04 липня 2024 року
м. Київ
справа № 734/1740/22
провадження № 51-3345 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29 травня 2023 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 27 березня 2024 року,
встановив:
Як вбачається із касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень, вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29 травня 2023 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 3 ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 162, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 лютого 2022 року у виді 200 годин громадських робіт, перевівши громадські роботи за правилами ст. 72 КК України у позбавлення волі, і за сукупністю вироків остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років 10 днів.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 27 березня 2024 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Захисник звернулася із касаційною скаргою, в якій порушує питання про перегляд рішень судів першої та апеляційної інстанцій щодо засудженого.
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України касаційна скарга має містити обґрунтування заявлених скаржником вимог, із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу.
Наведене обґрунтування вимог захисником викладено без урахування вимог ст. 433 КПК України, яка визначає межі перегляду судом касаційної інстанції, та положень ч. 1 ст. 438 КПК України, якою регламентовано, що підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному суді є лише: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому, при вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Однак, як убачається зі змісту касаційної скарги, захисник, оспорюючи винуватість засудженого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, вказує, зокрема, на невідповідність висновків суду, викладених у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, фактичним обставинам кримінального провадження, доказам у кримінальному провадженні просить дати іншу оцінку, ніж її дали вказані суди, а саме, показанням потерпілої ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та висновкам експертиз, що у розумінні ст. 433 КПК України не може бути предметом касаційного розгляду.
Тому, всупереч наведеним положенням процесуального закону, у поданій скарзі захисник не зазначає, яких саме порушень допустилися суди першої та апеляційної інстанцій та не конкретизує, у чому саме ці порушення полягали, як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановлених судових рішень, і чому ці порушення слід відносити до підстав для скасування касаційним судом вказаних рішень згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України та з огляду на положення статей 370, 404, 412-414, 419 цього Кодексу.
Водночас у поданій скарзі захисник не вказує, в чому незаконність ухвали апеляційного суду, які конкретно порушення закону, в силу ст. 419 КПК України, на її думку, було допущено цим судом та які доводи апеляційної скарги сторони захисту суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив.
Крім того, згідно вимог п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК України у касаційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Як убачається із прохальної частини касаційної скарги, захисник просить скасувати вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29 травня 2023 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 27 березня 2023 року. Водночас, зі змісту касаційної скарги та копій доданих до неї судових рішень вбачається, що захисником оскаржується, зокрема, ухвала Чернігівського апеляційного суду від 27 березня 2024 року, тому допускаються протиріччя.
Вказані порушення перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 429 КПК України залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження, шляхом подання виправленої касаційної скарги.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 залишити без руху та встановити строк для усунення недоліків - десять днів із дня отримання копії цієї ухвали.
У разі невиконання вимог ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3