01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
30.06.2010 № 34/115
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача : Шаповал С.М., дов. №111 від 29.12.2009
від відповідача : Громико В.С., дов. №355-ЮУ/10 від 11.01.2010
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України „Українська авіаційна транспортна компанія”
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2010
у справі № 34/115 ( .....)
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України „Українська авіаційна транспортна компанія”
до Публічного акціонерного товариства "Банк "Кліринговий Дім"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання недійсним договору
На розгляд суду передано позовні вимоги Державного підприємства Міністерства оборони України „Українська авіаційна транспортна компанія (далі-позивач) до Публічного акціонерного товариства „Банк „Кліринговий дім” (далі-відповідач) про визнання недійсним з моменту вчинення договору купівлі - продажу цінних паперів №21 Д-О, укладеного між сторонами 22.10.2008.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір суперечить нормам чинного законодавства, оскільки передача права власності на іменні відсоткові облігації за спірним договором емітенту (позивачу) є погашенням облігацій. Порядок погашення облігацій визначений Законом України „Про цінні папери та фондовий ринок” та Положенням про порядок здійснення емісії облігацій підприємств та їх обігу, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.07.2003 №322, яким встановлено порядок здійснення емісії, обігу облігацій підприємств, реєстрації в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку випуску облігацій підприємств та проспекту їх емісії, звіту про результати розміщення облігацій, звіту про наслідки погашення та скасування реєстрації випуску цих облігацій. Таким чином, позивач зазначає, що відносини по погашенню облігацій (шляхом їх викупу) врегульовані законодавством України, зокрема, пунктом 14.3 Порядку дострокового викупу облігацій Емітентом, та умовами розміщення облігацій і не можуть змінюватись у договірному порядку. На думку позивача, положення пунктів 2.2.2, 2.2.3 та 2.2.4 договору протирічить правовій природі договору купівлі-продажу цінних паперів та є незаконними.
Крім того, позивач зазначає, що у договорі купівлі-продажу цінних паперів №21 Д-0 від 22.10.2008 не визначений предмет договору, не вказані номера облігацій, які повинен придбати позивач.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2010 у справі №34/115 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на відсутності підстав для визнання спірного договору недійсним. При цьому, суд виходив з того, що позивач, відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок”, під час обігу цінних паперів вчинив правочин, пов'язаний з переходом права власності на цінні папери (облігації) і прав за цінними паперами шляхом укладання зазначеного договору, що не суперечить чинному законодавству, а також з того, що оскільки чинним законодавством не передбачений типовий договір купівлі-продажу цінних паперів та виключний перелік умов такого договору, сторони правомірно включили до договору пункти 2.2.2, 2.2.3 та 2.2.4.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2010 у справі №34/115 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги, позивач посилається на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування судом всіх обставин справи. Зокрема, позивач наполягає на тому, що передача прав власності емітенту можлива лише у передбачений законом та Інформацією про випуск спосіб, а саме: шляхом погашення чи викупу на умовах та в порядку, встановлених Інформацією про випуск.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2010 (колегія у складі: Смірнова Л.Г.- головуюча, Алданова С.О., Тищенко О.В.) апеляційну скаргу прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 26.05.2010.
В порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) у судовому засіданні 26.05.2010 було оголошено перерву до 09.06.2010, а у судовому засіданні 09.06.2010 було оголошено перерву до 30.06.2010.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/15 від 29.06.2010, у зв'язку з виробничою необхідністю - перебуванням судді Смірнової Л.Г. у відпустці, на підставі статті 46 ГПК України та статті 28 Закону України „Про судоустрій України” для здійснення апеляційного провадження дану справу передано колегії у складі: Алданова С.О. - головуюча, Тищенко О.В., Дикунська С.Я.
У судове засідання 30.06.2010 з'явилися представники сторін. Представник позивача повністю підтримав апеляційну скаргу, а представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив у повному обсязі посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, проте письмово та нормативно обґрунтованих пояснень, щодо апеляційної скарги позивача, суду не надав.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів, -
Між позивачем (покупець) та Акціонерним банком „Кліринговий дім” (продавець) 22.10.2008 було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №21 Д-0 (далі - договір).
Згідно Статуту відповідача, затвердженого Загальними зборами акціонерів Акціонерного банку „Кліринговий дім” (протокол №25 від 04.08.2009), останній є правонаступником всіх прав та обов'язків Акціонерного банку „Кліринговий дім”.
Відповідно до пункту 1.1. договору позивач зобов'язався купити, а відповідач зобов'язався продати та передати у власність позивача іменні відсоткові облігації у бездокументарній формі, емітент - Державне підприємство Міністерства оборони України „Українська авіаційна транспортна компанія”, код ЄДРПОУ 24964464, свідоцтво про реєстрацію випуску цінних паперів: 886/2/07-з від 19.11.2007, серії А, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA 102665АА08, номінальною вартістю одного цінного паперу 1000,00грн., за ціною одного цінного паперу 1020,22грн., загальною кількістю 1700,00 штук, загальна ціна договору - 1734374,00 грн.
Посилаючи на те, що передача права власності на іменні відсоткові облігації за спірним договором емітенту (позивачу) є погашенням облігацій, а відносини по погашенню облігацій врегульовані чинним законодавством України та умовами розміщення облігацій та не можуть змінюватись у договірному порядку, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання договору недійсним, як такого, що не відповідає чинному законодавству.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину, у відповідності до статті 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи із вимог частин першої - третьої, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статті 7 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок України” облігацією є цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.
