Ухвала від 04.07.2024 по справі 229/2568/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 липня2024 року

м. Київ

справа № 229/2568/22

провадження № 51-7069 ск 23

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

перевірила касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 на ухвали Дніпровського апеляційного суду від 29 травня 2024 року і

встановила:

Як убачається з матеріалів за скаргою та наявних у Верховному Суді даних, Дружківський міський суд Донецької області ухвалою від 7 травня 2024 року продовжив обвинуваченому ОСОБА_4 строк тримання під ватрою до 5 липня 2024 року включно без визначення розміру застави.

Таке рішення Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 29 травня 2024 року залишив без змін, а подану ОСОБА_4 апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погодившись із зазначеними рішеннями, обвинувачений оскаржив їх у касаційному порядку.

Ухвалою від 20 червня 2024 року Касаційний кримінальний суд Верховного Суду (далі - Суд), керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), відмовив у відкритті провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, які не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. Постановлена ухвала Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

За приписами ч. 2 ст. 21 вказаного Кодексу ухвала суду, що набрала чинності в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов'язковою і підлягає безумовному виконанню на всій території України.

Попри це, у межах строку касаційного оскарження ОСОБА_4 повторно звернувся з касаційною скаргою, в якій знову порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду від 29 травня 2024 року.

Однак гл. 32 КПК, котрою унормовано провадження в суді касаційної інстанції, не передбачає процесуальної можливості повторно оскаржити судове рішення в касаційному порядку.

Крім того, у своєму рішенні №8-рп/2010 від 11 березня 2010 року Конституційний Суд України наголосив, що правомірним може бути лише одноразове касаційне оскарження та перегляд рішень судів.

Отже, вимога ОСОБА_4 у частині повторного касаційного перегляду рішення апеляційного суду з питань продовження запобіжного заходу, яке не є предметом ревізії суду касаційної інстанції, не підлягає розгляду.

Що стосується порушеного в касаційній скарзі питання про перегляд ухвали Дніпровського апеляційного суду від 29 травня 2024 року, котрою залишено без задоволення заяву обвинуваченого про відвід прокурора та захисника, то колегія суддів дійшла висновку, що за зверненням у цій частині належить відмовити у відкритті касаційного провадження на таких підставах.

Норми Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) установлюють, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, котре складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 1 ст. 1 КПК).

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинстває забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а право на касаційне оскарження - лише у визначених законом випадках.

Відповідно до Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції в порядку, встановленому процесуальним законом (п. 1 ч. 2 ст. 36). Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись принципом верховенства права (ст. 48). Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (ст. 14).

За правилами ч. 2 ст. 424 КПК ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте ухвала апеляційного суду, котрою була залишена без задоволення заява ОСОБА_4 про відвід певних осіб, не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню. А тому, враховуючи наведені законодавчі положення оспорюване рішення не є предметом перевірки в порядку касаційної процедури.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

З огляду на викладене, у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на таке рішення необхідно відмовити.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів

постановила:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 29 травня 2024 року, якою було залишення без задоволення заяву про відвід.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_5