"04" липня 2024 р.
Справа №642/6189/23
Провадження 2/642/133/24
25 червня 2024 року м. Харків
Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Вікторова В.В.,
за участю секретаря Шнайдер Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Орловська Валентина Георгіївна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Погрібна Тетяна Петрівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності,-
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Лисенко Олену Василівну, звернулася до суду з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнень просить суд: визнати недійсними договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , від 17.08.2021 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Погрібною Тетяною Петрівною, реєстровий №147; витребувати квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 65,7кв.м. та житловою площею 46,6кв.м. із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , яким зазначена квартира належала на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 22 березня 1999 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради, реєстраційний номер № НОМЕР_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 65,7кв.м. та житловою площею 46,6кв.м. в порядку спадкування після смерті матері, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ; судові витрати покласти на відповідачів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу та її матері, ОСОБА_4 , на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 65,7 кв.м., житловою площею 46,6 кв.м., на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 22 березня 1999 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради, реєстраційний № НОМЕР_1 .
Мати Позивача, ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Харківським відділом реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис №353.
Після смерті матері, Позивачу стало відомо, що невідомі їй особи протиправно заволоділи квартирою АДРЕСА_1 , яка належала їй та її матері на праві спільної сумісної власності.
Так, 09.07.2021 року було укладено договір купівлі продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Орловською В.Г., реєстровий №2007, за яким нібито ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .
17.08.2021 року було укладено договір купівлі продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Погрібною Тетяною Петрівною, реєстровий №1477, за яким ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 .
На думку позивача, договір купівлі-продажу квартири від 09.07.2021 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Орловською В.Г., реєстровий №2007, є нікчемним і не може породжувати жодних юридичних наслідків, оскільки на момент його вчинення ОСОБА_4 не була єдиним власником вищевказаної квартири і не мала права на її відчуження.
Відповідно договір купівлі-продажу квартири від 17.08.2021 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Погрібною Тетяною Петрівною, реєстровий №1477, підлягає визнанню недійсним.
Крім того, позивач зазначила, що після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складається з частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 65,7 кв.м. та житловою 46,6 кв.м., яка належала їй на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 22 березня 1999 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради, реєстраційний №4-99-150240.
Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4 є її донька - ОСОБА_1 .
У відповідності до вимог чинного законодавства, після смерті ОСОБА_4 , її спадкоємиця ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Карташової Світлани Іванівни з заявою про прийняття спадщини.
07.02.2024 року постановою приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Карташової С.І. про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 . Через те, що право власності на спірну квартиру зареєстровано на ОСОБА_3 , Позивач позбавлена можливості нотаріально оформити спадкові права, тому вважає, що відповідно до ст. 16 ЦК України, цивільне право Позивача підлягає захисту судом шляхом визнання за нею права власності на вказане спадкове майно.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано час позивачу для усунення недоліків.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2023 року відкрито провадження у справі, призначений розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 22 січня 2024 року задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 25.04.2024 року закрито підготовче судове засідання у справі та призначено справу до розгляду по суті.
В судове засідання представник позивача, адвокат Лисенко О.В, не з'явилася, надала заяву, в якій позов підтримала в повному обсязі, проти розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення не заперечувала, просила розглянути справу без її участі.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини своєї неявки суду не повідомили. Відзив на позов не подали. Копія ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією доданих до неї документів направлялись відповідачам за місцем їх реєстраціїї, про що свідчать поштові повідомлення, які повернулися на адресу суду.
Треті особи- приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Погрібна Т.П. та приватний нотаріус Орловська В.Г. в судове засідання не з'явились, надали до суду заяви, в яких просили розглянути справу за їх відсутності.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
За таких обставин у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд розглянув справу в порядку заочного провадження на підставі наявних в ній доказів, оскільки представник позивача не заперечував проти такого порядку вирішення спору.
Дослідивши подані сторонами заяви по суті справи та докази на їх підтвердження, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заявлених позовних вимог, з огляду на наступне.
