03 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/2430/24 пров. № А/857/11903/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року про закриття провадження у справі №460/2430/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,,-
суддя в 1-й інстанції - Дорошенко Н.О.,
час ухвалення рішення - 24.04.2024 року,
місце ухвалення рішення - м.Рівне,
дата складання повного тексту рішення - 24.04.2024 року,
У березні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просила:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу пенсії в сумі 163087,06 грн, яка нарахована на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 у справі № 460/8381/20 та підлягала виплаті її чоловіку - ОСОБА_2 , та яка залишилась недоодержаною у зв'язку з його смертю, як його дружині, яка проживала разом із ним на день його смерті, та особі, яка втратила годувальника;
зобов'язати відповідача виплатити позивачу пенсію в сумі 163087,06 грн, яка нарахована на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 у справі № 460/8381/20 та підлягала виплаті її чоловіку - ОСОБА_2 , та яка залишилась недоодержаною у зв'язку з його смертю, як його дружині, яка проживала разом із ним на день його смерті, та особі, яка втратила годувальника.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року закрито провадження у справі №460/2430/24. Роз'яснено позивачу, що розгляд цього спору віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та ухвалити нове про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що Закон № 2262-ХІІ визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 у справі №460/8381/20, яке набрало законної сили 01.04.2021, зобов'язано ГУ ПФУ в Рівненській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 , обрахованої з основного розміру пенсії - 79% грошового забезпечення, відповідно до виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки від 16.10.2020 №хг14636/1379 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, яке складається із: посадового окладу - 5220,00 грн, окладу за військовим званням - 1410,00 грн, процентної надбавки за вислугу років 50% - 3315,00 грн, надбавки за особливості проходження служби 65% - 6464,25 грн, надбавки за службу в умовах режимних обмежень 15% - 783,00 грн, премії 35% - 1827,00 грн.
На виконання вказаного судового рішення ОСОБА_2 проведено перерахунок пенсії та нараховано заборгованість за період з 01.04.2019 по 30.04.2021 в сумі 163087,06 грн, що підтверджується розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії, за пенсійною справою №1701000328, а також листом відповідача від 14.03.2023 №8756-5620/Л-05/8-1700/23.
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 02.05.2023 Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження с. Кащенці Білогірського району Хмельницької області, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 02.05.2023 складено відповідний актовий запис №836.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження від 16.02.1984 серії НОМЕР_2 .
Так, 22.08.2023 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Рівненській області в порядку і строки, визначені статтею 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», із заявою щодо виплати їй пенсії ОСОБА_2 в сумі 163087,06 грн, яка залишилася недоотриманою ним за життя, як його дружині, яка проживала разом із ним на день його смерті, та особі, яка втратила годувальника.
Листом від 14.09.2023 №31758-29526/Л-05/8-1700/23 ГУ ПФУ в Рівненській області повідомило позивача, що виплата такої заборгованості буде здійснена у разі заміни стягувача за судовим рішенням на його спадкоємця (правонаступника) згідно з ухвалою суду та при відповідному фінансуванні.
Вважаючи таку поведінку органу Пенсійного фонду протиправною, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати з таких підстав.
Ухвалюючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні правовідносини мають ознаки спадкових, а розглядуваний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Юрисдикцію, повноваження адміністративних судів та порядок здійснення судочинства в адміністративних справах визначає КАС України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон № 2262-XII.
Відповідно до частини першої статті 61 означеного Закону, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Частинами другою та третьою статті 61 Закону № 2262-XII передбачено, що при зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.
Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Зміст статті 61 Закону № 2262-XII узгоджується з положеннями Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтями 1218, 1219 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.
Статтею 1227 Цивільного кодексу України, своєю чергою, визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Закон № 2262-XII визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону № 2262-XII зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Порядок подання відповідною особою заяви про виплату недоодержаної пенсії, її форма, а також перелік необхідних документів визначені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 (далі - Порядок № 3-1).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 3-1 така заява подається заявником до органу, що призначає пенсію.
Згідно з пунктом 9 Порядку № 3-1 до заяви про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера додаються такі документи: 1) свідоцтво про смерть пенсіонера; 2) документи, що підтверджують належність членів сім'ї до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника; 3) документи, що засвідчують родинні відносини з померлим пенсіонером, та відомості про проживання з пенсіонером на день його смерті (у разі неможливості надати такі документи факт проживання з пенсіонером встановлюється у судовому порядку) (для виплати членам сім'ї, що не належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника).
Верховний Суд, зокрема, у постановах від 01.05.2023 у справі № 520/926/21, від 21.11.2023 у справі № 420/25799/21, від 30.01.2024 у справі № 420/8604/21 виклав правову позицію відповідно до якої відмова пенсійного органу у виплаті позивачці суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, може бути підставою для звернення до суду із позовом за захистом своїх прав.
Так, судом першої інстанції правильно встановлено те, що позивачка звернулася до відповідача із заявою в порядку та строки, визначені статтею 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, щодо виплати їй пенсії її померлого чоловіка в сумі 163087,06 грн, яка залишилася недоотриманою ним за життя. Проте, відповідач листом від 14.09.2023 відмовив у виплаті позивачу таких коштів в позасудовому порядку.
В постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 200/10269/19-а сформульований висновок про те, що у разі переходу до членів сім'ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад.
Фактично законом встановлено переважне право членів сім'ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09.06.2022 у справі № 200/12094/18-а, такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім'ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсія у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому частиною першою статті 52 Закону № 1058-IV та частиною першою статті 61 Закону № 2262-XII, шляхом звернення до територіального органу пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб'єктом владних повноважень рішення з цього питання.
Колегія суддів звертає увагу, що оскільки позивачка звернулася до відповідача в порядку та з додержанням вимог ст. 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад.
На переконання апеляційного суду лише у разі відсутності у померлого пенсіонера з числа військовослужбовців (інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ) членів сім'ї, які належать до кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або членів сім'ї, які проживали разом із ним на день його смерті, або у випадку, коли вказані особи у межах визначених законом строку не звернулися за отриманням сум пенсії, які належали померлому пенсіонерові, правовідносини пов'язані з отриманням цих сум пенсії, що підлягали виплаті такому пенсіонерові за його життя, стають спадковими.
Зазначена правова позиція узгоджується з висновком наведеним касаційним судом в постанові від 15 лютого 2024 року в справі № 560/14067/21.
Відтак лише в разі отримання саме в спадок суми недоотриманої пенсії, яка набула іншого правового статусу - спадщини та виникнення відповідних правовідносин після звернення спадкоємця до пенсійного органу за отриманням пенсії, такі правовідносини набувають цивільно-правових ознак.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spai№) № 303-A, пункт 29).
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, закрив провадження в справі, внаслідок чого було обмежено право позивача на захист своїх інтересів.
Відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 308,312,315,320,321,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року про закриття провадження у справі №460/2430/24 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. І. Мікула
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 03 липня 2024 року.