Миколаївський районний суд Одеської області
Справа № 494/515/22
Номер проведження 1-кп/508/26/24
03 липня 2024 року Миколаївський районний суд Одеської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у селищі Миколаївка Одеської області клопотання прокурора Березівської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022162260000127 від 12.03.2022 року, суд
установив:
У провадженні Миколаївського районного суду Одеської області перебуває вищезазначене кримінальне провадження.
02.07.2024 року прокурор звернувся до суду з клопотаннями про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 .
Зазначене клопотання мотивоване тим, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а тому ризики, які враховувались раніше при застосуванні до нього запобіжного заходу за п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати та не зменшились, менш суворіші запобіжні заходи не забезпечать ненастання існуючих ризиків та належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Захисник ОСОБА_4 у задоволенні клопотання прокурора просила відмовити з підстав необґрунтованості та недоведеності ризиків, на які посилався прокурор. Просила застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід, зокрема заставу або домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав свого захисника.
Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилась, заявою від 05.03.2024 року просила розглянути справу без її участі.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно із ч.2 ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Запобіжні заходи застосовуються з метою досягнення дієвості кримінального провадження. Їх дія носить превентивний (попереджувальний) характер реалізації особами дій, направлених на перешкоджання здійсненню правосуддя у справі.
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченими зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, у цьому кримінальному провадженні.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.
Згідно із п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
З матеріалів провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Березівського районного суду Одеської області від 15.03.2022 року, до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 11.05.2022 року.
Ухвалами Березівського районного суду Одеської області від 10.05.2022 року, Одеського апеляційного суду від 31.10.2022 року, Березівського районного суду Одеської області від 21.12.2022 року, 08.02.2023 року, 06.04.2023 року, 01.06.2023 року, 26.07.2023 року, ухвалою Одеського апеляційного суду від 25.01.2024 року, та ухвалами Миколаївського районного суду Одеської області від 13.03.2024 року, 08.05.2024 року було продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_5 в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» до 07.07.2024 року.
Суд не піддає сумніву повідомлену під час досудового розслідування підозру ОСОБА_5 , оскільки на даний час останній набув статусу обвинуваченого.
Суд виходить із принципу презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред'явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість його пред'явлення, суспільну небезпеку злочинних дій, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 .
При вирішенні питання щодо продовження відносно обвинуваченого строку запобіжного заходу судом враховуються обставини, визначені ст.178 КПК України, і ризики, передбачені ст.177 КПК України, на які вказує прокурор, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, яке за приписами ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, санкція останнього передбачає покарання у виді позбавленням волі до десяти років.
Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при констатації наявності ризику переховування від суду. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності.
Із матеріалів судового провадження також вбачається, що ОСОБА_5 проживає не за місцем реєстрації у м.Березівка, за місцем проживання характеризується із посередньої сторони, офіційно не працює, тобто не має постійного джерела доходу, неодружений, не має сім'ї. На підставі наданих матеріалів, суд вважає, що обвинувачений не має тісних родинних та соціальних зв'язків, та відповідно може безперешкодно залишити своє місце проживання, ускладнивши тим самим нормальну діяльність суду та здійснення правосуддя, оскільки не може не усвідомлювати те, що у разі ухвалення обвинувального вироку відносно нього, йому буде призначено реальне покарання у виді позбавлення волі. Зазначене вказує на наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховування від суду.
Беручи до уваги характер та фактичні обставини протиправних дій, які інкримінуються обвинуваченому, суд переконаний, що ризик впливу на свідків у даному кримінальному провадженні є обґрунтованим та продовжує існувати.
Зважаючи на те, що ОСОБА_5 не працює та не має постійного джерела доходу, раніше судимий за ч.1 ст.309 КК України, і хоча в силу ст.89 КК України судимість погашена, на думку суду, останній може вчинити інше кримінальне правопорушення, що вказує на наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України,
Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, суд вважає, що на теперішній час лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, дозволить контролювати місце його перебування під час судового розгляду та запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які є доведеними та продовжують існувати. Більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.
Враховуючи викладене, клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Оскільки інкримінований обвинуваченому злочин був вчинений із застосуванням насильства, а також враховуючи інші обставини провадження, суд не визначає розмір застави в якості альтернативного запобіжного заходу.
Керуючись ст. ст. 177, 183, 331, 372, 376 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора Березівської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою у Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» на 60 (шістдесят) днів, тобто до 01.09.2024 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити учасникам провадження.
Копію ухвали надіслати ДУ «Одеський слідчий ізолятор» для виконання.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а особою, що утримується під вартою, протягом цього ж строку з моменту отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_7