01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.07.2010 № 40/71
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву: представник - Лавська Т.М. - за довіреністю,
від Науково-виробничого підприємства „Машини, інформаційні технології і системи” (МІТІС): представник - Маліков С.В. - за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Науково-виробничого колективного підприємства "Машини, інформаційні технології і системи" (МІТІС)
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.04.2010
у справі № 40/71 ( .....)
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву
до Науково-виробничого колективного підприємства "Машини, інформаційні технології і системи" (МІТІС)
третя особа позивача
третя особа відповідача
про розірвання договору купівлі-продажу № 881 від 17.09.2002 та договору № 881/1 від 18.04.2008 р.
та за зустрічним
позовом Науково-виробничого підприємства „Машини, інформаційні технології і
системи” (МІТІС)
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву
про внесення змін до умов договору купівлі-продажу
У січні 2010 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Науково-виробничого колективного підприємства „Машини, інформаційні технології і системи” (МІТІС) про розірвання договору купівлі-продажу №881 від 17.09.02 та договору №881/1 від 18.04.08.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на адресу відповідача була надіслана пропозиція №30-10/19119 від 08.12.09 про розірвання договору купівлі-продажу та повернення об'єкта незавершеного будівництва - дитячого садку на 140 місць з басейном, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бахмацька,35 за актом приймання-передачі позивачеві, у зв'язку з невиконанням відповідачем, як покупцем, зобов'язань за договором. Однак, листом №276 від 24.12.09 відповідач повідомив позивача про свою відмову щодо розірвання договору купівлі-продажу №881 від 17.09.02., що відповідно до ч. 4 ст. 188 ГК України є підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 29.03.10 прийнято до спільного розгляду із первісним позовом зустрічну позовну заяву Науково-виробничого колективного підприємства «Машини, інформаційні технології і системи» (МІТІС) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву про внесення змін до умов договору купівлі-продажу незавершеного об'єкту від 17.09.2002 року.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що відповідно до п.11.1. Договору купівлі-продажу №881 від 17.09.2002 року позивач за зустрічним позовом звертався листом № 328 від 09.10.2009 року до відповідача за зустрічним позовом з пропозицією внести зміни до зазначеного договору та продовжити строк завершення будівництва об'єкту до 17.09.2012 року, однак, позивач згоди відповідача не отримав.
Регіональним відділенням Фонду державного майна України надано письмові пояснення щодо зустрічних позовних вимог, в яких зазначено, що відділенням обґрунтовано відмовлено позивачеві у внесенні змін до Договору купівлі-продажу №881 від 17.09.2002 року, оскільки відповідно до п. 4.3. Положення про впорядкування процедури внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 29.10.1998 р. № 2041, заявник, крім інших документів, повинен надати рішення органу місцевого самоврядування про відповідну згоду на внесення змін.
Крім того, Регіональне відділення Фонду державного майна України зазначило, що пропозиція від позивача за зустрічним позовом щодо продовження строку завершення будівництва об'єкту не була розглянута, у зв'язку з тим, що надійшла після виявлення факту невиконання позивачем за зустрічним позовом умов договору.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.04.2010 року у даній справі первісний позов задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Науково-виробниче колективне підприємство Машини, інформаційні технології і системи” (МІТІС) звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні первісного позову повністю та задовольнити зустрічний позов, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що укладаючи договір купівлі-продажу №881 від 17.09.2002 року, відповідач за зустрічним позовом, всупереч ст. 8 Закону України „Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва”, не взяв на себе обов'язку вжити заходів щодо відведення земельної ділянки, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва.
Крім того, апелянт зазначив, що останній не виконав зобов'язання щодо встановлених договором строків завершення будівництва не з його вини, а за наслідком невиконання відповідачем за зустрічним позовом приписів чинного законодавства та у зв'язку із занадто тривалим погодження документів щодо початку будівництва, а також внаслідок порушення ст. 19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Апелянт аргументує тим, що в порушення вимог ст.ст. 42, 84 ГПК України суд першої інстанції не надав правової оцінки доводам скаржника, зазначеним у зустрічній позовній заяві, та наданим на їх підтвердження доказам.
Також відповідач стверджує, що перша пропозиція щодо внесення змін до умов договору була надіслана відповідачеві за зустрічним позовом 05.03.2009 року, тобто ще до встановлення факту виявлення його невиконання апелянтом.
У відзиві Регіональне відділення Фонду державного майна України проти вимог апеляційної скарги заперечило та просило суд залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду від 22.04.2010 року - без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.09.2002 р. між сторонами укладено договір купівлі- продажу № 881 від 17.09.2002 р. (надалі - Договір). Об'єктом купівлі-продажу за Договором - об'єкт незавершеного будівництва-дитячий садок на 140 місць з басейном, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бахмацька 13, яку надалі змінено - Бахмацька, 35 (розпорядження Святошинської РДА від 02.12.2003р. № 2303).
Підставою для звернення із первісним позовом є невиконання відповідачем за первісним позовом умов договору купівлі-продажу. Так, пунктом п.5.3. Договору, з урахуванням змін, внесених договором №881/1, передбачено завершення будівництва до 17 вересня 2009 р.
Згідно ст.ст. 7, 27 Закону України «Про приватизацію державного майна», органи приватизації здійснюють контроль за виконанням покупцями об'єктів приватизації умов договору купівлі-продажу. За наслідком невиконання умов договору виникає право сторони щодо розірвання договору (п.5 ст.27 Закону України «Про приватизацію державного майна»).
Пунктом 5.7. Договору передбачено обов'язок покупця (відповідача за первісним позовом) щодо надання продавцеві (позивачу за первісним позовом) необхідних матеріалів, відомостей, документів про виконання умов Договору.
Листами № 30-11/13375 та №30-11/10236 позивач за первісним позовом повідомив відповідача за первісним позовом про необхідність надання відповідних документів та про складання за результатом Акту перевірки.
З урахуванням строку, визначеного для надання відповідної документації та моменту фактичного отримання, позивач склав Акт № 43 від 24.09.2009 року поточної перевірки виконання умов Договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - дитячий садок на 140 місць з басейном від 17.09.2002 № 881.
Згідно з висновками вищезазначеного Акту № 43 умови договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - дитячого садка на 140 місць з басейном від 17.09.2002 № 881 (за змістом - Договір), договору № 881/1 про внесення змін до Договору від 18.04.2008 року станом на 24.09.2009 року не виконано (пункти 3.3., 3.5., 3.6., 3.8.3.. 3.8.4 Акту).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач листом від 05.03.2009 року надіслав позивачу за первісним позовом пропозицію щодо внесення змін до Договору, а саме пропозицію внести зміни до Договору та продовжити строк виконання зобов'язань за Договором, у зв'язку з відсутністю коштів та труднощів з відведенням земельної ділянки.
Листом від 20.03.09 позивач за первісним позовом повідомив, що відповідно до п. 3.1. Положення про внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 29.10.1998 р. № 2041, зміни до договорів купівлі-продажу стосовно перенесення термінів виконання зобов'язань на більш пізній строк у порівнянні з терміном, установленим договором, вносяться за умови достатньої обґрунтованості потреби внесення таких змін. В листі також зазначено, що фінансова криза не може бути віднесена до обставин форс-мажору, ризик такого повороту розвитку подій (настання кризи) на вільних ринках цілком охоплюється поняттям підприємницького ризику.
Відповідно до п.2.2. Положення про внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, затвердженого Наказом ФДМУ №2041 від 29.10.1998 р., пропозиція, що надійшла після виявлення факту невиконання умов договору купівлі-продажу, не розглядається. Виключення - укладення додаткової угоди на виконання відповідного рішення суду (п.2.3. положення).
Зміни до договорів купівлі-продажу стосовно перенесення термінів на більш пізній строк у порівнянні з терміном, установленим договором, вноситься за умови обґрунтованості потреб внесення змін та недопущення обсягів зобов'язань за рахунок можливих інфляційних процесів (п.3.1. Положення).
Згідно ст. 19 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва», обов'язковими умовами приватизації об'єктів незавершеного будівництва є встановлення строку завершення будівництва.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання шляхом розірвання договору (ст. 611 ЦК України).
З урахуванням фактичного невиконання умов договору в частині строків закінчення будівництва позивачем за первісним позовом направлено пропозицію щодо розірвання договору (лист від 08.12.09р. № 30 -10/19119).
Листом від 24.12.2009 року № 276 відповідач за первісним позовом заперечив проти розірвання Договору.
Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків .
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).
Слід звернути увагу, що у розумінні ст. 19 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» строк завершення будівництва є істотною умовою.
Таким чином, погоджені сторонами умови - обов'язкові до виконання в розумінні ст.629 ЦК України.
Зважаючи на наведені вище обставини, вимоги вищезазначених правових норм, умови п.5.3. Договору, та встановлення факту невиконання відповідачем за первісним позовом умов Договору, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги позивача за первісним позовом щодо розірвання Договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що зустрічні позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.
Як вбачається із зустрічної позовної заяви та апеляційної скарги, позивач за зустрічним позовом як на обставини, що стали причиною невиконання зобов'язань за договором купівлі-продажу, посилається на затримку із відведенням земельної ділянки, з підстав порушення (невиконання) відповідачем за зустрічним позовом вимог законодавства, зокрема, ст. 8 Закону країни «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва», зазначені посилання відповідача за зустрічним позовом є безпідставними, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва», відведення земельної ділянки, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, оформляється відповідним рішенням згідно з вимогами законодавства.
У разі відсутності рішення про відведення земельної ділянки в натурі, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, за поданням органів приватизації спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його органи на місцях разом з адміністрацією підприємства, установи, організації, на балансі яких перебуває об'єкт незавершеного будівництва, у місячний строк вживають у встановленому порядку заходів щодо відведення земельної ділянки несільськогосподарського призначення, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва.
Згідно листа № 03-13/6144 від 06.03.06 Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації щодо стану виконання робіт по оформленню прав на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти незавершеного будівництва, земельна ділянка отримана відповідачем за первісним позовом за рішенням Київської міської ради № 123/1333 від 18.03.2004р.
При цьому, відповідач відмовився від сплати коштів за нотаріальне посвідчення договору оренди земельної ділянки.
Зазначені обставини тривали до моменту укладення додаткової угоди щодо пролонгації строків закінчення будівництва на виконання рішення Господарського суду м. Києва у справі №17/49 від 21.05.2007 року.
Відповідно до ч.2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суд (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводять знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Судовою колегією встановлено, що зобов'язання сторін за Договором були змінені додатковою угодою №881/1 від 18.04.2008 року, укладеною на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 21.05.2007 року у справі № 17/49, якою продовжено строк завершення будівництва об'єкту до 17.09.2009 року.
Обставини щодо відведення земельної ділянки та строки були предметом дослідження у даній справі, строк укладення договору (25.12.2005р.) та отримання земельної ділянки позивачем за зустрічним позовом (акт приймання-передачі від 19.01.2006 р.) є встановленими обставинами та не підлягають доказуванню в розумінні ст. 35 ГПК України.
Крім того, відповідно до п.4.3. Положення про внесення змін до договорів купівлі-продажу, серед наведеного переліку документів, визначених для подання заявником, необхідна згода органу місцевого самоврядування.
В матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем за первісним позовом зазначеної згоди органу місцевого самоврядування.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що відмова відповідача за зустрічним позовом укласти договір про внесення змін до Договору купівлі - продажу є правомірною, з огляду на що, позовні вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем не спростовані належними та допустимими доказами відповідно до положень ст.ст.33,34 ГПК України зазначені вище обставини.
Стосовно доводів апелянта щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, судова колегія вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до частин другої та третьої статті 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду саме з підстав порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 22.04.2010 року у справі №40/71 є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Науково-виробничого підприємства „Машини, інформаційні технології і системи” (МІТІС) на рішення Господарського суду м. Києва від 22.04.2010 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 22.04.2010 року у справі № 40/71 - без змін.
3. Матеріали справи №40/71 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова може бути оскаржена протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді