П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/3411/24
Перша інстанція: суддя Радчук А.А.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Турецької І.О.,
Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,
У лютому 2024р. ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ГУ НП в Одеській області, в якому просила:
- визнати протиправною відмову ГУ НП в Одеській області, викладену у листі від 29.01.2024р. №14/4-9, у здійсненні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 , 1972 року народження, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної чергової відпустки за 2020 рік у кількості 20 діб, за 2021 рік у кількості 45 діб та за 2022 рік у кількості 45 діб та відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 роки тривалістю 14 днів за кожен рік, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого мала станом на день звільнення, із включенням до нього усіх складових, у тому числі додаткової винагороди, що передбачена Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168 та доплати за службу в нічний час;
- зобов'язати ГУ НП в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , 1972 року народження, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної чергової відпустки за 2020 рік у кількості 20 діб, за 2021 рік у кількості 45 діб та за 2022 рік у кількості 45 діб та відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 роки тривалістю 14 днів за кожен рік, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого мала станом на день звільнення, із включенням до нього усіх складових, у тому числі додаткової винагороди, що передбачена Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168, у сумі 13 548,36грн., та доплати за службу в нічний час, у сумі 1 280,73грн., з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що з 15.08.1991р. по 6.11.2015р. вона перебувала на службі в органах внутрішніх справ України, а з 7.11.2015р. по 14.01.2023р. перебувала на службі в Національній поліції України, а саме в ГУ НП в Одеській.
Під час проходження служби в поліції позивачкою не у повному обсязі використані відпустки, а відповідач при її звільненні зі служби не виплатив грошову компенсацію за невикористані дні цих відпусток, що стало підставою для звернення до суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2023р. у справі №420/2679/23 зобов'язано ГУ НП в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , 1972 року народження, суму грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної чергової відпустки за 2020 рік у кількості 20 діб, за 2021 рік у кількості 45 діб та за 2022 рік у кількості 45 діб, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби; зобов'язано ГУ НП в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , 1972 року народження, суму грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 тривалістю 14 днів за кожен рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
12.01.2024р. позивачка звернулась до ГУ НП в Одеській області із заявою, в якій просила здійснити перерахунок та виплату грошової компенсації відповідно до рішення суду у справі 420/2679/23, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого мала станом на день звільнення, із включенням до нього усіх складових, у тому числі додаткової винагороди, що передбачена Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168, та доплати за службу в нічний час.
Однак, 29.01.2024р. листом №14/Ч-9 відповідач відмовив у задоволенні вказаної заяви.
ОСОБА_1 вважає вказану відмову протиправною та незаконною, у зв'язку із чим звернулась до суду із даним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарг без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, не має регулярного характеру та не відноситься до складу місячного грошового забезпечення, як доплата, що має постійний характер.
Що стосується доплати за службу у нічний час, то суд зазначив, що вона також не має постійного характеру, а тому вона теж не є складовим елементом місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 з 15.08.1991р. по 6.11.2015р. перебувала на службі в органах внутрішніх справ України, а з 7.11.2015р. проходила службу в ГУ НП в Одеській області.
Наказом начальника ГУ НП в Одеській області від 12.01.2023р. №22о/с ОСОБА_1 звільнена зі служби в поліції відповідно до п.7 ч.1 ст.77 ЗУ «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 14.01.2023р. (а.с.17).
Відповідно до посвідчення Серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є учасницею бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.16).
Враховуючи те, що питання щодо виплати позивачці компенсації за невикористані дні відпустки у вказаному наказі про звільнення не вирішувалось, позивачка звернулась до суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2023р. у справі №420/2679/23, визнано протиправною бездіяльність ГУ НП в Одеській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної чергової відпустки за 2020 рік у кількості 20 діб, за 2021 рік у кількості 45 діб та за 2022 рік у кількості 45 діб та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 тривалістю 14 днів за кожен рік; зобов'язано ГУ НП в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної чергової відпустки за 2020 рік у кількості 20 діб, за 2021 рік у кількості 45 діб та за 2022 рік у кількості 45 діб, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби; зобов'язано ГУ НП в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 тривалістю 14 днів за кожен рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
19.12.2023р. ОСОБА_1 звернулась до начальника УФЗБО ГУ НП в Одеській області із заявою, в якій просила повідомити їй з яких складових грошового забезпечення здійснювався розрахунок компенсації за невикористані дні відпустки та відповідно до яких нормативно-правових актів (а.с.28).
Листом УФЗБО ГУ НП в Одеській області від 22.12.2023р. вих.№14/Ч-768 (а.с.29) позивачці надано відповідь, якою повідомлено, що нараховані та виплачені суму грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної чергової відпустки за 2020 рік у кількості 20 діб, за 2021 рік у кількості 45 діб, за 2022 рік у кількості 45 діб та суму грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 тривалістю 14 днів за кожен рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби та керуючись Наказом МВС України №260 від 6.04.2016р., а саме згідно п.8 розд.3 «Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів».
У листі зазначено, що грошове забезпечення для нарахування грошової компенсації за невикористані календарні дні відпусток на день звільнення складає:
- посадовий оклад - 3 600грн.;
- оклад за спеціальне звання - 2 400грн.;
- надбавки за вислугу років 50% - 3 000грн.;
- надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції 80% - 7 200грн.;
- надбавка за службу в умовах режимних обмежень 15% - 540грн.;
- щомісячна премія 79,952% - 13 383,96грн.
12.01.2024р. ОСОБА_1 звернулась до начальника УФЗБО ГУ НП в Одеській області із заявою, в якій просила включити усі його складові без будь-яких умов та уточнень.
Однак, листом ГУ НП в Одеській області від 29.01.2024р. №14/4-9 їй відмовлено у здійсненні перерахунку та виплати грошової компенсації за невикористані відпустки із включенням до розміру місячного грошового забезпечення додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168, та доплати за службу в нічний час.
Позивачка вважає вказану відмову протиправною, а тому звернулася в суд із даним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій ГУ НП в Одеській області у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивачка пов'язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційних скарг, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає ЗУ «Про Національну поліцію» від 2.07.2015р. №580-VIII.
Відповідно до ч.1 ст.59 ЗУ «Про Національну поліцію», служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Згідно ч.10 ст.62 ЗУ «Про Національну поліцію», поліцейський: 1) забезпечується належними умовами для виконання покладених на нього службових обов'язків; 2) отримує в органах поліції в установленому порядку інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, та матеріали, необхідні для належного виконання покладених на нього обов'язків; 3) користується повноваженнями, передбаченими цим Законом, незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу; 4) своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України; 5) у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства; 6) захищає свої права, свободи та законні інтереси всіма способами, що передбачені законом; 7) під час виконання поліцейських повноважень користується безоплатно всіма видами громадського транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі), а також попутним транспортом. Поліцейські, які виконують повноваження поліції на транспортних засобах, крім того, мають право на безоплатний проїзд у поїздах, на річкових і морських суднах. Під час службових відряджень поліцейські мають право на позачергове придбання квитків на всі види транспорту і розміщення в готелях при пред'явленні службового посвідчення та посвідчення про відрядження; 8) може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов'язків та своїх професійних, особистих якостей.
Відповідно до пп.7 ч.1 ст.77 ЗУ «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.
Згідно з ч.1 ст.91 ЗУ «Про Національну поліцію», особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: 1) службу у святкові та вихідні дні; 2) службу позмінно; 3) службу з нерівномірним графіком; 4) службу в нічний час.
Статтею 92 ЗУ «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейським надаються щорічні оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
За приписами ч.9 ст.93 ЗУ «Про Національну поліцію», поліцейським, які звільняються зі служби в поліції за власним бажанням, за віком, за станом здоров'я (через хворобу) або у зв'язку зі скороченням штатів чи проведенням організаційних заходів, у році звільнення, за їх бажанням, надається щорічна основна відпустка з наступним звільненням, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. Датою звільнення поліцейського в цьому разі є останній день відпустки.
Приписами ч.10 ст.93 ЗУ «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського.
За правилами ст.94 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання (ч. 1).
Пунктом 1 Постанови КМУ «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015р. №988 установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Разом з тим, МВС України прийнято Наказ №260 від 6.04.2016р. «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських» (далі - Порядок №260).
Відповідно до п.3 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять:
1) посадовий оклад;
2) оклад за спеціальним званням;
3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер);
4) премії;
5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзацами 7,8 п.8 розділу ІІІ Порядку №260 встановлено, що поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні:
щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського;
щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.
Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У випадку призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день призупинення, крім премії.
Як вбачається із матеріалів справи, предметом спірних правовідносин є правомірність не включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за невикористані дні відпустки, додаткової винагороди передбаченої Постановою КМУ №168 та доплати за службу у нічний час.
Що стосується додаткової винагороди передбаченої Постановою КМУ №168, то судова колегія виходить з наступного.
Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим ЗУ від 24.02.2022р. №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому (і станом на час спірних правовідносин) відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні продовжувався.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Положеннями пункту 1 Постанови №168 (в редакції на дату її прийняття) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Постановою Кабінету Міністрів України від 7.07.2022р. №793 внесені, зокрема, такі зміни до Постанови №168:
- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць";
- пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»;
- доповнено постанову пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Ця постанова застосовується з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до пункту 2-1 Постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з метою врегулювання порядку та умов виплати додаткової винагороди поліцейським під час дії воєнного стану Наказом МВС України від 28.11.2022р. №775 затверджено Порядок та умови виплати поліцейським додаткової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) (далі - Порядок №775).
Пунктом 2 Порядку №775 (у редакції на дату його прийняття, яка діяла з 2.12.2022р. до 1.02.2023р., що охоплює спірні правовідносини) було передбачено, що на період дії воєнного стану поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії та заходи), перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, ця винагорода збільшується до 100000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.
Пунктом 7 Порядку №775 (у редакції на дату його прийняття) визначено, що виплата додаткової винагороди поліцейським здійснюється на підставі наказів керівників органів (підрозділів) поліції за місцем постійного проходження служби поліцейського, де він призначений на штатну посаду.
Відповідно до пункту 13 Порядку №775 (у редакції на дату його прийняття), обрахування часу участі в бойових діях та заходах для виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, здійснюється з урахуванням кількості днів такої участі, а додаткова винагорода до 30000 гривень виплачується поліцейським із розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби з урахування пункту 14 цього Порядку та умов.
Розмір додаткової винагороди до 30000 гривень та додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, за 1 календарний день визначається шляхом ділення максимального розміру (30000 або 100000 гривень) на кількість календарних днів у відповідному календарному місяці та встановлюється у відповідний день залежно від наявності обставин, передбачених пунктом 2 цього Порядку та умов, з урахуванням пункту 14 цього Порядку та умов.
Розмір додаткової винагороди за відповідний календарний місяць визначається як сума встановлених винагород за кожен календарний день.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що додаткова винагорода, передбачена Постановою КМУ №168, виплачується лише у період дії воєнного стану, її розмір не є сталим, вона виплачується в залежності від виконання завдань та визначається наказами керівника органу, що сукупно свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що п.3 розділу І Порядку №260 та п.1 Постанови КМУ «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015р. №988, якими чітко визначено складові грошового забезпечення поліцейських, а саме:
1) посадовий оклад;
2) оклад за спеціальним званням;
3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер);
4) премії;
5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Враховуючи те, що на момент виникнення спірних правовідносин нормами законодавства не було визначено до якого із вище перелічених складових грошового забезпечення має відноситись відповідна додаткова винагорода, то судова колегія вважає, що в даному випадку доцільним є віднесення її до складу місячного грошового забезпечення, як доплата.
Однак, враховуючи те, що додаткова винагорода передбачена Постановою КМУ №168 має тимчасовий характер, то колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності підстав для її включення до складу грошового забезпечення, з якого обраховується компенсація за невикористанні дні щорічних відпусток та відпусток, як учаснику бойових дій.
Що стосується доплати за службу у нічний час, то судова колегія виходить з такого.
Приписами пункту 11 Розділу ІІ Порядку №260 передбачено, що поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.
Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00.
Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час.
Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час.
Підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.
Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється керівником підрозділу, у якому проходить службу поліцейський, шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною в додатку 1 до цього Порядку та умов, яка до 15 числа місяця, наступного після залучення поліцейських до несення служби в нічний час, подається до фінансового підрозділу.
Доплата за службу в нічний час не має постійного характеру та виплачується поліцейським, залучення яких до служби в нічний час, підтверджене вказаними вище документами, за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
Аналізуючи вказані норми законодавства, судова колегія вважає, що доплата за службу у нічний час є додатковим видом грошового забезпечення поліцейського, яка не має постійного характеру, що є визначальним для її включення до грошового забезпечення, з якого обраховується компенсація за невикористані дні відпусток.
Відтак, з огляду вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що додаткова винагорода, що передбачена Постановою КМУ №168 та доплата за службу в нічний час не входить до складу грошового забезпечення, з якого обраховується грошова компенсація за невикористані календарні дні щорічної чергової відпустки та відпустки, як учаснику бойових дій.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів
Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024р. залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: І.О. Турецька
Л.П. Шеметенко