Ухвала від 03.07.2024 по справі 369/6697/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/3714/2024 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 369/6697/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представників ОСОБА_6 - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 квітня 2024 року, -

за участю:

прокурора - ОСОБА_9 ,

представників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

власника майна - ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.04.2024 року задоволено клопотання начальника Боярського відділу Фастівської окружної прокуратури ОСОБА_9 та накладено арешт на

- автомобіль марки «Mercedes-Benz Vito 109 CDI», держаний номерний знак НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 20.05.2023, належить ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- мобільний телефон торговельної марки «Xiaomi Mi 9T», IMEI: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 , який упаковано в паперовий конверт з підписами понятих та пояснювальними написами;

- пакування від стартового пакету мобільного оператору «Водафон» з абонентським номером НОМЕР_7 , який упаковано в паперовий конверт з підписами понятих та пояснювальними написами;

- пакування від стартового пакету мобільного оператору «Водафон» з абонентським номером НОМЕР_8 , який упаковано в паперовий конверт з підписами понятих та пояснювальними написами;

- мобільний телефон торговельної марки «IPhone 14ProMax», який упаковано в паперовий конверт з підписами понятих та пояснювальними написами;

- наплічну сумку, чорного кольору з написом: «SKY-BOW», всередині якої знадиться: чорний тримач для карток; флеш накопичувач чорного кольору з написом: «Super Online»; мобільний телефон торговельної марки «IPhone» в чохлі чорного кольору; мобільний телефон торговельної марки «IPhone» в чохлі червоного кольору; банківська картка «Монобанк» НОМЕР_9 ; студентський квиток серії НОМЕР_10 на ім'я ОСОБА_11 ; банківська картка «ПУМБ» НОМЕР_11 ; банківська картка «ПриватБанк» НОМЕР_12 ; паспорт громадянина України № НОМЕР_13 , на ім'я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зв'язка ключів в кількості 3 штук та двох магнітних ключів; грошові кошти в сумі 220 гривень; ноутбук торговельної марки «Lenovo» G580 S/N НОМЕР_14 та зарядним пристроєм до нього; мобільний телефон торговельної марки «Nokia», які поміщені до спеціального сейф пакету WAR1826298;

- предмет чорного кольору, ззовні схожий на пістолет з написом: «SUR-2608 9 mm PAR», « НОМЕР_15 », в рукоятці якого знаходиться магазин з 4 предметами, ззовні схожих на патрони, які поміщені до спеціального сейф пакету WAR1002805; свідоцтво на транспортний засіб серії НОМЕР_2 , який упаковано в паперовий конверт з підписами понятих та пояснювальними написами, із забороною відчуження, розпорядження та користування, до скасування арешту майна у встановленому Кодексом порядку.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представники ОСОБА_6 - адвокати ОСОБА_7 , ОСОБА_8 подали апеляційну скаргу у якій просять скасувати ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.04.2024 року в частині накладення арешту на:

Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що з копією оскаржуваного рішення ознайомився 30.04.2024 року, а подана апеляційна скарга 03.05.2024 року.

Автор апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала винесена без належних на те правових підстав, суперечить вимогам кримінально процесуального закону.

ОСОБА_6 є учасником бойових дій, військовослужбовцем ЗСУ. На сьогоднішній день є тимчасово звільнений з лав ЗСУ через отримані травми, вимушений працювати таксистом на авто, яке було арештоване з метою отримання джерел для існування, так як є єдиним годувальником своєї сім'ї.

В клопотанні про арешт майна необхідність накладення арешту на мобільний телефон взагалі не була мотивована. Відсутні і дані того, що проводиться експертиза чи копіювання інформації із залученням спеціаліста.

Разом з тим, в постанові не зазначено жодного з критеріїв, передбачених ст. 98 КПК України, за якими критеріями конкретне вилучене майно можна віднести до речових доказів у даному кримінальному провадженні.

Заслухавши доповідь судді, доводи представників та власника майна, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити у повному обсязі, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження, та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, в провадженні СВ Фастівського районного УП ГУ НП в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12024111310000808 від 20.04.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України.

В ході досудового розслідування зазначається, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, у ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за ініціативою ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , спільно із ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , під самостійно надуманим приводом у вигляді боротьби із незаконним збутом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, виник злочинний умисел з корисливих мотивів на незаконне позбавлення волі осіб, а саме які, на їх думку, мають до цього відношення.

Так, 19.04.2024 року, приблизно о 14 год. 00 хв., більш точний час під час проведення досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 , спільно зі ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , приїхали на транспортному засобі марки «Mercedes-Benz Vito», держаний номерний знак НОМЕР_1 , на територію велотреку, що проходить поряд з лісовим насадженням в с. Віта Поштова, Фастівського району, Київської області.

Реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на незаконне позбавлення волі особи, за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів, порушуючи основні права, свободи та інші загальнолюдські цінності, які повинна мати кожна людина і які закріплені в Конституції України, а саме на повагу гідності громадянина, права на фізичну свободу та особисту недоторканність, непіддання катуванню та порушуючи тим самим вимоги ст.ст. 19,23, 29,32,33 Конституції України, всупереч нормам Декларації ООН «Про захист усіх осіб від насильницького зникнення» від 18 грудня 1992 року, ратифікованої Україною 17.07.1997 року), ОСОБА_6 , спільно зі ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , перебуваючи на території велотреку, що проходить поряд з лісовим насадженням в с. Віта Поштова, Фастівського району, Київської області, почали чекати ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на їх думку здійснюють збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Помітивши ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , співучасники ОСОБА_6 , ОСОБА_14 з ОСОБА_13 наказали їм зупинитись, проте ОСОБА_15 та ОСОБА_11 , побачивши незнайомих осіб, почали бігти в сторону АДРЕСА_1 . По дорозі ОСОБА_15 побіг окремо та вибіг на АДРЕСА_1 , де помітив, що начебто, за ним переслідування незнайомими особами не здійснюється, тому сповільнив свій рух. Проте, в цей момент його напрямок руху перегородив транспортний засіб марки «Mercedes-Benz Vito», держаний номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_6 . Останній відчинив бокове вітрове скло автомобіля та погрожуючи предметом ззовні схожим на пістолет, наказав ОСОБА_15 сісти до салону автомобіля, в цей час з пасажирської сторони транспортного засобу до ОСОБА_15 . підбіг ОСОБА_12 та продублював наказ ОСОБА_6 . ОСОБА_15 побоюючись за своє життя та здоров'я, маючи низький фізичний рівень розвитку, усвідомлюючи реальну небезпеку підкорився наказу вказаних вище осіб та підійшов до автомобіля. В цей час ОСОБА_12 продовжуючи спільний злочинний умисел, за допомогою поштовху рукою в спину потерпілого, заштовхав його до салону автомобіля, після чого залишили місце вчинення злочину, тим самим своїми узгодженими діями незаконно позбавили права останнього на його свободу вільного переміщення. Продовжуючи свій спільний план щодо викрадення особи з корисливих мотивів, ОСОБА_6 спільно зі ОСОБА_12 , повернулись на транспортному засобі «Mercedes-Benz Vito», держаний номерний знак НОМЕР_1 , в якому перебував незаконно позбавлений волі ОСОБА_15 , до території велотреку, що проходить поряд з лісовим насадженням в с. Віта Поштова, Фастівського району, Київської області, щоб скорегуватись зі спільниками - ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , які здійснювали пошук в зазначеному місці ОСОБА_11 , який втік від них у невідомому напрямку.

Прибувши на вищевказане місце, ОСОБА_6 та ОСОБА_12 зустрілись зі спільниками ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , після чого на транспортному засобі «Mercedes-Benz Vito», держаний номерний знак НОМЕР_1 , в якому перебував незаконно позбавлений волі ОСОБА_15 вирушили до озера, розташованого по АДРЕСА_2 . Утримуючи ОСОБА_15 під час руху у вказаному автомобілі, потерпілому зловмисниками неодноразово наносились удари кулаком руки по тулубу, вимагаючи отримати адресу квартири, в якій на їх думку, зберігаються наркотичні засоби, психотропні речовина або їх аналоги.

Прибувши на вказане місце, продовжуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне позбавлення волі з корисливих мотивів, ОСОБА_6 , спільно зі ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , застосовуючи фізичну силу та моральний тиск, вимагали у потерпілого ОСОБА_15 назвати адресу квартири, в якій на їх думку, зберігаються наркотичні засоби, психотропні речовина або їх аналоги. Після систематичних знущань зі сторони останніх, ОСОБА_15 , побоюючись за своє життя та здоров'я, назвав їм адресу квартири, де проживає ОСОБА_11 , а саме: АДРЕСА_3 .

Прибувши за вищевказаною адресою, ОСОБА_6 , спільно зі ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , застосовуючи фізичну силу завели ОСОБА_15 до квартири, де ними були виявлені речовини, що за особистими переконаннями останніх, є наркотичними засобами, психотропними речовинами або їх аналогами. Після цього, ОСОБА_6 , спільно зі ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , продовжуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне позбавлення волі з корисливих мотивів, насильно, з застосуванням фізичної сили та морального тиску, посадили ОСОБА_15 до салону транспортного засобу марки «Mercedes-Benz Vito», держаний номерний знак НОМЕР_1 та поїхали до квартири, яка була попередньо підготовлена для незаконного позбавлення волі особи, а саме: АДРЕСА_4 .

Прибувши за вищевказаною адресою, ОСОБА_6 , спільно зі ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , продовжуючи реалізацію свого спільного наміру, спрямованого на незаконне позбавлення волі особи з корисливих мотивів, останні подавляючи волю потерпілого за допомогою клейкої стрічки по типу «Скотч» зв'язали ОСОБА_15 руки та незаконно утримували його до 13 год., 56 хв., 20.04.2024 року.

22.04.2024 року начальник Боярського відділу Фастівської окружної прокуратури ОСОБА_9 звернувся з клопотанням до Києво-Святошинського районного суду Київської області про накладення арешту на:

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя, прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на вищевказане майно, оскільки воно в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України.

Також, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження, всупереч доводам представників та власника майна, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештованим майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Метою накладення арешту у поданому клопотанні прокурор зазначив забезпечення збереження речових доказів.

Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

При цьому такі висновки колегія суддів робить виключно щодо: автомобіля марки «Mercedes-Benz Vito 109 CDI», держаний номерний знак НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 20.05.2023, належить ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; мобільного телефону торговельної марки «IPhone» моделі «15», IMEI: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 , в чохлі сірого кольору, який упаковано в паперовий конверт з підписами понятих та пояснювальними написами і перевіряє законність накладення арешту тільки щодо даного майна згідно положенням ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких просять апелянти скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводам представників, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не виявлено, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 квітня 2024 року, якою задоволено клопотання начальника Боярського відділу Фастівської окружної прокуратури ОСОБА_9 в частині накладення арешту на:

- мобільний телефон торговельної марки «IPhone» моделі «15», IMEI: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 , в чохлі сірого кольору, який упаковано в паперовий конверт з підписами понятих та пояснювальними написами, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представників ОСОБА_6 - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

__________________ ______________________ ____________________

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3