться в матеріалах справи є недопустимими та такими, що не підтверджують вину ОСОБА_1 , а тому не можуть братися судом до уваги. Вказує, що відповідно до змісту ст. 247 ч.1 п.7 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями і прийняття таких рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд. Наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення, якщо на час розгляду справи не закінчився строк давності.Просить постанову суду скасувати, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі ст. 247 ч. 1 п. 7 КУпАП, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Перевіривши справу, проаналізувавши апеляційні доводи та матеріали справи, апеляційний суд прийшов до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно ст.ст. 7, 280, 283 КУпАП постанова судді в справі про адміністративне правопорушення повинна бути законною й обґрунтованою. Постанова щодо ОСОБА_1 цим нормам закону не відповідає, тому підлягає скасуванню.
Апеляційний суд вважає, що при закінченні строку давності суд першої інстанції перевищив свої процесуальні повноваження з проведення судового процесу з дослідженням й оцінкою доказів. За межами строку давності суд зобов'язаний був закрити справу невідкладно без дослідження й оцінки доказів.
Відповідно до ст. 247 ч. 1 п.7 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Вищевказана норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.
Поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями і прийняття таких рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення прав людини на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За правилами ст. 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є лише постанова про накладення адміністративного стягнення, умовою якої є визначення вини. У справі щодо ОСОБА_4 суд не накладав стягнення, тому не повинен був визначатися з його виною.
Враховуючи, що у цій справі датою вчинення правопорушення є 17.12.2023 року, а постанова суду винесена 6.06.2024 року, тобто із значним перевищенням 3-х місячного строку накладення стягнення, то справа щодо ОСОБА_1 мала бути закрита судом невідкладно без продовження судового провадження, без дослідження доказів і встановлення вини особи чи її невинуватості. Так визначив законодавець у вказаних нормах КУпАП, надавши достатньо часу (3 місяці) органам поліції та суду для вчасного ухвалення рішення про винуватість особи. Інша судова практика суперечить цим нормам закону.
Така позиція апеляційного суду прямо випливає із змісту ст. 247 ч.1 п.7 КУпАП, де однозначно вказано, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи закінчився строк давності. Закінчення строку давності у цій справі було процесуальною перешкодою для суду будь-яким чином продовжувати у ній провадження, вона підлягала закриттю.
Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення, якщо на час розгляду справи не закінчився строк давності.
Таким чином, вина особи чи її невинуватість, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається за строком давності, що прямо вказано в ст. 247 ч.1 п.7 КУпАП.
Враховуючи, що у цій справі на час її розгляду судом першої інстанції закінчився строк давності, встановлений ст. 38 КУпАП, в межах якого можливе у ній судове провадження, то постанова суду підлягає скасуванню, а провадження в справі - закриттю на підставі ст. 247 ч. 1 п.7 КУпАП без підтвердження вини ОСОБА_1 .
Таке закриття справи не є процесуальною перешкодою для вирішення можливих питань про відшкодування завданих збитків у порядку цивільного судочинства, під час якого з використанням й оцінкою наявних доказів, при необхідності експертних висновків чи позиції спеціалістів, суд вирішить цивільно-правові спори між сторонами у цій автопригоді.
Не всі апеляційні доводи є підставою для скасування постанови суду, тому апеляція підлягає частковому задоволенню.
К е р у ю ч и с ь ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника Благодира С.М. задовольнити частково.
Постанову Тлумацького районного суду від 6 червня 2024 року щодо ОСОБА_1 скасувати, провадження у справі закрити на підставі ст. 247 ч. 1 п.7 КУпАП у зв'язку з закінченням строку давності, передбаченого ст. 38 КУпАП.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя: Б.М. Гриновецький