24.06.2024 Справа №607/1336/24 Провадження №1-кп/607/941/2024
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , у м.Тернополі в залі суду у відкритому судовому засіданні, розглянувши кримінальне провадження №12023211040002745, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Кремидівка Комінтернівського району Одеської області, українця, громадянина України, освіта середня, неодруженого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , раніше несудженого,
про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.345 КК України, -
встановив:
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» до правоохоронних органів відносяться - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Відповідно до ч.2 ст.18, ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій, зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції. При цьому, згідно із ч. 10 ст. 62 цього ж Закону, поліцейський користується повноваженнями, передбаченими цим законом, незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу; Поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення.
Молодший інспектор взводу №1 роти реагування батальйону Управління поліції охорони в Тернопільській області області ОСОБА_5 спільно із поліцейським водієм роти реагування батальйону Управління поліції охорони в Тернопільській ОСОБА_6 28.11.2023 року в 20:00 год., згідно графіку чергувань у форменому одязі із спецзасобами та табельною вогнепальною зброєю заступили у склад наряду роти реагування №21. Цього ж дня, близько 20:48 год, по радіозв'язку надійшов сигнал тривоги із закладу громадського харчування «Noname», що за адресою: АДРЕСА_3 . Прибувши за вказаною адресою, було виявлено адміністратора ОСОБА_7 , яка повідомила про присутність у закладі невідомого чоловіка, який поводиться зухвало, чіпляється до відвідувачів та перешкоджає роботі персоналу та закладу в цілому. В подальшому, працівниками поліції було встановлено анкетні дані чоловіка, ним виявився ОСОБА_4 , якому працівники запропонували покинути заклад громадського харчування, однак останній почав лаятися нецензурною лайкою у сторону працівників поліції, знімати із себе верхній одяг та скорочувати відстань, шарпати за верхній одяг та провокувати створення конфліктної ситуації. На зауваження з подальшою вимогою дотримуватися дистанції, а також припинити нецензурну лайку ОСОБА_4 не реагував та продовжив свою протиправну поведінку, що виражалося у нецензурній лайці та штовхані у груди ОСОБА_5 . В цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень працівнику правоохоронного органу. Реалізуючи свій умисел 28.11.2023 року близько 21:00 год. ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що перед ним знаходиться працівник правоохоронного органу умисно кулаком правої руки наніс один удар в ділянку лівої половини обличчя молодшого інспектора взводу №1 роти реагування батальйону Управління поліції охорони в Тернопільській області ОСОБА_5 , яким спричинив йому фізичний біль та завдав тілесних ушкоджень у виді синця із садном на його тлі лівої половини обличчя, які за ступенем тяжкості належать до легких - п. 2.3.5. «Правил судово- медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (МОЗ України, Київ, 1995). В результаті злочинної діяльності ОСОБА_8 порушено суспільні відносини, які забезпечують нормальну законну діяльність органів державної влади, особисту недоторканість молодшого інспектора взводу №1 роти реагування батальйону Управління поліції охорони в Тернопільській області ОСОБА_5 під час виконання ними своїх службових обов'язків, передбачених Законами України «Про Національну поліцію» та «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів».
У суді обвинувачений ОСОБА_4 на запитання передбачені ч.1 ст.348 КПК України надав відповіді: суть обвинувачення зрозуміла, вину визнає, бажає надавати показання.
Враховуючи, що учасники судового провадження не заперечували, в порядку передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним досліджувати докази щодо обставин, які ніким не оспорюються, лише допитати обвинуваченого ОСОБА_4 .
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 надав показання: все було, як вказано в обвинувальному акті; він нічого не заперечує; вину визнає; у вчиненому щиро розкаюється.
Суд вважає, що визнання ОСОБА_4 вини є належним і допустимим доказом винуватості скоєння ним інкримінованого йому суспільно небезпечного діяння. Його дії кваліфіковано правильно. Отже, ОСОБА_4 необхідно визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.345 КК України, тобто умисного заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
При призначенні покарання ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься до нетяжких злочинів, особу винного, його молодий вік, негативну характеристику з місця проживання, а також, обставини, які пом'якшують покарання це визнання вини, щире каяття, сприяння встановленню істини. Обставин, що обтяжують покарання в обвинувальному акті не зазначено.
Суд вважає, що з метою виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень йому доцільно призначити покарання передбачене ч.2 ст.345 КК України у виді обмеження волі.
В контексті ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засудженого і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженим так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Враховуючи наявність обставини, що пом'якшує покарання та істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який раніше не суджений, правову позицію прокурора ОСОБА_3 щодо призначення покарання з випробуванням, суд прийшов до переконання, що ОСОБА_4 може бути перевихований без ізоляції від суспільства. Тому, в порядку передбаченому ст.75 КК України доцільно звільнити його від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням із покладеннямобов'язків передбачених ч.1 ст.76 КК України.
На осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, суд може додатково покласти обов'язки передбачені ч.3 ст.76 КК України. З урахуванням обставин кримінального провадження, ступеня тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом'якшує покарання та особи винного, який негативно характеризується на ОСОБА_4 доцільно додатково покласти обов'язок передбачений п.2 ч.3 ст.76 КК України.
Керуючись статтями 8, 129 Конституції України, Розділом IV КПК України, 50, 65, 66, 67, 75, 76, 345 КК України, суд, -
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.345 КК України і призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.
Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного основного покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки з випробуванням та встановити йому іспитовий строк 3 (три) роки.
Згідно з ч.1 та ч.3 ст.76 КК України на ОСОБА_4 покласти обов'язки:
1.періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2.повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3.не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_4 покласти на командира військової частини за місцем проходження засудженим військової служби, а в разі його звільнення з військової служби на орган пробації за місцем проживання засудженого.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку шляхом подачі апеляції, особами визначеними у ст.393 КПК України, до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Судове рішення не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Судове рішення, що набрало законної сили звертається до виконання не пізніше як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із суду апеляційної чи касаційної інстанції.
Копію вироку негайно вручити прокурору і обвинуваченому.
Головуючий суддяОСОБА_1