про повернення заяви про відкриття провадження у справі
01 липня 2024 року Справа № 915/664/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,
розглянувши матеріали заяви
боржника: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Миколаївської області із заявою, сформованою в системі "Електронний суд" від 31.05.2024 (вх. № 6555/24 від 03.06.2024), про неплатоспроможність боржника в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.
Заявниця, посилаючись на п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, просить, зокрема, відкрити провадження у справі про її неплатоспроможність, затвердити кандидатуру Белінської Н.О. та призначити керуючим реструктуризацією боргів; оприлюднити оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на офіційному сайті Вищого господарського суду України, визнати її неплатоспроможною, прийняти план реструктуризації та зупинити нарахування штрафних санкцій, пені, комісії, процентів (загальний мораторій).
В обґрунтування поданої заяви заявниця вказує, що станом на дату звернення до суду має заборгованість приблизно 557096,11 грн перед 17 фінансовими установами, яку не може погасити з причини недостатності коштів.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2024 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/664/24 та визначено головуючим у справі суддю Адаховську В.С.
Ухвалою суду від 10.06.2024 залишено без руху заяву боржниці про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
З 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), яким встановлені умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи та відновлення платоспроможності фізичної особи.
Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 2971-IX від 20.03.2023, який набрав чинності 15.04.2023, внесено зміни до КУзПБ.
Частиною 1 ст. 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Книга третя КУзПБ містить положення щодо банкрутства юридичних осіб; книга четверта - положення щодо відновлення платоспроможності фізичної особи.
Статтею 113 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою (ст. 113 КУзПБ). Вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність містяться, зокрема, у ст. 115, 116 КУзПБ.
В частині 1 ст. 116 КУзПБ передбачено, що заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, а саме підстав, визначених у ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
Перевіривши виконання заявницею вимог ухвали суду від 10.06.2024 про залишення заяви без руху, господарський суд зазначає наступне.
Враховуючи те, що боржницею до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не додано доказів, обов'язковість надання яких передбачено ч. 3 ст. 116 КУзПБ, а саме: конкретизованого списку кредиторів і боржників з детальною інформацією про суми прострочених зобов'язань та періоди виникнення заборгованості перед кредиторами по кожному договору; проекту плану реструктуризації, складеного відповідно до ст. 124 КУзПБ; доказів авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у повному обсязі або надання копії укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом; належним чином оформлених декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність; доказів наявності заборгованості перед фінансовими установами, які зазначені у заяві; суд ухвалою від 10.06.2024 залишив без руху заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та встановив заявниці 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху на їх усунення. Також судом було роз'яснено заявниці, що в разі не усунення всіх недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається заявникові згідно з ч. 4 ст. 174 ГПК України.
Ухвала суду від 10.06.2024 доставлена до електронного кабінету заявниці 11.06.2024 о 20:25, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Ураховуючи зазначене та положення ч. 4 ст. 116, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, термін для усунення недоліків заяви, з урахуванням вихідних днів, тривав до 24.06.2024 (включно).
24.06.2024 в особистому кабінеті системи "Електронний суд" ОСОБА_1 сформовано заяву про усунення недоліків, яка зареєстрована в суді 25.06.2024 (вх. №7513/24).
В заяві про усунення недоліків боржниця зазначає, що ухвалу суду від 10.06.2024 отримала 11.06.2024 о 20:22, тобто після 17 год., отже вказане судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення - тому кінцевий термін подачі заяви на усунення недоліків закінчується 24.06.2024, отже боржниця вважає, що заява про усунення недоліків у справі № 915/664/24 подана в строки визначені судом.
Суд критично ставиться до вказаного твердження заявниці, що заява про усунення недоліків подана боржницею у визначений судом строк та зазначає наступне.
За умовами ч. 1, 6 ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", з метою виконання рекомендацій Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану від 02.03.2022 та наказу Голови Верховного Суду України щодо встановлення особливого режиму роботи судів і запровадження відповідних організаційних заходів від 04.03.2022, у наказі Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2023 № 17-г "Про припинення дії наказу від 25.06.2020 р № 22-г та встановлення режиму роботи Господарського суду Миколаївської області на період дії воєнного стану" встановлено з 01 липня 2023 року та на період дії воєнного стану Господарський суд Миколаївської області працює в такому режимі: - з понеділка по четвер - з 8 години 00 хвилин до 17 години 00 хвилин; - у п'ятницю - з 8 години 00 хвилин до 15 години 45 хвилин.
Відповідно до екранного знімку Реєстру заяв Електронного суду в комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" із підключеною базою даних Господарського суду Миколаївської області за унікальним ідентифікатором об'єкту в ЕС 1ba849e80be01f92e0631306030a84b9 вбачається, що боржницею заяву про усунення недоліків надіслано з Електронного суду до Господарського суду Миколаївської області 24.06.2024 о 22:23, а зареєстровано господарським судом вказану заяву 25.06.2024 о 08:03, оскільки надійшла заява до суду після закінчення робочого часу Господарського суду Миколаївської області, тобто після 17:00.
Таким чином, заява про усунення недоліків вважається поданою до суду 25.06.2024, отже з пропуском встановленого для її подання строку, що є самостійною підставою для повернення заяви боржниці.
Також, на виконання вимог ухвали суду від 10.06.2024, заявницею в заяві про усунення недоліків зазначено наступне.
Стосовно надання доказів наявності заборгованості перед фінансовими установами, які зазначені в заяві, боржниця, посилаючись на постанову Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 915/36/20 вказала, що перелік доказів заборгованості не є вичерпним і не обмежується первинною документацією, якою є первісний договір з кредитором, а відтак боржник може надати будь-які докази, які є належними та допустимими в розумінні процесуального законодавства, і які свідчать про наявність відповідної заборгованості. Відтак боржник не позбавлений можливості надати альтернативні первинним документам (договорам) документи, які б підтверджували наявність заборгованості перед кредиторами. Таким чином, належними будуть будь-які документи, які можуть свідчити про наявність заборгованості, тобто зобов'язання, боржника перед кредиторами. Такими можуть бути як первинні документи, так і довідки по заборгованостям, виписки по рахункам тощо, що заявниця надає.
Боржниця просить суд врахувати вищевикладене та прийняти всі наявні у неї кредитні договори, довідки по заборгованостям, виписки з банківських рахунків, скріншоти з особистих кабінетів заявниці у кредиторів.
Також боржниця вказує, що зазначення даної інформації на даному етапі провадження є неможливим в силу того, що ще відсутні визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру, тому не має можливості скласти конкретний список визнаних судом вимог кредиторів із зазначенням їх розміру, оскільки у дану справу ще не вступили кредитори, і суд не визнав їх вимоги відповідно. Однак просить врахувати суд, що нею були здійснені всі можливі дії з метою визначення такої інформації і направлені відповідні запити, докази відправлення яких було додано до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Щодо вимог суду про надання проекту плану реструктуризації, складеного відповідно до ст. 124 КУзПБ заявниця зазначила, що не має нагоди надати суду примірний план реструктуризації, тому долучений до матеріалів справи Проект плану реструктуризації боргів не є кінцевим документом, оскільки не містить і не може містити всіх необхідних його складових відповідно до вимог ст. 124 КУзПБ, так як частина відомостей вносяться до проекту плану реструктуризації вже після відкриття провадження, заявлення вимог кредиторів, проведених перевірок арбітражним керуючим.
Щодо надання доказів авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень, боржниця надала договір підписаний за допомогою електронного цифрового підпису та зазначила, що наданий нею договір вважається належним відповідно до положень КУзПБ способом врегулювання питання оплати послуг арбітражного керуючого.
Щодо вимог суду про надання конкретизованого списку кредиторів і боржників з детальною інформацією про суми прострочених зобов'язань та періоди виникнення заборгованості перед кредиторами по кожному договору, заявниця подала оновлений конкретизований список кредиторів та зазначає, що в ході перегляду документів було виявлено певні неточності при складанні конкретизованого списку кредиторів, через що було внесено відповідні зміни у складі кредиторів.
Проте, суд зазначає, що подані конкретизовані списки кредиторів як до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, так і до заяви про усунення недоліків не відповідають вимогам п. 3 ч. 3 ст. 116 КУзПБ, оскільки не містять суми грошових вимог з зазначенням сум неустойки (штрафу, пені) окремо.
Крім того, первісно поданий конкретизований список кредиторів був складений станом на 15.05.2024, а оновлений станом на 11.03.2024, що може свідчити про неактуальність поданого оновленого конкретизованого списку кредиторів.
Щодо вимог суду про надання належним чином оформлених декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність боржницею взагалі не подано виправлених декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність з урахуванням недоліків зазначених судом в ухвалі суду від 10.06.2024, у тому числі з зазначенням правильної адреси зареєстрованого місця її проживання.
Як слідує з усталеної практики Верховного Суду, право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог. Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Як зазначено у пунктах 69-70 постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.12.2021 по справі № 910/8306/20, законодавець визначив саме процедуру реструктуризації боргів як пріоритетну, яка є найбільш оптимальним варіантом закінчення справи про неплатоспроможність як для фізичної особи боржника, так і для кредиторів, оскільки там відбувається відновлення платоспроможності та більш повно погашаються борги боржника. І тільки за умови добросовісності громадянина, інститут неплатоспроможності фізичної особи може стати дієвим механізмом. При цьому для боржника-фізичної особи він дозволить зберегти та акумулювати активи для відновлення платоспроможності, а для кредитора - стане гарантією повернення заборгованості. Метою і завданням процедури реструктуризації боргів, зокрема, є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. При цьому такий документ слід вважати закономірними очікуваннями кредиторів, як в частині його розгляду, так і в період його реалізації, коли має місце фактичне погашення їх вимог в межах процедури реструктуризації.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства.
Так, у рішенні у справі Белле проти Франції (Bellet v. France, заява N 13343/87, від 04.12.95) ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права. ЄСПЛ у своїх рішеннях також неодноразово наголошував, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі Волчлі проти Франції (Walchli v. France), заява N 35787/03, п. 29, від 26.07.2007).
Отже, як засвідчує позиція ЄСПЛ, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.
Згідно із ч. 3 ст. 37 КУзПБ, яка застосовується судом на підставі статті 113 цього Кодексу, господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного ГПК України.
Відповідно до ухвали суду від 10.06.2024 господарський суд дійшов висновку про залишення поданої заяви ОСОБА_1 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи без руху з наданням заявниці строку для усунення вказаних в ухвалі недоліків.
Відтак процесуальний обов'язок подання заяви з дотриманням норм ГПК України та КУзПБ покладено на заявницю. А дотримання процесуальних норм та порядку подання зазначеної заяви, зокрема, надання доказів, які підтверджують викладені в заяві обставини, на які посилається заявниця, не є формалізмом, оскільки не призводить до анулювання вимог КУзПБ та процесуального законодавства.
Крім того, суд звертає увагу боржниці, що більшість недоліків поданої заяви були наявні в попередньому зверненні боржниці до суду з заявою від 05.04.2024 (вх. № 4136/24 від 08.04.2024) у справі № 915/382/24, що було підставою для залишення вказаної заяви без руху, а в подальшому і в поверненні заяви боржниці. Вказані обставини можуть свідчити про зловживання боржницею процесуальними правами як сторони.
За змістом ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.
Приписами ч. 1 ст. 38 КУзПБ передбачено, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви про відкриття провадження у справі або закінчення строку на усунення недоліків заяви повертає її та додані до неї документи без розгляду.
З урахуванням наведеного, заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність разом з додатками підлягає поверненню заявниці, оскільки остання не усунула всі недоліки заяви у строк, встановлений судом.
Згідно ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Крім того, судом взято до уваги численну позицію Європейського Суду з прав людини. Так, у справах "Осман проти Сполученого Королівства", "Креуз проти Польщі", "Пелевін проти України", "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.
Згідно ч. 3 ст. 38 КУзПБ повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.
У зв'язку з чим право боржниці на доступ до правосуддя у цій справі не порушується та не обмежується.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника, господарський суд враховує висновку Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Враховуючи, що заява ОСОБА_1 від 31.05.2024 (вх. №6555/24 від 03.06.2024) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та додані матеріали сформовано в системі "Електронний суд" та надано до суду лише в електронному вигляді, відповідно паперовий варіант вказаної заяви з додатками не повертаються боржниці (заявниці) у зв'язку з його відсутністю.
Керуючись ч. 1 ст. 38, ст. 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 174, 233-235, 255 Господарського процесуального кодексу України
1. Повернути ОСОБА_1 заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, сформовану в системі "Електронний суд" 31.05.2024 (вх. №6555/24 від 03.06.2024).
2. Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків (ст. 174 ГПК України).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку, визначеному статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.С. Адаховська