Справа № 161/4499/23 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В. П.
Провадження № 22-ц/802/656/24 Доповідач: Бовчалюк З. А.
03 липня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бовчалюк З.А.,
суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Державного комунального підприємства «Луцьктепло» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою позивача Державного комунального підприємства «Луцьктепло» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 квітня 2024 року,
21.03.2023 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за надані послуги. Вказував, що боржники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , є споживачами послуг по теплопостачанню, що надаються ДКП «Луцьктепло» у зазначене житло. Оскільки, відповідачі свого обов'язку по оплаті житлово-комунальних послуг належним чином не виконували, у них станом на 01.03.2022 року виникла заборгованість по теплопостачанню перед ДКП «Луцьктепло» в розмірі 23692, 90 грн. Крім того, за несвоєчасне внесення плати за послуги, на всю суму боргу боржникам нараховано інфляційні втрати у розмірі 884, 85 грн. та 3% річних у розмірі 236, 34 грн.
З врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідачів на користь ДКП «Луцьктепло» заборгованість за надані послуги по теплопостачанню в розмірі 22662,18 грн., інфляційні втрати у розмірі 884, 85 грн., 3% річних у розмірі 236, 34 грн та понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684 грн.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 квітня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій покликаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить рішення скасувати та постановити нове судове рішення, яким стягнути з відповідачів на користь позивача заборгованість за комунальні послуги в розмірі 14059, 14 гривень , 884,85 - інфляційні нарахування та три відсотка річних в розмірі 236, 34 гривень.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Окрім того на адресу апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшло ряд заяв про притягнення позивача до кримінальної відповідальності, за неправдивий, на думку ОСОБА_2 , виклад апеляційної скарги.
Необхідно зазначити, що позивач скористався своїм правом, яке передбачено нормами ЦПК України на апеляційної оскарження рішення суду першої інстанції та на власний розсуд виклав обставини справи та обґрунтування заявлених вимог. Колегія суддів не вбачає правових підстав для ініціювання питання про притягнення керівника ДКП «Луцьктепло» до кримінальної відповідальності.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження та без повідомлення учасників справи.
За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття постанови у цій справі є 3 липня 2024 року - дата складення повного судового рішення.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг (ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Статтею 179 ЖК України передбачено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлові комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Крім того, відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Такому праву відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (надалі - Закону) обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
При цьому, відповідно до п. 6 ч.1 ст. 1 Закону індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18.
Відповідно до вимог частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово- комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-УІІІ, індивідуальний споживач зобов'язаний: п.п. 1 укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; п.п.5 оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Договори, оприлюднені на офіційному сайті підприємства 11.10.2021 та 15.11.2021 в розділі «Для дому» - «Публічний договір приєднання» за посиланням https://teplo- dkp.lutsk.ua/ua/publichnyi_dohovir_pryiednannia/, набули чинності в місячний термін після їх офіційного оприлюднення.
Фактом приєднання споживача до умов договору є вчинення споживачем будь-яких дій, котрі свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплати рахунка за наданні послуги, факти отримання послуги.
Статтями 7, 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, а обов'язком - оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Обов'язком виконавця, зокрема, є забезпечення своєчасності надання, безперервності і відповідної якості комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.
Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово- комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово - комунальних послуг.
Тому відповідно до зазначених норм Закону, зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов'язані вносити плату за їх використання. Заборгованість за послуги по теплопостачанню підлягає солідарному стягненню зі всіх зареєстрованих відповідачів.
Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше останнього дня календарного місяця наступного за розрахунковим.
Згідно з Законом України «Про теплопостачання» теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами. В свою чергу, ч. 6 ст. 19 даного Закону зобов'язує споживача послуг щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.
Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 24 вересня 2013 року №577-1 ДКП «Луцьктепло» визначено виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у м. Луцьку. Відповідачі, які зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 є споживачами послуг по теплопостачанню, що надаються ДКП «Луцьктепло» у вказану квартиру.
Відповідно до інформації про осіб, які зареєстрували своє місце проживання «перебування в житлі» такими є: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який є неповнолітнім.
Таким чином, між позивачем та відповідачами виникли відносини, що породжують цивільні права та обов'язки, оскільки позивач надає житлово - комунальні послуги, а відповідачі ними користуються.
Свого обов'язку по оплаті житлово-комунальних послуг відповідачі належним чином не виконували, а тому станом на 01.03.2023 за їхнім особовим рахунком утворилась заборгованість по теплопостачанню та постачанню гарячої води.
Обсяги спожитих комунальних послуг по будинках визначається вузлами комерційного обліку, по квартирах -вузлами розподільчого обліку.
З наданих суду доказів вбачається, що будинок АДРЕСА_2 оснащений вузлом комерційного обліку теплової енергії. Квартира АДРЕСА_3 за даною адресою не обладнана вузлом розподільчого обліку гарячої води (індивідуальним засобом обліку), тому нарахування за послугу із постачання гарячої води здійснюється відповідно до кількості зареєстрованих осіб та затвердженої норм споживання гарячої води на одну особу - 3,6504 метрів кубічних, за діючими, затвердженими виконавчим комітетом Луцької міської ради, тарифами на послугу з постачання гарячої води.
Розподіл обсягів спожитої гарячої води проводиться відповідно до фактичних показників квартирних засобів обліку. Для квартир, не обладнаних лічильником гарячої води, розподіл проводиться відповідно до затвердженої норми та кількості зареєстрованих осіб по особових рахунках споживачів.
Проте як слідує з розрахунку доданого до позовної заяви, споживачі не сплачували кошти за послуги на рахунок ДКП «Луцьктепло», тому за особовим рахунком утворилась заборгованість, про що відповідачам було відомо з рахунків, які їм надавалися.
Позивач наполягає на тому, що відповідачі не здійснювали сплату за спожиті послуги, а відповідачі вказаних обставин належними та допустимими доказами не спростовують.
Факт реєстрації місця проживання відповідачів за адресою АДРЕСА_1 підтверджується довідкою з Реєстру Луцької міської територіальної громади. Дана довідка додавалася до позовної заяви і наявна в матеріалах справи.
У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачі виконали свій обов'язок, передбачений п.28, п.п.7 п.43, п.п.1 1, 11-і п.45 Правил надання послуги з постачання гарячої води, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182, та проінформували позивача у чітко визначений законом спосіб і час про фактичну кількість проживаючих у житлі осіб або про тимчасову відсутність в житловому приміщенні споживача та інших осіб понад 30 календарних днів шляхом подання ДКП «Луцьктепло» заяви та документального підтвердження їх відсутності.
Відповідно до п.п.11-1 п.45 постанови 1182, якщо період відсутності споживача та інших осіб перевищує шість місяців, споживач для реалізації права на неоплату вартості послуги у разі її невикористання (за відсутності приладів обліку) у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду зобов'язаний надавати виконавцю оновлену заяву з відповідними підтвердними документами в електронній або паперовій формі.
Аналогічні за змістом положення передбачені і у п.24, п.п.11 п.45 1 Правил, надання послуги з постачання теплової енергії, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830.
Окрім того відповідно до розділу IX Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 № 315 для цілей розподільчого обліку визначається кількість осіб у приміщенні, які фактично користуються комунальною послугою. Про цю кількість власник/наймач приміщення письмово повідомляє виконавця розподілу комунальної послуги, при цьому кількість осіб у приміщенні, які фактично користуються комунальною послугою для житлових приміщень не може бути меншою від кількості зареєстрованих у приміщенні осіб.
За інформацією, отриманою з Реєстру Луцької міської територіальної громади, до складу задекларованих/зареєстрованих осіб за адресою АДРЕСА_1 станом на 01.03.2023 входять 4 особи. Будь-яких заяв про те, що хтось з відповідачів не проживає за вищезазначеною адресою матеріали справи не містять.
Наведені обставини свідчать про правомірність дій підприємства щодо нарахування спожитих комунальних послуг усім відповідачами, проте ці обставини не були враховані судом першої інстанції.
Також судом першої інстанції не належно досліджено квитанції про оплату комунальних послуг за період з 01.06.2022 року по 31.01.2023 року, які були надані в суді відповідачем під час розгляду справи по суті.
Колегією суддів встановлено, що до моменту звернення до суду з позовом відповідачами не здійснювалася сплата за спожиті послуги по теплопостачанню.
Згідно поданих ОСОБА_2 квитанцій, заборгованість за заявлений період з травня 2022 по січень 2023 року була оплачена лише частково.
Зокрема на момент подання позовної заяви до суду загальна заборгованість за період з травня 2022 по січень 2023 складала 23692,9 грн.
В процесі розгляду справи за запитом суду була отримана довідка з державної прикордонної служби України, яка засвідчувала, що ОСОБА_3 та його син ОСОБА_4 в період з 01.01.2022 року по 07.07.2023 року перебувають за межами України і послугою з постачання гарячої води не користуються.
З матеріалів справи вбачається, що з врахуванням довідки з державної прикордонної служби України, яка засвідчувала, що ОСОБА_3 та його син ОСОБА_4 в період з 01.01.2022 року по 07.07.2023 року перебувають за межами України, яка була отримана на запит суду, ДКП «Луцьктепло» здійснило перерахунок суму наданої послуги за нормою споживання на двох осіб, та зменшило нарахування за січень 2023 року, який охоплюється позовом і відповідно зменшилися позовні вимоги до 22662,18 грн.
Відповідно до п.6 ч. 1 ст. 7 ЗУ « Про комунальні послуги» споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку).
Судом встановлено, що відповідачам з травня 2022 по січень 2023 включно, нараховано за послугу з постачання теплової енергії 7325,46 грн, сплачено - 4808,73 гри, тобто заборгованість складала - 2516,73 грн; за абонентське обслуговування опалення 165,26 грн, сплачено - 147,82 грн, заборгованість - 17,44 грн; за послугу з постачання гарячої води - 15084,03 грн, сплачено- 3559,06 грн, заборгованість - 11524,97 грн; за абонентське обслуговування гарячої води нараховано 90,43 грн, заборгованість повністю сплачена.
Таким чином, на момент прийняття оспорюваного рішення суду за відповідачами була наявною заборгованість в розмірі 14059,14 грн, яка і підлягає стягненню з відповідачів в користь позивача.
Колегія суддів не вбачає правових підстав для стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних.
У пунктах 15,18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину, виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги -заборонено.
Оскільки інфляційні нарахування за прострочення виконання зобов'язання за договором про надання комунальних послуг нараховані за період з травня 2022 року по січень 2023 року, відповідачі звільнені від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за даним договором, як під час дії карантину, так і під час дії воєнного стану, а відтак відсутні підстави для стягнення заявленого в позовних вимогах: інфляційних нарахувань та три відсотка річних.
Безпідставними є твердження відповідача ОСОБА_2 про подвійне стягнення заборгованості за одні і ті ж періоди, з покликанням на рішення суду від 05 вересня 2022 року, яким стягнуто з відповідачів на користь Луцьктепло 70095,78 грн.
Враховуючи конкретні обставини даної цивільної справи, з метою повного та всебічного розгляду даної справи та перевірки законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційним судом було витребувано з Луцького міськрайонного суду Волинської області цивільної справи № 161/7775/22 за позовом ДКП «Луцьктепло» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Як вбачається з матеріалів справи № 161/7775/22, на користь ДКП «Луцьктепло» було стягнуто заборгованість, яка утворилась за період січня 2019 по квітень 2022 року, що підтверджується розрахунками заборгованості, які містять розрахункові періоди. В межах розгляду даної цивільної справи ДКП «Луцьктепло» просить стягнути заборгованість, яка утворилась саме з травня 2022 року по січень 2023 року, що також підтверджується розрахунками заборгованості, з зазначенням відповідних періодів.
Враховуючи зазначене, періоди за які позивач просить стягнути заборгованість за комунальні послуги в цих цивільних справах є відмінними, а тому відсутнє подвійне стягнення заборгованості, як помилково зазначає ОСОБА_2 ..
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та дійшов помилкового висновку що у відповідачів перед позивачем відсутня заборгованість тому згідно з нормами статті 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення, про часткове задоволення позовних вимог, а саме: стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованість за надання комунальних послуг в розмірі 14059, 14 гривень.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
ДКП « Луцьктепло» при зверненні до суду з позовом сплачено 2684 грн судового збору ( а.с.с 1), та за подання апеляційної скарги сплачено 4026, 00 грн судового збору.
Зважаючи на часткове задоволення позову, а саме 50,60 % (з заявлених 27783,37 грн, задоволено 14059,14 грн ) та з урахуванням норм ст. 141 ЦПК України у відповідному відсотковому співвідношенні підлягає і стягненню з відповідачів на користь позивача, сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1358,10 гривень та апеляційної скарги в розмірі 2037,16 гривень, разом 3395,26 гривень по 1131,75 гривень з кожного.
Керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Державного комунального підприємства «Луцьктепло» задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинського області від 16 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в користь Державного комунального підприємства «Луцьктепло» заборгованість за надання комунальних послуг в розмірі 14059, 14 гривень.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в користь Державного комунального підприємства «Луцьктепло» судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги по 1131, 75 гривень з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий-суддя:
Судді: