Справа № 944/3159/24
Провадження №2/944/1201/24
04.07.2024 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Колтуна Ю.М.,
за участю секретаря судового засідання Романик Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить: розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 , який було зареєстровано 08 листопада 2018 року у виконавчому комітеті Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області, про що було зроблено актовий запис № 170; неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити для подальшого проживання, самостійного виховання та утримання разом з батьком ОСОБА_1 .
Позов мотивовано тим, що 08 листопада 2018 між ним та ОСОБА_2 укладено шлюб. У сторін є неповнолітній син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час проживає разом з ним та перебуває на його утриманні. Після укладення шлюбу між ними було взаєморозуміння та повага один до одного, однак за останніх приблизно два роки, ці відносини змінилися, відповідачка по справі почала віддалятися від нього та постійно їздити за кордон. Аналізуючи останні роки спільного життя, відповідачка досить часто залишала на нього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та спонтанно без попереднього обговорення їхала на заробітки, залишаючи повністю на його утримання малолітнього сина. Зазначені обставини мали систематичних характер і зі слів відповідачки вона не має намір повертатися в Україну. В результаті роздумів щодо доцільності збереження шлюбу із відповідачкою він прийняв рішення про розірвання шлюбу. Також позивач вважає за необхідне вказати у рішенні, що місце проживання дитини із ним, оскільки така тривалий час проживає разом з ним. З огляду на вищезазначене вважає, що в інтересах дитини ОСОБА_3 залишити проживати разом із батьком.
Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області від 10.06.2024 у справі було відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, однак 03.07.2024 подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, однак 03.07.2024 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Вказала, що позовні вимоги визнає, не заперечує щодо їх задоволення.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, у зв'язку з неявкою учасників.
Згідно з ч. 5ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд оцінивши доводи позовної заяви, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.
Як встановлено судом, сторони у справі зареєстрували шлюб 08 листопада 2018 року у виконавчому комітеті Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області, про що було зроблено актовий запис № 170, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 08 листопада 2018 виконавчим комітетом Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний актовий запис № 100, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого 10 травня 2019 року виконавчим комітетом Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області.
Як встановлено з позовної заяви, позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач вказує, що між сторонами шлюбно-сімейні стосунки не підтримуються, вони проживають окремо, спільне господарство та спір про майно відсутні.
Згідно із статтею 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Відповідно до статей 105, 110, 112 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (частина 1 статті 110 СК України).
Згідно із статтею 112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітніх дітей та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги те, що має місце припинення подружніх стосунків, що виключає відновлення колишніх сімейних відносин, суд вважає, що збереження сім'ї неможливе, а тому позов в частині позовних вимог про розірвання шлюбу є обґрунтований та законний, в зв'язку з чим підлягає задоволенню.
В частині позовних вимог про визначення місця проживання дитини разом із позивачем, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог в цій частині, суд приймає до уваги те, що відповідно до частини 1 статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання дітей, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дітей до кожного з них, вік дітей, стан їх здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно із частиною 3 статті 45 ЦПК України, суд сприяє створенню належних умов для здійснення малолітньою або неповнолітньою особою її прав, визначених законом та передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Принцип 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір'ю лише у винятковій ситуації не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі статті 141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини.
Відповідно до положень статті 141СКУкраїни мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Як роз'яснено у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визначення його недійсним та поділ майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц зазначила, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага, в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини, приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07.12.2006).
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16.07.2015).
Відносно зазначення у резолютивній частині рішення суду місця проживання дитини, то Верховний суд висловив правову позицію у своїй постанові від 15 січня 2020 року у справі за №200/952/18, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного суду від 22 грудня 2021 року у справі №339/143/20, де зазначено, що між сторонами на момент розгляду справи був відсутній спір між батьками щодо місця проживання дитини, такий позов не пред'явлено ні позивачем, ні відповідачем, суд його не вирішував. Зазначення у резолютивній частині рішення щодо залишення дитини на проживання з кимось з батьків не свідчить, що суд вирішив позов про визначення місця проживання дитини разом з кимось з батьків, оскільки суд лише констатував, з ким залишається проживати дитина після розірвання шлюбу, не змінюючи при цьому її місце проживання, оскільки, як встановлено після припинення фактичних шлюбних відносин дитина залишилась проживати разом з матір'ю. Такий ж висновок Верховного суду міститься у постанові від 17 липня 2022 року у справі №405/4659/21.
Відповідно до статті 11 ЗаконуУкраїни «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Судом встановлено, що позивач бажає неповнолітнього сина ОСОБА_3 залишити на самостійному вихованні та утриманні проживати разом із собою. Таке ж бажання виявила і відповідачка, яка своєю заявою визнала позовні вимоги у повному обсязі.
З огляду на встановлені у справі обставини, враховуючи інтереси дитини, а також досягнення згоди між сторонами щодо проживання дітей разом з батьком, суд дійшов до висновку, що неповнолітнього ОСОБА_3 залишити для подальшого проживання, самостійного виховання та утримання разом з батьком ОСОБА_1 , оскільки таке рішення не суперечитиме інтересам дитини.
Керуючись статтями 104, 105, 110, 112, 114, 160, 161 Сімейного Кодексу України, статтями 4, 5, 12, 76-81, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
позов задовольнити повністю.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який був зареєстрований 08 листопада 2018 року у виконавчому комітеті Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області, актовий запис №170.
Неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити для подальшого проживання, самостійного виховання та утримання разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне найменування сторін:
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Ю.М. Колтун