Справа № 192/648/24
Провадження № 1-в/192/54/24
Ухвала
Іменем України
28 червня 2024 року
Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
представника установи виконання покарань - ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт Солоному Солонянського району Дніпропетровської області клопотання ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Ягідному Новомосковського району Дніпропетровської області, на даний час відбуває покарання в Державній установі «Солонянська виправна колонія (№ 21)», засудженого 22.11.2019 Михайлівським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 71 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі,
про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким,
початок строку відбування покарання: 16.01.2020,
кінець строку відбування покарання: 13.10.2025
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним клопотанням, у якому просить застосувати до нього заохочувальну норму права, виражену у ст. 82 КК України та змінити невідбуту частину його покарання більш м'яким покаранням.
Клопотання обґрунтовує тим, що був засуджений вироком Михайлівського районного суду Запорізької області за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, остаточно призначене покарання у вигляді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі. Зазначає, що звільнення від відбування покарання із заміною на більш м'яке можливо при фактичному відбутті засудженим частини строку у відповідності зазначеного у ч. 4 ст. 82 КК України. Підставою заміни невідбутої частини покарання більш м'яким є встановленням судом того, що засуджений став на шлях виправлення та подальше відбування покарання може ефективно продовжуватися при застосуванні більш м'якого покарання. Засуджений просив витребувати в установи виконання покарань його характеристику за час відбування покарання, а також довідку про заохочення та стягнення. На його думку, в документах, які надасть адміністрація установи, чітко відобразиться виключно позитивна характеристика. Також в цих документах зазначається, що він відмежований від злочинної моралі та традицій, під час відбування покарання працевлаштований на об'єктах промислової зони ДУ «Солонянська виправна колонія (№ 21)», він долучений до благоустрою колонії, у чому надає приклад іншим засудженим, підтримує соціально-корисні зв'язки з рідними та близькими. Засуджений вважає, що прогрес у напрямку виправлення, який він зробив та досяг, зміни, які він зазнав, вказують на невиправданість його подальшого тримання в умовах суворого режиму, так як для цього немає обґрунтованих підстав.
У судовому засіданні засуджений клопотання підтримав, також посилався на те, що у нього дружина з дитиною за кордоном, він відбуває покарання у виді позбавлення волі, то вона не може приїхати, дитина вже три роки не ходить до школи, він хоче допомагати сім'ї, у вчиненому він розкаюється, висновки зробив.
Захисник клопотання засудженого підтримав, посилався на те, що покарання направлене на виправлення засудженого, що засуджений став на шлях виправлення, якщо засуджений став на шлях виправлення, то до нього застосовуються заохочувальні заходи, засуджений вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав, він має п'ять заохочень та працює. Також захисник звертав увагу, що представник установи виконання покарань не міг чітко пояснити кількість балів у висновку щодо ступеня виправлення засудженого.
Представник ДУ «Солонянська виправна колонія (№ 1)» вважав, що засуджений не став на шлях виправлення та його клопотання задоволенню не підлягає.
Прокурор також проти задоволення заяви заперечував, вказував, що до засудженого тричі застосовувались стягнення та заохочення мають не систематичний характер.
Суд, заслухавши засудженого, представника установи виконання покарань, прокурора, дослідивши матеріали справи, матеріали особової справи засудженого, вважає, що заява засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що засуджений ОСОБА_3 на теперішній час відбуває покарання у Державній установі «Солонянська виправна колонія (№ 21)». Початок строку відбування покарання: 16.01.2020, кінець строку відбування покарання: 13.05.2025.
Раніше був судимий:
10.09.2010 Новомосковським міським судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 297 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений 08.06.2011 на підставі п. «а» ст. 3 Закону України «Про амністію»;
16.08.2013 Синельниковським міським судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з випробуванням стоком на 3 роки; 25.12.2014 іспитовий строк скасований судом, направлений для відбування покарання, звільнився 21.04.2017 по відбуттю строку покарання;
28.03.2018 Михайлівським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі з випробуванням строком на 2 роки.
22.11.2019 ОСОБА_3 був засуджений Михайлівським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 121 КК України до 7 років позбавлення волі; на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складання призначеного покарання за цим вироком та з покаранням, призначеним за вироком Михайлівського районного суду Запорізької області від 28.03.2018, остаточно призначено покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі.
На час звернення до суду із заявою про заміну покарання більш м'яким засуджений відбув більше 2/3 строку покарання.
Суд зазначає, що за правилами, встановленими ч. 1 ст. 82 КК України невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м'яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.
Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення (ч. 3 ст. 82 КК України).
Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона була засуджена до позбавлення волі (п. 2 ч. 4 ст. 82 КК України).
Відповідно до ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив. Засоби виправлення і ресоціалізації засуджених застосовуються з урахуванням виду покарання, особистості засудженого, характеру, ступеня суспільної небезпеки і мотивів вчиненого кримінального правопорушення та поведінки засудженого під час відбування покарання.
Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким - того, що засуджений став на шлях виправлення.
Так, відповідно до характеристики, наданої засудженому ОСОБА_3 Державною установою «Солонянська виправна колонія (№ 21)» у квітні 2024 року, в установах виконання покарань за останньою судимістю він знаходиться з 17 квітня 2019 року.
У період перебування у ДУ ВУВП № 11 характеризувався посередньо.
У Державній установі «Солонянська виправна колонія (№ 21)» знаходиться з 30 грудня 2021 року. В установі виконання покарань працевлаштований до режимної бригади на промисловій зоні установи виконання покарань. За час відбування покарання характеризується посередньо.
ОСОБА_3 у взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи. Намагається утримувати у чистоті та порядку спальне місце та приліжкову тумбочку, має охайний зовнішній вигляд, намагається самостійно виконувати роботи із самообслуговування, достатніх навичок для самостійного їх виконання не має, з розуміння ставиться до виконання робіт із благоустрою установи, намагається дотримуватись вимог пожежної безпеки і безпеки праці. Засуджений бере участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу (Духовне відродження), позову не має, виконавчі листи не надходили, на профілактичному обліку не перебуває.
Разом з тим, засуджений не приділяє уваги необхідності дбайливого ставлення до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснення за ними належного догляду, використання їх тільки за призначенням, до виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість. Засуджений не бере особисту участьв організації виховних заходів, які провадяться в установі, не бере участь у роботі самодіяльних організацій, не проявляє соціальну корисну активність в організації їх роботи.
29.10.2021 комісією установи виконання покарань відмовлено засудженому у застосуванні зміни умов тримання відповідно до ст.ст. 100, 101 КВК України, як особі, що не стає на шлях виправлення.
10.02.2023 комісією виправної установи відмовлено засудженому у застосуванні заміни не відбутої частини покарання більш м'яким покаранням відповідно до ст. 82 КК України як особі, що не стала на шлях виправлення (а.с. 41).
Суд також звертає увагу, що за тривалий період відбування покарання (із січня 2020 року) до засудженого було застосовано лише чотири заохочення. Також до засудженого було застосоване три стягнення, останнє у листопаді 2023 року, які натепер є погашеними (а.с. 42).
Суд звертає увагу, що згідно з витягом із щоденника індивідуальної роботи із засудженим додержання ним правил поведінки, встановлених КВК та ПВР колонії, дотримання правил трудового розпорядку, дотримання вимог безпеки праці за І, ІІ, IІІ, IV квартали 2022 року, І квартал 2023 року оцінено як «задовільно», за ІІ квартал 2023 року - «добре», за IІІ, IV квартали 2023 року, І квартал 2024 року - знову «задовільно» (за шкалою оцінювання: «незадовільно», «задовільно», «добре»), (а.с. 13, 14).
При вирішенні клопотання засудженого про заміну покарання більш м'яким суд не бере до уваги наявний в особовій справі висновок щодо ступеня виправлення засудженого (а.о.с. 110 - 113), оскільки, як вбачається висновку комісії, предметом перевірки було те, чи довів засуджений своє виправлення (підкреслено: «не довів свого виправлення»), а не те, чи став засуджений на шлях виправлення (а.о.с. 113).
Суд враховує обставини, на які посилаються засуджений та його захисник, в тому числі, що засуджений працевлаштований та має заохочення.
Суд зазначає, що за змістом п. 1 ч. 1 ст. 9 КВК України неухильне додержання правил поведінки, які передбачені для засуджених, є обов'язком засудженого, і виконання даного обов'язку є лише одним з критеріїв, зазначених вище, які в своїй сукупності дають підстави вважати, що засуджений довів своє виправлення.
Суд також зазначає, що позитивні зміни у поведінці засудженого мають місце, однак за вказаних обставин суд не може зробити висновок, що такі зміни є сталі та незворотні та що засуджений став на шлях виправлення.
Таким чином, оцінивши у сукупності досліджені докази, зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання засудженого про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким потрібно відмовити.
Керуючись ст. 82 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд
постановив:
У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим - з моменту вручення йому її копії.
Суддя ОСОБА_1