04 липня 2024 року
м. Київ
справа № 686/13364/22
провадження № 51-3335ск 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2023 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 02 квітня 2024 року щодо
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше судимого вироком Апеляційного суду Хмельницької області від 30 травня 2005 року із змінами, внесеними ухвалою Верховного Суду України від 01 листопада 2005 року, за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання на строк 10 років,
за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
Зміст судових рішень та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2023 року ОСОБА_5 засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 вказано обчислювати з дня вступу вироку в законну силу, зарахувавши в строк покарання час перебування під вартою з 13 квітня 2022 року до дня набрання вироком законної сили день за день.
Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу залишено без зміни.
Судом визнано винуватим та засуджено ОСОБА_5 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, за обставин детально викладених у вироку.
Як встановлено судом, 13 квітня 2022 року, приблизно о 04 год 00 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи в буд. АДРЕСА_1 , будучи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, реалізуючи умисел на вбивство, наніс ОСОБА_6 близько десяти ударів руками і ногами та близько п'яти ударів господарською сокирою по голові, чим спричинив останньому множинні тілесні ушкодження, у тому числі і ті, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент заподіяння, у результаті чого ОСОБА_6 помер на місці події в результаті отриманої відкритої черепно-мозкової травми з множинними переломами кісток склепіння і основи черепа та розчавленням речовини головного мозку.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 02 квітня 2024 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 без задоволення.
Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 , не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_5 , порушує питання про невідповідність призначеного засудженому покарання його особі внаслідок суворості. Просить скасувати ухвалу апеляційного суду, змінити вирок суду першої інстанції та призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. У обґрунтування своїх вимог зазначає, що ОСОБА_5 визнав свою вину, розкаявся у вчиненому, має сім'ю та малолітню дитину, просив вибачення за свої дії. Крім того, як зазначив у своїй скарзі захисник, засуджений у своїх показаннях стверджував, що його дії були направлені на позбавлення життя російського солдата, а не потерпілого ОСОБА_6 , якого він не зміг упізнати у темряві.
Мотиви Суду
Розглянувши доводи касаційної скарги, дослідивши долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для її задоволення немає.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
За приписами ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання особі засудженого внаслідок суворості є безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Санкцією ч. 2 ст. 115 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду.
З доданих до касаційної скарги копій судових рішень убачається, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_5 врахував ступінь тяжкості чиненого кримінального правопорушення, його суспільну небезпечність, обставини даного конкретного кримінального провадження та дані про його особу, який раніше судимий, вчинив особливо тяжкий злочин, характеризується посередньо.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, є наявність на утриманні неповнолітньої дитини.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Врахувавши, всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_5 покарання у межах санкції ч. 2 ст. 115 КК України.
Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.
Суд апеляційної інстанції розглянув кримінальне провадження в межах апеляційної скаргизахисника ОСОБА_4 , належним чином перевірив викладені у ній доводи, які є аналогічними доводам касаційної скарги, визнав їх безпідставними та належним чином мотивував своє рішення, зазначивши підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, погодившись із висновком суду першої інстанції про те, що призначене ОСОБА_5 покарання є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, і таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України
Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою.
За таких обставин, Суд вважає, що покарання, призначене місцевим судом засудженому і залишене без зміни судом апеляційної інстанції, є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Підстав вважати призначене ОСОБА_5 покарання явно несправедливим внаслідок суворості та призначення покарання у виді позбавлення волі на строк 10 роківколегія суду не вбачає.
Враховуючи зазначене, з касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень підстав для її задоволення, зміни вироку та скасування ухвали щодо ОСОБА_5 і підстав для призначення мінімального покарання в межах санкції ч. 2 ст. 115 КК України, колегія суду не вбачає, у зв'язку з чим у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити захиснику ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2023 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 02 квітня 2024 року щодо ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3