03 липня 2024 рокуСправа №160/10607/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до 20 Регіональної військово-лікарської комісії про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
23.04.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до 20 Регіональної військово-лікарської комісії, в якій представник позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність 20 Регіональної військово-лікарської комісії щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань у розмірі 30 000 гривень щомісячно за період з 01.12.2023 року по 30.04.2024 року;
- зобов'язати 20 Регіональну військово-лікарську комісію нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену додаткову винагороду за виконання бойових (спеціальних) завдань у розмірі 30 000 гривень щомісячно за період з 01.12.2023 року по 30.04.2024 року.
В обґрунтування позову зазначено щодо протиправної бездіяльності 20 Регіональної військово-лікарської комісії щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань у розмірі 30 000 гривень щомісячно за період з 01.12.2023 року по 30.04.2024 року.
22.06.2024 року від представника 20 Регіональної військово-лікарської комісії ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В мотивування своєї правої позиції представником відповідача зазначено наступне. Згідно до пункту 1.2. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення №402), військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів. У відповідності до статті 2.1. глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. Відповідно пункту 2.2. глави 2 розділу І Положення №402, штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону. Згідно абзацу четвертого пункту 2.2. глави 2 розділу І Положення №402, штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров'я (установах). Виходячи з вищевикладеного, у розумінні наведених норм Положення №402, проведення військово-лікарської експертизи здійснюється посадовими особами, які включені до складу відповідної військово-лікарської комісії згідно наказу керівника закладу охорони здоров'я або начальника штатної військово-лікарської комісії. Така посадова особа приймає участь у засіданнях військово-лікарської комісії та приймає колегіальне рішення щодо встановлення ступеню придатності до військової служби та причинного зв'язку захворювання (контузії, травми, каліцтва, поранення), підписує постанови ВЛК, у якості члена військово-лікарської комісії, які оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Станом на теперішній час, згідно штату 20 регіональної-військово лікарської комісії, позивач, старший солдат ОСОБА_1 , призваний за мобілізацією під час особливого періоду, проходить військову службу у 20 регіональній військово-лікарській комісії на посаді фельдшера відділення експертизи. Згідно функціональних обов'язків фельдшера відділення експертизи 20 регіональної військово-лікарської комісії (що додається), затверджених начальником 20 РВЛК 01.04.2023, фельдшер відділення експертизи відділення безпосередньо підпорядковується начальнику відділення експертизи 20 регіональної військово-лікарської комісії, та відповідає за: за дотримання розпорядку дня, вимог наказів і порядку роботи з конфіденційними документами; за прийом, реєстрацію, облік, зберігання та розшук документів, якісне і своєчасне відпрацювання службових документів за посадою. Згідно тексту тих же функціональних обов'язків, на фельдшера відділення експертизи 20 регіональної військово-лікарської комісії покладається: отримання, реєстрація, облік, зберігання службових документів, експертних документів з питань медичного огляду військовослужбовців стосовно визначення їх придатності до військової служби за станом здоров'я, встановлення причинного зв'язку захворювань (травм, поранень, контузій, каліцтв); своєчасна доповідь начальнику 20 Регіональної військово-лікарської комісії про документи, які надійшли; контроль за підготовкою та оформленням документів до розгляду; видача під розпис документів виконавцям і одержання від них виконаних документів; забезпечення виконання встановлених правил роботи з документами; забезпечення зберігання документів, не допускати порушень, які можуть привести до втрати службових документів; ведення номенклатури справ, підготовка документів до здавання в архів; контроль за правильністю зберігання і наявністю журналів вхідних і вихідних документів, справ, канцелярського майна; доповідь начальнику відділення про стан роботи з документами; виконання інших розпоряджень начальника 20 Регіональної військово-лікарської комісії, які стосуються службової діяльності та відповідають законодавчими актами України; участь у проведенні прийому громадян у випадках їх звернень з питань медичного огляду та встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв; участь у проведенні методичних занять з фельдшерами, секретарями позаштатних постійно діючих ВЛК ТЦК та СП, госпітальних ВЛК, гарнізонних ВЛК з питань організації та проведення медичного огляду військовослужбовців, призовників (допризовників), громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних фельдшера відділення експертизи має виключне право дароване