01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
08.07.2010 № 17/76 (6/115)
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача Шостак О.В. - пред. за дов. № б/н від 31.12.2009 р.
від відповідача 1 не з'явились;
від відповідача 2 не з'явились;
від відповідача 3 не з'явились;
від відповідача 4 не з'явились;
від відповідача 5 не з'явились;
від прокуратури не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Чернігівська фабрика лозових виробів"
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.05.2010
у справі № 17/76 (6/115) ( .судді Бобров Ю.М., Фетисова І.А.)
за позовом ЗАТ "Чернігівська фабрика лозових виробів"
до Фізична особа - підприємець ОСОБА_3
третя особа позивача
третя особа відповідача Чернігівська міська рада
Виконавчий комітет Чернігівської міської ради
Комунальне підприємство "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації"
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Чернігівській області
ОСОБА_4
про визнання права власності
На розгляд Господарського суду Чернігівської області передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Чернігівська фабрика лозових виробів" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання права власності на об'єкт нерухомості, визначений в інвентаризаційній справі літерою З-1 (на генеральному плані позначено літерами З та З1) загальною площею 184,00 кв.м, що складається з приміщень : тамбур 101 площею 2,5 кв.м.; коридор 1-2 площею 12,8 кв.м; цех 1-3 площею 38,2 кв.м; кабінет 1-4 площею 13,9 кв.м; кладова 1-6 площею 11,4 кв.м; цех 1-7 площею 36,9 кв.м; кладова 1-8 пплощею 7,6 кв.м; цех 1-9 площею 32,2 кв.м; цех 1-10 площею 12,1 кв.м; цех 1-11 площею 8,6 кв.м, розташований за адресою м. Чернігів, вул. Толстого, 28.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 12.05.2010 р. № 17/76 (6/115) на підставі статей 66,67 Господарського процесуального кодексу України заборонено Комунальному підприємству "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" вчиняти дії щодо реєстрації переходу прав від позивача іншим особам на об'єкт нерухомості, визначений в інвентаризаційній справі Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації № 52 літерою З-1 (на генеральному плані позначено літерами З та З1) загальною площею 184,00 кв.м, що складається з приміщень : тамбур 101 площею 2,5 кв.м.; коридор 1-2 площею 12,8 кв.м; цех 1-3 площею 38,2 кв.м; кабінет 1-4 площею 13,9 кв.м; кладова 1-6 площею 11,4 кв.м; цех 1-7 площею 36,9 кв.м; кладова 1-8 пплощею 7,6 кв.м; цех 1-9 площею 32,2 кв.м; цех 1-10 площею 12,1 кв.м; цех 1-11 площею 8,6 кв.м, розташований за адресою м. Чернігів, вул. Толстого, 28, а також заборонено Закритому акціонерному товариству "Чернігівська фабрика лозових виробів" відчужувати будь-яким способом іншим особам об'єкт нерухомості, визначений в інвентаризаційній справі Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації № 52 літерою З-1 (на генеральному плані позначено літерами З та З1) загальною площею 184,00 кв.м, що складається з приміщень : тамбур 101 площею 2,5 кв.м.; коридор 1-2 площею 12,8 кв.м; цех 1-3 площею 38,2 кв.м; кабінет 1-4 площею 13,9 кв.м; кладова 1-6 площею 11,4 кв.м; цех 1-7 площею 36,9 кв.м; кладова 1-8 пплощею 7,6 кв.м; цех 1-9 площею 32,2 кв.м; цех 1-10 площею 12,1 кв.м; цех 1-11 площею 8,6 кв.м, розташований за адресою м. Чернігів, вул. Толстого, 28.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 12.05.2010 № 17/76 (6/115) про вжиття заходів забезпечення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права. Зокрема, заявник апеляційної скарги відзначає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали суд першої інстанції не врахував рекомендації, які викладені роз'ясненні Вищого господарського суду України № 02-5/611 від 23.08.1994 р. " Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", а також позивач наголошує, що заходи забезпечення позову, які застосовані місцевим господарським судом, вжиті не в інтересах позивача, а також порушують права останнього щодо оформлення документів на самочинно збудовану будівлю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2010 р. апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Чернігівська фабрика лозових виробів" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.06.2010 р.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/1 від 11.06.2010 р. "Про зміну складу колегії суддів", в зв'язку з поверненням з відпустки судді Попікової О.В було внесено зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 17/76 (6/115) колегії суддів у постійному складі: Ропій Л.М. - головуючий суддя, судді Кондратова І.Д., Попікова О.В.
Представники сторін та третіх осіб в судове засідання 15.06.2010 року не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2010 р. розгляд апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства "Чернігівська фабрика лозових виробів" було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2010 р. № 01-23/1/3 у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Кондратової І.Д., внесено зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 17/76 (6/115) колегії суддів в наступному складі: головуючий суддя - Ропій Л.М., судді: Коротун О.М., Попікова О.В.
