02 липня 2024 року м. Київ
Справа №760/26702/20
Апеляційне провадження №22-ц/824/3431/2024
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Соколової В.В.
суддів: Мережко М.В., Поліщук Н.В.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва, ухваленого під головуванням судді Українця В.В. 16 травня 2022 року у м. Києві, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У грудні 2020 року представник ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» звернувся до суду з вказаним позовом, в з якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №200429-14780-6 від 29 квітня 2020 року станом на 01 грудня 2020 року у розмірі 28550, 00 грн, що складається з:
- 5000,00 грн - заборгованість за кредитом;
- 2550,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.2. кредитного договору за ставкою 1,7 % за кожен день користування кредитом за період з 29 квітня 2020 року по 29 травня 2020 року;
- 21000,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 3.3. кредитного договору за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом за період з 30 травня 2020 року по 26 вересня 2020 року.
Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 2102,00 грн та 8000,00 грн витрат на правову допомогу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 29 квітня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» та відповідачем було укладено договір № 200429-14780-6, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 5000,00 грн строком на 30 днів, шляхом переказу на її платіжну картку, емітовану АТ КБ «ПриватБанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,7 % від суми кредиту за кожен день користування та 3,5 % від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту.
Кредитний договір було укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким вона ознайомилась перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту.
ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» було перераховано на картковий рахунок відповідача позику в розмірі 5000,00 грн, що підтверджується чеком від 29 квітня 2020 року.
Незважаючи на взяті на себе зобов'язання, відповідач борг не повернула.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 16 травня 2022 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» 5000, 00 грн боргу, 2550, 00 грн заборгованості за нарахованими процентами відповідно до п. 1.2. кредитного договору за ставкою 1,7 % за кожен день користування кредитом за період з 29 квітня 2020 року по 29 травня 2020 року, 21000, 00 грн заборгованості за нарахованими процентами відповідно до п. 3.3. кредитного договору за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом за період з 30 травня 2020 року по 26 вересня 2020 року, 8000, 00 грн витрат на правничу допомогу та 2102, 00 грн судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що кредитний договір був укладений та підписаний між сторонами в електронній формі, і такі дії сторін узгоджувалися з вимогами статей 6, 627 ЦК України, а також статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Оскільки відповідач не виконала свої зобов'язання за кредитним договором, з неї підлягає стягненню розмір отриманих кредитних коштів, а також передбачені договором проценти.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 31 березня 2023 року стягувача ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості замінено ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто», у зв'язку з набуттям ним прав кредитора по відношенню до відповідача на підставі договору про відступлення права вимоги №16/09/2021-Р/М від 16 вересня 2021 року.
Не погодилась із вказаним судовим рішенням відповідач, нею подана апеляційна скарга, в якій, вона посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що судом першої інстанції не було враховано постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17 від 03 липня 2019 року. Зазначає, що між позивачем та нею не було укладено кредитний договір в електронному вигляді, оскільки даний договір не містить її підпису та не датований, як документ. Крім того, позивачем не було доведено факт нарахування банком кредитних коштів.
Також у позивача відсутні первинні бухгалтерські документи, які б свідчили про факт перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача та відсутній договір з банком про відкриття рахунку для зарахування кредитних коштів.
Звертає увагу, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій позивача, який може вносити відповідні зміни та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у Постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15).
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «ФК «Ріальто» - Руденко К.В. повністю заперечує проти доводів апеляційної скарги відповідача, вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також просить стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
У порядку ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги по суті спору апеляційним судом встановлені та підтверджуються матеріалами справи наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
29 квітня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» та ОСОБА_1 було укладено договір №200429-14780-6, відповідно до п. 1.1. якого товариство надає позичальникові грошові кошти у розмірі 5000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом не пізніше строку, визначеного в п. 1.3 цього договору, кредит надається на споживчі цілі.
Пунктом 1.3 договору визначено, що строк надання кредиту та строк дії договору становить 30 днів, але в будь-якому випадку строк користування грошовими коштами, наданими у кредит, не може становити менше 3 (трьох) календарних днів. Строк надання кредиту може бути продовжений в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 1.2 договору сторони погодили наступну проценту процентну ставку за користування кредитом - 1,7 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом у межах строку, визначеного в п. 1.3 цього Договору.
Відповідно до п. 3.3 договору у випадку порушення строків повернення кредиту, встановлених п. 1.3 договору (з урахування пролонгації договору), позичальник сплачує товариству плату за користування кредитом за підвищеною ставкою - 3,5 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожний день користування кредитом понад строк, зазначений у пункті 1.3 цього договору /а.с. 6,7/.
З даних квитанції № 219085251 від 29 квітня 2020 року вбачається, що 29 квітня 2024 року ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» перерахувало на картковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 5000 грн. У графі «призначення» вказано про перерахування коштів за договором № 200429-14780-6 від 29 квітня 2020 року на умовах фінансового кредиту /а.с. 8/.