начальником 20 РВЛК: повертати виконавцям документи і вимагати їх доопрацювання в разі порушення вимог встановлених Інструкцією з діловодства у ЗСУ; приймати участь, на правах секретаря, у засіданні 20 Регіональної військово-лікарської комісії для вирішення питань з встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв. Таким чином, відповідно до положень функціональних обов'язків фельдшера відділення експертизи, до посадових обов'язків фельдшера відділення експертизи 20 РВЛК старшого солдата ОСОБА_1 , не входить перебування у складі військово-лікарської комісії та проведення військово-лікарської експертизи. Відповідно пункту 2.4.9. глави 2 розділу І Положення №402 ЦВЛК та ВЛК регіонів дислокуються на фондах ВМКЦ регіонів. Отже, 20 РВЛК знаходиться на всебічному забезпеченні військової частини НОМЕР_1 (ВМКЦ Східного регіону), отже виплату грошового забезпечення особовому складу 20 РВЛК здійснює фінансово-економічна служба військової частини НОМЕР_1 (ВМКЦ Східного регіону), на підставі наказів начальника 20 РВЛК (з адміністративно-господарської діяльності), у зв'язку з чим 20 РВЛК вважає за доцільне залучити військову частину НОМЕР_1 до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Як вбачається з нарахованого та виплаченого грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_1 20 регіональної військово-лікарської комісії за період з 01.12.2023 по 31.04.2024, за вказаний період останній отримував наступні види грошового забезпечення: оклад за військовим званням; посадовий оклад; надбавка за вислугу років; надбавка за особливості проходження служби; премія; грошова допомога на оздоровлення. У відповідності до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України “Про соціальній і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Відповідно до пункту 4 статті 9 Закону України “Про соціальній і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Згідно абзацу четвертому пункту 1 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства Оборони України від 07 червня 2018 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 за №745/32197 (зі змінами) (далі - Порядок №260), грошове забезпечення згідно з цим Порядком виплачується: військовослужбовцям, які проходять військову службу в апаратах Міністерства оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України, Генеральному штабі Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, військовій частині НОМЕР_2 (далі - військові частини). У відповідності до пункту 2 розділу І Порядку № 260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
Згідно пункту 17 розділу І Порядку №260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України. Відповідно до пункту 2 розділу ХХХІV Порядку № 260, зокрема, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) виплачується в таких розмірах: ...30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): ...у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України. Згідно пункту 4 розділу ХХХІV Порядку № 260, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Відповідно пункту 7 розділу XXXIV Порядку № 260, перелік органів військового управління (штабів угруповання військ (сил)), включених до складу діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, що мають право підтверджувати безпосередню участь у бойових діях або заходах, відряджених до цих органів військовослужбовців, затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України. У відповідності пункту 9 розділу XXXIV Порядку № 260, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Згідно з копії листа Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 30.11.2023 №598/5059, що додається, відповідно до роз'яснення начальника штабу - заступника командиру військової частини НОМЕР_3 (вихідний №510/5/8217 ДСК від 22.11.2023) за дорученням начальника Генерального штабу Збройних Сил України №7613/С/ДСК додаткова винагорода на період дії воєнного стану у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави з розрахунку 30000 гривень на місяць здійснюється військовослужбовцям за виконання бойових (спеціальних) завдань, згідно з Переліком бойових (спеціальних) завдань затвердженого Міністром оборони України 20.11.2023, а саме: проведення військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи. При чому виплата означеної винагороди застосовується з 29.09.2023. З метою недопущення випадків переплати при здійсненні додаткової винагороди на період дії воєнного стану у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави військовослужбовцями регіональних військово-лікарських комісій, які виконують бойові (спеціальні) задання, наголошується на необхідності дотримання виконання вимог визначених Переліком бойових (спеціальних) завдань затвердженого Міністром оборони України 20.11.2023. Контроль за виконанням цього доручення покладено на начальників регіональних військово-лікарських комісій. Отже, виходячи з тексту двох останніх абзаців згаданого роз'яснення, до особового складу штатних військово-лікарських комісій входять як військовослужбовці, що виконують бойові (спеціальні) завдання (проведення військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи), так і військовослужбовці, що не виконують бойові (спеціальні) завдання, а контроль за цією сферою діяльності регіональних військово-лікарських комісій покладається на їх начальників. Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України у листі до ЦВЛК ЗСУ, вих. № 220/13/1448 від 20.02.2024, зазначає, що виплата додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень з розрахунку на місяць пропорційно часу виконання завдань (заходів) здійснюється військовослужбовцям медичного складу (лікарям), які входять до складу ВЛК (а також спеціалістам інших спеціальностей, залученим для вирішення питань військово-лікарської, лікарсько-льотної експертизи), які згідно бойових наказів (бойових розпоряджень) виконують бойові (спеціальні) завдання - залучені до проведення військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи. Відтак, обґрунтовуючи правову позицію 20 РВЛК щодо заявлених позовних вимог, слід ще раз звернути увагу суду на наступні фактичні обставини. Старший солдат ОСОБА_1 , який проходить військову службу у 20 РВЛК на посаді фельдшера відділення експертизи 20 РВЛК, не входить до складу військово-лікарської комісії 20 РВЛК, не приймає участь у її засіданнях та не підписує постанови, не залучається до виконання бойових спеціальних завдань необхідних для захисту територіальної цілісності України що, у розумінні викладених норм законодавства у їх сукупності, з огляду на викладені роз'яснення вищих органів військового управління, зумовлює відсутність підстав для виплати йому додаткової винагороди. Отже, підстави для задоволення позову відсутні.
Щодо залучення у якості третьої особи як військової частини НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Частиною 4 вказаної статті визначено, що у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Таким чином, третя особа може вступити у справу у разі коли рішення у такій справі може вплинути на її права, свободи, інтереси або обов'язки.
З огляду на викладене, суд не може погодитися із твердженням представника відповідача про невідворотний вплив рішення суду по даній справі на права, свободи, інтереси або обов'язки учасників суспільних відносин військової частини НОМЕР_1 .
Окрім того, на підтвердження своєї позиції відповідачем не надано жодних доказів, в розумінні приписів ст. 73-76 КАС України.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволення клопотання представника відповідача про залучення третьої особи.
26.06.2024 року від представника позивача ОСОБА_2 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідач не подав будь - якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2024 року зазначена вище справа розподілена та 24.04.2024 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи. Витребувано у 20 Регіональної військово-лікарської комісії: письмові та вмотивовані пояснення щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань у розмірі 30 000 гривень щомісячно за період з 01.12.2023 року по 30.04.2024 року. Судом зобов'язано витребувані судом докази слід подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 21 травня 2024 року. Судом попереджено 20 Регіональну військово-лікарську комісію про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на службі у 20 Регіональній військово-лікарській комісії та займає посаду фельдшера відділення експертизи, що підтверджено копією довідки 20 Регіональної військово-лікарської комісії №36 від 01.04.2023 року.
20 Регіональна військова-лікарська комісія була утворена у лютому 2023 року (код в ЄДРПОУ 26637746, Класифікація організаційно-правових форм господарювання за ДК 002:2004-425 Державна організація (установа, заклад).
На виконання приписів “Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України”, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402 (із змінами та доповненнями), Центральною військово-лікарською комісією було затверджено “Положення про 20 регіональну військово- лікарську комісію”, яким визначаються функції та повноваження 20 регіональної військово-лікарської комісії (надалі - Положення про 20 РВЛК).
Відповідно до завдань, функцій та повноважень, визначених Положенням про 20 РВЛК, затверджений штатний розпис особового складу 20 регіональної військово-лікарської комісії.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами внесеними Указом Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06 лютого 2023 року № 58/2023 затвердженого Законом України від 07 лютого 2023 року №2915-IX, постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (зі змінами), наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44 та на підставі окремого доручення Міністра оборони України від 06 березня 2023 року № 5718/з, наказами 20 РВЛК “Про виплату додаткової винагороди” від 04.05.2023 року № 8; від 01.06.2023 року № 10; від 01.07.2023 року № 17; від 01.08.2023 року № 20; від 04.09.2023 року № 24; від 02.10.2023 року № 29; від 05.12.2023 року № 47 позивачеві нараховувався та виплачувався такий вид грошового забезпечення військовослужбовців як додаткова винагорода у розмірі 30 000 грн. на місяць в розрахунку пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань.
