04 липня 2024 р. Справа № 520/3800/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., повний текст складено 26.04.24 по справі № 520/3800/24
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_7
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_7, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_7 від 19 грудня 2023 року №37/с, оформлене протоколом засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_7 з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 - особі, яка спільно проживала однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу у період часу з вересня 2018 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 солдата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі населеного пункту Богданівка Волноваського району Донецької області; зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 - особі, яка спільно проживала однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу у період часу з вересня 2018 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 солдата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі населеного пункту Богданівка Волноваського району Донецької області, одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, виходячи з розмірів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
В обґрунтування позову позивачкою зазначено, що рішення ІНФОРМАЦІЯ_7 від 19.12.2023 року №37/с, оформлене протоколом засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_7 з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в частині, що стосується позивачки, є протиправним та таким, що порушує її права. Зазначені обставини зумовили звернення позивачки до суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено її право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки на дату прийняття оспорюваного у цій справі рішення ІНФОРМАЦІЯ_7 від 19.12.2023 року №37/с, оформленого протоколом засідання комісії МО України, рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 24.01.2023 року у справі №530/473/22, яке надавалося на підтвердження факту перебування на утриманні та спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу із загиблим ОСОБА_2 з метою отримання одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, на дату прийняття спірного у цій справі рішення ІНФОРМАЦІЯ_7 було скасовано постановою Полтавського апеляційного суду від 24.10.2023 року. Вказує, що суд не надав належної оцінки тій обставині, що постанова Полтавського апеляційного суду від 24.10.2023 року у справі №530/473/22 на момент звернення до адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_7 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії оскаржувалася до суду касаційної інстанції. Крім того, у позовній заяві чітко зазначалося, що рішення ІНФОРМАЦІЯ_7 у формі протоколу від 19.12.2023 року №37/с є передчасним, оскільки не завершений судовий розгляд справи №530/473/22. Стверджує, що заява позивачки про виплату їй одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум була розглянута без наявності усіх необхідних документів, а саме судового рішення, наявність якого підтверджувала або спростовувала її право на отримання відповідних виплат. Окрім того, оскаржуване рішення відповідача у формі протоколу було прийняте за умови, коли останній завідомо знав, що розгляд справи №530/473/22 не завершений, оскільки був стороною цього процесу. Зауважує, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, прийняв рішення без урахування того, що у справі №530/473/22 не прийняте остаточне рішення, яке прямо впливає на результати розгляду позовної заяви ОСОБА_1 у справі №520/3800/24, при цьому двічі відмовляючи у задоволенні клопотань про зупинення розгляду справи із взаємовиключних та суперечливих підстав, чим прямо порушив вимоги ст.242 КАС України та фактично позбавив позивачку права на отримання належних їй виплат у відповідності до вимог Постанови №168. Наголошує, що суд першої інстанції неправильно розтлумачив норми матеріального права, які регламентують порядок здійснення одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у зв'язку із загибеллю ОСОБА_2 , хибно вказавши про наявність у ОСОБА_1 права на повторне звернення до ІНФОРМАЦІЯ_7 на здійснення таких виплат після розгляду судами справи №530/473/22 (про встановлення фактів спільного проживання та перебування на утриманні).
Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Новоайдарського районного суду Луганської області від 18.06.2018 року. Від даного шлюбу подружжя має сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 25.11.2020 року №340 солдата ОСОБА_2 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 25.11.2020 року №310-РС на посаду старшого водія-оператора 1 взводу протитанкових керованих ракет 2 батареї протитанкових керованих ракет протитанкового артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 , який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_3 АДРЕСА_1 , з 25.11.2020 року зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
ОСОБА_2 був укладений контракт про проходження військової служби строком на три роки з 25.11.2020 року по 24.11.2023 року.
Відповідно до інформації, зазначеної в сповіщенні сім'ї від 29.04.2022 року №1в/1/520, виданому ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року о 13 год. 00 хв. під час проходження військової служби та виконання бойового завдання, старший солдат ОСОБА_2 загинув.
З наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що рішенням Зінківського районного суду Полтавської області від 24.01.2023 у справі №530/473/22 встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Богданівка Волноваського району Донецької області однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу у період часу з вересня 2018 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановлено факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на утриманні чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Богданівка Волноваського району Донецької області.
