01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
30.06.2010 № 52/19
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
За участю представників:
від позивача: Капанистий В.І - представник за довіреністю,
від відповідача : Татунець В.В. - представник за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрмашсервіс”
на рішення Господарського суду м.Києва від 18.03.2010
у справі № 52/19 ( .....)
за позовом Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрмашсервіс”
про стягнення 643242,43 грн.
В грудні 2009 року позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 643 242, 43 грн. штрафних санкцій у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з поставки продукції матеріально-технічного призначення за договором поставки №УГВ 10326/22-09 від 09.04.2009р. та судових витрат.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.03.2010р. у справі №52/19 позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що договір поставки №УГВ 10326/22-09 між сторонами був укладений 09.04.2009р., тому він не міг здійснити постачання товару у березні, як це вказано у специфікації №1; пунктом 3.4.1 Договору поставки передбачено, що відвантаження проводиться лише після отримання рознарядки покупцю, проте позивачем не було подано таких доказів, як рознарядки, у зв'язку з чим недоведеним є той факт, що він мав можливість належним чином виконувати умови Договору поставки щодо вчасного відвантаження товару; 21.12.2009р. між сторонами було укладено додаткову угоду до Договору поставки, відповідно до якої термін дії останнього продовжений до 31.05.2010р., однак під час підписання цієї додаткової угоди позивач не заявляв претензії до відповідача щодо термінів відвантаження товару і не повідомив відповідача про наміри подавати до суду відповідну позовну заяву.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрмашсервіс” підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
З матеріалів справи вбачається, що 09.04.2009р. між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, був укладений Договір поставки №УГВ 10326/22-09, відповідно до умов якого постачальник передає, а покупець приймає та оплачує продукцію (товар), відповідно до Специфікації, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною (далі - Договір).
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що поставка товару відповідачем відбувалась з порушенням строків, зазначених у специфікації №1 (з березня по червень 2009р.) в зв'язку з чим судом першої інстанції було стягнуто штраф в розмірі 643 242,43 грн..
Однак, колегія суддів вважає, що даний висновок суду першої інстанції є помилковим з огляду на наступне.
Пунктом 3.2 Договору сторони погодили, що обсяг постачання кожної партії продукції визначається в рознарядках покупця (узгоджена до поставки партії продукції).
Відповідно до п.3.4.1 Договору відвантаження товару проводиться лише після отримання рознарядки покупця.
Таким чином, тільки після отримання рознарядок відповідач повідомляє позивача про можливість поставки товару.
Позивач відповідно до вимог ст.33 та ст.34 ГПК України не надав належних та допустимих доказів надання відповідачеві рознарядок.
Отже, як свідчать матеріали справи, позивачем не доведено, а судом першої інстанції всебічно не досліджено умови постачання і приймання товару (розділ 4 Договору).
В силу ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою ст. 175 Господарського кодексу України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Стаття 610 Цивільного кодексу України встановлює, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В матеріалах справи відсутні докази надання покупцем рознарядок, в той же час п.3.4.1 Договору передбачений обов'язок відповідача відвантажити лише після надання позивачем рознарядки.
Судова колегія, проаналізувавши вищевикладене прийшла до висновку, що позивачем не обґрунтовано нараховано штрафні санкції за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, а судом першої інстанції не правомірно присуджено до стягнення з відповідача 643 242,43 грн. - штрафу, оскільки відповідачем не порушено правил здійснення господарської діяльності та зобов'язань за Договором.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявні чи відсутні обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, позивачем не надано.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрмашсервіс” підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню; в позові Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” слід відмовити.
Відповідно до вимог ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрмашсервіс” на рішення Господарського суду м. Києва від 18.03.2010 року задовольнити.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 18.03.2010 року у справі №52/19 скасувати.
3. В позові Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” відмовити.
4. Стягнути з Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04053, м.Київ, вул.Кудрявська, 26/28, код 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрмашсервіс” (01103, м. Київ, вул.. Кіквідзе, буд..13, код 31604802) державне мито за подачу апеляційної скарги у сумі 3 216,22 грн..
5. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.
6. Матеріали справи №52/19 направити до Господарського суду м.Києва.
Головуючий суддя
Судді