03 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 606/625/24 пров. № А/857/9557/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,
за участю секретаря судового засідання Єршової Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 08 квітня 2024 року (головуючий суддя Марціцка І.Б., м. Теребовля) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання протипраіною та скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 1665801 від 15.03.2024.
Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 08 квітня 2024 року позовні вимоги задоволено. Скасовано постанову від 15.03.2024 серії ЕНА № 1665801 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн, а справу про адміністративне правопорушення - закрито.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Тернопільській області оскаржило його в апеляційному порядку, просить скасувати таке та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі зазначає, що 15.03.2024 у близько 16 год. 44 хв. по вул. Князя Василька в м. Теребовля, Тернопільського району, Тернопільської області, позивач керуючи транспортним засобом марки «Фольцваген Гольф», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку на перехресті, чим порушив п. 15.9.ґ ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.122 КУпАП.
Під час здійснення патрулювання поліцейськими ВП № 3 (м. Теребовля) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області було помічено даний транспортний засіб, який здійснив зупинку з порушенням п.15 ПДР України по вул. Князя Василька в м. Теребовля, Тернопільської області. Тому ними було прийнято рішення про з'ясування обставин здійснення позивачем даного правопорушення.
Факт вчинення правопорушення підтверджується відео з нагрудної камери працівників поліції, де зафіксовано факт порушення ОСОБА_1 вимог п.15 ПДР України, а також фактичне визнання позивачем вчиненого правопорушення (відео файли додаються).
Враховуючи вище зазначене порушення, інспектором ВП № 3 (м. Теребовля Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області старшим сержантом поліції ОСОБА_2 було винесено щодо позивача постанову серії ЕНА № 1665801 за ч. 1 ст.122 КУпАП, згідно з якою його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмір 340 гривень.
Також, апелянт зазначає, що інформація про використання бодікамери наявна у оскаржуваній постанові та відображена в п.7 постанови, як матеріали, що додаються, а тому відеозапис з бодікамери є належним та допустимим доказом у справі
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно постанови серії ЕНА № 1665801 від 15.03.2024, ОСОБА_3 15.03.2024 о 16. 44 по вулиці Князя Василька в м. Теребовля здійснив зупинку транспортного засобу «Фольцваген Гольф» д.н.з НОМЕР_1 , на перехресті, чим порушив п.15.9 ґ ПДР - порушення заборони зупинки на перехрестях, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Згідно відеозапису з нагрудної камери, то на ньому не зафіксовано порушення позивачем ПДР. На відео зафіксовано спілкування поліцейського з позивачем, процедура оформлення процесуальних документів, але не рух транспортного засобу та факт вчинення правопорушення, за які ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності.
Частиною другою ст. 279 КУпАП передбачено, що посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, суд першої інстанції правильно вважав, що вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем слід було довести наявність правопорушення (проступку), зокрема об'єктивну сторону інкримінованого йому правопорушення.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
У даній спідній ситуації, суд першої інстаеції правильно зауважив, що обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на відповідача, який не надав доказів правомірності оскаржуваної постанови не надав відтак, відповідачем не доведено наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП .
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що не заслуговують на увагу твердження відповідача, що під час винесення постанови позивач не скористався своїм правом заявляти клопотання, давати пояснення та подавати докази, по факту скоєння адміністративного правопорушення, що свідчить про визнання ним своєї вини та згоду з притягненням до адміністративної відповідальності.
Частиною першою статті 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, згідно вказаної статті особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Згідно з статтею 63 Конституції України, особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16а).
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовниз вимог.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 243, 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 08 квітня 2024 року у справі № 606/625/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді А.Р. Курилець
О.І. Мікула