04.07.2024 Справа №607/11716/23 Провадження №1-кп/607/1007/2024
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у м.Тернополі в залі суду у відкритому судовому засіданні під час розгляду кримінального провадження №12022210000000130, стосовно ОСОБА_4 про обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.1 ст.345 КК України, -
встановив:
Прокурор ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням, в якому просить продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 на два місяці.
В клопотанні зазначено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.1 ст.345 КК України. На даний час продовжують існувати та не зменшилися ризики передбачені п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_4 у зв'язку із усвідомленням тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та усвідомлюючи міру покарання може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки він може бути відомий ОСОБА_4 , тому останній як особисто так і через третіх осіб може незаконно впливати на свідка з метою дачі ним неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ними від явки до органу досудового розслідування та суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан судового розгляду та його результати. Також зазначає, що ОСОБА_4 , постійно змінює місця проживання, не працює, немає постійного законного заробітку, на утриманні особи не перебувають, що свідчить про слабку міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його проживання. Вищевказане в цілому свідчить про те, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі з метою уникнення відповідальності може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, а також продовжувати вчиняти інші злочини, оскільки раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, в тому числі пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, що свідчить про стійкість його протиправної поведінки.
В суді прокурор ОСОБА_3 пояснив, що клопотання підтримує в повному обсязі, посилаючись на вказані у ньому мотиви та обставини.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив клопотання, як безпідставне і пояснив, що у нього є постійне місце проживання, постійне місце роботи, діти, які потребують батьківської турботи. Крім того, він хворіє цукровим діабетом і є інвалідом третьої групи. Зазначені в клопотанні ризики є надуманими, адже матеріали кримінального провадження знаходяться у прокурора. Ризик впливу на свідка надуманий, тому що свідок із зміненими анкетними даними.
Захисник ОСОБА_6 заперечив клопотання прокурора, як безпідставне.
Захисник ОСОБА_5 підтримав доводи ОСОБА_4 і просить визначити заставу, як альтернативу триманню під вартою.
На підставі статей 8, 129 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Суддя, здійснюючи правосуддя є незалежним та керується верховенством права; Основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Стороною обвинувачення доведено наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_4 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.1 ст.345 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, та вбачається із реєстру матеріалів долучених до обвинувального акту. При цьому слід зазначити, що відповідно до ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Згідно з частиною першою статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кодексу. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Прокурор ОСОБА_3 , посилаючись на матеріали кримінального провадження належно довів існування ризиків, які враховувались при обранні запобіжного заходу. Зокрема, доведеним є ризик того, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду. Наявність вказаного ризику підтверджується тим, що він обвинувачується у вчиненні злочинів, один з яких є особливо тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у виді виключно позбавлення волі, на строк від 9 до 12 років із конфіскацією майна, тому усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та розмір покарання, яке йому загрожує, він може умисно переховуватись від суду.
Також доведеним є ризик незаконного впливу обвинуваченим ОСОБА_4 на свідка, оскільки обвинувачений перебуваючи на волі, як особисто так і через третіх осіб може встановити особу свідка і незаконно впливати на нього з метою надання ним неправдивих, неповних показань, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ним від явки до суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан судового розгляду та його результати.
Крім того, ОСОБА_4 може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки раніше він притягувався до кримінальної відповідальності, що свідчить про стійкість його протиправної поведінки.
Судом встановлено, що вищезазначені обставини достатньо переконливо свідчать про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Доказів того, що інший, більш м'який запобіжний захід, крім тримання під вартою, зможе забезпечити виконання обвинуваченим належним чином покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти ризикам, передбаченим п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які зазначені прокурором у клопотанні, немає.
Вирішуючи подане прокурором клопотання, суд також враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину та можливість ухилення від явки до суду.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Посилання обвинуваченого на незадовільний стан здоров'я суд оцінює критично, оскільки доказів негативного стану здоров'я обвинуваченого, яке б перешкоджало йому перебувати в умовах місця попереднього ув'язнення, стороною захисту не надано.
Доказів існування обставин, що виникли після прийняття рішення про застосування запобіжного заходу та його продовження, та які б спростовували наявність чи свідчили про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також спростовують суспільну небезпеку особи обвинуваченого, стороною захисту суду не надано.
При цьому, наявність декількох ризиків у сукупності, існування яких доведене прокурором унеможливлює застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу, оскільки жоден з них не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання ним своїх обов'язків.
Враховуючи наведене, ОСОБА_4 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на два місяці, враховуючи хід судового розгляду даного кримінального провадження.
Відповідно до ст.201 КПК України обвинувачений, його захисник мають право подати клопотання про зміну запобіжного заходу. Копія клопотання та матеріалів якими воно обгрунтовується надаються прокурору не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
Оскільки, обвинувачений ОСОБА_4 , його захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 клопотання про зміну запобіжного заходу, в порядку передбаченому ст.201 КПК України не заявили, копію клопотання та матеріалів якими воно обгрунтовується не надали прокурору, не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання, тому немає підстав для прийняття рішення про визначення застави, про що в судовому засіданні просив захисник ОСОБА_5 .
Керуючись статтями 8, 129 Конституції України, Главою 18, ст.331 КПК України, суд,-
постановив:
Клопотання прокурора ОСОБА_3 задовільнити.
ОСОБА_4 продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на два місяці до 02 вересня 2024 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Строк дії ухвали про продовження строку тримання під вартою закінчується 02 вересня 2024 року в 23 год. 59 хв.
Копію ухвали вручити учасникам і надіслати до Державної установи «Чортківська установа виконання покарань №26» Міністерства юстиції України.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії ухвали.
Головуючий суддя ОСОБА_1