З листа АТ «Таскомбанк» від 05 листопада 2020 року №26606/47 вбачається, що згідно листа №29/10/2020-9М від 20 жовтня 2020 року від ТОВ «ФК «Фінанс інновація», АТ «Таскомбанк» надає підтвердження, що в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам №44 від 30 липня 2018 року Банком було здійснено переказ грошових коштів на рахунки одержувачів до яких емітовані електронні платіжні засоби, а саме: 20 квітня 2020 року, на карту отримувача НОМЕР_1 було перераховано 5000,00 грн, код авторизації 103131, відправник ТОВ «ФК «Фінанс інновація» /а.с. 9/.
Згідно з розрахунком заборгованості по кредитному договору №200429-14780-6 від 29 квітня 2020 року вбачається, що позивачем відповідачу нарахована заборгованість за кредитним договором станом на 01 грудня 2020 року у розмірі 28550 грн. При цьому з розрахунку вбачається, що заборгованість за тілом кредиту становить 5000 грн. В період часу з 29 квітня 2020 року по 26 вересня 2020 року (включно) позивачем було здійснено нарахування процентів за користування кредитом за ставкою 620,50 % річних, тобто за ставкою 1,7 % в день ( 1,7%*365=620,5), на суму 2550 грн та з 26 вересня 2020 року по 01 грудня 2020 року було здійснено нарахування процентів за ставкою 1277, 5 річних, тобто за ставкою 3, 5% в день (3,5%*365=1277, 5) /а.с. 10/.
Позивачем до позовної заяви було долучено Внутрішні правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу інтернет ТОВ «ФК «Фінанс Інновація», затверджені наказом Директора від 31 травнч 2019 року /а.с. 12-15/.
На запит суду першої інстанції АТ КБ «ПриватБанк» було надано виписку по рахунку (картка НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 , з якої вбачається, що 29 квітня 2020 року на картковий рахунок відповідача був зарахований переказ на суму 5000,00 грн /а.с. 51,52/.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що кредитний договір був укладений та підписаний між сторонами в електронній формі, і такі дії сторін узгоджувалися з вимогами статей 6, 627 ЦК України, а також статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Оскільки відповідач не виконала свої зобов'язання за кредитним договором, з неї підлягає стягненню розмір отриманих кредитних коштів, а також передбачені договором проценти.
За правилом ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст.627 ЦК України).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із п. 6 ч. 1 ст.3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З наведених обставин справи вбачається, що між сторонами у справі 29 квітня 2020 року в електронній формі був укладений кредитний договір. Обставини укладення договору та отримання кредитних коштів відповідачем підтверджуються матеріалами справи.
Пунктами 1.1. - 1.4. умов договору встановлено, що товариство надає позичальникові грошові кошти (кредит) в розмірі 5000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом не пізніше строку, визначеного в пункті 1.3 цього договору.
Процентна ставка за користування кредитом - 1,7% від суми кредиту за кожний день користування кредитом у межах строку, визначеного в пункті 1.3 цього договору.
Строк надання кредиту та строк дії договору становить 30 днів, але в будь-якому випадку строк користування грошовими коштами, наданими у кредит не може становити менше 3 (трьох) календарних днів. Строк надання кредиту може бути продовжений в порядку та на умовах, визначених цим договором. (п. 1.3 Договору).
Невід'ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу Інтернет ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (далі- Правила), які розміщені на сайті monetka.ua (п. 1.4 Договру).
Відповідно пункту 2.4.1. договору позичальник зобов'язаний у встановлений Договором строк повернути Кредит та сплатити проценти за його користування.
Пунктом 3.3. договору передбачено, що у випадку порушення строків повернення кредиту, встановлених пунктом 1.3. договору (з урахуванням пролонгації строку дії договору), позичальник сплачує плату за користування кредитом за підвищеною ставкою - 3,5 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день користування кредитом понад строк, зазначений у пункті 1.3 цього договору.
У п.п. 5.2-5.2.2, позичальник, підписуючи даний договір, засвідчив, що ознайомлений, повністю розуміє та погоджується з усіма умовами та змістом договору, додатків до нього та Правил і зобов'язується їх дотримуватись; інформація, надана товариством, забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги за цим договором без нав'язування її придбання.
Згідно п. 4.14 Правил, впродовж терміну договору позичальник має право продовжити строк його дії (зробити пролонгацію), сплативши нараховані % по кредиту (до закінчення терміну договору), при цьому, продовження відбувається на строк, зазначений у договорі при отримання кредиту, та дає з дати сплати нарахованих %. Також, для продовження договору можливо скористатися послугою пролонгації «за комісію», сплативши комісію, яка відображена в особистому кабінеті. Строк пролонгації договору «за комісію» становить 7 або 14 днів.
Встановлено, що строк дії договору від 29 квітня 2020 року сторонами визначений 30 днів, якщо позичальник не виявить наміру пролонгувати даний договір (п. 1.3 договору).
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про вчинення позичальником ОСОБА_1 таких дій, які обумовлені в п. 4.14 Правил, отже, договір кредиту від 29 квітня 2020 року не був пролонгований та закінчив свою дію 29 травня 2020 року.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.2 Кредитного договору за ставкою 1,7 % за кожен день користування кредитом за період з 29 квітня 2020 року по 29 травня 2020 року в сумі 2550, 00 грн, як на те вірно вказав суд першої інстанції.
Разом з цим, слід відмітити, що пункт 3.3. договору чітко передбачає нарахування відсотків за підвищеною ставкою - 3,5 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день користування кредитом, а не за кожен день прострочення, та у разі пролонгації договору.
З огляду на викладене, колегія відхиляє доводи представника позивача проте, що п. 3.3 кредитного договору встановлено розмір процентної ставки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення відсотків у розмірі 21000,00 грн, нарахованих відповідно до п. 3.3. кредитного договору за ставкою 3,5 % за період з 30 травня 2020 року по 26 вересня 2020 року, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд першої інстанції невірно встановив фактичні обставини у справі, неправильно застосував норми матеріального права, та, як наслідок, дійшов помилкового висновку про стягнення відсотків у розмірі 21000,00 грн за період з 30 травня 2020 року по 26 вересня 2020 року.
Слід зазначити, що відповідач в апеляційній скарзі просила скасувати рішення суду першої інстанції та повністю відмовити у задоволенні позову.
Однак, матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 отримувала грошові кошти на підставі договору позики №200429-14780-6 від 29 квітня 2020 року у розмірі 5000,00 грн, що підтверджується квитанцією № 219085251 від 29 квітня 2020 року, та листом АТ «ТАСКОМБАНК» від 05 листопада 2020 року №26606/47, та випискою АТ КБ «ПриватБанк» по особовому рахунку ОСОБА_1 .. За таких підстав доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів отримання відповідачем позики є необґрунтованими.
Доводів на спростування висновків суду першої інстанції щодо стягнення тіла кредиту та відсотків, нарахованих за ставкою 1,7 %, скаржником не наведено.
Таким чином, стягненню зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» підлягає заборгованість за договором позики №200429-14780-6 від 29 квітня 2020 року у розмірі 5000,00 грн - тіло кредиту та 2550,00 - відсотки, нараховані за користування кредитом за період з 29 квітня 2020 року по 29 травня 2020 року включно.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч.1 ст.376 ЦПК України є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, ухвалене судом рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 21000,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 3.3. кредитного договору за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом за період з 30 травня 2020 року по 26 вересня 2020 року, у зв'язку неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до частин 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Зважаючи на те, що результатом апеляційного перегляду є скасування рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 21000,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 3.3. кредитного договору за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом за період з 30 травня 2020 року по 26 вересня 2020 року та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог, то у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (26%) рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розподілу судових витрат шляхом зменшення розміру судового збору, який підлягав стягненню з відповідача на користь позивача з 2101,00 грн до 546,52 грн, та розміру витрат на професійну правничу допомогу з 8000,00 грн до 2080,00 грн.
Оскільки колегія суддів частково задовольняє апеляційну скаргу відповідача то їй також підлягають компенсації за рахунок ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» понесені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги (74%), а саме 2333,22 грн.
Також у відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником до відзиву долучено ряд документів:
договір про надання правової (правничої) допомоги №02/06/2022 від 02 червня 2022 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» та ФОП ОСОБА_2 ;
копію довіреності від 15 березня 2023 року якою ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» уповноважує Руденка К.В. на представлення їх інтересів;
копію акту приймання-передачі наданих послуг №217 до Договору №02/06/2022 про надання юридичних послуг від 20 лютого 2024 року, відповідно до якого виконавець надав, а замовник прийняв складання відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соломянського районного суду від 16 травня 2022 року у справі №760/26702/20 вартістю 3000,00 грн;
копію платіжної інструкції №1278 від 20 лютого 2024 року про сплату витрат на правову допомогу.
Суд апеляційної інстанції вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу понесених ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» в суді апеляційної інстанції, виходить з такого.
З наведених обставин вбачається, що апеляційну скаргу відповідача було задоволено частково (74 %), представник ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» просив стягнути з відповідача на свою користь 3000,00 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, отже у відсотковому співвідношені з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу понесені ними в суду апеляційної інстанції в розмірі 26%, що становить 780,00 грн.
Однак, апеляційної інстанції, керуючись положеннями ч. 10 ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» на користь ОСОБА_1 різницю у вказаних сумах (за розгляд справи в суді апеляційної інстанції), що становить 1553,22 грн.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 16 травня 2022 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 21000,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 3.3. кредитного договору за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом за період з 30 травня 2020 року по 26 вересня 2020 року - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 16 травня 2022 року в частині вирішення питання судових витрат змінити,зменшити судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з 2101,00 грн до 546,52 грн, та витрати на професійну правничу допомогу з 8000,00 грн до 2080,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» заборгованість за кредитним договором №200429-14780-6 від 29 квітня 2020 року у розмірі 5000, 00 грн та заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.2 кредитного договору 2в розмірі 2550,00 грн, а разом 7550,00 грн.
В задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1553,22 грн.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація», код ЄДРПОУ 41146462, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4, оф. 520.
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач В.В. Соколова
Судді М.В. Мережко
Н.В. Поліщук