Позивачу ОСОБА_1 (до шлюбу - ОСОБА_5 ) та її матері, ОСОБА_4 , на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 65,7 кв.м., житловою площею 46,6 кв.м., на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 22 березня 1999 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради, реєстраційний № НОМЕР_1 .
09.07.2021 року було укладено договір купівлі продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Орловською В.Г., реєстровий №2007, за яким нібито ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .
17.08.2021 року було укладено договір купівлі продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Погрібною Тетяною Петрівною, реєстровий №1477, за яким ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 .
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка, як на підставу для визнання договору купівлі - продажу від 17.08.2021 р. недійсним, посилається на те, що квартира АДРЕСА_1 , яка належить їй та її покійній матері на праві власності, була продана відповідачем ОСОБА_2 відповідачу ОСОБА_3 без її відома та без відома та всупереч її намірам.
Мати Позивача, ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Харківським відділом реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис №353.
Після смерті матері, Позивачу стало відомо, що невідомі їй особи протиправно заволоділи квартирою АДРЕСА_1 , яка належала їй та її матері на праві спільної сумісної власності.
Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за даним фактом 24.11.2021 року було відкрито кримінальне провадження №12021221220000987, тобто ще за життя ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно постанови про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 22.02.2022 року допитана в якості потерпілої ОСОБА_4 пояснила, що квартира АДРЕСА_1 , належить їй та її доньці ОСОБА_6 . У кінці листопада 2021 року до неї в квартиру зайшли невідомі особи та повідомили, що вони нові власники квартири. ОСОБА_4 квартиру нікому не продавала, до нотаріуса не зверталася.
Згідно висновку експерта №19498/8299-8302 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, проведеної в рамках кримінального провадження №12021221220000987, підписи від імені ОСОБА_4 в договорі купівлі-продажу від 09.07.2021 року, посвідченому приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Орловською В.Г., зареєстрованому в реєстрі №2007 на лицьовій стороні другого аркуша документа, в графі «ПІДПИСИ», в рядку «Продавець:», ліворуч від рукописного запису « ОСОБА_4 » виконані не ОСОБА_4 , а іншою особою (особами).
Отже з вищевикладеного слідує, що мати позивача - ОСОБА_4 не мала наміру продавати квартиру, не зверталася до нотаріуса з питань продажу квартири, договір купівлі-продажу від 09.07.2021 р. не укладала та не підписувала.
Крім того, з п. 3 Договору купівлі-продажу квартири від 09.07.2021 року вбачається, що вищевказана квартира належить продавцю, ОСОБА_4 , на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло виданого 22 березня 1999 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради, реєстраційний №4-99-150240. При цьому ОСОБА_4 не була єдиним власником вищевказаної квартири і не мала права на її відчуження, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, видане 22 березня 1999 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради, реєстраційний №4-99-150240.
Згідно з положеннями ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями ч.ч.1, 3 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому, відповідно до частини третьої даної статті, однієї із загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що договір купівлі-продажу квартири квартирою АДРЕСА_1 , посвідчений 09.07.2021 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Орловською В.Г. та зареєстрований в реєстрі за №2007, на підставі підроблених документів та підписаний від імені ОСОБА_4 іншою невідомою особою, яка не мала права розпоряджатися спірною квартирою, а тому договір суперечить чинному законодавству України та порушує право власності позивачки.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України (ч.1 ст. 215 ЦК України).
Згідно зі ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України).
Верховний Суд у постанові ВП ВС від 04.06.2019 року, справа № 916/3156/17 зазначає, що якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом (пункт 69). Такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину, також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом (пункт 70).
За таких обставин, приймаючи до уваги, що спірне нерухоме майно було відчужено без дійсної волі їх законних власників, та на момент його вчинення ОСОБА_4 не була єдиним власником вищевказаної квартири і не мала права на її відчуження, а тому суд приходить до висновку що договір купівлі-продажу квартири від 09.07.2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Орловською В.Г. та зареєстрований в реєстрі за №2007, за яким на користь ОСОБА_2 відчужено квартиру квартирою АДРЕСА_1 , є нікчемним і не може породжувати жодних юридичних наслідків.
Щодо договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який було укладено 17.08.2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від та посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т.П та зареєстрований в реєстрі за № 1477, позивачка просила захистити її право у спосіб витребування майна з чужого незаконного володіння.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Положення ст. 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в ч. 1 ст. 388 ЦК України.
Відтак особа, яка вважає, що договором купівлі-продажу рухомого або нерухомого майна порушуються її права як власника або законного користувача цього майна, має право на витребування цього майна від останнього набувача, що і є належним способом захисту її порушеного права.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14- 208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів ст. ст. 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
Власник з дотриманням вимог ст. ст. 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах (постанова Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року в справі № 752/11904/17 (провадження № 61-14959св19).
Судом встановлено, що в коло спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_4 входить її донька - ОСОБА_1 .
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складається з частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 65,7 кв.м. та житловою 46,6 кв.м., яка належала їй на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 22 березня 1999 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради, реєстраційний № НОМЕР_1 .
У відповідності до вимог чинного законодавства, після смерті ОСОБА_4 , її спадкоємиця ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Карташової Світлани Іванівни з заявою про прийняття спадщини.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно з частиною п'ятою статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, яким відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
З огляду на вищевказане, позивач прийняла спадщину після своєї померлої матері, а відтак з урахуванням положень ст. 1268 ЦК України у останньої є належне право на витребування майна з чужого незаконного володіння.
З огляду на те, що договір купівлі-продажу квартири від 17.08.2021 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Погрібною Тетяною Петрівною, реєстровий №1477, за яким право власності на спірну квартиру перейшло до ОСОБА_3 підлягає визнанню недійсним, суд вважає за можливе, з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача, витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь позивача квартиру АДРЕСА_1 , та належала ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 22 березня 1999 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради, реєстраційний №4-99-150240.
Відповідно до п.3.1 Постанови ВСУ від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
У відповідності зі ст. ст. 1270, 1272 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом вказаного строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
07.02.2024 року постановою приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Карташової С.І. про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 . Через реєстрацію договору купівлі-продажу від 17.08.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Погрібною Тетяною Петрівною, реєстровий №1477, Позивач була фактично позбавлена можливості зареєструвати право власності на зазначену квартиру за собою.
Суд вважає за можливе захистити спадкові права Позивача, шляхом визнання за ОСОБА_1 , права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 65,7 кв.м. та житловою 46,6 кв.м., в порядку спадкування після смерті матері, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Отже на підставі оцінки викладених у заявах по суті справи аргументів і наданих сторонами доказів та вищенаведених законодавчих норм суд дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись вимогами ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідачів на користь позивача понесені і документально підтверджені останнім судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3532,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,5,11-13,81,265,274-289, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Орловська Валентина Георгіївна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Погрібна Тетяна Петрівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності - задовольнити.
Визнати недійним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посвідчений 17.08.2021 р. приватним нотаріусом Харківськогоо міського нотаріального округу Погрібною Тетяною Петрівною, зареєстрований в реєстрі № 1477.
Витребувати квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 65,7кв.м. та житловою площею 46,6кв.м. із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та повернути у володіння ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП6 НОМЕР_4 ).
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП6 НОМЕР_4 ) право власності на частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 65,7кв. м. та житловою площею 46,6кв.м., в порядку спадкування після смерті матері, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрованог ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП6 НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 3532 (три тисячі п'ятсот тридцять дві) грн. 60 коп. у рівних частках з кожного, тобто по 1766, 30грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня оголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Ленінського районного суду м. Харкова протягом 30 днів з дня оголошення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст заочного рішення виготовлено 04.07.2024 року.
Суддя В.В. Вікторов