Справа № 342/115/24
Провадження № 2/342/196/2024
03 липня 2024 року м. Городенка
Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Гайдич Р.М.,
секретаря судового засідання Лукасевич М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городенка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності,
Позивач звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 . Позовні вимоги мотивовані тим, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 належав батькові позивачки ОСОБА_5 на підставі свідоцтва на право особистої власності на домоволодіння, виданого на голову колгоспного двору ОСОБА_5 . Власність колгоспного двору регулювалася ст.ст.120-126 ЦК УРСР ( редакції 18.07.1963) і згідно ст.ст.120,123 ЦК УРСР (1963) майно колгоспного двору належало його членам на праві спільної сумісної власності і розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору. Станом на 15.04.1991 у даному житловому будинку були зареєстровані ще: дружина голови двору ОСОБА_2 , його син ОСОБА_3 , дочка (позивачка) ОСОБА_6 , дочка ОСОБА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_5 , який залишив заповіт, посвідчений ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким він своє майно заповів позивачці ОСОБА_1 . Після смерті батька відкрилася спадщина за заповітом яка складається із вищевказаного житлового будинку. Спадщину за заповітом позивачка прийняла, подавши заяву про прийняття спадщини у встановлений законом термін. Однак, отримати свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок позивачка не взмозі у зв'язку з тим, що право власності зареєстровано за її батьком як за головою колгоспного двору. Також, позивачка зазначила, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на власність у бувшому колгоспному дворі не претендують, жодних претензій до даного майна не мають та не заперечують щодо визнання права власності на спадкове майно в цілому за позивачкою, про що також підтвердять в судовому засіданні.
В судове засідання позивачка не прибула, через поштове відділення, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідачі в судові засідання призначені по справі жодного разу не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлялися відповідно до вимог чинного законодавства.
В матеріалах справи містяться заяви відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 10.01.2024 справжність підпису яких засвідчено старостою села Сороки Городенківської міської ради Івано-Франківської області, адресовані до Городенківського районного суду та в яких відповідачі зазначили, що в провадженні Городенківського районного суду знаходиться цивільна справа про визнання права власності на спадкове майно після смерті чоловіка/батька ОСОБА_5 , а саме право власності на житловий будинок та господарські будівлі і споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначили, що на частку в майні колгоспного двору в АДРЕСА_1 не претендують, жодних претензій до даного майна не мають та не заперечують, щоб право власності на дайни житловий будинок визнали в цілому за ОСОБА_1 . Проти позовних вимог ОСОБА_1 не заперечують та визнають їх повністю. Просять справу слухати без їх участі та позов задовольнити.
Відповідач - у цивільному судочинстві сторона, якій пред'явлено позов. Відповідачем може бути як фізична, так і юридична особа. Він, як і позивач, має рівні процесуальні права при розгляді справи в суді. Позов може бути пред'явлений до кількох відповідачів, кожний з яких стосовно іншої сторони виступає в судовому процесі самостійно. Тобто, відповідачем є та процесуальна особа, яка на думку позивача, своєю діяльністю (діями або бездіяльністю) порушила його права та до якої позивач направляє свої позовні вимоги (свій позов) звернувшись при цьому до органу суду.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається із матеріалів справи та було вище зазначено, позивач звернулася до суду із даним позовом 23 січня 2024 року, позовна заява підписана позивачем 18.01.2024 при цьому позивач подає до позовної заяви як додатки заяви від відповідачі підписані ними 10.01.2024 в яких відповідачі зазначають, що у провадженні Городенківського районного суду знаходиться дана цивільна справа. В той час як позовна заява ОСОБА_1 від 18.01.2024 поступила до суду 24.01.2024.
Також, суд зазначає, що процесуальні права та обов'язки сторін визначені ст.49 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
З вищенаведеного вбачається, що учасник справи, в даному випадку відповідачі викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування з приводу заявлено до них позову у письмових заявах та подають до суду в письмовій або усній формі.
Чинним Цивільним судочинством не передбачено подачу позивачем до позовної заяви від відповідачів заяв з приводу заявленої нею позовної вимоги.
Таким чином, суд не бере до уваги заяви відповідачів від 10.01.2024, які подані позивачем як додатки до позовної заяви.
Передбачених ч.2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності учасників справи з ухваленням, відповідно до ст.ст. 280-283 ЦПК України, заочного рішення. Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої цієї статті).
Згідно ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може гуртуватись на припущеннях.
Копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 виданого 18.11.1978 Слобідською сільською радою Городенківського району доводиться, що ОСОБА_5 , 1958 р.н., та ОСОБА_8 , 1959 р.н., одружилися ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що зроблено відповідний актовий запис за № 20.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 05.04.1980 Слобідською сільською радою народних депутатів ОСОБА_5 та ОСОБА_2 є батьками відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 9.
Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого 11.07.1981 Слобідською сільською радою Городенківського району Івано-Франківської області стверджується, що ОСОБА_9 (позивачка) народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис № 17, її батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Після реєстрації шлюбу 06 травня 2000 року з ОСОБА_10 , прізвище дружини було змінено з ОСОБА_11 на ОСОБА_12 , що доводиться копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00039619784 від 10.05.2023.
Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 виданого 03.09.1983 Слобідською сільською радою Городенківського району Івано-Франківської області вбачається, що ОСОБА_13 (відповідач) народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , актовий запис № 17, її батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Після реєстрації шлюбу 02.05.2002 з ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , прізвище дружини було змінено з ОСОБА_11 на ОСОБА_15 , про що в книзі реєстрації актових записів зроблено запис за № 2, що доводиться копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 виданого Сороківською сільською радою.
За заповітом від 05.06.2023, посвідченим старостою Сороківського старостинського округу Городенківської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , житель с. Сороки Коломийського району Івано-Франківської області, на випадок своєї смерті: житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва, 0,20 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 , земельну ділянку площею 0,30 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі «коло Могили», земельні паї ЯЖ 625041, 625040, 625039, 625038 заповів своїй дочці ОСОБА_1 , жительці м. Коломия Івано-Франківської області. Заповіт зареєстровано в реєстрі № 19-9.
Голова колгоспного двору, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 65 років в с. Сороки Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 309, що доводиться копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого Городенківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції..
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця). Згідно з ст. 1223 ЦК України - право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини, вказано в ч. 1 ст. 1222 ЦК України. За ст.ст. 1268-1269 Цивільного кодексу України прийняття спадщини - це: постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подання спадкоємцем, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, заяви до нотаріуса про прийняття спадщини. Ч. 1 ст. 1270 згаданого кодексу визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
З копії довідки № 19-95 виданої 04.08.2023 Сороківським старостинським округом Городенківської міської ради вбачається, що ОСОБА_5 , 1958 р.н., на день смерті проживав і був зареєстрований по АДРЕСА_1 та разом з ним проживала і була зареєстрована дружина ОСОБА_2 , 1959 р.н.
Із копії спадкової справи № 147/2023, яка надана суду приватним нотаріусом Коломийського РНО Галайчук О.Л., вбачається, що 23.08.2023 до приватного нотаріуса Галайчук О.Л. із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулася позивачка ОСОБА_16 . Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 73683236 від 23.08.2023 свідчить про внесення до Спадкового реєстру реєстраційного запису про реєстрацію спадкової справи після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , номер у Спадковому реєстрі 71130692, номер у нотаріуса 147/2023. Також, відповідач ОСОБА_2 24.10.2024 подала до приватного нотаріуса Галайчук О.Л. заяву про відмову від спадщини, в якій зазначила, що вона відмовляється від належного їй права на обов'язку частку у спадщині, що залишилася після смерті її чоловіка ОСОБА_5 на користь дочки - ОСОБА_1 , 1981 р.н. На видачу свідоцтва на частку у спільному майні подружжя не претендує. Копіями свідоцтв про право на спадщину за заповітом посвідчених 30.12.2023 приватним нотаріусом Коломийського РНО Галайчук О.Л., зареєстрованих в реєстрі за № 1116, 1117, 1118, доводиться, що позивачка прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_5 на належне померлому спадкове майно, зокрема земельні ділянки.
Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України 2003 р. спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно з вимогами ч.1 ст. 1297 згаданого Кодексу спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Позивач, як спадкоємець, яка прийняла спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зверталася 17.01.2024 до нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом на нерухоме майно, а саме на житловий будинок по АДРЕСА_1 .
З технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 встановлено, що житловий будинок збудований в 1958 році, господарські будівлі та споруди збудовані в 1958, 1960, 1988 роках. Як вбачається із копії висновку про вартість майна складеного Експертно-консалтінговою фірмою на підставі договору № 12с/К від 23.05.2024 ринкова вартість житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , становить 159 000 грн. За даним житловим будинком зареєстрована земельна ділянка площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, що підтверджується копією довідки № 19-98 виданою 20.05.2024 Сороківським старостинським округом Городенківської міської ради.
Постановою приватного нотаріуса Коломийського РНО Галайчук О.Л. від 17.01.2024 позивачці ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_5 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , у зв'язку з тим, що право власності на нерухоме майно зареєстровано за померлим ОСОБА_5 , як за головою колгоспного двору. частки померлого голови двору та інших власників у майні колгоспного двору не виділено.
Із копії Свідоцтва на право особистої власності на будинковолодіння від 17.08.1988 року, виданого виконкомом Городенківської районної Ради народних депутатів на підставі рішення виконкому Городенківської районної Ради народних депутатів № 148 від 10.08.1988, слідує, що в цілому житловий будинок, службові будівлі і споруди, які розташовані в АДРЕСА_1 , дійсно належать колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_5 .
З копії виписки з інвентаризаційних матеріалів № 77444 виданої 17.07.2023 ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» слідує, що згідно архівних даних станом на 31.12.2012 в Коломийському міжрайонному бюро технічної інвентаризації під реєстровим № 36 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_5 (гол.колг.двору) на підставі свідоцтва про право власності, виданого Городенківським РВК 17.08.1988 на підставі рішення цього ж виконкому № 148 від 10.08.1988.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 369136034 формованого 09.03.2024 слідує, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо реєстрації права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 .
Ч.3 ст.5 Цивільного кодексу України (2003 р.) визначено: якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
За ст.ст. 120,123,563 ЦК УРСР (1963 р.), майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності, включаючи неповнолітніх і непрацездатних; у разі смерті члена колгоспного двору спадкоємство в майні двору не відкривалось до смерті останнього члена колгоспного двору, а залишалось на праві сумісної власності в рівних частках членів двору, що в ньому проживають. Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 р. № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності.
Станом на 15.04.1991 в господарстві по АДРЕСА_1 проживали і були зареєстровані: голова ОСОБА_5 , 1958 р.н., дружина ОСОБА_2 , 1959 р.н., дочка ОСОБА_9 , 1981 р.н., син ОСОБА_3 , 1980 р.н., дочка ОСОБА_13 , 1983 р.н., що підтверджується довідкою № 19-8 виданою 11.01.2024 Сороківським старостинським округом Городенківської міської ради.
Відповідно до положень ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ч. 1 статті 17 Закону України "Про власність", майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.
Відповідно до частини 1 статті 120 Цивільного кодексу України (редакція 1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Згідно з частиною 1 статті 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Відповідно до статті 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Відповідно до частини 1 статті 1226 Цивільного кодексу України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
З вищенаведеного слідує, що померлий ОСОБА_5 був власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , який відносився до колгоспного двору. Станом на 15.04.1991 в даному колгоспному дворі проживали: голова двору ОСОБА_5 , дружина ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_17 , син ОСОБА_3 , дочка ОСОБА_18 .
Таким чином, оскільки на час ліквідації колгоспних дворів в господарстві проживали: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_17 , ОСОБА_3 , ОСОБА_18 , які набули право спільної сумісної власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 , то їх частки у вказаному майні рівні, тобто по 1/5 частині. Проте, частки в колгоспному дворі не виділялися.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 346 ЦК України однією з підстав припинення права власності є відмова власника від права власності. Згідно ст. 347 ЦК України Особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. У разі відмови від права власності на майно, права на яке не підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту вчинення дії, яка свідчить про таку відмову. У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», та в підпункті «г» пункту 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах права приватної власності», правила статті 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач зверталася до приватного нотаріуса Коломийського РНО Галайчук О.Л. про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_5 . Відмова нотаріуса у видачі даного свідоцтва стала підставою звернення позивача із даним позовом до суду. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що перешкодою в прийнятті спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_5 є реєстрація спадкового житлового будинку по АДРЕСА_1 , як колгоспного двору.
З наведеного слідує, що даний позов підлягає до часткового задоволення, а саме беручи до уваги те, що позивачка прийняла спадщину після смерті батька, якому належить 1/5 частка в спадковому житловому будинку, позивачка є членом колгоспного двору і її частка теж становить 1/5, за позивачем слід визнати право власності на 2/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , який відносився до колгоспного двору . В іншій частині позову слід відмовити у зв'язку з тим, що відповідачі, які є членами колгоспного двору, на даний час можуть на власний розсуд розпоряджатися своїм майном і на даний час їх право не порушується та ніким не оспорюється чи не визнається, тому у них немає перешкод в оформленні права власності на належне їм майно. Крім того, суд звертає увагу на те, що відмову від частки у спільній сумісній власності необхідно здійснювати у передбаченому Законом порядку, а не у заявах по суті, які подаються до суду.
При винесенні рішення судом враховується і те, що на даний час відповідно до вимог Постанови ВРУ "Про утворення та ліквідацію районів" №807-ІХ від 17.07.2020 територія колишнього Городенківського району Івано-Франківської області на даний час відноситься до Коломийського району Івано-Франківської області .
На підставі ст.ст. 120, 123, 563 ЦК УРСР (1963 р.), ст.ст. 5, 316, 317, 328, 1216, 1222, 1223, 1258, 1261, 1265, 1268-1270, 1296,1297 ЦК України, керуючись ст.ст. 206, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , право власності на 2/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .
В іншій частині позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Місце проживання позивача ОСОБА_1 - АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .
Місце проживання відповідача ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 .
Місце проживання відповідача ОСОБА_3 - АДРЕСА_4 .
Місце проживання відповідача ОСОБА_4 - АДРЕСА_4 .
Суддя: Гайдич Р. М.