03 липня 2024 року
м. Київ
справа № 804/5145/16
адміністративне провадження № К/990/24039/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О.О., перевіривши касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі №804/5145/16 за позовом Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС, третя особа - Рада національної безпеки і оборони України в особі апарату Ради національної безпеки і оборони України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
установив:
Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС, третя особа - Рада національної безпеки і оборони України в особі апарату Ради національної безпеки і оборони України, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 березня 2016 року №0000074001, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: «Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства» у розмірі 2 197 286,75 грн.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 13 жовтня 2016 року (ухваленою у закритому судовому засіданні), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року, позов задовольнив повністю, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 10 березня 2016 року №0000074001.
Постановою Верховного Суду від 23 листопада 2023 року ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року - без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Східне міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків вже зверталося до Верховного Суду з касаційними скаргами, які ухвалами Верховного Суду від 18 березня 2024 року, від 19 квітня 2024 року та від 22 травня 2024 року було повернуто на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
21 червня 2024 року до Верховного Суду надійшла вчетверте подана касаційна скарга скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі №804/5145/16.
Під час перевірки вчетверте поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України установлено, що вона повністю повторює зміст попередньої касаційної скарги, яку було повернуто ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2024 року (провадження №К/990/21979/24).
Аналогічно попередній касаційній скарзі, у поданій вчетверте касаційній скарзі скаржник, як на підставу касаційного оскарження, посилається на пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновку Верховного Суду щодо застосування норм статей 2, 6 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», із змінами та доповненнями в частині неотримання робіт, послуг у законодавчо встановлені терміни; статті 9, статті 10 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року за №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»; пункту 1 Указу Президента України від 18 червня 1994 року за №319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, які незаконно знаходяться за її межами», частини 1, частини 4 статті 2, частини 6, частини 7 статті 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», щодо питання встановлення факту форс-мажорних обставин на підставі доказів, наданих стороною викладених в постановах від 14 вересня 2021 року у справі №826/11557/18, від 01 жовтня 2019 року у справі №805/385/17-а. Крім того, скаржник зазначає про порушення судами норм процесуального права.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
У поданій касаційній скарзі скаржник вказує, що подібність правовідносин у даній справі та зазначених постановах полягає у співпадінні суб'єктного складу, предмету спору та правового регулювання, об'єкта правового регулювання та змісту податкового правопорушення, а також умов застосування правових норм.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Верховний Суд також звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Виходячи зі змісту пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, прийнятність доводів про ненадання оцінки усім доказам у справі можливе виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу, яких у касаційній скарзі не викладено.
Відсутність у касаційній скарзі належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, які передбачені пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, унеможливлюють перевірку такої умови.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою вчетверте, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.
Змістовно обґрунтування касаційної скарги не змінилося.
Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз'яснень, які йому неодноразово надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі №804/5145/16 повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О. О. Шишов