04 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/3696/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області від 07 березня 2024 року №907640815710 про відмову у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII “Про Державну службу”.
Зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити призначення та виплату пенсії по віку відповідно до Закону України “Про Державну службу” від 10.12.2015 року №889-VIII з дати звернення до пенсійного органу (заява від 28.02.2024 року) на підставі довідок №431/10-06/2-24, №431/10-06/2-24 від 23.02.2024 року, виданих Департаментом фінансів Волинської обласної державної адміністрації про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 01.05.2020 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-IV). До того з 18.11.2011 по 30.04.2020 отримувала пенсію по віку згідно Закону України від 16.12.1993 №3723-XII “Про державну службу”.
28.02.2024 позивач звернулася до територіального управління ПФУ за місцем проживання із заявою про переведення на пенсію по віку згідно Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VII, який набув чинності 1 травня 2016 року.
За принципом екстериторіальності її документи були направлені на розгляд до ГУ ПФУ у Одеській області, яким було прийнято рішення №907640815710 від 07.03.2024 року про відмову у призначенні пенсії, у зв'язку з тим, що право на призначення пенсії за цим Законом мають особи, яким пенсія не призначалася відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723-XII “Про державну службу”.
З таким діями відповідачів позивач не погоджується, вважає їх неправомірними та такими, що не відповідають діючому законодавству, порушують її конституційне право на пенсійне забезпечення, оскільки на момент звернення за призначенням пенсії як державному службовцю позивачу виповнилося 66 років, має необхідний стаж понад 20 років державної служби, а тому має право на призначення пенсії по віку як державному службовцю.
З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У відзивах на позовну заяву представники відповідачів позовних вимог ОСОБА_1 не визнали, вважають позов необґрунтованим і безпідставним та просять відмовити в його задоволенні. Свою позицію обґрунтовують тим, що рішенням ГУ ПФУ у Закарпатській області №907640816370 від 07.03.2024 року відмовлено позивачу у перерахунку пенсії - перехід з пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”, у зв'язку з тим, що право на призначення пенсії за цим Законом мають особи, яким пенсія не призначалася відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723-XII “Про державну службу”.
Враховуючи те, що позивачу вже призначалася пенсія по віку згідно із Законом №3723-XII, підстав для призначення пенсії відповідно до Закону №889-VII, немає.
З огляду на те, що Закон №889 не передбачає проведення перерахунків пенсії, в тому числі призначених згідно із Законом України від 16.12.1993 №3723-XII “Про державну службу”, відсутні правові підстави для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”, на підставі довідок №431/10-06/2-24, №431/10-06/2-24 від 23.02.2024 року, виданих Департаментом фінансів Волинської обласної державної адміністрації про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.
У відповіді на відзив позивач позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві та просила їх задовольнити.
Інших заяв по суті справи не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та з 01.05.2020 отримує пенсію за віком згідно з Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що в період з 18.11.2011 по 30.04.2020 отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-XII.
28.02.2024 ОСОБА_1 звернулася із заявою до ГУ ПФУ у Волинській області про перехід на інший вид пенсії, на пенсію за віком по Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VIII з врахуванням довідок №431/10-06/2-24, №431/10-06/2-24 від 23.02.2024 року, виданих Департаментом фінансів Волинської обласної державної адміністрації про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.
Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області №907640815710 від 07.03.2024 року відмовлено позивачу у перерахунку пенсії - перехід з пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”, у зв'язку з тим, що право на призначення пенсії за цим Законом мають особи, яким пенсія не призначалася відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723-XII “Про державну службу”.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 9, частини першої статті 10 вказаного Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV передбачений порядок переведення з одного виду пенсії, передбаченої цим Законом, на інший. Зокрема, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), який набрав чинності 01.05.2016.
Статтею 90 Закону №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
До 01.05.2016 діяло законодавство у сфері державної служби, яке передбачало право державного службовця на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-VIII).
Згідно з частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Пунктом 10 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Також, згідно з пунктом 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону №3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Аналізуючи зазначені вище норми законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Такі ж висновки щодо застосування норм права неодноразово висловлювалися Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03.07.2018 у справі №265/3709/17, від 19.03.2019 у справі №357/1457/17, від 15.08.2019 у справі №676/6166/17, від 01.04.2020 у справі №607/9429/17.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2024 позивач звернулася до відповідача із заявою про перехід на інший вид пенсії - пенсію державного службовця відповідно до Закону №889-VIII. На момент звернення із даною заявою позивач отримувала пенсію за віком за нормами Закону №1058-IV.
При цьому, судом встановлено, що позивачу відмовлено у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”, у зв'язку з тим, що право на призначення пенсії за цим Законом мають особи, яким пенсія не призначалася відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723-XII “Про державну службу”.
Отже, із змісту оскаржуваного рішення слідує, що підставою для відмови у переведенні на пенсію державного службовця слугувала та обставина, що позивачем вже було використане право на призначення та отримання пенсії державного службовця.
Однак, суд не погоджується з такою позицією пенсійного органу та зазначає наступне.
Спірні правовідносини стосуються саме переведення позивача з одного виду пенсії, призначеного за одним законом, на інший вид - пенсію в межах іншого Закону.
Вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, з чого слідує, що спірні правовідносини не стосуються перерахунку одного і того ж виду пенсії.
Суд звертає увагу на те, що за наявності у особи права на пенсію за різними законами або на різні види пенсії в межах одного закону законодавець не забороняє такій особі після призначення пенсії перейти з одного виду пенсії на інший або звернутись до органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за іншим законом.
Таким чином, в даному випадку має місце призначення іншого виду пенсії, а саме пенсії згідно частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ і розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII.
При цьому, як встановлено судом, на дату набрання чинності Законом №889-VIII (01.05.2016) позивач мала понад 20 років стажу державної служби.
Крім того, на дату звернення позивача із заявою про переведення із пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця їй виповнилося 67 років, тобто умова щодо віку виконується (60 років), та остання мала загальний страховий стаж понад 36 років, тобто умова щодо наявності відповідного страхового стажу теж виконується.
Таким чином, ОСОБА_1 має право на призначення пенсії державного службовця відповідно до Закону №889-VIII, оскільки вимоги зазначеної статті щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби виконані.
За таких обставин безпідставним є висновок ГУ ПФУ у Одеській області про відсутність у позивача права на пенсію згідно Закону №889-VIII, а рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області від 07.03.2024 року №907640815710 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про визначення розміру пенсії на підставі довідок №431/10-06/2-24, №431/10-06/2-24 від 23.02.2024 року, виданих Департаментом фінансів Волинської обласної державної адміністрації про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, суд зазначає наступне.
Так, позивач на час звернення за призначенням пенсії не займала посаду державної служби, тому з урахуванням положень ст.37 Закону №3723-ХІІ розмір пенсії позивача підлягає обчисленню із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, пенсія ОСОБА_1 підлягає обчисленню у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках №431/10-06/2-24, №431/10-06/2-24 від 23.02.2024 року, виданих Департаментом фінансів Волинської обласної державної адміністрації про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.
Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27.01.2023 у справі №340/4184/21 та узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постанові від 13.02.2019 у справі №822/524/18.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з вимогами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач - ГУ ПФУ у Одеській області, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів, які б свідчили, що рішення від 07.03.2024 року №907640815710 прийняте відповідно до норм законодавства, з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для їх вчинення.
Враховуючи, що рішенням ГУ ПФУ у Одеській області від 07.03.2024 року №907640815710 позивачу безпідставно та необґрунтовано відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця, то з метою належного та ефективного захисту порушених прав позивача адміністративний позов слід задовольнити шляхом визнання протиправним і скасування спірного рішення, зобов'язання ГУ ПФУ у Одеській області перевести ОСОБА_1 з 28.02.2024 на пенсію державного службовця відповідно до Закону №889-VIII, відповідно до Закону України “Про державну службу” №889-VIII від 10.12.2015 року, з врахуванням довідок №431/10-06/2-24, №431/10-06/2-24 від 23.02.2024 року, виданих Департаментом фінансів Волинської обласної державної адміністрації про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області судовий збір в розмірі 1211,20 грн, сплачений згідно з квитанцією.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України “Про державну службу”, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області від 07.03.2024 року №907640815710.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області перевести ОСОБА_1 з 28.02.2024 на пенсію державного службовця відповідно до Закону України “Про державну службу” №889-VIII від 10.12.2015 року, з врахуванням довідок №431/10-06/2-24, №431/10-06/2-24 від 23.02.2024 року, виданих Департаментом фінансів Волинської обласної державної адміністрації про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області судові витрати у сумі 1211 гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385).
Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, код ЄДРПОУ 13358826).
Суддя Ю.Ю. Сорока