Судовим розглядом справи встановлено, що позивачка звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_7 у встановленому законодавством порядку із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю ОСОБА_2 .
В той же час, як встановлено судом, постановою Полтавського апеляційного суду від 24.10.2023 року у справі №530/473/22 рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 24.01.2023 року скасовано. Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу та факту перебування на утриманні закрито.
Зі змісту вказаного судового рішення вбачається, що останнє прийнято з підстав того, що вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , який загинув під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства, враховуючи позицію та висновки Об'єднаної Палати Верховного Суду від 23.05.2022 року у справі №539/4118/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.03.2023 року у справі №290/289/22-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.05.2023 року у справі №343/1548/22.
Не погодившись з постановою Полтавського апеляційного суду від 24.10.2023 року у справі №530/473/22, позивачка подала касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.12.2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 24.10.2023 року у справі №530/473/22.
В той же час, за результатами розгляду поданої позивачкою заяви про виплату одноразової грошової допомоги, Міністерством оборони України 19.12.2023 року на засіданні комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення №37/с, оформлене у вигляді протоколу від 19.12.2023 року, яким у пункті 17 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у зв'язку із загибеллю ОСОБА_2 .
З наявної в матеріалах справи копії витягу з вказаного протоколу вбачається, що підставою для відмови послугувала постанова Полтавського апеляційного суду від 24.10.2023, якою скасоване рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 24.01.2023, а провадження у справі закрите.
У позовній заяві позивачкою вказано, що рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_7, викладене у витязі з протоколу комісії від 19.12.2023 року №37/с є передчасним, а відтак протиправним та повинно бути скасоване, оскільки у провадженні Верховного Суду знаходиться касаційна скарга на постанову Полтавського апеляційного суду від 24.10.2023 у цивільній справі №530/473/22. Відтак, у разі скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення Зіньківського районного суду по справі №530/473/22 ОСОБА_1 матиме право на отримання одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у зв'язку із загибеллю ОСОБА_2 .
Під час розгляду справи встановлено, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.04.2024 року у справі №530/473/22 касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кулик Віталій Олександрович, задоволено частково. Постанову Полтавського апеляційного суду від 24.10.2023 року скасовано. Справу направлено до апеляційного суду для продовження розгляду.
Вважаючи рішення відповідача протиправним та таким, що порушує права, позивачка звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх прав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що станом на час прийняття Міністерством оборони України рішення від 19.12.2023 року №37/с в частині пункту 17 позивачка є такою, що не набула у відповідності до норм діючого законодавства права на отримання одноразової грошової допомоги, а таке рішення є прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, з огляду на наступне.
Відповідно до частини статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
На підставі частини першої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі по тексту - Закон №2011) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Частиною другою статті 16 Закону №2011 встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, згідно пункту 1 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Відповідно до статті 16-1 Закону №2011 (в редакції, яка діяла на час загибелі ОСОБА_2 ) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Верховна Рада України 29.07.2022 року ухвалила Закон України №2489-IX "Про внесення змін до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги" (далі по тексут - Закон України від 29.07.2022 №2489-IX), яким, зокрема, текст ст.16-1 Закону 2011 викладено в наступні редакції:
"У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення)".
Зазначені зміни до Закону №2011 набрали чинності 25.08.2022.
Згідно з частиною першою статті 16-3 Закону № 2011 одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
На підставі частини шостої статті 16-3 Закону №2011 одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Частиною восьмою статті 16-3 Закону №2011 визначено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону №2011 порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання Закону №2011 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 25.12.2013 №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі по тексту - Порядок № 975).
Зазначений порядок діяв на час розгляду заяви позивача про призначення одноразової грошової допомоги.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до пункту 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
28.02.2022 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168, згідно з пунктом 2 якої сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї Постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у ст. 16-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Відповідно до абзацу другого пункту 2 Постанови КМУ від 28.02.2022 №168 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Аналіз вищезазначених положень нормативно-правових актів свідчить, що позивачка може отримати одноразову грошову допомогу у зв'язку зі смертю військовослужбовця ОСОБА_2 у разі визнання її або членом сім'ї або утриманцем загиблого.
Приписами ст.3 Сімейного кодексу України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю.
Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3.06.1999 № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна "член сім'ї" членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, встановлення права особи, яка вважає себе членом сім'ї загиблого військовослужбовця, на отримання грошової допомоги передбачає доведення: а) факту проживання з загиблим; б) наявність у такої особи і загиблого спільного побуту та взаємних прав і обов'язків.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постанові від 06.07.2022 у справі № 240/5809/18.
У постанові від 20.04.2020 у справі №357/13948/16-а Верховний Суд дійшов висновку, що факт проживання однією сім'єю був установлений судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому позивач є членом сім'ї особи, яка загинула під час АТО, і має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, виплату якої гарантовано Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.
На підставі статті 31 Закону №2262 члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Таким чином, для встановлення права особи, яка вважає себе членом сім'ї та вважається утриманцем загиблого військовослужбовця, на отримання грошової допомоги необхідно довести або факт перебування на повному утриманні загиблого, одержання допомоги, що була джерелом для існування, або факт проживання однією сім'єю.
Під час розгляду справи встановлено, що в якості документа, що підтверджує факт перебування на утриманні та спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу із загиблим ОСОБА_2 , позивачкою було подано до відповідача рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 24.01.2023 року у справі №530/473/22.
Однак, під час розгляду справи було встановлено, що вказане судове рішення станом на дату прийняття спірного у цій справі рішення ІНФОРМАЦІЯ_7 було скасовано постановою Полтавського апеляційного суду від 24.10.2023 року.
Отже, станом на 19.12.2023 року у позивачки був відсутній документ, який би підтверджував факт її перебування на утриманні та спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу із загиблим ОСОБА_2 .
Стосовно посилання позивачки на те, що постанова Полтавського апеляційного суду від 24.10.2023 року у справі №530/473/22 на момент звернення до адміністративного суду з позовом оскаржувалася до суду касаційної інстанції, судовий розгляд справи не був завершений, тому рішення ІНФОРМАЦІЯ_7 у формі протоколу від 19.12.2023 року №37/с є передчасним, колегія суддів зазначає наступне.
Приписами ст.273 ЦПК України визначено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.
Таким чином, з огляду на приписи ст.273 ЦПК України, станом на 19.12.2023 року постанова Полтавського апеляційного суду від 24.10.2023 року у справі №530/473/22 була такою, що набрала законної сили, а відтак у відповідача були відсутні законні підстави для її не врахування.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що станом на час прийняття Міністерством оборони України рішення від 19.12.2023 року №37/с в частині пункту 17 позивачка є такою, що не набула у відповідності до норм діючого законодавства право на отримання одноразової грошової допомоги, а таке рішення є прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства.
Відтак, підстави для визнання протиправним та скасування рішення ІНФОРМАЦІЯ_7 від 19 грудня 2023 року №37/с, оформленого протоколом засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_7 з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 - особі, яка спільно проживала однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу у період часу з вересня 2018 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 солдата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі населеного пункту Богданівка Волноваського району Донецької області, у суду відсутні.
Крім того, суд першої інстанції правомірно зазначив, що позивачка, у випадку набрання законної сили судовим рішенням про підтвердження та встановлення факту перебування на утриманні та спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу із загиблим ОСОБА_2 , не позбавлена можливості звернення у встановленому законодавством порядку до відповідача із заявою щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.
Доводи апеляційної скарги позивачки про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки судом двічі відмовлено у задоволенні клопотань про зупинення розгляду справи, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки позивачкою а ні в першому зверненні до суду із клопотанням про зупинення розгляду справи, а ні в повторному клопотанні, не наведено достатніх та належних обґрунтувань стосовно існування об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, а саме справи №530/473/22.
Як зазначено вище, станом на 19.12.2023 року постановою Полтавського апеляційного суду від 24.10.2023 року у справі №530/473/22 рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 24.01.2023 року, яким встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу у період часу з вересня 2018 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року та встановлено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні чоловіка ОСОБА_2 , скасовано та закрито провадження у справі.
Оскільки постанова Полтавського апеляційного суду від 24.10.2023 року у справі №530/473/22 набрала законної сили з дня її прийняття, з огляду на приписи ст.273 ЦПК України, у відповідача були відсутні законні підстави для її не врахування.
Таким чином, розглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивачки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 по справі № 520/3800/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий