01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
22.06.2010 № 53/3
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -не з"явився
від відповідача -не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "Видавництво Аврора Прінт"
на рішення Господарського суду м.Києва від 01.02.2010
у справі № 53/3 ( .....)
за позовом ТОВ "Міхаель Хубер Україна"
до Приватне підприємство "Видавництво Аврора Прінт"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 11073,64 грн.
У листопаді 2009 року ТОВ „Міхаель Хубер Україна” (позивач) звернулось до ПП „Видавництво „Аврора Прінт” (відповідач) з позовом до господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням збитків від інфляції, пеню та 3% річних в загальному розмірі 11 073,64 грн. в тому числі: сума боргу - 8 293,69 грн., сума пені - 1721,65 грн., сума 3% річних - 175,41 грн., сума збитків від інфляції у розмірі 882,89 грн.
У лютому 2010 року представник позивача надав уточнення розрахунку ціни позову, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 10 251,07 грн., в тому числі 8 293,31 грн. - основного боргу, 837,39 грн. - збитків від інфляції, 228 83 грн.- 3% річних, 891,54 грн. - пені.
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.02.2010 по справі № 53/3 позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва у справі №53/3 від 01.02.2010 та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу 5 493,31 грн.
В обґрунтування своїх вимог в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини та матеріали справи які мають значення для справи. А саме: при винесенні рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що до винесення рішення була здійснена часткова оплата боргу відповідно до платіжних доручень №28 від 09.06.2009р. на суму 824,38 грн., № 95 від 02.07.2009р. на суму 800,00 грн., та № 182 від 13.08.2009 р. Таким чином , відповідно до матеріалів справи, письмових доказів , прийнятих судом до уваги заборгованість відповідача перед позивачем на час поставлення рішення суду складала 5 493,31 грн.
Позивачем було надано письмовий відзив на апеляційну скаргу в якому позивач заперечує проти вимог апеляційної скарги, вважаючи їх не обґрунтованими, та такими, що не відповідають дійсності, вважає рішення господарського суду м. Києва від 01.02.2010 у справі №53/3 законним, об'єктивним і таким, що відповідає фактичним обставинам справи, а тому просить залишити рішення суду без змін, а подану на нього апеляційну скаргу Приватного підприємства „Видавництво „Аврора Прінт” - без задоволення.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи позивач та відповідач був повідомлений належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження в справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників позивача та відповідача, за наявними у справі доказами.
21.06.2010 року позивач через відділ діловодства надав заяву з банківськими виписками від 09.06.2009 року, 02.07.2009 року, 13.08.2009 року, якими підтверджує, що дійсно на момент звернення до суду першої інстанції сума боргу ПП „Видавництво „Аврора Прінт” перед ТОВ „Міхаель Хубер Україна” складала 5 493,31 грн.,
пеня яка нарахована за 6 місяців з 16.05.2009 року - 580,80 грн.,
збитки від інфляції термін нарахування з 02.01.2009 року по 01.11.2009 року - 554,66 грн.,
3% річних з 02.01.2009 року по 16.11.2009 рік - 150,35 грн.
загальна сума яка підлягає стягненню складає 6779,12 грн.
Позивач просить суд прийняти до уваги вищенаведений розрахунок при прийнятті постанови у справі.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, колегія суддів встановила наступне:
15.02.2007р. між ТОВ „Міхаель Хубер Україна” ( позивачем) та ПП „Видавництво „Аврора Прінт” (відповідачем) був укладений договір поставки № 1-150208, відповідно до умов якого постачальник (позивач) передає у власність покупця (відповідач) поліграфічні фарби та витратні матеріали, а покупець приймає товар по видатковим накладним та оплачує за товар у строк встановлений п. 1.1 договору.
Частиною 1 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У п.8.4 договору зазначено, що строк дії договору до 31.12.2008р. За своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як передбачено ст. 264 ГК України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для державних потреб. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
Відповідно до видаткових накладних № МХК-005661 від 25.11.2008р., № МХК-005804 від 02.12.2008р. та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 079 від 24.11.2008р., № 094 від 01.12.2008р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 9 117,69 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виставляв відповідачу рахунки-фактури № МХК-005370 від 24.11.2008р., № МХК-005501 від 01.12.2008р. на оплату за поставлений товар.
Згідно п. 2.1 договору постачальник поставляє товар покупцю на таких умовах: строки оплати за товар протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару по видатковій накладній, вартість поставленого товару вказується у видаткових накладних, рахунках-фактурах окремо на кожну партію поставки товару.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача підлягають задоволенню, але враховуючи ту обставину, що позивач надав до суду апеляційної інстанції заяву, в якій посилається на те, що сума боргу відповідача на день звернення до суду з позовом фактично становила 5 493,31 грн., судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції слід змінити виходячи з наступного.
Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що ним належним чином виконані договірні зобов'язання щодо поставки товару, тоді як відповідач зобов'язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково, /згідно з банківською випискою від 9.06.2009р. відповідачем сплачено 824,38 грн./ у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 8293,31 грн., яку позивач просить стягнути як основний борг.
Як передбачено ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
В частині 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пунктом 2.1 договору сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, але відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за отриманий товар повністю не розрахувався.
