01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
07.07.2010 № 51/644
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Предоляк Н.Ю. дов. №31-4/12 від 23.03.2010 року
від відповідача: 1) Крайняк Ю.О. дов. б/н від 24.06.2010 року
2) Любенко С.В. дов. № 5 від 09.02.2010 року
від третьої особи: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерство аграрної політики України
на рішення Господарського суду м.Києва від 14.04.2010
у справі № 51/644 ( .....)
за позовом Міністерство аграрної політики України
до ТОВ "Броварський оптовий ринок"
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області
третя особа відповідача Державне підприємство "Броварський оптовий ринок"
про визнання недійсним договору оренди № 9 від 08.10.2007р.
На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Міністерства аграрної політики України до Товариства з обмеженою відповідальністю “Броварський оптовий ринок”, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області про визнання недійсним договору оренди цілісного майнового комплексу ДП “Броварський оптовий ринок” №9 від 08.10.2007 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київський області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Броварський оптовий ринок".
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що оспорюваний договір укладений без проведення конкурсу на право оренди майна, що є порушенням вимог ст. 118 Закону України "Про державний бюджет па 2007 рік". Позивач зазначає, що на виконання наказу Міністерства аграрної політики України № 133 від 20.03.2006 року (із наступними змінами, внесеними наказом Міністерства аграрної політики України № 764 від 13.12.2006 року) було припинено діяльність ДП "Броварський оптовий ринок" шляхом його приєднання до ДП "Агроспецсервіс", затверджено склад ліквідаційної комісії, проведено інвентаризацію майна ДП "Броварський оптовий ринок" та передано його на баланс правонаступнику, а також подано державному реєстратору заяву про вилучення ДП "Броварський оптовий ринок" з державного реєстру. Вказані обставини, на думку позивача, дають підстави вважати, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київський області мало передати в оренду цілісний майновий комплекс структурного підрозділу ДП “Агроспецсервіс”, а не майно ліквідованого ДП "Броварський оптовий ринок".
Крім цього, позивач посилався на постанову Окружного адміністративного суду України від 02.03.09р. у справі № 2/2У та зазначив, що судом при розгляді вказаної справи було встановлено факт перевищення Гуменюком В.С. своїх службових повноважень в частині надання дозволів щодо списання, відчуження та передачі в оренду державного майна та погодження передачі земельних ділянок іншим користувачам, зокрема, щодо підписання листа про передачу в оренду цілісного майнового комплексу ДП “Броварський оптовий ринок”.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.03.2010 року у справі № 51/644 залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - ДП “Броварський оптовий ринок”.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.04.2010 року у справі № 51/644 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що господарське товариство з обмеженою відповідальністю "Броварський оптовий ринок", яке створене членами трудового колективу Державного підприємства "Броварський оптовий ринок", мало переважне право перед іншими особами на укладення оспорюваного договору оренди, а подана відповідачем 1 заява про оренду цілісного майнового комплексу ДП "Броварський оптовий ринок" вих. № 5 від 20.09.07р. виключає проведення конкурсу на право оренди зазначеного майна, чим спростовуються доводи позивача про необхідність проведення такого конкурсу. Листом Міністерства аграрної політики України вих. № 37-17-1-15/15628 від 27.09.07р. позивач надав згоду на укладення договору оренди цілісного майнового комплекс)- ДП "Броварський оптовий ринок" № 9 від 08.10.2007 року, підтверджує факт узгодження Міністерством аграрної політики України дій відповідачів з інтересами позивача станом на дату укладення оспорюваного договору.
Крім цього, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідачі, при укладення оспорюваного договору, були обізнані про те, що заступник Міністра аграрної політики України Гуменюк Василь Степанович не мав повноважень щодо надання погоджень від імені Міністерства аграрної політики України на укладення оспорюваного договору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 14.04.2010 року у справі №51/644, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник стверджує, що згідно ст.. 118 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” у 23007 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах. Однак, при укладенні оспорюваного право чину конкурсу не було проведено.
ДП "Броварський оптовий ринок" утворене наказом Міністерства аграрної політики від 08 жовтня 2002 року № 323 "Про реорганізацію Броварського державного виробничо-торгового підприємства та Броварського державного оптового продовольчого ринку" та засновано на державній формі власності та підпорядковане Міністерству аграрної політики України (орган управління майном).
Наказом Міністерства аграрної політики України, що виступає від імені держави засновником підприємства, від 20 березня 2006 року № 133 припинено діяльність ДП „Броварський оптовий ринок" шляхом його приєднання до державного комплексного торгівельного підприємства „Хрещатик"; визначено ДКТП „Хрещатик" правонаступником
прав та обов'язків ДП „Броварський оптовий ринок"; затверджено склад ліквідаційної комісії.
Наказом Мінагрополітики від 13 грудня 2006 року № 764 внесено зміни у вищевказаний наказ № 133 від 20 березня 2006 року, замінивши державне комплексне торгівельне підприємство „Хрещатик", як правонаступника ДП „Броварський оптовий ринок", на ДП „Агроспецсервіс", та замінивши голову ліквідаційної комісії по ліквідації ДП „Броварський оптовий ринок" Романюка Т.В. на Никитюка О.А.
На виконання наказу Мінагрополітики від 20 березня 2006 року № 133 (зі змінами від 13 грудня 2006 року № 764) було створено ліквідаційну комісію, яка в свою чергу на законних підставах приступила до виконання обов'язків. Ліквідаційною комісією було зроблено публікацію в пресі, проведено інвентаризацію майна ДП „Броварський оптовий ринок" і передано його на баланс правонаступнику, подано державному реєстратору заяву про вилучення ДП „Броварський оптовий ринок" з державного реєстру (копії відповідних документів наявні у матеріалах справи). Отже, наказ було фактично виконано.
Таким чином, діяльність ДП „Броварський оптовий ринок" фактично була припинена і відповідно до зазначеного наказу ДП „Броварський оптовий ринок" є філією, тобто структурним підрозділом ДП „Агроспецсервіс".
Отже, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області мало передавати в оренду цілісний майновий комплекс структурного підрозділу ДП „Агроспецсервіс", але не майно ліквідованого ДП „ Броварський оптовий ринок ".
Крім цього, скаржник зазначає, що оскаржуваним рішенням встановлено, що листом Мінагрополітики від 27.09.2007 року № 37-17-1-15/15628 позивач надав згоду на укладання договору оренди цілісного майнового комплексу ДП «Броварський оптовий ринок» № 9 від 08.10.2007 року. Проте, даний лист був відкликаний листом міністерства від 16 жовтня 2007 року № 37-11-4-7/16660.
Без погодження з керівництвом міністерства та всупереч розподілу функціональних повноважень, заступник Міністра Гуменюк В.С. підписав лист № 37-17-1-15/15628 від 27 вересня 2007 року.
Кабінет Міністрів України розпорядженням від 29 грудня 2007 року № 1284-р звільнив Гуменюка В.С. з посади заступника Міністра у зв'язку з несумлінним виконанням своїх обов'язків - порушенням Присяги державного службовця (пункт 6 статті ЗО Закону України „Про державну службу").
Все вищенаведене підтверджується постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 березня 2009 року у справі за позовом Гуменюка В.С. до Кабінету Міністрів України, Міністерства аграрної політики України про визнання незаконним розпорядження про звільнення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2010 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 16.06.2010 року.
В порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався та оголошувалась перерва.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/1/3 від 06.07.2010 року у зв'язку з виробничою необхідністю - перебуванням судді Смірнової Л.Г у відпустці, зайнятістю судді Алданової С.А. при розгляді інших справ, розгляд апеляційної скарги у справі №51/644 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Шапрана В.В., Чорної Л.В. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 28 Закону України „Про судоустрій України.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 14.04.2010 року у справі №51/644 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача 1, відповідача 2 в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечували проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського
суду м.Києва від 14.04.2010 року у справі №51/644.
Представник третьої особи в судове засідання 07.07.2010 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Згідно з п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте третя особа не скористалася своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка третьої особи не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони (третьої особи), Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 07.07.2010року за відсутності представника третьої особи.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
08.10.2007 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київський області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Броварський оптовий ринок" було укладено договір № 9-ЦМК оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Броварський оптовий ринок" (далі -Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс ДІЇ «Броварський оптовий ринок», склад, вартість якого визначене відповідно до наведених в акті оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного станом на 30.09.07р. вартість якого становить 4146, 2 тис. Грн.., у т.ч. основні фонди за залишковою вартістю 4146,2 тис. гри
Згідно п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування Підприємством у термін, указаний у договорі; але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі Підприємства.
Передача Підприємства в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це майно . Власником Підприємства залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди (п.2.2 Договору).
Відповідно до п.2.3 Договору передача Підприємства в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в акті оцінки, складеному за Методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 2.4 Договору підприємство вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.
Договір укладено строком на 15 років, що діє з 08.10.2007 року по 08.10.2022 року включно (п. 10.1 Договору).
Зазначений вище договір було укладено за результатами розгляду Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київський області заяви ТОВ "Броварський оптовий ринок" вих. № 5 від 20.09.07 року про укладення договору оренди цілісного майнового комплексу ДП "Броварський оптовий ринок".
Листом Мінагрополітики від 27.09.2007 року № 37-17-1-15/15628 позивач надав згоду на укладання договору оренди цілісного майнового комплексу ДП «Броварський оптовий ринок” № 9 від 08.10.2007 року.
Проте, пізніше після укладення спірного договору даний лист був відкликаний листом Міністерства від 16 жовтня 2007 року №37-11-4-7/16660.
05.10.2007 року заступником начальника регіонального відділення Фонду Державного майна України затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу ДП” “Броварський оптовий ринок”.
Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київський області та ТОВ "Броварський оптовий ринок" підписано Акт приймання-передачі в оренду цілісного майнового комплексу, відповідно до якого орендодавець передав в оренду, а орендар прийняв цілісний майновий комплекс з балансу державного підприємства “Броварський оптовий ринок" , що розташований за адресою: Київська обл.., м. Бровари, вул. Тасовського, 26 А та вул. Чкалова, 8, відповідно до договору оренди від 08.10.2007 року №9-ЦМК, за даними передавального балансу та акта оцінки цілісного майнового комплексу “Броварський оптовий ринок” (додаток до договору №9-ЦМК від 08.10.2007року).
Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що договір оренди цілісного майнового комплексу ДП “Броварський оптовий ринок” №9 від 08.10.2007 року укладений сторонами без проведення конкурсу на право оренди майна, що є порушенням вимог ст. 118 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік", та оскільки згідно із наказом Міністерства аграрної політики України № 133 від 20.03.2006 року (із наступними змінами, внесеними наказом Міністерства аграрної політики України № 764 від 13.12.2006 року) було припинено діяльність ДП "Броварський оптовий ринок" шляхом його приєднання до ДП "Агросиецсервіс", то Регіональне відділенням Фонду державного майна України по Київський області мало передати в оренду цілісний майновий комплекс структурного підрозділу ДП "Агроспецсервіс", але не майно ліквідованого ДП "Броварський оптовий ринок", у зв'язку з чим позивач просить суд визнати недійсним зазначений договір, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київський області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Броварський оптовий ринок".
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Міністерства аграрної політики України задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Як вбачається з протоколу загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський оптовий ринок" № 1 від 29.09.2007 року та протоколу зборів трудового колективу Державного підприємства "Броварський оптовий ринок" № 9 від 04.09.2007 року, ТОВ "Броварський оптовий ринок" створено членами трудового колективу ДП "Броварський оптовий ринок" з метою оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Броварський оптовий ринок".
В силу положень ст. 4 БК України, Закон України про Державний бюджет України регулює бюджетні відносини в Україні.
Статтею 1 «Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, яка діяла на момент укладення спірного договору) передбачено, що вказаний нормативно - правовий акт регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, засіюваних на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів.
Статтею 1 і 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, у 2007 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах. Орендна плата за державне та комунальне майно визначається відповідно до її ринкової вартості у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Проаналізувавши положення вищевказаних норм права колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Закон України «Про оренду державного та комунального майна" є спеціальним нормативно - правовим актом щодо врегулювання порядку та механізму укладення договорів державного майна, на відміну від Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", який регулює бюджетні відносини і не має пріоритету застосування перед спеціальним законом.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, що діяла на момент укладення оспорюваного договору) орендарями можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства.
Статтею 7 Закону України «Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що ініціатива щодо оренди майна може виходити від фізичних та юридичних осіб, які можуть бути орендарями відповідно до статті 6 цього Закону, пропозиція може надходити від орендодавців, зазначених у етапі 5 цього Закону. Орендодавець може оголосити конкурс на право оренди майна у порядку, встановленому частиною сьомою статті 9 цього Закону.
Згідно ч. 7 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" проведення конкурсу здійснюється за умови наявності заяв про оренду цілісного майнового комплексу підприємства від двох або більше фізичних чи юридичних осіб та за умови відсутності заяви товариства, створеного членами трудового коле кти в у п ідприєм ства.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору) створене членами трудового колективу господарське товариство має переважне перед іншими фізичними та юридичними особами право на укладення договору оренди майна того підприємства, структурного підрозділу, де створене це товариство.
Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарське товариство з обмеженою відповідальністю "Броварський оптовий ринок", яке створене членами трудового колективу Державного підприємства "Броварський оптовий ринок", мало переважне право перед іншими особами на укладення оспорюваного договору оренди, а подана відповідачем 1 заява про оренду цілісного майнового комплексу ДП "Броварський оптовий ринок" вих. № 5 від 20.09.07р. виключає проведення конкурсу на право оренди зазначеного майна, чим спростовуються доводи позивача про необхідність проведення такого конкурсу.
Частина 4 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору) передбачає випадки, коли у передачі в оренду об'єктів може бути відмовлено, а саме, якщо: було прийнято рішення про приватизацію або передприватизаційну підготовку цих об'єктів; об'єкт включено до перелік)- підприємств, що погребують залучення іноземних інвестицій згідно з рішенням Кабінету Міністрів України чи місцевих органів влади; орган Антимонопольного комітету України не дає згоди з підстав, перелічених у абзацах другому-четвертому частини другої цієї статті; орган, уповноважений управляти майном, не дає згоди на виділення структурного підрозділу підприємства; з інших підстав, передбачених законами; орендодавець, зазначений в абзаці другому та третьому статті 5 цього Закону, прийняв рішення про укладення договору оренди нерухомого майна з бюджетного установою, організацією.
Проте, позивачем, з огляду на положення вищевказаної норми права, не наведено жодних правових підстав для відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "Броварський оптовий ринок" в укладенні договору оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Броварський оптовий ринок" № 9 від 08.10.2007 року.
Також колегія суддів критично оцінює посилання позивача на те, що погодження укладення оспорюваного договору зі сторони Міністерства аграрної політики України здійснено особою, не уповноваженою на такі дії з огляду на наступне.
Матеріали справи містять лист Міністерства аграрної політики України вих. № 37-17-1-15/15628 від 27.09.07р., яким позивач надав згоду на укладення договору оренди цілісного майнового комплекс)- ДП "Броварський оптовий ринок" № 9 від 08.10.2007 року, підтверджує факт узгодження Міністерством аграрної політики України дій відповідачів з інтересами позивача станом на дату укладення оспорюваного договору.
Лист Міністерства аграрної політики України вих. № 37-17-1-15/15628 від 27.09.07р. підписано заступником Міністра Гуменюк В.С.
З постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.09р. у справі №2/29 за позовом Гуменюка В.С. до Кабінету Міністрів України (відповідач 1) та Міністерства аграрної політики України (відповідач 2) про визнання незаконним розпорядження КМУ № 1284-р від 29.12.07р. про звільнення Гуменюка В.С. з посади заступника Міністерства аграрної політики України, про визнання незаконним наказу Міністерства аграрної політики України № 4-к від 08.01.08р. про звільнення Гуменюка В.С. з посади заступника Міністерства аграрної політики України; про визнання незаконними дії міністра аграрної політики України, які виразилися у направленні до КМУ листа № 37-37-1 -6/20422 від 21.12.07р. щодо звільнення судом вбачається, що Гуменюк Василь Степанович 20.09.07р. як заступник Міністра аграрної політики України підписав від імені Міністерства аграрної політики України на звернення Регіонального відділення Фону державного майна України по Київський області лист № 37-17-2-15/15628, яким погодив передачу цілісного майнового комплексу ДП "Броварський оптовий ринок" в оренду трудовому колективу.
Одночасно судом першої інстанції при розгляді вказаної адміністративної справи було встановлено, що Гуменюк Василь Степанович був призначений на посаду заступника Міністра аграрної політики України Постановою КМУ № 496 від 21.03.07р., а звільнений з вказаної посади лише 29.12.2007 року.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вищенаведені обставини спростовують доводи позивача про те, що на момент укладення оспорюваного договору, Гуменюк Василь Степанович не перебував на посаді заступника Міністра аграрної політики України та не погоджував своїми діями передачу цілісного майнового комплексу ДП "Броварський оптовий ринок" в оренду трудовому колективу.
Указом Президента України № 772/2000 від 07.06.2000 року "Питання Міністерства аграрної політики України", заступники Міністра належать до керівників Міністерства аграрної політики України, розподіл обов'язків між своїми першими заступниками та заступниками здійснює Міністр.
Зазначеним вище актом не встановлено жодних обмежень повноважень заступника Міністра щодо надання погоджень на укладення договорів оренди.
Частиною 3 ст. 92 Цивільного кодексу України встановлено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідачі, при укладення оспорюваного договору, були обізнані про те, що заступник Міністра аграрної політики України Гуменюк Василь Степанович не мав повноважень щодо надання погоджень від імені Міністерства аграрної політики України на укладення оспорюваного договору.
Не приймаються колегією суддів до уваги й посилання позивача на те, що активи ДП "Броварський оптовий ринок" було передано ДП "Агроспецсервіс", з огляду на наступне.
Наявний в матеріалах справи фінансовий звіт форма № 1-м Державного підприємства "Броварський оптовик ринок" підтверджує наявність на балансі переданого за оспорюваним договором майна станом на дату укладення договору оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Броварський оптовий ринок" № 9 від 08.10.2007 року.
Стаття 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачає, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
З огляду на положення вищевказаної норми права, колегія суддів вважає безпідставним посилання позивача на неправомірність укладення оспорюваного договору з ТОВ "Броварський оптовий ринок" у зв'язку з ліквідацією ДП "Броварський оптовий ринок", оскільки позивачем не доведено факту ліквідації третьої особи станом на дату укладення договору оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Броварський оптовий ринок" № 9 від 08.10.07р.
Окрім того, станом на дату укладення оспорюваного договору дію наказу Міністерства аграрної політики України № 133 від 20.03.2006 року "Про припинення діяльності державного підприємства "Броварський оптовий ринок" було зупинено ухвалою Господарського суду Київської області від 10.01.07 року у справі № 128/3а-06 за позовом ДП "Броварський оптовий ринок" до міністерства аграрної політики України, за участю Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київський області (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача) та ДКТП «Хрещатик» (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача) про визнання нечинним наказу Міністерства аграрної політики України № 133 від 20.03.2006 року “Про припинення діяльності державного підприємства "Броварський оптовий ринок", залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.05.07 року.
Вищевказані ухвали судів першої та апеляційної інстанції було скасовано постановою Вищого адміністративного суду України від 09,10.2007 року, проте вже після укладення оспорюваного договору.
Відповідно до статті 255 КАС України, ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і Підлягає виконанню на всій території України. Відповідно до статті 254 КАС України, ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
Отже, ухвала Господарського суду Київської області від 10.01.07 року у справі №128/3а-06 станом на дату укладення оспорюваного договору оренди цілісного майнового комплексу ДП “Броварський оптовий ринок” № 9 від 08.10.2007 року була чинною та обов'язковою до виконання.
Крім того, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.01.08 року у справі № 1/99 за позовом Міністерства аграрної політики України до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київський області про визнання неправомірними наказу ФДМУ від 24.09.07р. № 1359 та рішення ФДМУ по Київській області щодо укладення договору оренди цілісного майнового комплексу ДП "Броварський оптовий ринок" від 08.10.07р., встановлено безпідставність посилань Міністерства аграрної політики України на факт підписання/погодження на укладення оспорюваного договору з його сторони не уповноваженою на те особою - заступником Міністра Гуменюком В. С. та
встановлено правомірність не врахування відповідачами наказу Міністерства аграрної політики України № 133 від 20.03.2006 року "Про припинення діяльності державного підприємства "Броварський оптовий ринок".
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203);
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203);.
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203);
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203).
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом ( п. 7 Постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 “Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, надалі -Постанова ВСУ).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28.04.1978 р. № 3, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Стаття 228 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Постановою Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що перелік правочинів. які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної
громади, незаконне заволодіння ним. Верховний Суд України зауважує, що такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, а саме: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані па незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини. спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які .зона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Проте, позивачем в супереч вимог вищенаведених норм права не надано суду жодних доказів на підтвердження порушення сторонами публічного порядку при укладенні договору оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Броварський оптовий ринок" № 9 від 08.10.2007 року.
Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про визнання недійсним договору оренди цілісного майнового комплексу ДП “Броварський оптовий ринок” №9 від 08.10.2007 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київський області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Броварський оптовий ринок" є необгрунтованою та безпідставною, отже судом першої інстанції було правомірно відмовлено в позові повністю.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2010 року по справі №51/644 прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційна скарга Міністерства аграрної політики України , з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики України залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2010 року у справі №51/644 залишити без змін.
Матеріали справи № 51/644 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді