вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" червня 2024 р. Справа№ 911/2737/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Хрипуна О.О.
Мальченко А.О.
при секретарі судового засідання Польчен А.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 24.06.2024
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСИМУС КОНСТРАКШН" на рішення Господарського суду Київської області від 10.01.2024 (повний текст рішення підписано 16.01.2024)
у справі №911/2737/23 (суддя Сокуренко Л.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ КЬЮ ТЕК (УКРАЇНА)"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСИМУС КОНСТРАКШН"
про стягнення 350 250,30 грн,-
В судовому засіданні 24.06.2024 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням Господарського суду Київської області від 10.01.2024 по справі №911/2737/23 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСИМУС КОНСТРАКШН» (місцезнаходження: вул. Храпачанська, буд. 70, м. Біла Церква, Київська обл., 09100; код ЄДРПОУ 31201909) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ КЬЮ ТЕК (УКРАЇНА)» (місцезнаходження: вул. Лейпцизька, буд. 5, офіс 1, м. Київ, 01015; код ЄДРПОУ 40687679) 233 987,27 грн основного боргу, 10 613,25 грн 3% річних, 62 184,67 грн інфляційних втрат, 41 315,83 грн пені, 5 221,52 грн судового збору та 6 460,11 грн адвокатських витрат.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 05.02.2024 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, з врахуванням наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКСИМУС КОНСТРАКШН» відомостей.
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙ КЬЮ ТЕК (УКРАЇНА)» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСИМУС КОНСТРАКШН» про стягнення 350 250,30 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання № 22-01 від 10.02.2022 в частині оплати за поставлений товар. У зв'язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 233 987,27 грн основного боргу, 41 315,83 грн пені, 10 613, 86 грн 3% річних, 64 333, 34 грн інфляційних втрат.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Київської області від 10.01.2024 по справі №911/2737/23 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСИМУС КОНСТРАКШН» (місцезнаходження: вул. Храпачанська, буд. 70, м. Біла Церква, Київська обл., 09100; код ЄДРПОУ 31201909) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ КЬЮ ТЕК (УКРАЇНА)» (місцезнаходження: вул. Лейпцизька, буд. 5, офіс 1, м. Київ, 01015; код ЄДРПОУ 40687679) 233 987,27 грн основного боргу, 10 613,25 грн 3% річних, 62 184,67 грн інфляційних втрат, 41 315,83 грн пені, 5 221,52 грн судового збору та 6 460,11 грн адвокатських витрат.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що:
- відповідачем частково виконано зобов'язання за договором та сплачено 05.10.2023 за поставлений товар грошові кошти в сумі 5 000,00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням, проте, відповідач зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар виконав неналежним чином, у зв'язку із чим сума неоплаченого товару становить 233 987,27 грн;
- розрахунок пені є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю в сумі 41 315,83 грн;
- здійснивши власний перерахунок 3% річних та інфляційних витрат, з урахуванням умов договору, порядку розрахунків погодженого сторонами, а також здійсненої часткової оплати, в межах розрахунку позивача, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 10 613,25 грн, а інфляційні втрати підлягають задоволенню частково в сумі 62 184,67 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Відповідач не погоджується з рішенням Господарського суду Київської області від 10.01.2024 по справі №911/2737/23, вважає його помилковим, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- відповідач не отримував позовну заяву та додані до неї документи від позивача;
- судом першої інстанції не враховано 20987,00 грн. оплат, здійснених відповідачем за спірним договором.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Мальченко А.О., Хрипун О.О.
Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2737/23.
Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСИМУС КОНСТРАКШН» на рішення Господарського суду Київської області від 10.01.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №911/2737/23.
21.02.2024 матеріали справи №911/2737/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 залишено апеляційну скаргу без руху з підстав неподання доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
05.03.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд») апелянтом до суду подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено сканкопію платіжної інструкції №5864 від 28.02.2024
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСИМУС КОНСТРАКШН» на рішення Господарського суду Київської області від 10.01.2024 у справі №911/2737/23; призначено до розгляду справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСИМУС КОНСТРАКШН» на рішення Господарського суду Київської області від 10.01.2024 у справі №911/2737/23 на 29.04.2024.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 29.04.2024 розгляд справи відкладено на 24.06.2024.