За таких обставин, колегія вважає, що матеріалами справи підтверджено обґрунтованість вимог позивача, а відповідач у встановленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, а отже судом першої інстанції правомірно були задоволені позовні вимоги, на наявних у справі доказах, щодо стягнення з відповідача основного боргу за договором № 1-150208 від 15.02.2007р. у розмірі 8 293,31 грн.
Разом з тим, враховуючи, що позивач надав суду апеляційної інстанції докази стосовно того, що на час звернення з позовом до суду відповідачем було частково сплачено суму боргу, а тому фактично заборгованість складає 5493,31грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Як вбачається з ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій -неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За умови пункту 6.2 договору у випадку порушення строків оплати, передбачених п. 2.1 договору, покупець сплачує постачальнику суму боргу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості відвантаженого, але не оплаченого товару за кожний день прострочки.
Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що за порушення відповідачем зобов'язання за договором щодо оплати поставленого товару з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня, але відповідно до уточнення розміру заборгованості позивачем - 5493,31 грн., сума пені складає 580,80 грн.
Крім того, як вбачається з вимог позовної заяви, позивач просив стягнути з відповідача 837,39 грн. - збитків від інфляції, 228,83 грн. -3% річних., виходячи з суми боргу 8 293,31 грн.
Оскільки сума основного боргу фактично складає суму 5493,31грн., відповідно збитки від інфляції складають - 554,66 грн., 3% річних -150,35 грн.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, а отже судом першої інстанції на підставі статті 625 ЦК України правомірно стягнуто 3 % від простроченої суми, а також сума інфляційних втрат. Враховуючи ту обставину, що на день звернення до суду з позовом основний борг фактично складав 5493,31грн., виходячи з вказаної суми боргу перераховані інфляційні витрати підлягають стягненню в сумі 554,66 грн., а 3% річних - 150,35 грн.
Скаржник в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що позивач не виконав покладених на нього судом зобов'язань і надав суду уточнений розрахунок без урахування зменшення суми боргу з 8 293,69 грн. до суми 5 493,31 грн. Вказані доводи , колегія вважає, заслуговують на увагу.
Обставини часткової оплати боргу підтверджуються платіжними дорученнями №28 від 09.06.2009р. на суму 824,38 грн., № 95 від 02.07.2009р. на суму 800,00 грн., та № 182 від 13.08.2009 р.
Таким чином, відповідно до матеріалів справи, письмових доказів, дійсно заборгованість відповідача перед позивачем на час звернення з позовом до суду складала - 5 493,31 грн. Однак, позивач належним чином не надав суду доказів на підтвердження часткової оплати суми боргу, а тому судом першої інстанції, з вини позивача, не враховані зазначені обставини та письмові докази у справі, щодо зменшення розміру суми боргу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки апелянт визнає та просить стягнути тільки суму основного боргу - 5 493,31 грн., а пеню, інфляційні та 3% річних, які були нараховані за прострочення платежу за договором, не визнає.
Беручи до уваги докази про дійсну суму боргу на час звернення з позовом до суду, а також той факт що ні позивачем в уточненні позовних вимог, ні відповідачем, в запереченнях на позов, при розгляді справи в суді першої інстанції не надано доказів часткової оплати, а відповідно і зменшення суми боргу, колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги на підставі наявних у справі доказах.
Разом з тим, враховуючи те, що позивач при розгляді апеляційної скарги надав заяву в якій вказав дійсну суму боргу, пені, інфляційних та 3% річних, а відповідач в апеляційній скарзі визнає зменшену суму, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 01.02.2010 року слід змінити, та стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу - 5 493,31 грн., пеню - 580,80 грн., інфляційних - 554,66 грн., 3% річних - 150,35 грн., згідно розрахунку наданого позивачем в апеляційній інстанції, а апеляційну скаргу - задовольнити частково.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Видавництво „Аврора Прінт” - задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 01.02.2010 у справі №53/3 змінити, резолютивну частину викласти в наступній редакції.
„Стягнути з Приватного підприємства “Видавництво “Аврора Прінт”(02098, м. Київ, вул. Березняківська, 36, кв. 13; ідентифікаційний код 21484864 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Міхаель Хубер Україна”(04074, м. Київ, вул. Шахтарська, 9, літера “Г”; ідентифікаційний код 33496053) основний борг в сумі 5 493 грн. 31 коп., пеню в сумі -580 грн. 80 коп., 3% річних в сумі -150 грн. 35 коп., збитки від інфляції в сумі -554 грн. 66 коп., витрати по сплаті державного мита за подачу позовної заяви в сумі 67 (сто дві) грн. 32 коп. та 155 (двісті тридцять шість) грн. 76 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю “Міхаель Хубер Україна”(04074, м. Київ, вул. Шахтарська, 9, літера “Г”; ідентифікаційний код 33496053) на користь Приватного підприємства “Видавництво “Аврора Прінт”(02098, м. Київ, вул. Березняківська, 36, кв. 13; ідентифікаційний код 21484864) державне мито за подачу апеляційної скарги.
Повернути Приватному підприємству “Видавництво “Аврора Прінт”(02098, м. Київ, вул. Березняківська, 36, кв. 13; ідентифікаційний код 21484864) з Державного бюджету зайво сплачене державне мито у розмірі 51 грн. 00 коп. ”
3. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.
4.Матеріали справи №53/3 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді