01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.07.2010 № 4/92
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
при секретарі:
за участю представників:
позивача: Луговська В.В., дов.від 11.05.10 № 55,
відповідача: Кеда А.В., дов.від 09.07.10 № 1985,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Алай"
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2010 (підписано 29.04.10)
у справі № 4/92 ( )
за позовом Закритого акціонерного товариства "Алай"
до Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик"
про визнання недійсним договір
Закрите акціонерне товариство “Алай” (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства “Комерційний банк “Хрещатик” (далі - відповідач) про визнання недійсним договору кредитної лінії № 81-10-08 від 27.06.08.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.10 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Рішення мотивовано тим, що Положенням про фінансово-кредитну підтримку суб'єктів господарювання в м. Києві встановлюється тільки можливість часткової компенсації сплачених відсотків за отриманим кредитом; пунктом 3.5 договору від 27.06.08 № 15 (трьохстороння угода) встановлено, що позичальник відповідає за своєчасну сплату банку відсотків в повному обсязі відповідно до кредитного договору; ставка в розмірі 23,5% річних повністю відповідає вимогам Положення; підвищення ставки річних передбачається виключно в разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань та є відповідальністю за таке невиконання, не суперечить вимогам Положення.
Не погодившись з рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати повністю та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Скаргу мотивовано тим, що суд не прийняв до уваги клопотання позивача про відкладення розгляду справи; оскаржуваний договір кредитної лінії № 81-10-08 не відповідає Положенню в частині механізму сплати відсотків; в договорі не зазначено про часткову компенсацію відсотків коштами з міського бюджету; судом зроблено неправильний висновок щодо правової природи підвищення відсоткової ставки. В скарзі апелянт підкреслює, що спірний договір не відповідає нормам правового акту органу місцевого самоврядування, а саме: Положенню про фінансово-кредитну підтримку суб'єктів господарювання в м. Києві, на підставі якого він був укладений.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.10 позивачеві відновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження судового рішення, апеляційну скаргу прийнято до провадження з призначенням її до розгляду на 21.06.10.
На виконання вимог зазначеної ухвали 18.06.10 відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить оскаржуване рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
В судове засідання 21.06.10 з'явились представники обох сторін.
Однак, перед початком судового засідання представником позивача через службу діловодства Київського апеляційного господарського суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні представник позивача підтримав подане клопотання та просив відкласти розгляд справи. Причиною такого клопотання представник зазначив перебування керівного складу товариства у відрядженні у Республіці Алжир та про наміри подати додаткові доводи і докази на обґрунтування своєї правової позиції.
Представник відповідача заперечував проти заявленого клопотання.
Порадившись, колегія суддів дійшла висновку про задоволення клопотання позивача та відкладення розгляду справи.
Крім того, головуючим суддею представникові позивача передано відзив на апеляційну скаргу, оскільки його копія, адресована останньому, подавалася разом з оригіналом відзиву до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.10 № 4/92 розгляд справи відкладено на 12.07.10.
В судовому засіданні 12.07.10 представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві.
Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Позивачем заявлена позовна вимога про визнання недійсним договору кредитної лінії від 27.06.08 № 81-10-01, укладеного між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Оскільки кредитний договір є консенсуальним, він вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами за всіма істотними умовами. Кредитний договір є двостороннім, оскільки він встановлює права і обов'язки як для кредитодавця так і для позичальника, відплатним. Позичальник зобов'язаний сплатити за користування кредитом проценти, розмір яких встановлюється сторонами у договорі. При його укладанні кредитодавець приймає на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту і несе зобов'язання по своєчасному його поверненню та сплаті процентів.
05.07.01 на VIII сесії XXIII скликання Київської міської ради затверджено Положення про фінансово-кредитну підтримку суб'єктів господарювання в м. Києві (далі - Положення). Дане Положення розроблено органом місцевого самоврядування з метою сприяння розвитку підприємницької діяльності та прискорення економічних перетворень у місті Києві. Положення передбачає використання грошових коштів з бюджету міста Києва та кредитних ресурсів комерційного банку “Хрещатик”. Кошти з міського бюджету будуть спрямовуватись на часткову компенсацію сплачених відсотків за отриманими кредитами.
Відповідно до розділу 1 Положення його дія поширюється на суб'єктів господарювання (фізичних та юридичних осіб) - резидентів України, що зареєстровані в м. Києві. Кредитування здійснюється у безготівковій формі шляхом сплати платіжних документів з позикового рахунку або шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника, відкритий в комерційному банку “Хрещатик”. Кредитний договір повинен відповідати вимогам цього Положення та вимогам кредитної політики комерційного банку “Хрещатик”.
27.06.08 між позивачем (за текстом договору “позичальник”) та відповідачем (за текстом договору “банк”) укладено договір кредитної лінії № 81-10-08 (далі кредитний договір).