Явка представників сторін
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв'язку.
В судове засідання апеляційної інстанції 24.06.2024 представник позивача не з'явився; про причини неявки суд не повідомив.
В судове засідання апеляційної інстанції 24.06.2024 представник відповідача не з'явився; 29.04.2024 подав клопотання про розгляд справи без участі представника.
Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників позивача та відповідача обов'язковою в судове засідання не визнавалась, враховуючи задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи без участі представника, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
10.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙ КЬЮ ТЕК (УКРАЇНА)» (далі постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКСИМУС КОНСТРАКШН» (далі покупець, відповідач) укладено договір постачання № 22-01 (далі договір), за змістом п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію товарної групи «Vamiut» (іменовану далі товар), на умовах, викладених у даному договорі.
Відповідно до пп. 1.2, 1.3 вказаного правочину, номенклатура, кількість, ціна за одиницю товару, вказуються в рахунку або специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору. Загальна вартість та строки постачання партії товару, що підлягає поставці, визначаються у рахунках.
За змістом пп. 3.1-3.3 договору, строк постачання товару в кожному випадку визначається постачальником. Доставка товару здійснюються постачальником за адресою, вказаною покупцем. При прийманні товару, покупець зобов'язаний перевірити на місці доставки кількість товару що прибув, та кількість задекларовану в супровідних документах, в разі виявлення різниці між задекларованим та доставленим товаром покупець зобов'язаний її (різницю) внести в супровідні документи.
Пунктом 3.4 договору визначено, що товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання повноваженими представниками сторін видаткових накладних. Особа, яка отримує товар від імені і для покупця, повинна мати належним чином оформлену письмову довіреність.
Згідно пп. 5.1-5.3 договору, ціна на товар є договірною та визначається специфікацією або рахунком. В разі зміни ціни на товар (новий прайс-лист) постачальник повідомляє покупця про такі зміни та надає специфікацію з новими цінами на товар. Ціна на передплачені товари не може бути зміненою. Тоновані товари поверненню не підлягають.
Відповідно до п. 5.4 договору, загальна ціна договору визначається як вартість всіх замовлень покупця виконаних постачальником, протягом дії цього договору.
Судом встановлено, що позивачем, на виконання умов укладеного договору, було виставлено відповідачу рахунок на оплату по замовленню № 23 від 04.02.2022 на суму 751,92 грн та рахунок на оплату по замовленню № 29 від 10.02.2022 на суму 238 235,35 грн.
В подальшому позивач, на виконання умов договору та виставлених рахунків, у лютому 2022 року поставив на користь відповідача товар на загальну суму 238 987,27 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 40 від 07.02.2022 на суму 751,92 грн та № 49 від 12.02.2022 на суму 238 235,35 грн.
З матеріалів справи вбачається, що видаткова накладна № 40 від 07.02.2022 підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена відтисками печаток сторін без зауважень та заперечень.
Видаткова накладна № 49 від 12.02.2022 підписана уповноваженими представником позивача та скріплена з боку позивача відтиском печатки підприємства, з боку відповідача вказана видаткова накладна підписана начальником відділу загально-будівельних робіт Задоя Олегом Михайловичем на підставі довіреності № 10 від 11.02.2022.
В матеріалах справи наявна довіреність № 10 від 11.02.2022, видана ТОВ «МАКСИМУС КОНСТРАКШН» начальнику відділу загально-будівельних робіт Задоя Олегу Михайловичем на отримання від ТОВ «АЙ КЬЮ ТЕК (Україна)» цінностей за рахунком № 29 від 10.02.2022. Довіреність дійсна до 21.02.2022.
Відповідно до п. 6.3 договору оплата здійснюється у розмірі повної вартості доставленого товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договорі.
В пункті 6.2 договору сторонами передбачено, що доставка може бути надана з відстрочкою платежу на 14 календарних днів, але на суму не більше 240 000 грн з ПДВ.
За змістом п. 6.3 договору, порядок розрахунків по кожній окремій партії товару погоджується сторонами в замовленні та вказується в рахунку.
Відповідно до п. 13.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до « 31» грудня 2022 року.
Відповідно до змісту наявних в матеріалах справи рахунків на оплату по замовленню № 23 від 04.02.2022 та № 29 від 10.02.2022, оплата за товар здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження.
Судом встановлено, що відповідач, на виконання умов укладеного між сторонами договору, лише частково розрахувався з позивачем за поставлений товар, сплативши позивачу грошові кошти в загальній сумі 5 000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 5517 від 05.01.2023 на суму 5 000,00 грн із призначенням платежу: «оплата за матеріали зг.рах. № 29 від 10.02.2022 р., у сумі 4 166,67 грн., ПДВ 20 % 833,33 грн.».
Проте, як зазначає позивач, відповідач зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар виконав неналежним чином, у зв'язку із чим сума неоплаченого товару станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом становить 233 987,27 грн.
З урахуванням зазначеного вище, позивач звернувся до суду із даним позовом до відповідача про стягнення 233 987,27 грн основного боргу, а також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 41 315,83 грн пені, 10 613, 86 грн 3% річних та 64 333, 34 грн інфляційних втрат.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, сторони досягли всіх істотних умов відносно договору постачання № 22-01 від 10.02.2022, тобто встановили його предмет, визначили порядок постачання та приймання товару, строк здійснення розрахунків, строк дії договору, а тому відповідно до вимог ст. 638, 639, 712, 655 Цивільного кодексу України та ст. 180, 181 Господарського кодексу України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 Господарського кодексу України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.
Позивачем, на виконання умов укладеного договору, було виставлено відповідачу рахунок на оплату по замовленню № 23 від 04.02.2022 на суму 751,92 грн та рахунок на оплату по замовленню № 29 від 10.02.2022 на суму 238 235,35 грн.
В подальшому позивач, на виконання умов договору та виставлених рахунків, у лютому 2022 року поставив відповідачу товар на загальну суму 238 987,27 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 40 від 07.02.2022 на суму 751,92 грн та № 49 від 12.02.2022 на суму 238 235,35 грн.
Видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень.
Отже, позивач виконав зобов'язання за договором постачання належним чином.
Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як передбачено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
В пункті 6.2 договору сторонами передбачено, що доставка може бути надана з відстрочкою платежу на 14 календарних днів, але на суму не більше 240 000 грн з ПДВ.
За змістом п. 6.3 договору, порядок розрахунків по кожній окремій партії товару погоджується сторонами в замовленні та вказується в рахунку.
Відповідно до змісту наявних в матеріалах справи рахунків на оплату по замовленню № 23 від 04.02.2022 та № 29 від 10.02.2022, оплата за товар здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження.
Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що строк здійснення оплати відповідачем за поставлений товар є таким, що настав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем частково виконано зобов'язання за договором та сплачено за поставлений товар грошові кошти в сумі 5 000,00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №5517 від 05.01.2023.
Апелянт вказує про здійснення оплат за спірними поставками на загальну суму 20987,00 грн., що не було враховано судом першої інстанції, здійснених на підставі платіжних інструкцій:
- №5850 від 25.01.2024 на суму 1000,00 грн.;
- №5843 від 19.01.2024 на суму 3000,00 грн.;
- №5795 від 18.12.2023 на суму 2000,00 грн.;
- №5798 від 18.12.2023 на суму 3000,00 грн.;
- №5785 від 05.12.2023 на суму 1000,00 грн.;
- №5767 від 28.11.2023 на суму 1987,27 грн.;
- №5748 від 09.11.2023 на суму 1000,00 грн.;
- №5728 від 17.10.2023 на суму 1000,00 грн.;
- №5693 від 26.09.2023 на суму 1000,00 грн.;
- №5688 від 21.09.2023 на суму 1000,00 грн.;
- №5680 від 19.09.2023 на суму 1000,00 грн.;
- №5661 від 12.09.2023 на суму 5000,00 грн., на загальну суму 21987,27 грн.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем надано апеляційному суду ксерокопії бланків вказаних вище платіжних інструкцій.
Відповідно до п.60-62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №75 від 04.07.2018, клієнтські рахунки та рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
Банк забезпечує ведення синтетичного обліку за допомогою рахунків II, III, IV порядків Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 11 вересня 2017 року за №89 (зі змінами). Детальна інформація про кожного контрагента та кожну операцію фіксується на рівні аналітичного обліку на аналітичних рахунках. Аналітичні рахунки повинні містити обов'язкові параметри, визначені нормативно-правовими актами Національного банку України. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожними відповідним рахункам синтетичного обліку.
Форма клієнтських рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Клієнтські рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити:
1) номер клієнтського рахунку;
2) дату здійснення останньої (попередньої) операції;
3) дату здійснення поточної операції;
4) код Єдиного ідентифікатора Національного банку України (далі - ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок;
5) код валюти;
6) сума вхідного залишку за рахунком;
7) код ID НБУ банку-кореспондента;
8) номер рахунку кореспондента;
9) номер документа;
10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом);
11) сума оборотів за дебетом та кредитом рахунку;
12) суму вихідного залишку.
Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку (п.62 Положення).
У розумінні Положення, зокрема, його пунктів 7, 95, 99, контроль правильності оформлення документів та відображення їх в обліку виконують відповідальні виконавці.
Відповідні банківські виписки на підтвердження проведення оплат за платіжними інструкціями суду апеляційної інстанції не надано.
Окрім того, позивачем не підтверджено проведення вказаних оплат за платіжними інструкціями, наданими відповідачем.
Надані відповідачем ксерокопії платіжних інструкцій на загальну суму 21987,27 грн. не приймаються апеляційним судом, у якості належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими скаржник обґрунтовує свої доводи з погашення боргу за спірними поставками.
Оскільки відповідач зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар не виконав неналежним чином, сума неоплаченого товару становить 233 987,27 грн., у зв'язку з чим, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість позову у цій частині.
При цьому, у разі підтвердження проведення відповідачем сплати боргу після прийняття судом рішення є підставою для зменшення розміру заборгованості на стадії виконання рішення суду.
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 41 315,83 грн пені, нарахованої на підставі п. 6.5 договору, 10 613,86 грн 3% річних та 64 333,34 грн інфляційних втрат.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 6.5 договору, з дня затримки покупцем платежу, йому нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення від вартості доставленого товару, за кожний день прострочення.
Позивач за прострочення строків оплати поставленого товару, керуючись умовами п. 6.5 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 41 315,83 грн згідно видаткової накладної № 49 від 12.02.2022 на суму 238 235,35 грн за період від дати виникнення заборгованості за відповідною товарною накладною з 28.02.2022 до 31.08.2022.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок позивача є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю в сумі 41 315,83 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 10 613,86 грн та інфляційні втрати у розмірі 64 333,34 грн за період від дати виникнення заборгованості за відповідною накладною, з урахуванням часткової оплати 05.10.2023 в сумі 5 000,00 грн в рахунок видаткової накладної № 49 від 12.02.2022, до 28.08.2023.
Об'єднаною Палатою Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 зазначено, що у разі зменшення суми боргу внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником суму погашення потрібно віднімати не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). Подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій самій послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу в новому розрахунковому місяці).
Апеляційний суд погоджується з перерахунком 3% річних та інфляційних витрат, здійсненим судом першої інстанції, з урахуванням умов договору, порядку розрахунків погодженого сторонами, а також здійсненої часткової оплати, в межах розрахунку позивача, та висновком, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 10 613,25 грн, а інфляційні втрати підлягають задоволенню частково в сумі 62 184,67 грн.
Відповідачем контррозрахунку пені, 3% річних та інфляційних витрат апеляційному суду не представлено.
Також рішенням Господарського суду Київської області від 10.01.2024 по справі №911/2737/23 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСИМУС КОНСТРАКШН» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ КЬЮ ТЕК (УКРАЇНА)» 6 460,11 грн адвокатських витрат, проте останні не переглядаються апеляційним судом, оскільки не оскаржуються відповідачем в апеляційному порядку.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовано норми матеріального права, які їх регулюють.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позовних вимог.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСИМУС КОНСТРАКШН" на рішення Господарського суду Київської області від 10.01.2024 у справі №911/2737/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 10.01.2024 у справі №911/2737/23 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКСИМУС КОНСТРАКШН".
4. Матеріали справи №911/2737/23 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 04.07.2024.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді О.О. Хрипун
А.О. Мальченко