04 липня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/6917/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії (госпітальної) ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії,-
І. РУХ СПРАВИ
1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військово-лікарської комісії (госпітальної) ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову (оформленою довідкою) госпітальної Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20 вересня 2023 року, якою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) було визнано обмежено придатним до військової служби;
- направити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на медичний огляд з метою встановлення його придатності до військової служби до закладу охорони здоров'я Державної прикордонної служби України.
1.2. Ухвалою суду від 25.10.2020 року даний позов залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.
1.3. Ухвалою суду від 06.11.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН
Аргументи позивача
2.1. В обґрунтування позовних вимог, згідно заяв по суті справи та доданих до них документів, представник позивача зазначає наступне.
2.2. ОСОБА_1 19 лютого 2020 року був призваний на військову службу по контракту до Державної прикордонної служби України призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 . Наразі позивач проходить військову службу в НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України на посаді інспектора прикордонної служби II категорії - водія, оператора засобів протидії безпілотним повітряним суднам.
2.3. З метою визначення придатності позивача до проходження військової служби госпітальною ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 було проведено його медичний огляд.
2.4. За результатами проходження медичного огляду відповідач прийняв постанову (у формі довідки) від 20 вересня 2023 року, в якій зазначив про перелік захворювань які пов'язані з проходженням військової служби, навів перелік травм, пов'язаних із захистом Батьківщини, та зробив висновок про те, що позивач обмежено придатний до військової служби на підставі статті 176 графи II Розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо застосування статей, що визначають ступінь придатності до військової служби.
2.5. Однак, позивач не погоджується із результатом медичного огляду та прийнятим рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Наявні в позивача захворювання та його стан є достатніми для встановлення його непридатності до військової служби та виключення з військового обліку. Окрім того, відповідач не дотримався процедури проведення медичного огляду та оформлення його результатів. Позивач вважає, що він повинен повторно пройти медичний огляд з метою повноти та правильності визначення його придатності до військової служби.
2.6. Таким чином, позивач, вважаючи зазначений у постанові висновок про визнання його обмежено придатним до військової служби протиправним, сформованим без проведення належного медичного огляду та обстеження, звернувся до суду з даним позовом.
Аргументи відповідача
2.7. Представником ІНФОРМАЦІЯ_1 подано до суду відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив, згідно яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
2.8. Так наголошує, що ІНФОРМАЦІЯ_4 не є юридичною особою, а утворена та діє відповідно до наказу начальника Центру від 04.08.2023 року № 224-АГ, тому не наділена адміністративною процесуальною дієздатністю, а відтак вважає, що остання не є належним відповідачем у справі.
2.9. Попри зазначене, представник ІНФОРМАЦІЯ_1 також вказує, що позивач не наводить жодного аргументу щодо невідповідності його діагнозів у оскаржуваній довідці та документально не підтверджує наявність у нього захворювань, які б дали підстави для визнання його непридатним до військової служби або не враховані ВЛК на момент огляду. Усі наявні захворювання позивача викладені в оскаржуваному рішенні. А відтак, дії посадових осіб Центру, членів ВЛК, здійснювались відповідно до вимог Законів України, актів Кабінету Міністрів України, керівних документів Адміністрації Держприкордонслужби, МВС України, а відтак бездіяльності у таких діях не вбачається.
2.10. Попри наведене, позивач не вжив заходів досудового врегулювання даного спору, на адресу Центру та ЦВЛК з цих питань не звертався, однак не позбавлений права звернутись до ЦВЛК з порушеного питання (предмету спору), для проведення експертизи, повторного огляду.
2.11. Враховуючи наведене вище, підстав для прийняття іншого рішення, а ніж оскаржуване у Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 не було. Позивач не надав до суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своїх вимог та заперечень, які б дали підстави для визнання його непридатним до військової служби або не враховані ВЛК на момент огляду.
ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
3.1. Дослідженням матеріалів справи та згідно доводів сторін судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Державній прикордонній службі України ( НОМЕР_1 прикордонному загоні).
3.2. Згідно направлення начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 02.09.2023 року №2821 позивач направлений на медичний огляд до Військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) ІНФОРМАЦІЯ_1 .
3.3. Так, згідно довідки Військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.09.2023 року №988, судом визначено, що 20.09.2023 року проведено медичний огляд ОСОБА_1 та за результатами огляду на підставі статті 176 графи II Розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо застосування статей, що визначають ступінь придатності до військової служби позивача визнано “Обмежено придатним до військової служби”.
Щодо діагнозу та постанови ЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) у вказаній довідці зазначено наступне:
«Посттравматичний стресовий розлад, при помірно виражених, тривалих хворобливих проявах. Зниження гостроти зору правого ока до 0,8, лівого ока до 0,7 з корекцією до 1,0/1,0 внаслідок простого міопічного астигматизму в 0,5 дптр обох очей.
Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби.
Наслідки мінно-вибухової травми (09.06.22р), акубаротравми з розривом барабанних перетинок з обох боків, - у вигляді рубцевих змін обох перетинок, без порушення слуху.
Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини».
ІV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА
4.1. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану в Україні” введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
4.2. Крім цього, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави”.
4.3. Згідно із статтею 1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” від 12.05.2015 року № 389-VIII (в редакції станом на час виникнення спірних відносин, далі -Закон № 389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
4.4. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 “Про загальну мобілізацію” постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі - Указ №69/2022). Згідно пункту 4 Указу № 69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
4.5. Статтею 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 року №3543-ХІІ (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 3543-ХІІ) визначено, що:
- мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
- особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;
- особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
4.6. Порядок проведення військово-лікарськими комісіями Держприкордонслужби медичного огляду громадян призовного віку, військовозобов'язаних та жінок, які приймаються на військову службу за контрактом, кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах (далі - ВВНЗ), військовослужбовців Держприкордонслужби та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової служби), колишніх військовослужбовців Держприкордонслужби та військових частин прикордонних військ СРСР та їх органів управління, дислокованих на території України, працівників Держприкордонслужби, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I, II груп патогенності, працівників суден забезпечення плавскладу та працівників льотного складу Держприкордонслужби з метою визначення їх придатності за станом здоров'я до військової служби (роботи за фахом), установлення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв та визначення необхідності і умов застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям, визначений Положенням про проходження медичного огляду у Державній прикордонній службі України, затвердженим наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06.05.2009 року № 333 (далі - Положення №333, у редакції чинній на час виникнення спірних відносин).
4.7. Пунктом 2 розділу І Положення № 333 визначається, що терміни вживаються в таких значеннях: медичний огляд - огляд, який проводять військово-лікарські комісії, включає вивчення та оцінку стану здоров'я та фізичного розвитку особи на момент огляду з метою визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за відповідним рівнем освіти та військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмової постанови.
4.8. Відповідно до п. 1 глави 3 розділу ІІ Положення № 333 з метою проведення медичного огляду у Держприкордонслужбі утворюються: постійно діючі ВЛК (ЛЛК); тимчасово діючі ВЛК (ВЛК ВВНЗ (далі - ТдВЛК ВВНЗ) для медичного огляду кандидатів на навчання у ВВНЗ Держприкордонслужби, кандидатів на військову службу за контрактом).
4.9. Відповідно до п.1 глави 4 розділу ІІ Положення № 333 до постійно діючих військово-лікарських комісій відносяться госпітальні (гарнізонні) ВЛК, які утворюються:
- госпітальна ВЛК - в закладах охорони здоров'я Держприкордонслужби, за клінічними профілями в закладах охорони здоров'я Держприкордонслужби може бути створено декілька госпітальних ВЛК;
- гарнізонна ВЛК - при клініках амбулаторно-поліклінічної допомоги, поліклініках закладів охорони здоров'я Держприкордонслужби.
Організація проведення медичного огляду госпітальної (гарнізонної) ВЛК в закладі охорони здоров'я Держприкордонслужби покладається на начальника закладу.
4.10. Відповідно до п. 7,8 глави 2 розділу ІІ Положення №333 Центральна військово- лікарська комісія Державної прикордонної служби України (далі - ЦВЛК) окрім іншого, має право: приймати постанови згідно з цим Положенням, переглядати або скасовувати постанови постійно діючих, тимчасово діючих ВЛК (ЛЛК) нижчого рівня, переглядати власні постанови; витребовувати документи, що характеризують обставини отримання особою, що оглядається, захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв'язок, а саме: матеріали службового розслідування, дізнання або судового розгляду, витяги з наказів, форми Нвс-5, Нвс-1, НПвс (додатки 1-3 до Інструкції про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 березня 2016 року № 199, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 18 квітня 2016 року за № 574/28704); розглядати, переглядати та скасовувати, затверджувати (не затверджувати), а також контролювати постанови будь-якої ВЛК (ЛЛК), строк розгляду свідоцтв про хворобу становить не більше 5 робочих днів з дня їх отримання ЦВЛК.
4.11. Пунктом 1 глави 1 розділу ІІІ Положення №333 визначено, що медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, військовослужбовців до військової служби.
4.12. Пункт 4 глави 1 розділу ІІІ цього Положення визначає, що постанови ВЛК приймаються на підставі розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо застосування статей, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 5), таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 6), постанови ЛЛК - на підставі Переліку хвороб, станів та фізичних вад, що визначає ступінь придатності до льотної роботи та льотного навчання у Збройних Силах України (далі - Перелік хвороб) та Пояснення щодо застосування статей Переліку хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до льотної роботи та льотного навчання у Збройних Силах України згідно з додатками 22, 23 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800. Розклад хвороб розроблено відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я десятого перегляду (далі - МКХ-10).
4.13. Особливості проходження медичного огляду військовослужбовців унормовано приписами глави 4 розділу III Положення № 333.
4.14. Так, відповідно до п.1 глави 4 розділу III Положення № 333 направлення на медичний огляд проводиться начальниками відповідних органів Держприкордонслужби, де проходить службу військовослужбовець, військовою прокуратурою, судами, головою ЦВЛК, начальниками закладів охорони здоров'я Держприкордонслужби за місцем лікування.
4.15. Згідно п. 4 глави 4 розділу III Положення № 333 військовослужбовці, захворювання, наслідки поранення, травми, контузії, каліцтва яких згідно з Розкладом хвороб, ТДВ або Переліком хвороб зумовлюють обмежену придатність до військової служби, направляються на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби за рішенням начальника органу Держприкордонслужби, у якому проходить службу такий військовослужбовець.
4.16. За приписами п. 6-9 глави 4 розділу III Положення № 333 військовослужбовці оглядаються ВЛК закладів охорони здоров'я Держприкордонслужби за зоною відповідальності цих закладів, а також за місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні.
На осіб, які проходять медичний огляд амбулаторно, заводиться картка обстеження та медичного огляду (додаток 14), при стаціонарному огляді - медична карта стаціонарного хворого.
Медичний огляд військовослужбовців обов'язково проводиться хірургом, терапевтом, невропатологом, окулістом, отоларингологом (військовослужбовців-жінок - гінекологом), а за медичних показань - лікарями інших спеціальностей.
Обов'язково здаються загальні аналізи крові та сечі, проводяться ЕКГ-дослідження, флюорографічне дослідження органів грудної клітки; потребу в додатковому обстеженні визначають лікарі за медичними показаннями.
4.17. Відповідно до п. 11 глави 4 розділу III Положення № 333 при медичному огляді військовослужбовців метод індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби повинен застосовуватись у кожному випадку. ВЛК враховує вік, освіту, військовий фах, підготовку, професійний досвід, фактичну працездатність, бажання проходити військову службу, висновок начальника органу Держприкордонслужби та начальника служби охорони здоров'я цього органу, викладені в службовій та медичній характеристиках, можливість подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на посаді, що найбільше відповідає стану його здоров'я.
4.18. Медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва, з метою визначення ступеня придатності до військової служби проводиться при визначеному наслідку (результаті) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва (п. 12 глави 4 розділу III Положення № 333).
4.18. Прийняття постанов ВЛК врегульовано главою 11 розділу III Положення № 333.
4.19. Так, згідно п. 1,2 глави 11 розділу III Положення № 333 постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів.
ВЛК при винесенні постанови оцінює висновки лікарів за результатами медичного огляду в закладі охорони здоров'я Держприкордонслужби, документи особи, які характеризують стан її здоров'я, з інших закладів охорони здоров'я (результати обстежень, висновки лікарів і спеціалістів тощо) за наявності, які є додатковими матеріалами для встановлення діагнозу.У прийнятті постанови голова та члени ВЛК незалежні, у разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК.
Постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, контролюються та переглядаються ЦВЛК. За рішенням ЦВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови ВЛК інших військових формувань, які винесені стосовно військовослужбовців Держприкордонслужби, підлягають обов'язковому розгляду ЦВЛК Держприкордонслужби з прийняттям власної постанови.
4.20. Як визначено пп. 4 п. 3 глави 11 розділу III Положення № 333 при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються постанови такого змісту, зокрема, обмежено придатний до військової служби: постанова приймається щодо військовослужбовців одночасно з постановою ВЛК в індивідуальному порядку з урахуванням військової спеціальності, посади, віку, роботи, що фактично виконується, пристосованості до неї того, хто пройшов медичний огляд, у довільній формі зазначається, які види служби та роботи даній особі протипоказані; особи, визнані обмежено придатними до військової служби, до служби у плавскладі, льотної роботи, роботи за окремими військово-обліковими спеціальностями згідно з таблицями А, Б, В ТДВ непридатні; з метою медичної та соціальної реабілітації особи, звільнені з військової служби за станом здоров'я, за їх зверненнями проходять повторний медичний огляд госпітальними (гарнізонними) ВЛК, але не раніше ніж через 3 роки після прийняття постанови про обмежену придатність до військової служби.
4.21. За статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку непридатності до військової служби або обмежену придатність осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає одну з таких постанов: "Непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час"; "Обмежено придатний до військової служби" (п. 4 глави 11 розділу III Положення № 333).
4.22. За статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, IV, ВЛК приймає одну з таких постанов: "Обмежено придатний до військової служби"; "Придатний до військової служби" (п. 5 глави 11 розділу III Положення № 333).
4.23. Постанови, які приймає ВЛК із встановлення причинного зв'язку захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва, наведені у главі 12 цього розділу (п. 7 глави 11 розділу III Положення № 333).
4.24. З аналізу зазначених норм вбачається, що законодавством регламентовано чітку процедуру проведення військово-лікарської експертизи військовослужбовця ВЛК, яка передбачає здійснення медичного огляду особи відповідними лікарями за загальним переліком та лікарями інших спеціальностей за наявності медичних показань. Медичний огляд військовослужбовця повинен здійснюватися за методом індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби, тобто з урахуванням усіх медичних показників щодо стану здоров'я особи.
4.25. Оформлення постанов ВЛК врегульовано главою 13 розділу III Положення № 333, п. 12 якої визначено, що свідоцтво про хворобу у воєнний час складається: на всіх військовослужбовців, визнаних непридатними до військової служби, з виключенням з військового обліку; на всіх військовослужбовців, визнаних непридатними до військової служби з повторним оглядом через 6 - 12 місяців; у всіх інших випадках у воєнний час постанова ВЛК оформляється довідкою ВЛК. У воєнний час довідка ВЛК на контроль у ЦВЛК не надсилається.
V. ПОЗИЦІЯ СУДУ
5.1. Предметом цього спору, згідно змісту позовних вимог, є постанова (оформленою довідкою) госпітальної Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20 вересня 2023 року, якою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) було визнано обмежено придатним до військової служби.
5.2. Отже, в цій справі суд має надати оцінку на предмет правомірності такої постанови відповідача, оцінивши її через призму верховенства права та критеріїв законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які наведені в частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
5.3. При цьому суд наголошує, що принцип верховенства права підпорядковує державу інтересам людини, а не навпаки. Коли учасником правовідносин виступає держава, остання у суперечці щодо права з будь-якою особою, має поступитися на користь опонента, оскільки вона сама створила ситуацію правової невизначеності і порушила в такий спосіб принцип верховенства права.
Щодо належного відповідача
5.4. У заявах по суті справи представник ІНФОРМАЦІЯ_1 наголошує, що ІНФОРМАЦІЯ_4 не є юридичною особою, а утворена та діє відповідно до наказу начальника Центру від 04.08.2023 року № 224-АГ, тому не наділена адміністративною процесуальною дієздатністю, а відтак вважає, що остання не є належним відповідачем у справі.
5.5. Однак, суд вважає хибними такі доводи з огляду на наступне.
5.6. Так, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).
5.7. При цьому, відповідно до пункту 7 частини статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
5.8. Відповідно до Положення №333 саме ВЛК надано дискреційні повноваження на проведення медичного огляду у структурі Державної прикордонної служби України, відтак ВЛК у такому разі здійснюють публічно-владні управлінські функції на підставі законодавства, що свідчить про належність їх до суб'єктів владних повноважень.
5.9. На переконання суду, представник ІНФОРМАЦІЯ_5 служби України з можливістю її представництва як сторони у цивільній справі.
5.10. Таким чином, Військово-лікарська комісія (госпітальна) ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка прийняла оскаржувану постанову, є належним відповідачем у даній справі.
5.11. У свою чергу, враховуючи той факт, що ІНФОРМАЦІЯ_4 утворена та діє відповідно до наказу начальника Центру від 04.08.2023 року № 224-АГ, то питання представництва даної ВЛК як сторони у справі покладено на керівництво ІНФОРМАЦІЯ_1 .
5.12. Саме тому, суд вважає, що заяви по суті справи подані представником ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідності до КАС України.
Щодо суті спору
5.13. Судом встановлено, що згідно довідки Військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) ІНФОРМАЦІЯ_1 , 20.09.2023 року проведено медичний огляд ОСОБА_1 та за результатами огляду на підставі статті 176 графи II Розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо застосування статей, що визначають ступінь придатності до військової служби позивача визнано “Обмежено придатним до військової служби”.
5.14. Обґрунтовуючи протиправність такого висновку ВЛК, представник позивача вказує, що наявні у нього хвороби є такими, які виключають його придатність до військової служби. Окрім цього, представник позивача наголошує на процедурних порушеннях проведення медичного огляду та документування його результатів.
5.15. У даному контексті суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі № 806/526/16 зазначив: «…що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі».
5.16. Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
5.17. Разом з тим, суд зазначає, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
5.18. Більше того, у разі наявності сумніву щодо правильності висновку ВЛК щодо придатності до військової служби, або ж незгоди з таким рішенням, позивач мав право звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_6 для перегляду відповідного висновку або до суду. Водночас, до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби. Право ж на винесення остаточного рішення щодо встановлення діагнозу та визначення ступеню придатності до військової служби залишається саме за ЦВЛК Держприкордонслужби.
5.19. Таким чином, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
5.20. Аналогічні позиції висловлені Верховним Судом у постановах від 12 червня 2020 року у справі №810/5009/18 та від 30 листопада 2021 року у справі №826/17175/18.
5.21. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а тому у межах цієї справи, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
5.22. У свою чергу, щодо процедурних порушення проведення медичного огляду та документування його результатів, суд зазначає наступне.
5.23. Так, представник позивача у позовній заяві наголошує на тому, що всупереч положенням п.29 глави 12 розділу III Положення № 333 оскаржувана постанова (довідка) ВЛК не була затвердженою ЦВЛК.
5.24. Однак, як вже зазначено судом, згідно п. 12 глави 13 розділу III Положення № 333, свідоцтво про хворобу у воєнний час складається: на всіх військовослужбовців, визнаних непридатними до військової служби, з виключенням з військового обліку; на всіх військовослужбовців, визнаних непридатними до військової служби з повторним оглядом через 6 - 12 місяців; у всіх інших випадках у воєнний час постанова ВЛК оформляється довідкою ВЛК. У воєнний час довідка ВЛК на контроль у ЦВЛК не надсилається.
5.25. При цьому, суд повторно наголошує, що у разі наявності сумніву щодо правильності висновку ВЛК щодо придатності до військової служби, або ж незгоди з таким рішенням, позивач мав право звернутись до ЦВЛК Держприкордонслужби для перегляду відповідного висновку, чого позивачем зроблено не було.
5.26. Окрім цього, представник позивача вказує про те, що в оскаржуваній довідці ВЛК відсутнє будь-яке зазначення про види служби та роботи, які протипоказані позивачу. Однак, суд вважає, що визначення видів служби та роботи, які протипоказані позивачу, як і визначення діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
5.27. Також, представник позивача стверджує, що склад ВЛК, який проводив медичний огляд позивача не можна вважати повноважним, а тому його рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
5.28. Водночас, у цій справі позивачем не оскаржується правомірність формування складу ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому доводи представника позивача у цій частині виходять за межі предмету спору.
5.29. Отже, враховуючи те, що в ході розгляду даної справи судом не було встановлено допущених з боку відповідача суттєвих порушень вимог чинного законодавства, які б стосувались саме процедури проведення медичного огляду та оформлення його результатів, суд дійшов висновку, що спірна довідка України від 20.09.2023 року №988 є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню.
VІ. ВИСНОВКИ СУДУ
6.1. Аналізуючи зазначене вище у своїй сукупності, суд приходить до висновку, що підстави для визнання протиправною та скасування рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене у формі довідки від 20.09.2023 року №988, відсутні.
6.2. Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
6.3. Суд зазначає, що інші доводи сторін, наведені у завах по суті справи, вищезазначених висновків суду не спростовують.
6.4. Відповідно до частин 1, 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
6.5. Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
6.6. У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини “Щокін проти України” (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про “закон”, стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі “Шпачек s.r.о.” проти Чеської Республіки” (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі “Бейелер проти Італії” (Beyeler v. Italy № 33202/96).
6.7. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
6.8. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
6.9. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України” (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), “Проніна проти України” (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
7.1.Оскільки в задоволенні позову відмовлено, суд не стягує та не присуджує на користь позивача будь-які судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії (госпітальної) ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач - Військово-лікарська комісія (госпітальна) ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Суддя О.В. Анісімов