Представники сторін та третіх осіб в судове засідання 29.06.2010 року не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду 29.06.2010 р. розгляд апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства "Чернігівська фабрика лозових виробів" було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2010 р. № 01-23/1/12 у зв'язку з виходом з лікарняного судді Кондратової І.Д., внесено зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 17/76 (6/115) колегії суддів в наступному складі: головуючий суддя - Ропій Л.М., судді: Кондратова І.Д., Попікова О.В.
Представник скаржника апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі.
Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання апеляційної інстанції 08.07.2010 р. не з'явилися, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, від сторін повідомлень щодо неможливості участі у судовому засіданні 08.07.2010 р. до колегії суддів Київського апеляційного господарського суду не надходило, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача та третіх осіб.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. При цьому, за змістом вказаної норми, забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Отже, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог.
Відповідно до пункту 3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду має містити мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство.
Таким чином, в ухвалі про вжиття заходів до забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Вживаючи заходи до забезпечення позову з власної ініціативи, місцевий господарський суд встановив наявність обставин, які свідчать про можливість утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову, що, за переконанням суду першої інстанції, може призвести до необґрунтованого відчуження позивачем спірного об'єкту нерухомості до вирішення по суті спору про визнання за ним права власності на даний об'єкт.
Колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що висновок суду першої інстанції про необхідність забезпечення позову не ґрунтується на матеріалах справи з огляду на наступне.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обставин справи щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вжитих заходів позовним вимогам позивача; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам.
При цьому колегія суддів відзначає, що вжиття заходів до забезпечення позову не є засобом захисту будь-яких інтересів та порушених прав позивача чи будь-яких інших осіб, оскільки заходи до забезпечення позову застосовується як гарантія виконання рішення суду про задоволення законних вимог позивача щодо предмету спору.
Отже, вибір способу забезпечення залежить від суті позовної вимоги та повинен бути співрозмірним, а заборона на вчинення дій може стосуватися лише предмета спору.
Між тим, всупереч положенням статті 66 Господарського процесуального кодексу України, висновок суду першої інстанції про необхідність забезпечення позову не ґрунтується на матеріалах справи, а застосований судом першої інстанції захід до забезпечення позову не знаходиться у зв'язку з предметом позовних вимог та направлений не на забезпечення виконання рішення суду у даній справі.
Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги пов'язані з визнанням права власності на об'єкт нерухомості, а отже в разі задоволення таких позовних вимог стадія виконавчого провадження відсутня, оскільки для виконання рішення не потрібно вчиняти додаткових дій. За таких обставин, відсутні будь-які підстави вважати, що незастосування заходів забезпечення позову може зробити неможливим або ускладнити виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Колегією суддів встановлено, що позивачем, як власником земельної ділянки, заявлені позовні вимоги на підставі норми частини 6 статті 376 Цивільного кодексу України, відповідно до якої на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Тобто, саме позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів, а отже заходи забезпечення позову має бути направлені саме на забезпечення вимог позивача та реальне виконання рішення. При цьому, колегією суддів враховано, що відповідач зустрічний позов про визнання за ним права власності на спірний об'єкт нерухомості не подавав.
В свою чергу, судовою колегією встановлено, що вжиті заходи до забезпечення позову щодо заборони позивачу відчужувати іншим особам об'єкт нерухомості, а також заборони Комунальному підприємству "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" вчиняти дії щодо реєстрації переходу прав від позивача іншим особам на об'єкт нерухомості, не є гарантією реального виконання рішення суду про визнання права власності за позивачем, а направлені на захист інтересів відповідача та інших осіб, які ймовірно могли б мати права на спірний об'єкт нерухомості.
Приймаючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції заборонив позивачу віджувати майно, а також реєструвати за позивачем право власності не спірне майно, неприпустимо втрутившись в господарську діяльність, що порушує гарантовані права та інтереси позивача.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховано, що за змістом статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмета спору, проте, не врахувавши дані норми процесуального законодавства, суд першої інстанції заборонив позивачу вчиняти дії щодо відчуження будь-яким способом іншим особам об'єкт нерухомості, тобто суд першої інстанції невиправдано розширив зміст процесуальної норми, яка передбачає виключний перелік і зміст засобів забезпечення позову, чим порушив права позивача, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Викладене свідчить про те, що приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми процесуального права. Всупереч положенням статті 66 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду першої інстанції від 12.05.2010 р. про вжиття заходів до забезпечення позову ґрунтується на помилковому висновку суду першої інстанції, що невжиття заходів до забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення у цій справі, при цьому суд першої інстанції не вказав, в чому саме він вбачає безпосередній зв'язок між застосованим забезпеченням позову та предметом позовних вимог.
В свою чергу, колегією суддів встановлено, що обраний судом першої інстанції засіб забезпечення позову жодним чином не може запобігти утрудненню чи унеможливленню виконання судового рішення про визнання права власності на спірний об'єкт нерухомості за позивачем.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував приписи статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, а тому колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 12.05.2010 р. № 17/76 (6/115) слід скасувати.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Чернігівська фабрика лозових виробів" задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 12.05.2010 р. № 17/76 (6/115) скасувати.
Матеріали справи № 17/76 (6/115) повернути Господарському суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
12.07.10 (відправлено)