Справа № 195/2005/23
2/195/90/24
25.06.2024 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області
Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Кондус Л.А., при секретарі - Дєєвої Ю.С., за участю: позивача - ОСОБА_1 , відповідача - ОСОБА_2 , представника відповідача - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел.Томаківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права спадкування , -
Описова частина.
Короткий зміст позовних вимог
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про усунення від права спадкування після смерті ОСОБА_4 .
Свої позовні вимоги позивачка обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її дочка, ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Томаківського районного управління юстиції у Дніпропетровській області 31 серпня 2013 року, актовий запис № 65.
Причиною смерті зазначено, що смерть наступила від дилятаційної кардіоміопатії, ускладнення: серцевосудинна недостатність. Дочка ніколи не скаржилась на стан здоров'я, була молодою здоровою жінкою. Відповідач проживав з нею спочатку без реєстрації шлюбу.
За період їхнього спільного проживання він змусив її піти з роботи, народжувати дітей забороняв, погрожуючи їй, що тоді кине її, пригнічував як міг, прикладав руки. Змусив її зареєструвати шлюб, але залишити своє прізвище.
Після реєстрації шлюбу змушував її вживати алкоголь, інколи це призводило до тяжких наслідків.
Відповідач ухилився від надання допомоги спадкодавцеві, яка її потребувала за два дні до смерті. Про це зазначено у висновку судмедексперта. Позивачка вважає дії відповідача умисними, бездіяльними, спрямованими на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Проте що, начебто, дочка на протязі двох діб до смерті погано себе почувала, була неодноразова блювота, їй відповідач не повідомляв, як і не повідомив, що вона померла. Про її смерть вона дізналася від сторонніх людей. Швидку допомогу відповідач за останні дві доби не викликав, а блювоту лікував корвалолом, як зазначено в акті судово- медичного дослідження з його слів.
Поламані ребра та переломи хрящових частин ребер, як пояснює судмедексперт, можливо при наданні первинної “допомоги” відповідачем.
Позивачка вважає наведені факти, є належним та допустимим доказом, який свідчить про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилився від обов'язку щодо її надання.
Короткий зміст відзиву на позов. (а.с.57-60)
Відповідач та представник відповідача проти даного позову заперечують в повному обсязі, вважають його безпідставним та необгрунтованим. Звертають увагу на те, що з дня смерті спадкодавця ОСОБА_4 пройшло більше десяти років, і позивачка і відповідач отримали частину спадкового майна за законом. Підстав для усунення відповідача від спадщини не було і не має на сьогодні. У задоволенні позову просять відмовити.
Аргументи учасників справи.
В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги зазначені в позовній заяві, та просить їх задовольнити.
Відповідач та представник відповідача проти позову заперечують в повному обсязі, в його задоволенні просять відмовити.
Фактичні обставини справи , встановлені судом.
Судом встановлено наступне:
Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 35 років, відповідний актовий запис №65 (а.с.88).
За життя, ОСОБА_4 на праві приватної власності належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 7,6346 га, кадастровий номер 12225483500:01:006:0222 (а.с.101).
Відповідно до копії свідоцтва про народження НОМЕР_2 позивачка - ОСОБА_1 , є матір'ю ОСОБА_4 (а.с.87, копія витягу з реєстру а.с. 12).
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 з 13.05.2011 року, актовий запис №1 (а.с.89, копія витягу з реєстру а.с.7).
Позивачка надала копію акта судово-медичного дослідження №152 трупа ОСОБА_4 1978 року народження, з висновків якого слідує, що смерть гр. ОСОБА_4 настала від захворювання на дилятаційну кардіоміопатію, яка ускладнилася серцево-судинною недостатністю, що слід вважати безпосередньою причиною смерті. Виявлені тілесні ушкодження, утворилися незадовго до настання смерті, найвірогідніше при проведенні заходів (непрямий масаж серця) при наданні некваліфікованої медичної допомоги, і в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті не перебувають.(а.с.13-15).
Як вбачається з копії постанови про закриття кримінального провадження від 03.07.2013 року , кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013040590000552 від 24.06.2013 року закрите у зв'язку з відсутністю кримінального правопорушення.(а.с.65-66).
При дослідженні копії спадкової справи, вбачається, що позивачці ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_2 видані свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку земельної ділянки кожному відповідно (а.с.107-109).
У судовому засіданні, за клопотанням сторін, також були допитані свідки.
Свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 допитані за клопотанням представника відповідача, кожен окремо пояснили суду, що вони знали померлу ОСОБА_4 , та її чоловіка ОСОБА_2 Спілкувалися та підтримували стосунки. Дана сім'я жила добре, займалися господарством, ніяких скарг померлої ОСОБА_8 на чоловіка вони не чули, слідів побиття у ОСОБА_9 ніколи не бачили, у сім'і була любов і взаєморозуміння.
Крім того, свідок ОСОБА_6 додала, що померла ОСОБА_8 її подруга з дитинства, вони знали, що у неї хворе серце ще з дитинства, але її хворобами ніхто не займався. Останні роки у ОСОБА_9 та її матері ОСОБА_1 були досить неприязні стосунки, між ними був спір про спадкове майно, і позивачка судилася зі своєю донькою.
Свідок ОСОБА_10 допитана за клопотанням позивачки, пояснила суду , що позивачку знає давно, і знає, що близько десяти років тому у неї померла донька ОСОБА_9 , яка на момент смерті була одружена з ОСОБА_2 . Позивачка їй часто говорила, що ОСОБА_2 ображає її доньку, налаштовує проти матері. Свідок пояснила, що дану інформацію вона знає зі слів позивачки, сама вона особисто з відповідачем ОСОБА_2 та його померлою дружиною не спілкувалася. Померлу ОСОБА_9 бачила, тільки коли вона приїздила до матері ОСОБА_1 .
Мотивувальна частина
Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, заслухавши позивачку, відповідача, представника відповідача, свідків, суд приходить до висновку, що даний позов задоволенню не належить.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається. Суд не вправі збирати докази за власною ініціативою.
Відповідно до ч.4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно Цивільного кодексу України підставами виникнення права власності є різні правопороджуючі юридичні факти, або правовідносини, зокрема, також і в порядку спадкування після смерті громадянина.
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) переходять всі права та обов'язки до інших осіб (спадкоємців).
Згідно із п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України). Згідно ст. 1220 ЦК України внаслідок смерті громадянина відкривається спадщина. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Умовою для переходу в порядку спадкування прав власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
За приписами ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 1224 ЦК України - Не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя.
Частиною п'ятою статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Як роз'яснено у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за №7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило частини п'ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом.
Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред'явлена особою, для якої таке усунення породжує пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України.
Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права спадкування відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця у безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності в сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування. Для ухвалення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов'язку щодо її надання.
Позивачкою не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що відповідач мав можливість надати допомогу спадкодавцю, проте ухилявся від обов'язку щодо її надання і при цьому ухилення полягало в умисних діях чи бездіяльності відповідача, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто винної поведінки спадкоємця, який усвідомлював свій обов'язок, мав можливість його виконувати, але не вчиняв необхідних дій. Крім цього, не надано доказів у підтвердження того, чи потребував спадкодавець допомоги від відповідача за умови отримання її від інших осіб, та чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.
Отже, враховуючи вищезазначене, суд доходить до висновку, що позовні вимоги не є належно обґрунтованими, не є підтверджені зібраними доказами по справі, та не є такими, що підлягають задоволенню, тому у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права спадкування - слід відмовити.
Щодо судових витрат
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір у разі відмови в позові покладається на позивача.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до закінчення судових дебатів представник відповідача адвокат Зарвій Р.Л. зробив заяву, що ним буде подано клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо витрат відповідача, пов'язаних з наданням йому професійної правничої допомоги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 9, 83, 229, 235, 247, 258-259, 265 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права спадкування після смерті ОСОБА_4 - відмовити.
Відомості про сторони:
Позивачка: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 04.07.2024.
Суддя: Л. А. Кондус