Пунктом 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п.1 ст.648 ЦК України зміст договору, укладеного на підставі правового акта... органу місцевого самоврядування має відповідати цьому акту.
В позовній заяві позивач зазначає, що оскаржуваний кредитний договір не відповідає Положенню, затвердженому Київською міською радою, яка на підставі п.1 ст.10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначена органом місцевого самоврядування.
Колегія суддів не погоджується з доводами позивача з огляду на наступне.
Відповідно до п.1.1 кредитного договору банк надає позичальнику в порядку, передбаченого цим договором, кредит в формі кредитної лінії без відновлення ліміту кредитування в розмірі 600000,00 грн. терміном повернення по 18.06.2011 включно, згідно Положення про фінансово-кредитну підтримку суб'єктів господарювання в м. Києві та рішення Конкурсної комісії по відбору проектів для фінансово-кредитної підтримки суб'єктів господарювання в м. Києві (протокол № 1 від 06.03.08) відповідно до графіку, встановленого п.4.5 цього договору. Додатковими угодами до кредитного договору, копії яких долучено до матеріалів справи, ліміт кредитування було збільшено до 8000000,00 грн.
В п.1.2 кредитного договору зазначено, що позичальник зобов'язується використати кредитні кошти на цілі, передбачені цим договором, сплатити банку відсотки за користування кредитом і комісії у розмірі та порядку, передбачених договором, та повернути банку суму кредиту в порядку і строки, передбачені цим договором.
Кредитні кошти надаються позичальнику для придбання додаткового виробничого обладнання та поповнення обігових коштів на закупівлю сировини та матеріалів (п.1.3 кредитного договору).
В розділі 4 Положення “Порядок сплати відсотків по кредитах з урахуванням компенсації Київського міського бюджету” зазначено, що в кредитному договорі для позичальника встановлюється загальна відсоткова ставка за користування кредитними коштами, яка не повинна перевищувати облікову ставку НБУ, яка діє на дату підписання кредитної угоди, +14% річних. При цьому загальна відсоткова ставка за користування кредитом не повинна перевищувати 24% річних.
В п.4.1 кредитного договору сторонами погоджено, що за користування кредитними коштами позичальник сплачує банку відсотки у розмірі 23,5% річних.
Отже, встановлення в кредитному договорі загальної відсоткової ставки в розмірі 23,5% не суперечить нормам Положення.
Чинним законодавством не передбачено перекладення обов'язку щодо сплати процентів за кредитом на інших осіб.
В позовній заяві позивач вказує, що в кредитному договорі неправильно виписано порядок сплати відсотків по кредиту, тоді як в розділі 4 Положення зазначено, що порядок сплати відсотків банку “Хрещатик” на підставі встановленої в кредитному договорі загальної відсоткової ставки та термінів сплати відсотків, є наступним: 1) частина відсотків в розмірі, що не підлягає компенсації, сплачується позичальником самостійно; 2) частина відсотків в розмірі встановленої позичальнику компенсації сплачується відповідним управлінням Київської міської державної адміністрації за дорученням позичальника на підставі укладеної між ними угоди.
Проаналізувавши умови кредитного договору, колегія суддів не знайшла в ньому положень про механізм сплати відсотків за кредитом.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на той факт, що, у відповідності до Положення, застосування механізму сплати відсотків здійснюється на підставі іншої угоди, укладеної між позичальником, банком та відповідним управлінням Київської міської державної адміністрації
Так, до матеріалів справи додано копію договору від 27.06.08 № 15 про встановлення порядку сплати відсотків за користування кредитом у формі кредитної лінії без відновлення ліміту кредитування, наданим згідно з договором кредитної лінії № 81-10-08 від 27 червня 2008 року, укладеного між Головним управлінням з питань регуляторної політики та підприємництва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), банком (за текстом договору “кредитор”) та позичальником.
Предметом даного договору є те, що Управління за дорученням позичальника сплачує кредитору щомісячно протягом 36 місяців після укладання кредитного договору компенсаційну частину відсотків у розмірі 75% від суми загальної відсоткової ставки, встановленої кредитним договором (п.1.2 договору).
В п.1.3 договору встановлено, що позичальник (позивач) з періодичністю, встановленою кредитним договором, сплачує кредитору відсотки в розмірі, встановленому кредитним договором (п.1.3 договору). А в п.3.5 договору вказано, що позичальник відповідає за своєчасну сплату відсотків у повному обсязі. Зі змісту даних пунктів вбачається, що позивач повинен сплачувати щомісячно самостійно всю суму відсотків за користування кредитом.
На підставі п.2.2 договору кредитор надає Управлінню не пізніше 3-го робочого дня кожного місяця письмове повідомлення з рахунком відсотків за користування кредитом за попередній місяць, що підлягають сплаті позичальником і Управлінням. Управління впродовж 5-ти робочих днів після отримання цього письмового повідомлення від кредитора, за письмовим дорученням позичальника перераховує компенсаційну частину відсотків із розрахунку 75% від суми відсотків, що підлягають сплаті.
Після перерахування Управлінням кредитору компенсаційного платежу, кредитор зобов'язаний повернути позичальнику отримані кошти на його поточний рахунок, або на рахунок обліку прострочених відсотків по кредиту, або зарахувати на рахунок доходів майбутніх періодів позичальника по сплаті відсотків за користування кредитом згідно з кредитним договором (п.2.4 договору).
Отже, Положенням встановлюється можливість компенсації сплачених відсотків за отриманим кредитом за рахунок міського бюджету.
Таким чином, не в кредитному договорі, а в окремій трьохсторонній угоді, як і передбачено Положенням, встановлено порядок сплати відсотків за користування кредитом у формі кредитної лінії за спірним кредитним договором.
Що стосується позовної вимоги про підвищення відсоткової ставки та механізму її зміни.
В розділі 1 Положення зазначено, що загальна відсоткова ставка не повинна перевищувати 24% річних. В разі істотних змін на фінансово-кредитному ринку України перегляд цієї ставки здійснюється Київрадою за відповідним поданням Конкурсної комісії з відбору проектів.
Як зазначалося вище, кредитним договором встановлено плату за кредит в розмірі 23,5%.
Пунктом 4.2 кредитного договору встановлено, що у разі зміни вартості кредитних ресурсів, зміни чинних законодавчих та нормативних актів НБУ, що якимось чином впливають за кредитну політику банку, банк має право змінити відсоткову ставку за користування кредитом, попередньо письмово повідомивши позичальника, а також внести інші зміни до цього договору. Тобто, у зазначених в пункті випадках зміна відсоткової ставки відбувається шляхом внесення змін до цього договору, що не суперечить Положенню та нормам чинного законодавства.
В п.5.2.12 кредитного договору також зазначено про можливість підвищення відсоткової ставки кожного місяця на 1% у випадку невиконання позичальником зобов'язань, передбачених п.5.3.6 договору. В п.5.3.6 договору мова йде про зобов'язання позичальника забезпечити проведення не менше 90% від загального обсягу оборотів грошових коштів через поточні рахунки, відкриті в банку та його установах, починаючи з серпня 2008 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підвищення відсоткової ставки, про яке зазначено в п.5.2.12 договору, за своєю правовою природою є відповідальністю за неналежне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та не суперечить Положенню.
До того ж в Положенні підкреслено, що перегляд відсоткової ставки здійснюється Київрадою за відповідним поданням Конкурсної комісії з відбору проектів у разі істотних змін на фінансово-кредитному ринку України, а не в разі неналежного виконання фінансових зобов'язань позичальником.
Додатково колегія суддів зауважує, що Київська міська рада не є стороною кредитного договору, а тому не має права на обмеження права банку на зміну умов кредитного договору.
Отже, в цій частині кредитний договір також не суперечить вимогам Положення.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Проаналізувавши умови кредитного договору, суд першої інстанції правильно зауважив, що наведені вимоги ст.203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, були дотримані сторонами під час укладання кредитного договору. А отже, відсутні підстави для визнання його недійсним.
З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що всупереч вимогам ст.33 ГПК України позивачем не доведено факту невідповідності кредитного договору Положенню про фінансово-кредитну підтримку суб'єктів господарювання в м. Києві. Спірний договір відповідає вимогам чинного законодавства та, зокрема, зазначеному Положенню.
За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.10 у справі № 4/92 відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Що стосується доводів апелянта про порушення судом ст.77 ГПК України, то колегія суддів не вбачає в діях місцевого господарського суду неправильних дій.
Так, колегією суддів встановлено, що, дійсно, в описовій частині рішення судом помилково зазначено про неповідомлення суда про причини неявки в судове засідання представника позивача.
Однак, в протоколі судового засідання від 13.04.10 у справі № 4/92 вказано, що представник позивача в засідання суду не з'явився, але через канцелярію суду подане клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку зі знаходженням представника у відрядженні. Далі в протоколі зауважено, що доказів знаходження представника у відрядженні суду не надано, клопотання не задоволено.
Колегією суддів встановлено, що 12.04.10 до Господарського суду міста Києва представником позивача надано заяву про перенесення засідання у справі № 4/92, призначене на 13.04.10. В заяві не було зазначено причин, з яких представник не може з'явитись в судове засідання.
Відповідно до ст.77 ГПК України апеляційній господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Оскільки причин неявки представником позивача зазначено не було, то місцевий господарський суд був позбавлений можливості їх оцінити та задовольнити подане клопотання.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає в діях суду першої інстанції порушень процесуального законодавства.
Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.10 у справі № 4/92 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Алай” - без задоволення.
2. Матеріали справи № 4/92 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
13.07.10 (відправлено)