Згідно пункту 1 статті 1 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок” обіг цінних паперів - це вчинення правочинів, пов'язаних з переходом права власності на цінні папери і прав за цінними паперами.
Відповідно до пункту 1 Розділу Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємств та їх обігу, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 липня 2003 №322 в редакцій, що була чинна на момент укладення договору (далі - Положення) погашення облігацій - це сукупність дій емітента щодо припинення обігу облігацій, виплати номінальної вартості облігацій або надання товарів (послуг) у строки, передбачені умовами розміщення облігацій, та анулювання облігацій відповідно до умов випуску. Дострокове погашення облігацій це сукупність дій емітента щодо припинення обігу облігацій, виплати номінальної вартості облігації або надання товарів (послуг) до настання строків погашення облігацій, передбачених умовами розміщення облігацій, та анулювання облігацій відповідно до умов випуску. Викуп облігацій - придбання емітентом у власників оплачених ними облігацій цього емітента, що здійснюється після закінчення строку розміщення та/або під час обігу облігацій.
Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що викуп емітентом облігацій може бути здійснено як з метою дострокового погашення облігацій, так і з метою набуття права власності на цінний папір.
Відповідно до пункту 12.3 Інформації про випуск облігацій Державного підприємства Міністерства оборони України „Українська авіаційна транспортна компанія” (далі - Інформація про випуск) облігації обертаються вільно на території України протягом всього терміну їх обігу. Власниками облігацій можуть бути фізичні та юридичні особи, резиденти та нерезиденти України. Термін обігу облігацій 1820 днів, з 23 жовтня 2006 року до 16 жовтня 2011 року включно.
Таким чином, позивач відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок” під час обігу цінних паперів вчинив правочин, пов'язаний з переходом права власності на цінні папери (облігації) і прав за цінними паперами шляхом укладання зазначеного договору, що не суперечить чинному законодавству і Інформації про випуск. Передача прав власності на іменні відсоткові облігації позивача не є погашенням цих облігацій, так як відповідно до вищезазначеного Закону та Інформації про випуск, під час обігу цінних паперів позивач може здійснювати викуп своїх облігацій, а також здійснювати правочини щодо купівлі-продажу цих облігацій до закінчення строку їх розміщення, а саме до 16.10.2011.
Відповідно до пункту 1.3 розділу IV Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 №999, знерухомлені іменні цінні папери документарної форми існування при розміщенні та цінні папери, розміщені в бездокументарній формі, зберігаються депозитарними установами виключно колективним способом.
Стаття 1 розділу І Закону України „Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” визначає, що колективний спосіб зберігання цінних паперів - спосіб, згідно з яким депозитарій чи зберігач веде депозитарний облік цінних паперів без зазначення їх номерів чи інших індивідуальних ознак.
Виходячи з зазначеного, судовою колегію критично оцінено посилання позивача на те, що у спірному договорі не визначений предмет договору, не вказані номера облігацій, оскільки зазначені вимоги не встановлено чинним законодавством.
Відповідно до пункту 2.2.2. договору позивач зобов'язаний відкрити поточний рахунок на умовах відповідача, проводити по цьому рахунку операції у розмірі, не менше 25 % від загального щомісячного грошового обороту по всіх рахунках.
Пункт 2.2.3. договору зобов'язує покупця надати в якості забезпечення своїх зобов'язань по договору в іпотеку (заставу) авіаційну техніку або інше майно.
Згідно пункту 2.2.4. договору позивач зобов'язаний до 5-го числа місяця наступного за звітним надавати відповідачу довідки з банків про обороти по поточних і позичкових рахунках в інших банках, в тому числі в іноземній валюті.
Відповідно до приписів статті 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Оскільки пунктом 5.3 Положення передбачено додаткове забезпечення облігацій, а пункт 2.2.3 договору передбачає забезпечення не облігацій, а виконання зобов'язань позивача за договором купівлі-продажу цінних паперів, а саме зобов'язання оплатити зазначені в договорі облігації в строк до 29.11.2009, судова колегія відхиляє як необґрунтоване твердження позивача, щодо суперечності пунктів 2.2.2, 2.2.3 та 2.2.4. договору пункту 5.3 Положення та враховуючи, що чинним законодавством не передбачений типовий договір купівлі-продажу цінних паперів та виключний перелік умов такого договору, погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо правомірності включення сторонами до умов договору пунктів 2.2.2 та 2.2.4 на підставі вільного волевиявлення згідно статті 628 ЦК України.
Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який мав довести наявність таких обставин, на підставі яких ним заявлені позовні вимоги.
Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до пункту 7 постанови Пленуму Верховного суду України №9 06.11.2009 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.
Оскільки позивачем не доведено належними засобами доказування факт наявності підстав для визнання недійсним спірного договору, зазначених у частинах 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо необґрунтованості позовних вимог.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2010 у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, та не вбачає підстав для його скасування.
Судові витрати, розподіляються між сторонами відповідно до приписів статті 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України „Українська авіаційна транспортна компанія” на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2010 у справі №34/115 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2010 у справі №34/115 залишити без змін.
3. Матеріали справи №34/115 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя
Судді