03 липня 2024 рокуСправа №160/10106/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі адвоката Пулинеця Богдана Анатолійовича до військової частини НОМЕР_1 про визнання не нарахування та невиплати додаткової винагороди протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
18.04.2024 року (08.04.2024 року направлено засобами поштового зв'язку відповідно до відтиску штемпелю Укрпошта) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі адвоката Пулинеця Богдана Анатолійовича до військової частини НОМЕР_1 , в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправним не нарахування та не виплату ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_1 , передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць у період з 01.06.2023 року по 31.12.2023 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 01.06.2023 року по 31.12.2023 року.
Означені позовні вимоги вмотивовані протиправністю дій військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” в розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць у період з 01.06.2023 року по 31.12.2023 року.
21.05.2024 року від представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В мотивування своєї правої позиції представником відповідача зазначено про те, що відповідно до положень абзаців 15-16 пункту 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженому Наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260) на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується, зокрема, в розмірі 30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань). Відповідно, виплата позивачу додаткової винагороди (в розмірі 30 000 гривень) могла здійснюватися лише за ті місяці, в яких він був включений до бойових розпоряджень відповідача. Водночас, за місяці, коли позивача не було включено до бойових розпоряджень, та відповідно не було залучено до виконання бойових (спеціальних) завдань, жодних правових підстав для виплати йому додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень не було. Представник відповідач звертає увагу суду на те, що позивач не залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань у місяцях, за які він не отримував додаткової винагороди 30 000 грн, згідно Порядку №260. Таким чином, вимоги позивача щодо виплати йому додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень згідно Порядку №260 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
Щодо пропуску позивачем строку звернення, суд виходить з того, що ухвалою від 01.05.2024 року за заявою представника позивача суд визнав поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновив пропущений строк.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2024 року, зазначена вище справа була розподілена та 19.04.2024 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 року визнано неповажними підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 із даною позовною заявою. Позовну заяву ОСОБА_1 в особі адвоката Пулинеця Богдана Анатолійовича до військової частини НОМЕР_1 про визнання не нарахування та невиплати додаткової винагороди протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху. Позивачу надано було строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн. або документи (посвідчення або іншого документу), які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору; позовної заяви та її копії відповідно до кількості учасників справи із зазначенням номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти військової частини НОМЕР_2 ; заяви про поновлення строку звернення до суду із цим позовом із доказами поважності таких причин.
На виконання вимог ухвали суду від 18.04.2024 року представником позивача ОСОБА_3 до суду 26.04.2024 року (документ сформований в системі “Електронний суд” 26.04.2024 року) подано заяву про поновлення процесуального строку в якій представник просить суд: 1. Прийняти позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії до розгляду та постановити ухвалу про відкриття провадження у справі. 2. Долучити до матеріалів справи №160/10106/24 супровідний лист від 03.04.2024, витяг з наказу №76 від 02.04.2022 та довідку від 03.04.2024.
Відтак, у встановлений ухвалою суду від 22.04.2024 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою. Прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що з витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.04.2022 року №76 убачається, що відповідно до підпункту “р” пункту 1 приміток до норми № 1 Норм харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 426 "Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу підрозділів Державної фіскальної служби, осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту" та наказу Міністерства оборони України від 29.04.2020 № 140 «Про затвердження Порядку застосування Каталогу продуктів харчування» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.05 2020 за № 444/34727 на підставі розпорядження Начальника управління персоналу штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 № 116/9/3/4947 від 03.03.2022 нижчепойменованих військовослужбовців строкової військової служби у кількості 34 (тридцять чотири) чоловіка з військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 , з 2 квітня 2022 року зарахувати на усі види забезпечення, на продовольче забезпечення військової частини зарахувати з 3 квітня 2022 року та призначити: солдата ОСОБА_1 , номером обслуги 2 мінометного відділення 2 мінометного взводу 2 мінометної батареї 1 механізованого батальйону, ВОС - 143533А, шик “солдат". Підстава: розпорядження начальника управління персоналу штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 № 116/9/3/4947 від 03.03.2022, продовольчий атестат № 19 книжка 013577
ОСОБА_1 з метою захисту своїх порушених прав звернувся до Адвокатського об'єднання «Резолюшн» та уклав договір про надання професійної правничої допомоги. Представником позивача 15.03.2024 року за №13-03/24 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_1 ) направлений адвокатський запит на отримання інформації, щодо проведених виплат грошового забезпечення клієнту за період часу з 01.06.2023 по 31.12.2023. Копія запиту міститься в матеріалах справи.
На підтвердження сум зарахування грошового забезпечення, позивачем надані виписки по картковому рахунку за період з 01.06.2023 по 01.01.2024, які містяться в матеріалах справи.
Військовою частиною НОМЕР_1 надано письмову відповідь на адвокатський запит за вих. № 6626 від 07.04.2024, разом з витягом з наказу № 215 від 09.10.2021, витягом із наказу №255 від 28.11.2020, витягом із наказу №75 від 10.04.2021 довідкою про грошове забезпечення № 6596 від 03.04.2024 на ім'я ОСОБА_1 , в яких міститься інформація, щодо виплати позивачу складових грошового забезпечення. Копії документів містяться в матеріалах справи.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача та з вимогами вчинити певні дії, позивач звернувся із вказаною позовною заявою до суду.
Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходить з того, що відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією в межах і відповідно до законів України.
Зокрема, статтею 8 Конституції України в Україні встановлено, що в країні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Крім цього, правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі регулюються законами України та підзаконними нормативними актами.
Таким чином, надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За приписами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Пунктом другим постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно із пунктом восьмим Постанови № 704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, який триває до сьогодні.
На виконання Указу Президента України від 24.02.2024 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та Указу Президента України від 24.02.2024 № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову № 168, пунктом 1-1 якої (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 № 836 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168», застосовується з 01.06.2023) установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах; військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (пункт 1-2 Постанови № 168).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 № 745/32197; далі - Порядок № 260, зі змінами, чинними на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з абзацами п'ятнадцятим, шістнадцятим пункту 2 розділу I Порядку № 260 до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать, зокрема, додаткова винагорода на період дії воєнного стану.
Як установлено пунктом 9 розділу I Порядку № 260, грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану у Порядку № 260 врегульовані розділом XXXIV.
Відповідно до пункту 2 розділу XXXIV цього Порядку на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;
на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;
з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями; (Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану).
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;
з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;
з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;
у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;
у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури (у тому числі об'єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).
Як обумовлено пунктом 4 розділу XXXIV Порядку № 260, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 10 розділу XXXIV Порядку №260).
Відповідно до положень абзацу 27 пункту 2 розділ Порядку 260 додаткова винагорода виплачується, зокрема, також в розмірі 6000 гривень - військовослужбовцям строкової військової служби в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби. Ці положення (абзацу 27) застосовуються з 01.06.2023 (тобто мають зворотну дію в часі) згідно пункту 4 Наказу Міністерства оборони № 566 від 26.09.2023. З урахуванням цього (після набрання чинності відповідними змінами) в жовтні місяці військовослужбовці строкової служби почали отримувати додаткову винагороду розміром 6000 грн, зокрема, за минулі місяці (з червня 2023) незалежно від включення до бойових наказів (розпоряджень).
Судом установлено наступне.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 15.07.2023 № 1297 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за червень 2023 року» на підставі рапорту командира 1 механізованого батальйону від 03.07.2023, ОСОБА_1 (№ п/п 1249) включено до переліку військовослужбовців, яким належить виплатити додаткову винагороду згідно з Постановою № 168 з розрахунку 30 000,00 грн на місяць (пропорційно часу виконання бойових завдань з 01.06.2023 по 30.06.2023), відповідно до додатку 1 цього наказу.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 17.10.2023 № 1954 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2023 року» на підставі рапорту командира 1 механізованого батальйону від 15.08.2023, ОСОБА_1 (№ п/п 116) включено до переліку військовослужбовців, яким належить виплатити додаткову винагороду в розмірі 6000 грн на місяць (пропорційно часу проходження служби з 01.07.2023 по 31.07.2023, відповідно до Додатку № 479 цього наказу); на підставі рапорту командира 1 механізованого батальйону від 04.09.2023 та від 31.08.2023, ОСОБА_1 (№ п/п 55) включено до переліку військовослужбовців, яким належить виплатити додаткову винагороду в розмірі 6000 грн на місяць (пропорційно часу проходження служби з 01.08.2023 по 31.08.2023, відповідно до Додатку № 521 цього наказу); на підставі рапорту командира 1 механізованого батальйону від 07.10.2023 та від 07.12.2022, ОСОБА_1 (№ п/п 1) включено до переліку військовослужбовців, яким належить виплатити додаткову винагороду в розмірі 6000 грн на місяць (пропорційно часу проходження служби з 01.09.2023 по 24.09.2023 та з 05.09.2023 по 30.09.2023, відповідно до Додатку № 514 цього наказу).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 20.11.2023 № 2162 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за жовтень 2023 року» на підставі рапорту командира 1 механізованого батальйону від 13.11.2023, ОСОБА_1 (№ п/п 50) включено до переліку військовослужбовців, яким належить виплатити додаткову винагороду в розмірі 6000 грн на місяць (пропорційно часу проходження служби з 01.10.2023 по 31.10.2023, відповідно до Додатку № 310 цього наказу).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 21.12.2023 № 2368 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за листопад 2023 року» на підставі рапорту командира 1 механізованого батальйону від 09.12.2023, ОСОБА_1 (№ п/п 13) включено до переліку військовослужбовців, яким належить виплатити додаткову винагороду згідно з Постановою № 168 з розрахунку 6000,00 грн на місяць (пропорційно часу виконання бойових завдань з 05.11.2023 по 30.11.2023, відповідно до Додатку № 46 цього наказу).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 22.01.2024 № 146 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за грудень 2023 року» на підставі рапорту командира 1 механізованого батальйону від 08.01.2024, ОСОБА_1 (№ п/п 5) включено до переліку військовослужбовців, яким належить виплатити додаткову винагороду згідно з Постановою №168 з розрахунку 30 000,00 грн на місяць (пропорційно часу виконання бойових завдань з 01.12.2023 по 31.12.2023, згідно із Додатком № 343).
До зазначених наказів також додано рапорти щодо виплати додаткової винагороди.
Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2024 № 10003 грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з червня 2023 року по січень 2024 року складає: сума виплаченого грошового забезпечення 3360,00 грн, сума виплаченої додаткової винагороди 137 200 грн, в тому числі помісячно додаткова винагорода: червень 2023 р. - 30 000 грн, липень 2023 р. - 30 000 грн, жовтень 2023 р. - 14 400 грн, листопад 2023 р. - 6000 грн, грудень 2023 р. - 26 800 грн, січень 2024 р. - 30 000 грн.
Крім того, відповідачем у відзиві на позовну заяву, зазначено, що позивач не залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань у місяцях, за які він не отримував додаткової винагороди 30 000 грн згідно Порядку 260.
Тому, з у урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що за наявності письмових доказів, які є належними, допустимими, достовірними, та достатніми, відсутні підстави вважати, що відповідачем було порушено права позивача в частині виплати додаткової винагороди за період з 01 червня 2023 року по 31 грудня 2023 року, а позивачем протилежного не доведено, що вказує на відсутність підстав для задоволення взаємопов'язаних позовних вимог.
Відповідно до частини 2статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В силу положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Ухвалюючи це судове рішення, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п. 41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За приписами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На думку суду, в даній справі, відповідачем доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.
Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваної бездіяльності на відповідність наведеним вище критеріям, не виходячи за межі заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, з мотивів та обґрунтування наведених судом вище.
Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в особі адвоката Пулинеця Богдана Анатолійовича до військової частини НОМЕР_1 про визнання не нарахування та невиплати додаткової винагороди протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник