03 липня 2024 року
м. Київ
справа № 598/96/23
провадження № 61-2421 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Збаразька міська рада Тернопільської області,
особи, які подали апеляційну та касаційну скарги: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Гудима Лілія Романівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Гудими Лілії Романівни, на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 16 лютого 2023 року у складі судді Олещука Б. Т.
та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Гірського Б. О., Костіва О. З.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Збаразької міської ради Тернопільської області (далі - Збаразька МР), в якому просив визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько - ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина, зокрема
на житловий будинок, яку разом із ним прийняла дружина померлого, тобто його мати - ОСОБА_4 . Остання прийняла спадщину, але не оформила її.
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті відкрилася спадщина, зокрема на спадкове майно, яке остання прийняла після смерті свого чоловіка, проте не оформила свої права на нього.
У встановлений законом шестимісячний строк він не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 ,
так як йому не було відомо про наявність у померлої майна. Про дані обставини він дізнався у листопаді-грудні 2022 року. Пропуск указаного строку унеможливлює йому оформити спадщину після смерті ОСОБА_4 .
З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просив суд його позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 16 лютого
2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк у три місяці після набрання даним рішенням законної сили для подання ним нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Збаражі Тернопільської області матері - ОСОБА_4 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 - мати позивача, а останній пропустив строк для прийняття спадщини у зв'язку з чим отримав відмову у видачі свідоцтва про право
на спадщину на спадкове майно.
Районний суд надав оцінку доводам позивача про причини пропуску відповідного строку, врахував визнання відповідачем позову, що не суперечить закону
та не порушує законних прав, свобод чи інтересів інших осіб, і зробив висновок
про наявність підстав для задоволення позову.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як особи, які не брали участі у справі, проте суд першої інстанції, на їхню думку, вирішив питання про їх права, свободи, інтереси
та (або) обов'язки, оскаржили рішення районного суду в апеляційному порядку.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 04 вересня 2023 року поновлено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 16 лютого 2023 року, відкрито апеляційне провадження за їх апеляційною скаргою.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року закрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою осіб, які не брали участі у справі: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що після смерті
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 була заведена спадкова справа № 127/2022, єдиним спадкоємцем, який звернувся із заявою про видачу свідоцтва про право
на спадщину за законом, є позивач - ОСОБА_1 , син померлої -
ОСОБА_4 . Свідоцтва про прийняття спадщини після смерті
ОСОБА_4 . нотаріусом не видавалися.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вважали, що вони є спадкоємцями майна померлої
їх матері - ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та, у свою чергу, була дочкою ОСОБА_4 й мала частку у спадковому майні після смерті останньої, а тому мали б бути залучені до участі у даній справі.
Разом із цим, заявники апеляційної скарги не довели, що їхня мати - ОСОБА_6 , прийняла спадщину після смерті матері - ОСОБА_4 , а також факт їхнього спільного проживання на момент смерті ОСОБА_4 .
Тому суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання ним нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері - ОСОБА_4 , прав та інтересів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не порушив. Із цих підстав суд апеляційної інстанції закрив провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (стаття 362 ЦПК України).
Апеляційний суд урахував судову практику Верховного Суду у справах щодо права осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, на апеляційний перегляд справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду
У лютому 2024 року представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат
Гудима Л. Р., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 16 лютого 2023 року
та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2024 року клопотання представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвоката Гудими Л. Р., про поновлення строку
на касаційне оскарження задоволено, вказаний строк поновлено. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Гудими Л. Р., у частині оскарження рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 16 лютого 2023 року відмовлено. Відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Гудими Л. Р., у частині оскарження ухвали Тернопільського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року. Витребувано
із Збаразького районного суду Тернопільської області вищевказану цивільну справу. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих
до неї документів, роз'яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк на його подання.
Касаційна скарга в частині оскарження ухвали Тернопільського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року обґрунтовується неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (абзац 6 частини другої статті 389 ЦПК України).
У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2024 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження
без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвоката
Гудими Л. Р.,мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зробив помилкові висновки про закриття апеляційного провадження, не врахував відповідну судову практику Верховного Суду.
Позивач не обґрунтував свій позов, причини пропуску ним строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері, наявність підстав
для поновлення цього строку. При цьому він міг прийняти спадщину і після смерті батька, так як не проживав разом із ним на момент відкриття спадщини.
ОСОБА_1 не довів, що не знав про наявність спірного майна на час відкриття спадщини.
Мати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_7 , проживала разом
із ОСОБА_5 , на момент смерті останнього, а також із ОСОБА_4 ,
на момент її смерті. При цьому правове значення при вирішення цього питання має факт спільного проживання разом із спадкодавцем, а не реєстрації місця проживання. Суд апеляційної інстанції не надав оцінку доказам, які підтверджують вищевказане.
У спірних правовідносинах порушено права ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
які не були залучені до участі у справі, проте мали б успадкувати частину спірного, як після смерті матері, так і після смерті баби, як спадкоємці п'ятої черги
за законом.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_5 - батько позивача, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 6).
ОСОБА_5 був власником житлового будинку з господарськими будівлями
та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
21 грудня 2022 року приватним нотаріусом видано ОСОБА_1 свідоцтво
про право на спадщину за законом після смерті батька на 1/2 частину вказаного будинка (а. с. 12).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 - мати ОСОБА_1 (а. с. 14).
22 грудня 2022 року приватний нотаріус відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно після смерті ОСОБА_4
у зв'язку із пропуском строку на прийняття спадщини (а. с. 16).
Після смерті ОСОБА_4 заведена спадкова справа № 127/2022,
єдиним спадкоємцем, який звернувся із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, є позивач - ОСОБА_1 , син померлої.
Свідоцтва про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 не видавалися.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Відповідно до абзацу шостого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвоката
Гудими Л. Р.,підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права
із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні
та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася
до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, рішення суду першої інстанції
про задоволення прозову ОСОБА_1 про визначення додаткового строку
для подання заяви про прийняття спадщини оскаржили в апеляційному порядку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як особи, які не брали участі у справі, проте, суд,
на їхню думку, вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси
та (або) обов'язки.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те,
що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі
«DIYA 97 v. UKRAINE», заява № 19164/04).
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією
з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини та громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано положеннями глав 1, 2 розділу V
ЦПК України, у яких врегульовано порядок і підстави для апеляційного
та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
Згідно зі статтею 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси
та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов'язковість судового рішення
не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи
чи інтереси.
Статтею 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи,
які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Установлена процесуальним законом можливість здійснення апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не була залучена до участі
у справі, лише у разі підтвердження та встановлення наявності порушення оскаржуваним судовим рішенням її прав, інтересів та (або) обов'язків ґрунтується на принципі res judicata, тобто поваги до остаточного судового рішення, дія якого передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов'язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності.
У свою чергу, засада обов'язковості судових рішень буде нівелюватися,
якщо судове рішення могло б переглядатися за ініціативою особи, яка не брала участі у справі та не має безпосереднього правового зв'язку з оскаржуваним судовим рішенням, яке не впливає на її права та обов'язки. У такому випадку процедура апеляційного перегляду та скасування остаточного судового рішення несумісна з принципом визначеності правовідносин та верховенством права.
Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси
та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті
362 ЦПК України).
Тобто у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі,
і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа,
яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв'язку
зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Судове рішення, що оскаржується особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов'язки такої особи (постанови Верховного Суду: від 04 листопада 2019 року у справі № 542/401/18 (провадження № 61-15078св19), від 10 вересня 2020 року у справі
№ 757/66808/19-ц (провадження № 61-10846св20), від 17 червня 2021 року у справі № 626/2547/19 (провадження № 61-18621св20)).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, у спірних правовідносинах суд апеляційної інстанції повинен
був надати оцінку доводам осіб, які не брали участі у розгляді справи в суді першої інстанції і подали апеляційну скаргу, щодо наявності у них правового зв'язку
зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням. Тобто слід було з'ясувати, чи вирішено судом питання про їхнє право, інтерес, обов'язок, і чи такий зв'язок є очевидним та безумовним, а не ймовірним.
При цьому, звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, ОСОБА_8 та ОСОБА_2 зазначали, що вони є спадкоємцями до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері - ОСОБА_6 , яка була дочкою ОСОБА_4
та мала частку у спадковому майні після її смерті. Тобто вони, на їхню думку, мали б бути залучені до участі у даній справі, а їх права та інтереси порушуються рішенням суду першої інстанції.
Разом із цим, суд апеляційної інстанції у порушення вимог процесуального закону не надав належну правову оцінку цим доводам і не з'ясував, чи порушуються права вказаних осіб судовим рішення районного суду.
Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив не з того, що право заявників не порушено, а здійснив фактично розгляд справи по суті й надав оцінку факту прийняття/не прийняття спадщини не заявниками, а матір'ю заявників. Указане не входить до обов'язків суду при вирішенні питання про можливість оскарження судового рішення особами, які не брали участі у розгляді справи в суді першої інстанції. Такі обставини, оцінка доказів, застосування норм права
не здійснюється при процесуальній дії суду - закритті апеляційного провадження.
Отже, висновки суду апеляційної інстанції про те, що ухвалене судом першої інстанції рішення не впливає на права та обов'язки заявників є передчасними.
Як наслідок, апеляційний суд передчасно закрив апеляційне провадження
за їх апеляційною скаргою на підставі статті 362 ЦПК України.
При цьому суд апеляційної інстанції передчасно встановив та надав оцінку обставинам, які стосуються суті спору, прав та обов'язків позивача, матері заявників апеляційних скарг тощо. Натомість, питання, чи порушені безпосередньо права заявників апеляційної скарги рішенням суду першої інстанції залишилося
не вирішеним.
Верховний Суд зазначає, що судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи. Проте, суд апеляційної інстанції вказаної обставини не з'ясував та не перевірив.
Доводи касаційної скарги у цій частині є обґрунтованими.
Верховний Суд із урахуванням вищевказаних висновків зазначає, що він не надає оцінку доводом касаційної скарги щодо вирішення спору по суті (право позивача
на пред'явлення позову, обґрунтованість такого позову, відсутність підстав
для прийняття ним спадщини тощо), так як вони є передчасними.
Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються
у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина третя статті 406
ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Таким чином, судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню
з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки Верховний Суд направляє справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, не ухвалюючи судового рішення по суті спору.
Керуючись статтями 400, 401, 406, 411, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Гудими Лілії Романівни, задовольнити частково.
Ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець