03 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/4359/24 пров. № А/857/12732/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Гінди О.М., Мікули О.І.,
за участю секретаря судового засідання Єршової Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року (головуючий суддя Ксензюк А.Я., м. Луцьк) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльності щодо не знищення конфіскованого майна протягом тривалого часу та не виключення відомостей про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників; зобов'язання виключити ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виключити ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі зазначає, що в апелянта відсутні правові підстав для виключення позивача з Єдиного реєстру боржників до того моменту, поки не буде виконане рішення суду в частині конфіскації. Державним виконавцем вчиняються дії щодо знищення конфіскованого майна. Відділом заплановано винесення питання щодо включення майна за ВП №66320937 для розгляду на наступному засіданні із розпорядження конфіскованим майном.
Відтак, зазначає, що у виконавчому провадженні №66320937 знищення конфіскату буде здійснено в порядку черговості.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Горохівського районного суду Волинської області від 17.06.2021 по справі №155/828/21 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 177-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн, а також конфісковано на користь держави фальсифіковані алкогольні напої, а саме 75 картонних коробок об'ємом 10 літрів кожна з написом «Пшенична» у яких міститься прозора рідина із запахом спирту.
Другим відділом ДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 29.07.2021 відкрито виконавче провадження №66320937 з виконання зазначеної постанови суду.
З огляду на відкриття виконавчого провадження №66320937 відомості про боржника ОСОБА_1 були внесені до Єдиного реєстру боржників.
Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII “Про виконавче провадження” (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” (частина перша статті 5 Закону №1403-VIII).
Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII).
Приписами статті 9 Закону №1404-VIII визначено, що Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна (частина перша).
Реєстрація боржника в Єдиному реєстрі боржників не звільняє його від виконання рішення (частина друга статті 9 Закону №1404-VIII).
Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження (частина п'ята статті 9 Закону №1404-VIII).
Відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів (частина дев'ята).
Аналогічні норми передбачені Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 №2432/5 (далі - Положення № 2432/5), відповідно до пункту другого розділу І якого, Єдиний реєстр боржників - систематизована база даних про боржників, що є складовою Системи та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Згідно з пунктами шостим, сьомим розділу Х Положення №2432/5 система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови: 1) про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України “Про виконавче провадження”; про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України “Про виконавче провадження”; про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів; про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.
У разі скасування постанови про відкриття виконавчого провадження відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників. У разі відновлення виконавчого провадження відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників.
З урахуванням приписів Закону №1404-VІІІ та Положення №2432/5 суд першої інстанції вірно зауважив, що чинним законодавством визначено вичерпний перелік підстав, за яких відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників.
Водночас, як правильно зазначив суд першої інстанції, у даній спірній ситуації за встановлених обставин даної справи виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників повинно бути наслідком фактичного виконання постанови суду в частині конфіскації вилученого майна, за яким винесено постанову суду.
Крім того, судом першої інстанції правильно зауважено, що мета ведення Єдиного реєстру боржників полягає саме в оприлюдненні в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Таким чином, в разі відсутності у особи невиконаних майнових зобов'язань та необхідності збереження її майна з метою виконання зобов'язання за рішенням суду така особа не повинна перебувати в Єдиному реєстрі боржників з огляду на мету його ведення.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач внесений до Єдиного реєстру боржників з огляду на відкриття Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області 29.07.2021 виконавчого провадження з виконання постанови Горохівського районного суду Волинської області від 17.06.2021 по справі №155/828/21, про конфіскацію на користь держави фальсифікованих алкогольних напоїв.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону №1404-VIII боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Так, обов'язок щодо виконання постанови суду в частині конфіскації вилученого майна покладений на ОСОБА_1 як боржника.
Як вірно зауважив суд першої інстанції, що в силу вимог частини першої статті 62 Закону №1404-VIII виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому цим Законом.
Отже, відповідні дії на виконання рішення суду щодо конфіскації майна повинен вчинити виключно орган державної виконавчої служби.
А у позивача відсутні жодні зобов'язання щодо вчинення дій, спрямованих на виконання рішення в частині конфіскації майна, і безпосереднє виконання рішення в цій частині не залежить від його волі, оскільки він не має правових підстав розпорядитися конфіскованим майном, що вилучене в нього в межах виконавчого провадження, в тому числі здійснити його знищення, та взагалі не має до нього доступу.
Також, судом першої інстанції з'ясовано, що 21 травня 2021року згідно протоколу про вилучення речей та документів у ОСОБА_1 вилучено 75 картонних коробок з написом «Пшенична» об'ємом 10 літрів кожна у яких міститься прозора рідина із запахом спирту. Вилучене майно знаходитиметься у ТОВ «Волинь Євробізнес» (м. Луцьк, вул. Карпенка Карого, 3А).
Разом з тим, тривале невиконання рішення щодо конфіскації майна, за відсутності обов'язку позивача у його виконанні, зумовлює наявність відомостей про нього в Єдиному реєстрі боржників.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно керувався принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права - це панування права в суспільстві; верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо; всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України; справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права; у сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Конституційний Суд України в абзаці другому пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 зазначив, що діяльність правотворчих і правозастосовчих органів держави має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.
Конституційний Суд України у Рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 вказав, що одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки у ОСОБА_1 відсутні зобов'язання щодо вчинення дій, спрямованих на виконання постанови суду в частині конфіскації та в подальшому знищенні, а такі зобов'язання покладені виключно на орган державної виконавчої служби, позивач не може бути боржником у контексті частини другої статті 15 Закону 1404-VIII.
Як наслідок, правильним є висновок суду першої інстанції, що відомості щодо позивача мають бути виключені з Єдиного реєстру боржників.
При цьому, як вірно зауважив суд, можливість виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників на підставі судового рішення прямо передбачена пунктом 23 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5.
Також, суд правильно вважав, що не підлягає задоволенню позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця в частині невиконання постанови суду щодо конфіскації алкогольних напоїв, оскільки таке невиконання зумовлене не знищенням (утилізацією) алкогольних напоїв комісією, що в свою чергу не залежить від волі державного виконавця (п. 18, 21 Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 №985).
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 243, 287, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року по справі № 140/4359/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді О.М. Гінда
О.І. Мікула