У грудні 2023 року відповідачем було припинено нарахування та виплату позивачеві додаткової грошової винагороди у розмірі 30 000 грн.
Як зазначив представник позивача у поданій до суду позовній заяві, ані посада, ані статус ОСОБА_1 не змінилися, жодних дисциплінарних стягнень до позивача застосовано не було, він й надалі продовжує виконувати функції передбачені посадовою інструкцією фельдшера відділення експертизи та положенням про 20 Регіональну військово-лікарську комісію.
13.04.2024 року з метою з'ясування підстав припинення нарахування означених вище грошових коштів, на адресу відповідача було направлено адвокатський запит.
18.04.2024 року відповідач надав відповідь у котрій зазначив, що виплата додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень з розрахунку на місяць пропорційно часу виконання завдань (заходів) здійснюється військовослужбовцям медичного складу (лікарям), які входять до складу ВЛК (а також спеціалістам інших спеціальностей, залученим для вирішення питань військово-лікарської, лікарсько-льотної експертизи), які згідно бойових наказів (бойових розпоряджень) виконують бойові (спеціальні) завдання - залучені до проведення військово- лікарської та лікарсько-льотної експертизи.
Також відповідач, з посиланням на роз'яснення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 20.02.2024 року № 220/13/1448, вказав, що на позивача не розповсюджує свою дію «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцем Збройних сил України та деяким іншим особам № 260 від 07.06.2018 року.
Позивач вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, котра полягає у не нарахуванні та невиплаті йому додаткової грошової винагороди у розмірі 30 000 грн. щомісяця пропорційно виконання бойових (спеціальних) завдань, звернувся до суду із даною позовною заявою.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами статті 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов'язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону.
Вказане кореспондується також з положеннями частини першої статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).
Згідно ч. 1 ст. 1 Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» віл 20.12.1991 року №2011-XII (далі Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Частиною другою ст. 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять, зокрема, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія).
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Постанова №168 прийнята на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», статті 9-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Абзацем 4 п. 1-1 Постанови №168 встановлено, що військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 (далі Порядок №260).
Згідно п. 2 розділу XXXIV Порядку №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах: 30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України.
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Передусім суд зазначає, що посилання позивача на розмір та складові його грошового забезпечення, які він отримував за межами спірного періоду проходження військової служби (травень 2023 року, червень 2023 року, липень 2023 року, серпень 2023 року, вересень 2023 року, жовтень 2023 року та грудень 2023 року) не мають юридичного значення для вирішення цього спору, оскільки виплата грошового забезпечення здійснюється відповідно до конкретних положень законодавства, а не виходячи з обставин попередньої дійсності. Відповідно, наявність або відсутність підстав для отримання позивачем у вказаний період спірної додаткової винагороди не пов'язана та не залежить від отримання чи неотримання ним такої винагороди в минулому та майбутньому.
В цьому ж аспекті справи суд звертає увагу позивача і на те, що надані ним на підтвердження цих обставин докази не містять складових грошового забезпечення, оскільки відомості вказані лише щодо нарахованих/виплачених сум, без їх розрахунку.
В цій справі суд виходить зі змісту Зведеної довідки, якою відповідач підтвердив, що в спірний період проходження військової служби позивач додаткову винагороду згідно Постанови №168 не отримував, саме цьому і надається правова оцінка в цій справі.
Як згідно Постанови №168, так і згідно Порядку №260 додаткова винагорода виплачується військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань). В юридичній ситуації позивача він також посилався на Бланкетні положення законодавства перелік завдань, затверджений Міністром оборони України, згідно якого військовослужбовці у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави можуть отримувати спірну додаткову винагороду. Водночас, ця умова є додатковою, а не альтернативною стосовно виконання бойових (спеціальних) завдань.
Отже, право на отримання додаткової винагороди в юридичній ситуації, про існування якої щодо себе стверджував позивач, наявне у разі існування одночасно двох обставин:
1) особа є військовослужбовцем, який виконує бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) абз. 16 п. 2 розділу XXXIV Порядку №260;
2) особа при цьому перебуває у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України абзац 22 п. 2 розділу XXXIV Порядку №260.
При цьому первинним та визначальним є саме відповідність особи обставині, а саме: особа є військовослужбовцем, який виконує бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) абз. 16 п. 2 розділу XXXIV Порядку №260.
В свою чергу підтвердження цієї обставини здійснюється у визначений законодавством спосіб згідно п. 4 розділу XXXIV Порядку №260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
1) бойовий наказ (бойове розпорядження);
2) журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
3) рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Вказані документи, згідно їх функціонального призначення, повинні мати індивідуальний характер щодо юридичної ситуації конкретної особи, тобто стосуватися не обставин діяльності військової частини (установи, організації) (наприклад, їх функціонування як таких, визначення їх завдань), а саме конкретної особи (містити відомості про її залучення/участь у бойових (спеціальних) завданнях.
Позивач стверджував, що особовий склад відповідача продовжує виконувати бойові (спеціальні) завдання розгорнутого пункту управління Медичних сил Збройних Сил України згідно журналу ведення оперативної обстановки. Відповідач цю обставину не заперечив, а тому вона визнається судом встановленою згідно ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
В свою чергу в цій справі встановленню підлягає участь саме позивача у відповідних завданнях. Сам позивач не стверджував, що такі завдання ним виконувались, на підтвердження виконання саме ним (не відповідачем як органом, а позивачем як окремим суб'єктом) відповідних завдань позивачем жодного доказу не надано, в ході судового розгляду та витребування доказів судом встановлено відсутність таких доказів щодо позивача як таких. В свою чергу доводи позивача зводилися до загального ствердження про залучення як такого до виконання відповідних завдань і отримання позивачем додаткової винагороди раніше.
Згідно ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З наведених положень законодавства вбачається, що питання факту сторонами доводяться на засадах рівності, в той час як при вирішенні питання права в частині правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень саме останній доводить правомірність своїх дій.
Обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі №520/2261/19.
Як вже зазначав суд, в законодавстві, яке регулює спірні правовідносини, відсутні нормативні положення, згідно яких виплата додаткової винагороди пов'язана з самим фактом її виплати раніше. В свою чергу таке законодавство явно та однозначно пов'язує нарахування та виплату такої винагороди (в аспекті юридичної ситуації позивача) передусім з виконанням бойових (спеціальних) завдань самим позивачем.
Суд наголошує, що про виконання самим позивачем таких завдань не зазначав сам позивач, не надані ним і відповідні докази, в свою чергу в ході судового розгляду судом встановлено відсутність таких доказів.
Більш того, з аналізу функціональних обов'язків, відповідно до яких позивач проходить військову службу, позивач в цілому не може виконувати бойових (спеціальних) завдань, з якими законодавством пов'язано виплату додаткової винагороди згідно Постанови №168. Так, посадові обов'язки позивача не стосуються сутнісного здійснення відповідачем своїх повноважень (тобто, проведення медичних оглядів), натомість зводяться до організаційно-технічного забезпечення існування відповідача як організації, без взаємозалежності саме з функціональним призначенням відповідача. Іншими словами, позивач сприяє діяльності відповідача як органу в цілому, однак не причетний до здійснення відповідачем його функціонального призначення (проведення медичних оглядів).
В порядку ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України судом враховується правозастосування, здійснене Касаційним адміністративним судом у постанові від 18.10.2023 року у справі №420/16628/22, оскільки в цій справі Верховний Суд відхилив формалістичний підхід до права на отримання додаткової винагороди згідно Постанови №168 та наголосив на первинності саме виконуваного особою функціоналу для цілей визначення права на додаткову винагороду, передбачену Постановою №168.
За таких обставин суд констатує відсутність факту виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань, в зв'язку з чим він не має права на отримання додаткової винагороди згідно Постанови №168.
Враховуючи викладене, підстави для задоволення позовної заяви відсутні.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в зв'язку з відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до 20 Регіональної військово-лікарської комісії про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник