02 липня 2024 року
м. Київ
справа № 308/4804/22
провадження № 61-5814св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Закарпатська обласна прокуратура, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 вересня 2023 року у складі судді Дергачової Н. В. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 березня 2024 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Куштана Б. П., Джуги С. Д.,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Закарпатської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 20 серпня 2012 року він перебував у трудових правовідносинах з Акціонерним банком «Укргазбанк» (далі - АБ «Укргазбанк»).
З 01 грудня 2017 року він обіймав посаду заступника начальника відділення № 280/06 АБ «Укргазбанк».
20 жовтня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) внесено відомості про кримінальне провадження за № 42018070000000356 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України
(далі - КК України).
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2018 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2018 року відсторонено підозрюваного ОСОБА_1 , від посади заступника начальника відділення № 280/06 Акціонерного баку «Укргазбанк» (далі - АБ «Укргазбанк») на час досудового розслідування на строк два місяці, тобто до 22 грудня 2018 року.
Наказом АБ «Укргазбанк» від 26 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звільнений з роботи на підставі пункту 2 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України.
Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2019 року у справі № 308/1912/19, залишеним без змін ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за частиною третьою статті 368 КК України.
Із часу внесення відомостей до ЄРДР і до набрання чинності вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2019 року, тобто понад 3,5 роки, ОСОБА_1 перебував під слідством та судом за «сфабрикованим» обвинуваченням. Зазначене завдало йому моральної шкоди, що виявилося у порушенні нормальних життєвих зв'язків, втрати стабільної роботи, неможливості протягом тривалого часу працевлаштуватися за спеціальністю та значного порушення стану здоров'я, що призвело до тривалого лікування та неможливості повного відновлення стану здоров'я, зокрема внаслідок розладу вегетативної нервової системи.
Його затримання відбулося неподалік від місця роботи, на очах у керівництва, колег та підлеглих, а інформацію щодо можливого вчинення ним тяжкого злочину було поширено серед значного кола осіб через мережу Інтернет, що призвело до знищення його репутації серед близьких йому людей та клієнтів банку.
Протягом семи років він неодноразово звертався до різних банківських установ з метою працевлаштування, однак йому відмовляли, зокрема, у зв'язку із відмовою від банківської безпеки, яку надав відділ безпеки АБ «Укргазбанк», або його негативною характеристикою, як працівника банку.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просив стягнути із Державного бюджету України на його користь 2 500 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст ухвалених судових рішень
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнено з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 , на відшкодування моральної шкоди 1 098 800,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач довів, що після повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення він більше місяця хворів, втратив роботу, інформацію щодо пред'явлення йому обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину поширено серед широкого кола осіб, що завдало непоправної шкоди його діловій та особистісній репутації та призвело до моральних страждань.
Урахувавши тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках позивача, погіршення стану здоров'я, втрату роботи та звичного кола спілкування, інші негативні наслідки, які пов'язані із необхідністю докласти додаткових зусиль для відновлення та організації життя, а також покращення стану здоров'я, у зв'язку із перебуванням під слідством та судом протягом 41 місяця, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди у чотирикратному розмірі - 1 098 800,00 грн.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 07 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури задоволено частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 вересня 2023 року змінено в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, зменшено розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню на користь позивача з 1 098 800,00 грн до суми 1 045 200,00 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що він має право на відшкодування моральної шкоди відповідно до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Однак, суд першої інстанції помилково розрахував період перебування позивача під слідством та судом, зазначивши 41 місяць, замість 39 місяців, що є підставою для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 підлягає зменшенню.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У квітні 2024 року Закарпатська обласна прокуратура із застосуванням засобів поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 вересня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 березня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та розподілу судових витрат скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Як на підставу касаційного оскарження Закарпатська обласна прокуратура посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 758/824/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц,
від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 523/13432/16-ц, від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц,
від 17 листопада 2021 року у справі № 755/5684/18-ц, від 18 травня 2022 року у справі № 522/2493/18, від 15 серпня 2023 року у справі № 569/20230/21,
від 31 серпня 2022 року у справі № 306/701/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 суди попередніх інстанцій не врахували, що у статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, встановлено на рівні 1 600,00 грн.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження того, що завдані позивачу моральні страждання призвели до погіршення стану його здоров'я, порушення стосунків з оточуючими людьми, а також суттєво обмежили його права та можливості, які потребують додаткових майнових витрат, а тому дійшли помилкового висновку, що завдана йому моральна шкода підлягає відшкодуванню у чотирикратному розмірі мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом.
Касаційна скарга містить клопотання про розгляд справи за участю представника Закарпатської обласної прокуратури.
У травні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , у якій він просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 22 квітня 2024 року касаційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 вересня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 березня 2024 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Закарпатської обласної прокуратури, з підстав, визначених пунктом 1частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області матеріали цивільної справи № 308/4804/22; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У червні 2024 року матеріали справи № 308/4804/22 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги Закарпатської обласної прокуратури, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2019 року у справі № 308/1912/19, залишеним без змін ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року та постановою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за частиною третьою статті 368 КК України та виправдано за недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.
На підтвердження погіршення стану здоров'я позивач надав: листок непрацездатності серії АДМ № 704071 за період з 07 серпня 2018 року до 09 серпня 2018 року; листок непрацездатності серії АДМ № 621285 за період
з 26 жовтня 2018 року до 07 листопада 2018 року із позначкою продовжує хворіти; листок непрацездатності серії АДМ № 760255 за період з 08 листопада 2018 року до 19 листопада 2018 року із позначкою продовжує хворіти; довідка від 03 грудня 2018 року № 16/8 про перебування на амбулаторному лікуванні з 03 грудня 2018 року; консультативний висновок спеціаліста від 13 квітня 2022 року; електронне направлення від 13 квітня 2022 року № 6149-8622-8531-0579 на планову консультацію лікаря невролога.
Під слідством та судом ОСОБА_1 перебував повних 39 місяців.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 6 700,00 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди і відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Згідно із пунктом 1 статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду.
Частинами п'ятою, шостою статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Відповідно до частин другої, третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Зазначене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.
Моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, постанова Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 523/13432/16-ц).
Встановивши обставини справи, здійснивши системний аналіз правових норм, що регулюють спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності позивачу заподіяно моральну шкоду, право на відшкодування якої згідно з положеннями Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» він набув на підставі виправдувального вироку суду.
Змінюючи рішення суду першої інстанції шляхом зменшення суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, з 1 098800,00 грн до 1 045 200,00 грн, апеляційний суд навів належне обґрунтування такого висновку, зокрема, зазначивши, що суд першої інстанції помилково розрахував період перебування позивача під слідством та судом, зазначивши 41 місяць, замість 39 місяців.
Суди перевірили доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідили зібрані у справі докази, оцінили їх та обґрунтовано визначили розмір моральної шкоди, який є більшим за мінімально гарантований законом.
Доводи касаційної скарги про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 758/824/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц,
від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, від 21 серпня 2019 року у справі
№ 523/13432/16-ц, від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц,
від 17 листопада 2021 року у справі № 755/5684/18-ц, від 18 травня 2022 року у справі № 522/2493/18, від 15 серпня 2023 року у справі № 569/20230/21,
від 31 серпня 2022 року у справі № 306/701/20, є необґрунтованими.
У постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 758/824/17 за позовом про визнання електронних торгів недійсними, Верховний Суд, скасовуючи оскаржувану постанову апеляційного суду та передаючи справу на новий розгляд, дійшов висновку про те, що апеляційний суд не здійснив юридичної оцінки усіх фактичних обставин справи та доводів позивачів, а обмежився лише формальними висновками про те, що позивачі не подали суду доказів на підтвердження своїх позовних вимог; не перевірив, чи правомірно переможця торгів допущено до участі у спірних торгах; не звернув увагу на те, що спірне нерухоме майно продано на торгах за значно нижчою ціною, ніж його реальна вартість.
У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17 зазначено, що «адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц зазначено, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 306/701/20.
У постановах Верховного Суду від 17 листопада 2018 року у справі № 755/5684/18 та від 18 травня 2022 року № 522/2493/18, Верховний Суд зазначив, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Аналізуючи наведене, оскаржувані судові рішення висновкам, викладеним у згаданих постановах Верховного Суду не суперечать. Суди правильно застосували до спірних правовідносин статті 23, 1176 ЦК України, статтю 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Діючи в межах наданих процесуальним законом повноважень, суди оцінили зібрані у справі докази, та дійшли висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди у чотирикратному розмірі, виходячи з мінімального розміру заробітної плати, що був чинним на час розгляду справи.
Колегія суддів Верховного Суду відхиляє аргументи касаційної скарги про те, що при обчисленні моральної шкоди необхідно виходити із норм статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду на рівні 1 600,00 грн, оскільки межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування (постанова Верховного Суду від 25 червня 2024 року у справі № 552/7412/21).
Зважаючи на те, що на час виникнення спірних правовідносин та ухвалення рішення судом першої інстанції про відшкодування моральної шкоди (01 вересня 2023 року), чинною була стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік», яка не передбачала розміру мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, суди обґрунтовано визначили розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню, виходячи із 6 700,00 грн, відповідно до абзацу першого зазначеної статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік».
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції (у незміненій після апеляційного перегляду частині) та апеляційний суд правильно визначили характер спірних правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої органами досудового розслідування та прокуратури, суди попередніх інстанцій належно дослідили зібрані у справі докази, надали суди їм відповідну правову оцінку та правильно застосували норми матеріального права.
Інші доводи касаційної скарги Закарпатської обласної прокуратури фактично зводяться до їх незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували, а тому не можуть бути підставами для скасування ухвалених у справі судових рішень.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.
Зважаючи на те, що судове рішення ухвалюється при попередньому розгляді справи і справа до судового розгляду не призначалася, тому відсутні підстави для вирішення клопотання Закарпатської обласної прокуратури про розгляд справи за участю сторін, згідно з частиною першою статті 401 ЦПК України.
Щодо розподілу судових витрат
Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Клопотання Закарпатської обласної прокуратури про розгляд справи за участю сторін залишити без розгляду.
Касаційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 вересня 2023 року, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник