Справа № 693/1111/23 Суддя (судді) першої інстанції: Коцюбинська Ю.Д.
03 липня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Сорочка Є.О.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 10 квітня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції УПП в Одеській області Комарницького Сергія Сергійовича, третя особа - Управління патрульної поліції УПП в Одеській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови,
Позивач звернувся до суду із позовом до інспектора патрульної поліції УПП в Одеській області Комарницького Сергія Сергійовича, в обґрунтування якого вказав, що 27.08.2023 постановою серії ЕАТ № 7609049 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень. На думку позивача, дана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є необґрунтованою, оскільки відсутні докази порушення ПДР, зокрема, позивач стверджує про відсутність обмеження швидкості руху, невірне використання вимірювального засобу .
Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 10 квітня 2024 р. позов задоволено повністю.
Скасовано постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 7609049 від 27.08.2023, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 29.05.2024.
Задля належного повідомлення всіх учасників справи (отримання підтвердження повідомлення учасників справи), 29.05.2024 судове засідання було відкладено на 03.07.2024.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, інспектором патрульної поліції УПП в Одеській області Комарницьким С.С., винесено постанову серія ЕАТ № 7609049 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 340 грн.
Наведене і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідно до оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у зв'язку з порушенням ПДР за перевищення встановленої швидкості руху в межах населеного пункту. У постанові вказано, що швидкість автомобіля під керуванням позивача вимірювалась приладом TruCam. Відповідачем не надано до суду доказів того, що лазерний вимірювач швидкості TruCam в момент фіксації правопорушення був стаціонарно розміщений, а також того, що фіксація правопорушення здійснювалась в зоні дії дорожнього знаку 5.70. Тобто, з матеріалів справи неможливо встановити об'єктивну сторону згаданого вище правопорушення, оскільки відсутні належні докази вчинення такого правопорушення. Ані оскаржувана постанова, ані матеріали справи не містять достатніх відомостей про факт належної фіксації допущеного правопорушення належно встановленим технічним приладом. Натомість, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Відтак, з огляду на відсутність належних доказів допущення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП, притягнення позивача до адміністративної відповідальності є неправомірним.
Доводи апеляційної скарги. Апелянт наголошує на порушенні судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, в частині здійснення розгляду спору по відношенню до неналежного відповідача, позаяк, інспектор поліції не може бути належним відповідачем у справі про оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, адже здійснює повноваження від імені органу поліції. У даному випадку, належним відповідачем є Департамент патрульної поліції. Тож, судом першої інстанції помилково не було встановлено того, що поліцейський не є належним відповідачем по справі, та не здійснено відповідну заміну відповідача та/або не залучено по справі співвідповідача. Також, апелянт вказує на помилковість висновків суду по суті позовних вимог.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Статтею 213 КУпАП, встановлено, що справи про адміністративні правопорушення розглядаються: 1) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад; 2) виконавчими комітетами (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчими органами, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад та їх посадовими особами, уповноваженими на те цим Кодексом; 4) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених цим Кодексом, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, вищими спеціалізованими судами, Верховним Судом; 5) органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Розглядаючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що інспектор патрульної поліції УПП в Одеській області Комарницький Сергій Сергійович є належним відповідачем у справі.
Проте, така позиція суду першої інстанції є помилковою, з огляду на таке.
У розумінні пункту 7 частини першоїстатті 4 КАС України, термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб'єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом 11 частини першоїстатті 23 Закону України від 02 липня 2015року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Згідно з частинами першоюдругою статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху та передбачені частиною першою статті 140 цього кодексу. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Отже, працівники органів і підрозділів Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені органів Національної поліції, тобто діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а тому, у цьому випадку, не діють окремо від державного органу, посадовою особою якого вони є, виносячи одноособові рішення.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади- суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах або проходить службу в такому органі та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Тому, належним відповідачем як суб'єктом владних повноважень в адміністративній справі щодо оскарження рішень (дій чи бездіяльності) у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, є саме відповідний орган Національної поліції, а не посадова особа, яка від імені цього органу винесла певну постанову.
Однак, адміністративний позов позивачем заявлено до інспектора патрульної поліції особисто, тобто до неналежного відповідача.
Згідно з частиною четвертою статті 46 КАС України, відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Стаття 43 КАС України, визначено поняття адміністративної процесуальної правосуб'єктності.
Відповідно до частини першої статті 43 КАС України, здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій.
За приписами частини третьої статті 43 КАС України, здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Ураховуючи те, що належним відповідачем, як суб'єктом владних повноважень в адміністративній справі щодо оскарження рішень (дій чи бездіяльності) у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, є саме відповідний орган Національної поліції, а не посадова особа, яка від імені цього органу винесла певну постанову, саме відповідний орган Національної поліції є належним відповідачем у цій справі, до якого мали бути звернуті позовні вимоги позивача.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 17 вересня 2020 року в справі № 742/2298/17, від 26 грудня 2019 року № 724/716/16-а.
Одним з основних принципів адміністративного судочинства відповідно до статті 9 КАС України, є принцип офіційногоз'ясування всіх обставин у справі, який полягає у тому, що суд вживає визначенізакономзаходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина четверта).
Частинами третьоюп'ятою статті 48 КАС України, встановлено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Суд першої інстанції не звернув увагу за приведені вище обставини, не здійснив заміну відповідача належним або не залучив до участі у справі відповідний орган Національної поліції, як співвідповідача.
Суд зауважує, що суд апеляційної інстанції позбавлений компетенції на здійснення заміни неналежного відповідача в силу того, що суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції (частина п'ята статті 308 КАС України).
Судом не надається оцінка доводам апелянта стосовно недоведеності вчинення позивачем адміністративного правопорушення, адже враховуючи приведені обставини, відсутність у суду апеляційної інстанції компетенції на притягнення належного відповідача доучасті в справі на стадії апеляційного перегляду справи, рішення суду першої інстанції має бути скасовано та в задоволенні позовних вимог, звернутих до особи, яка не може відповідати за позовом, належить відмовити.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясованіобставини, що мають значення для справи, судом першої інстанції порушено норми процесуального права,що є підставоюдля скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухваленням нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Суд апеляційної інстанції переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, позбавлений можливості в межах наданої йому КАС України компетенції, виправити вказане процесуальне порушення суду першої інстанції, а тому, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з мотивів того, що позов заявлено до неналежного відповідача, оскільки ч. 7 ст. 48 КАС України, визначено, що заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Іншого процесуальним законодавством не передбачено.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте вже до належного відповідача.
З огляду на наведене, суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на неправильному застосуванні норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, та неповно з'ясовано обставини справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 272, 286, 315, 317 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити.
Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 10 квітня 2024 р. - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції УПП в Одеській області Комарницького Сергія Сергійовича, третя особа - Управління патрульної поліції УПП в Одеській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Є.О. Сорочко
В.В. Кузьменко