Справа № 607/4488/24Головуючий у 1-й інстанції Кунець Н.Р.
Провадження № 22-ц/817/586/24 Доповідач - Хома М.В.
Категорія -
01 липня 2024 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючої - Хома М.В.
суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,
секретар - Іванюта О.М.
з участю ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 квітня 2024 року, постановлену суддею Кунець Н.Р. у цивільній справі за позовом Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про стягнення грошових коштів,
У лютому 2024 року Тернопільський відділ ДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про стягнення з ОСОБА_1 в користь Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції коштів у розмірі 201 235,14 грн, а також судових витрат.
16 квітня 2024 року ОСОБА_1 подала зустрічну позовну заяву до Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення заборгованості у вигляді суми індексації та трьох процентів річних за час прострочення виконання грошових зобов'язань (справа №607/4488/24, провадження №2/607/2200/2024).
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду від 18.04.2024 року відмовлено в прийняті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення заборгованості у вигляді суми індексації та трьох процентів річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання. Зустрічну позовну заяву повернуто ОСОБА_1 та роз'яснено право звернутися до суду з цими позовними вимогами в загальному порядку.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 18.04.2024 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зазначає, що в порушення ч. 2 і ч. 3 ст. 185 ЦПК України суд першої інстанції не вказав на недоліки зустрічного позову та не надав можливості та строку для їх усунення.
Крім того, на думку апелянта первісний і зустрічний позови є взаємопов”язаними, мають між собою один і той самий предмет спору, заявлені сторонами з одних і тих же підстав, з ідентичною ціною позову. Указує, що заявлена в зустрічній позовній заяві ціна позову є лише частиною від ціни попереднього позову, поданого ОСОБА_1 до виконавчої служби.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Повертаючи зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що первісний позов та зустрічний позов не є взаємопов'язані між собою, а є різними за своєю правовою природою, що зумовлює самостійний предмет їх доказування, і задоволення зустрічного позову не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, а отже, їх об'єднання в одне провадження та спільний розгляд є недоцільним.
Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову (частина друга статті 193 ЦПК України).
Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (частина третя статті 194 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 522/9011/19 (провадження № 61-6642св21) зазначено, що «згідно з частиною другою статті 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним. При цьому вищевказаною нормою процесуального закону визначено дві альтернативні ознаки зустрічного позову: або взаємопов'язаність первісного та зустрічного позовів, що зумовлює їх спільний розгляд, зокрема, коли обидва позови виникають з одних правовідносин; або їх взаємовиключність, коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Зустрічний позов, який прийнятий судом для спільного провадження з первісним позовом, повинен знайти вирішення у виді загального рішення, яке має містити відповідь на обидві заявлені вимоги (як позивача, так і відповідача). Задоволення зустрічного позову спричиняє відмову в задоволенні первісного позову, однак не виключає можливості як задоволення обох вимог, так і однієї повністю, а іншої частково.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2023 року в справі № 459/1490/21 (провадження № 61-12807 св 22) вказано, що: «відповідно до частин першої, другої та третьої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом. Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним.
Аналіз вказаних положень закону свідчить про те, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
За своєю сутністю зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог виключає задоволення вимог позивача.
Умовами пред'явлення зустрічного позову є: взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним, що виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів, оскільки це дозволяє більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити фактичні взаємовідносини сторін, виключити ухвалення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у наступному: обидва позови взаємно пов'язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному та правильному вирішенню спору, взаємна пов'язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; вимоги за зустрічним та первісним позовами можуть зараховуватись; задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково».
У справі, що переглядається, предметом первісного позову є стягнення з ОСОБА_1 в користь Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області коштів у розмірі 201235,14 грн, які були сплачені їй, як стягувачу за результатами електронних торгів нерухомого майна, які судовим рішенням було визнано недійсними
Предметом зустрічного позову ОСОБА_1 є стягнення з Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області 3% річних та суми індексації, у відповідності до ст. 625 ЦК України за час прострочення виконання грошового зобов'язання на загальну суму 19 082,89 грн., яка виникла на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.12.2023 у справі №607/1346/23.
З огляду на предмет та підстави заявленого зустрічного позову, його задоволення не виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, а також заявлені вимоги за зустрічним і первісним позовами не можуть зараховуватись, що є одними з ознак взаємної пов'язаності зустрічного та первісного позовів та доцільність їх спільного розгляду.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції, встановивши відсутність зв'язку між підставами та предметом первісного та зустрічного позовів, а також те, що первісні та зустрічні позовні вимоги ґрунтуються на різних правових підставах, дійшов правомірного висновку про відсутність обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість одночасного розгляду первісного та зустрічного позовів та про повернення зустрічного позову на підставі частини 3статті 194 ЦПК України.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що спільний розгляд судом первісного та зутрічного позовів не є доцільним та вважає за необхідне додатково вказати, що спільний розгляд судом таких позовних вимог не сприятиме ефективному й економічному за процесуальним часом розгляду справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що зустрічний позов мав бути прийнятим та розглянутим разом з первісним позовом, оскільки вимоги є взаємопов'язані і спільний їх розгляд доцільним, колегія суддів оцінює критично, оскільки первісні та зустрічні позовні вимоги не є однорідними як за предметом позову, так і способом захисту прав та законних інтересів сторін цивільного процесу, що зумовлює самостійний предмет їх доказування.
Крім того, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутися до суду за захистом своїх прав, а тому не відбудеться порушення права відповідача на доступ до суду у зв'язку із поверненням зустрічного позову у справі, що переглядається.
З урахуванням того, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті судове рішення, яким визначено за недоцільне здійснювати спільний розгляд первісного та зустрічного позовів, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення судом норм процесуального не підставою для скасування законної та обгрунтованої ухвали Тернопільського міськрайонного суду області від 18 квітня 2024 року.
Слід звернути увагу, що повернення зустрічного позову у справі, що переглядається, не є надмірним формалізмом, оскільки відповідає правилам частини другої статті 193 ЦПК України, а тому висновки судів не суперечать правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19 (провадження № 61-2192св20), щодо надмірного формалізму під час розгляду справи.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ)вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERS v. UKRAINE, № 4909/04,§ 58,ЄСПЛ, від 10лютого 2010року).
Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 квітня 2024 року -залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 2 липня 2024 року
Головуюча Хома М.В.
Судді Гірський Б.О.
Костів О.З.