01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
30.06.2010 № 13/463
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Жданкіна Л.К. дов. № 22 від 16.11.2009 року
від відповідача: Щиголев Р.О. дов. №3437 від 05.11. 2009 року
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Агротехнічна компанія"
на рішення Господарського суду м.Києва від 25.02.2010
у справі № 13/463 ( .....)
за позовом ТОВ "Агротехнічна компанія"
до Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль"
третя особа СТОВ "Нива"
про стягнення збитків 320000,00 грн.
На розгляд Господарського суду м. Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротехнічна компанія” до Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Нива” про стягнення збитків 320 000грн.
Позов мотивований заподіянням збитків внаслідок не виконання обов'язку відповідачем по внесенню змін до державного реєстру про заміну обтяжувана у зв'язку з чим позивач не зміг скористатись правом кредитора до боржника (третя особа) за якого поручився і пред'явити до нього вимогу про виконання зобов'язання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2009 року здійснено замінену Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен банк Аваль” правонаступником Публічним акціонерним товариством “Райффайзен банк Аваль”.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.02.2010 року у справі №13/463 в позові відмовлено повністю.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивачем не доведено наявність причинного зв'язку між діями або бездіяльністю відповідача та збитками позивача, оскільки, по-перше, не доведено протиправність дій відповідача; по-друге, не доведено, що зазначені збитки заподіяні саме в результаті дій, а радше бездіяльності відповідача.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 25.02.2010 року у справі № 13/463, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник стверджує, що відповідач будучи зареєстрованим в Реєстрі у статусі обтяжувача вчинив не ті дії, які на покладає закон. Він не подав до Реєстру заяву про заміну обтяжувача, натомість заявив про припинення обтяження взагалі. Саме це стало підставою для відмови у визнанні кредитором позивача у справі про банкрутство СТОВ «Нива». Даний факт підтверджується листом ліквідатора СТОВ «Нива» арбітражного керуючого Боровика Р.Л. від 30.09.2009р. №1/17. Правовою підставою для відшкодування з відповідача збитків, є спеціальна норма закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» - ч.2 ст.13, яку господарський суд міста Києва не застосував, натомість обмежився лише загальними нормами. У результаті вказаних вище протиправних дій відповідача, який порушив визначене законом зобов'язання, позивачу було завдано збитків на суму 320 000грн.
Відповідач не вчинив на виконання свого обов'язку жодних дій, з своєї вини допустив настання для позивача негативних наслідків, у результаті чого позбавив позивача прав кредитора у правовідносинах з СТОВ «Нива» та права застави за договорами від 3.02.2006р.
Позивач поніс втрати матеріального характеру через невиконання відповідачем законного обов'язку. Протиправна поведінка відповідача є причиною, а збитки в сумі 320000грн, що виникли у позивача, - наслідком такої протиправної поведінки.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2010 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 16.06.2010 року.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у з задоволенням клопотання позивача, нез'явленням у судове засідання 16.06.2010 року представників третьої особи, колегією суддів ухвалою від 16.06.2010 року розгляд справи було відкладено на 30.06.2010 року.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду №01-23 від 30.06.2010 року у зв'язку з виробничою необхідністю - перебуванням судді Смірнової Л.Г. у відпустці, розгляд апеляційної скарги у справі № 13/463 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Алданової С.О., Пашкіної С.А. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 28 Закону України „Про судоустрій України.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 25.02.2010 року у справі №13/463 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 25.02.2010 року у справі №13/463.
Представник третьої особи в судове засідання 30.06.2010 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Згідно з п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи приписи ч. 3 ст. 22 ГПК України, згідно з якими сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
01.02.2006 року між АППБ “Аваль” (кредитор) та СТОВ “Нива” (позичальник) було укладено кредитний договір №010/09-01/1978 (далі-Кредитний договір).
Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору кредитор, на положеннях та умовах цього договору, відкриває невідновлювальну кредитну лінію у сумі 350000,00 грн. строком користування до 31.12.06 із сплатою 19 процентів річних.
Кредитні кошти призначені для поповнення обігових коштів на придбання паливно-мастильних матеріалів, запасних частин, посівного матеріалу, мінеральних добрив, засобів захисту рослин, сплати податків до бюджету, оплати страхових і нотаріальних послуг, інших поточних потреб (п.2.1 Кредитного договору).
Згідно п. 3.1 Кредитного договору кредитор надає позичальнику кредит для поповнення обігових коштів з метою придбання пально-мастильних матеріалів, запасних частин, посівного матеріалу, мінеральних добрив, засобів захисту рослин, сплати податків до бюджету, оплати страхових та нотаріальних послуг, інших поточних виробничих потреб.
Відповідно до п. 3.2 Кредитного договору сторони встановлюють, що обчислення строку надання кредиту, нарахування процентів по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом.
Пунктом 3.4 Кредитного договору сторони передбачили, що у відповідності з діючим законодавством України забезпеченням цього договору є: застава належних Позичальнику: автомобіля Mitsubishi Dodge Reider, 1988 року випуску; автомобіля Mitsubishi Dodge Padgero, 1995 року випуску; легкового автомобіля ВАЗ-21150, 2002 року випуску; тракторів МТЗ-80 у кількості 3 шт., 1992 року випуску; тракторів МТЗ-80 у кількості 2 шт., 1994 року випуску; тракторів Т-І50К, у кількості 2 шт., 1991 року випуску; трактора Т-І50К, 1990 року випуску; причіпа ПСЕ Ф-12,5Б, 1995 року випуску: зернозбирального комбайна ДОН-1500, 1992 року випуску; бурякозбирального комбайна КС-6Б, 1990 року випуску; майбутнього урожаю 2006 року зерна ячменю у кількості 500,0 тонн; майбутнього урожаю 2006 року зерна кукурудзи у кількості 2 134,0 тонн; застава належного ТОВ "Агротехнічна компанія" (код ЄДРПОУ -21077649) зернозбирального комбайна Кейс-2166, 1997 року випуску; порука громадянина України Курила Григорія Михайловича; порука ТОВ "Агротехнічна компанія" (код ЄДРПОУ - 21077649)
Згідно п. 5. 1 Кредитного договору кредитор зобов'язаний на умовах цього Договору відкрити Позичальнику позичковий рахунок №20626131101978 та надавати з нього Позичальнику в безготівковій формі кредитні кошти в межах ліміту відкритої кредитної лінії за умови оформлення відповідного забезпечення, що задовольняє вимоги Кредитора за цим Договором.
Кредитні кошти надаються Кредитором на підставі письмової заяви Позичальника шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок Позичальника № 26000100029913 в Полтавському ОФ АППБ "Аваль", МФО 331605, або сплати платіжних документів, наданих Позичальником, безпосередньо з позичкового рахунку.
Кредитор зобов'язаний на письмову вимогу Позичальника надавати останньому консультації з питань виконання цього Договору (п.5.2 Кредитного договору).
Згідно п. 6.1 Кредитного договору позивальник зобов'язаний використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів на умовах, передбачених цим договором.
Проценти за кредит Позичальник сплачує щомісячно платіжним дорученням на рахунок доходів Кредитора №20626131101978 не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту.
Основна заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість) погашається Позичальником у відповідності до Графіка погашення заборгованості (додаток №1 до цього договору), але не пізніше 31 грудня 2006 року.
Відповідно до п. 6.1 Кредитного договору позивальник зобов'язаний сплачувати Кредитору, додатково до встановленої процентної ставки за кредит, неустойку, передбачену ст.10 даного договору, за порушення строків повернення кредиту, сплати процентів за кредит, використання кредитних коштів не за цільовим призначенням, порушенням умов п.8.2 договору.
За порушення строків надання кредиту (крім випадків, передбачених ст.. 1056 ЦК України) кредитор сплачує на користь позивальника пеню в розмірі облікової стаки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення в видачі кредиту (п. 10.1 Кредитного договору).
Відповідно до п. 10.2 Кредитного договору за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом передбачених п.1.1, п. 6.1 даного договору, позивальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення.
Договір підписаний від кредитора заступником керуючого Полтавського філіалу О.О. Речник від Позичальника директором Г.М. Курило, від поручителів: фізичною особою Курило Григорієм Михайловичем та генеральним директором ТОВ «Агротехнічна компанія» Меньшиковим В.В., підписи представників юридичних осіб скріплені печатками цих осіб.
Додатком №1 до Кредитного договору погоджено графік погашення заборгованості за кредитом починаючи з 01.09.06 по 321.12.09 включно.
Додатковою угодою №1 до Кредитного договору кредитор і позичальник погодили нову редакцію щодо зміни строку користування кредитом - до 25.12.2006 року.
Додаткову угоду підписали сторони та поручителі.
Додатком №2 до Кредитного договору погоджено графік погашення заборгованості за кредитом в два етапи 30.11.2006 - 100000,00 грн. та 25.12.2006-250000,00 грн.
На виконання кредитного договору в частині забезпечення зобов'язань Позичальника:
між АППБ «Аваль» та Курило Григорієм Михайловичем було укладено договір Поруки №010/09-01/1978 від 01.02.2006 року;
між АППБ «Аваль» та ТОВ «Агротехнічна компанія» в особі ген. директора Меньшикова В.В. було укладено договір Застави №010/09-01/1978/1 від 02.02.2006 року;
між АППБ «Аваль» та СТОВ «Нива» в особі директора Курила Г.М. було укладено договір Застави №010/09-01/1978 від 03.02.2006 року;
між АППБ «Аваль» та СТОВ «Нива» в особі директора Курила Г.М. було укладено договір Застави майбутнього урожаю №010/09-01/1978/2 від 03.02.2006 року.
Договір застави №010/09-01/1978 від 01.02.2006 року посвідчений Москівцем В.А. приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу.
Договір застави №010/09-01/1978/1 від 02.02.2006 року посвідчений Литвин М.І. приватним нотаріусом Семенівського районного нотаріального округу.
Договір застави №010/09-01/1978/2 від 03.02.2006 року посвідчений Москівцем В.А. приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу.
17.01.2007 року було вчинено виконавчий напис та пропоновано звернути стягнення на майно у переліку: автомобіля Mitsubishi Dodge Reider, 1988 року випуску; автомобіля Mitsubishi Dodge Padgero, 1995 року випуску; легкового автомобіля ВАЗ-21150, 2002 року випуску; тракторів МТЗ-80 у кількості 3 піт., 1992 року випуску; тракторів МТЗ-80 у кількості 2 піт., 1994 року випуску; тракторів Т-І50К, у кількості 2 шт., 1991 року випуску; трактора Т-І50К, 1990 року випуску; причіпа ПСЕ Ф-12,5Б, 1995 року випуску: зернозбирального комбайна ДОН-1500, 1992 року випуску; бурякозбирального комбайна КС-6Б, 1990 року випуску.
Крім того, відповідно до виконавчого напису від 12.01.07 вчиненого приватним нотаріусом Семенівського районного нотаріального округу було пропоновано звернути стягнення на предмет застави Комбайн «Кейс-2166» 1997 рв.№0183548, двигун №45550583, шасі б/н реєстраційний №15163 НО, свідоцтво про реєстрацію машини АА №239860, видане 12.06.03 Полтавською обласною інспекцією держтехнагляду.
Цей виконавчий документ був направлений Голові Ліквідаційної комісії ТОВ «Агротехнічна компанія».
14.06.2007 року між ТОВ «Агротехнічна компанія» (продавець) та ТОВ «Околиця» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №14/07.
За цим договором продавець зобов'язується передати покупцю у власність сільськогосподарську техніку: зернозбиральний Комбайн «Кейс-2166» 1997 р.в.№0183548, двигун №45550583, шасі б/н., реєстраційний №15163 НО, свідоцтво про реєстрацію машини АА №239860, видане 12.06.03 Полтавською обласною інспекцією держтехнагляду, а покупець зобов'яхзаний попередньо сплатити 100% вартості цього майна, після чого прийняти його відповідно до умов договору.
Кошти за комбайн покупець відповідно до п.2.2 переховує на поточний рахунок Полтавської ОД Райффайзен Банк Аваль № 29096319 в Полтавській обласні дирекції Райффайзен Банк Аваль, МФО 331605,код ЄДРПОУ 22550043 з призначенням платежу з посиланням на цей договір та відповідно до умов договору поруки №010/09-01/1978/1 від 01.02.2006 року.
Актом від 18.06.2007 року прийому передачі ТОВ «Агротехнічна компанія» (продавець) та ТОВ «Околиця» (покупець) підтвердили передачу продавцем та прийняття покупцем предмету договору купівлі-продажу.
21.06.07 Полтавська обласна дирекція Райффайзен Банк Аваль листом №12/4857 повідомила Голову Ліквідаційної комісії ТОВ «Агротехнічна компанія» про виконання зобов'язань поручителя перед банком відповідно до договору застави №010/09-01/1978/1 та договору поруки №010/09-01/1978/1 від 01.02.06 в повному обсязі в сумі 320,000 грн.
16.07.2007 року відповідач надав позивачу оригінали договорів кредитного, поруки, та два застави і повідомив про відсутність обопільних претензій про що сторонами складений акт прийому-передачі документів.
28.08.2007 року відповідач подав заяву до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про видалення запису про обтяження банком.
Як вбачається з листа №04-08/1587 від 16.12.2009 року полтавської філії ДП «Інформаційний центр» Мінюсту відповідачем було припинено обтяження про що внесено зміни Реєстратором і про ці обставини боржник був повідомлений надсиланням на його адресу примірників витягів.
Листом №084 від 19.12.2007 року позивач просив відповідача внести зміни про заміну обтяжувана до Державного реєстру обтяжень рухомого майна стосовно боргу СТОВ «Нива».
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Таким чином надавши Відповідачу грошові кошти Позивач виконав усі свої зобов'язання передбачені Кредитним договором та чинним законодавством України.
Пунктом 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" Глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Згідно із п. 3 ст. 346 Господарського кодексу України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.
Згідно із п. 1 ст. 1049 параграфа 1 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Колегією суддів встановлено, що свої зобов'язання позичальник належним чином не виконав, кредит своєчасно не повернув, оплату за його користування не здійснив, у зв'язку з чим прострочивши, заборгував, станом на 21.12.2006 року повернення кредиту - 99990,50грн. та пеню 977,99 грн. в цілому борг склав 350968,49 грн.; станом на 15.01.2007 року заборгованість з повернення кредиту-склала за період 30.11.2006 року -99990,50 грн. за період 25.12.2006 року - 349990,50грн. та пеню 4587,49 грн., процентами 5626,44 грн. та пені за простроченими процентами 31,45 грн. грн. в цілому борг склав 360235,85 грн.
Докази повернення кредиту та сплати процентів за користування ним СТОВ «Нива» не надало.
Відповідно до ч. 1 ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Як вже зазначалось вище, у зв'язку з невиконанням умов Кредитного договору було вчинено виконавчий напис автомобіля Mitsubishi Dodge Reider, 1988 року випуску; автомобіля Mitsubishi Dodge Padgero, 1995 року випуску; легкового автомобіля ВАЗ-21150, 2002 року випуску; тракторів МТЗ-80 у кількості 3 піт., 1992 року випуску; тракторів МТЗ-80 у кількості 2 піт., 1994 року випуску; тракторів Т-І50К, у кількості 2 шт., 1991 року випуску; трактора Т-І50К, 1990 року випуску; причіпа ПСЕ Ф-12,5Б, 1995 року випуску: зернозбирального комбайна ДОН-1500, 1992 року випуску; бурякозбирального комбайна КС-6Б, 1990 року випуску.
Крім того, відповідно до виконавчого напису від 12.01.2007 року вчиненого приватним нотаріусом Семенівського районного нотаріального округу було пропоновано звернути стягнення на предмет застави Комбайн «Кейс-2166» 1997 рв.№0183548, двигун №45550583, шасі б/н реєстраційний №15163 НО, свідоцтво про реєстрацію машини АА №239860, видане 12.06.03 Полтавською обласною інспекцією держтехнагляду.
З посиланням на припис ст. 593 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якого припинення застави є фактичним припиненням забезпечувального обтяження, Банк не має правових підстав вносити зміни до реєстру про заміну обтяжувана.
В силу ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі і частини обов'язку, що виконана ним.
Відповідно до ч. 1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).
Стаття 514 ЦК України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як зазначалось, до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Положення ст. 13 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», встановлюють, що зміни у відомостях про зареєстроване обтяження підлягають І реєстрації у встановленому цим Законом порядку, якщо вони стосуються: 1)заміни предмета обтяження або будь-яких змін у складі предмета обтяження, у тому числі таких, що сталися внаслідок переробки, приєднання, поділу, виділення або іншого способу перетворення одного виду рухомого майна в інший; 2) заміни обтяжувана внаслідок відступлення прав за правочином, відповідно до якого виникло обтяження, або з інших підстав; 3) заміни боржника внаслідок передачі предмета обтяження новому власнику в порядку, встановленому статтею 9 цього Закону, або з інших підстав; 4) зміни змісту або розміру забезпеченого обтяженням зобов'язання; 5) відступлення пріоритету одного обтяжувана іншому стосовно одного й того ж рухомого майна.
Обтяжувач зобов'язаний зареєструвати зміни у відомостях про зареєстроване обтяження протягом п'яти днів із моменту набрання чинності правочином, на підставі якого відбулися зазначені зміни. Боржник або інші особи, права яких були порушені внаслідок невиконання цього обов'язку, мають право вимагати від обтяжувана відшкодування завданих збитків.
Як встановлено судом договір купівлі-продажу №14/07 між ТОВ «Агротехнічна компанія» Ф (продавець) та ТОВ «Околиця» (покупець) був виконаний згідно виконавчого напису нотаріуса відповідно до п. 2.12 договору застави №010/09-01/1978/1 від 02.02.2006 року.
Проте, покупець, що також встановлено, відповідно до п.2.2 переховує банку грошові кошти з призначенням платежу з посиланням на цей договір та відповідно до умов договору поруки№010/09-01/1978/1 від 01.02.06.
Крім того, банк листом №12/4857 повідомив ТОВ «Агротехнічна компанія» про виконання зобов'язань поручителя відповідно до договору застави №010/09-01/1978/1 та договору поруки і №010/09-01/1978/1 від 01.02.2006 РОКУ в повному обсязі в сумі 320000,00грн.
Отже, відповідач своїми діями створив ситуацію при якій статус заставодавця сторони вважали зміненим на статус поручителя.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки між сторонами у справі не виникло правовідносин за договором поруки, і заставодавець - майновий поручитель не є поручителем в розумінні ст.553 ЦК України то до позивача як поручителя не перейшло вимоги до боржника, яке мав відповідач.
Посилання відповідача на те, що позивач не сплачував як поручитель, самостійно грошових коштів за боржника і тому до нього не перейшли права і обов'язки кредитора підтверджені матеріалами справи і не спростовані позивачем.
Збитки пов'язані з невиконання обов'язку первісного кредитора внесення змін про обтяження позивач обґрунтовує неможливістю задоволення своїх, як нового кредитора, вимог до боржника -СТОВ «Нива» через не визнання останнім майнової вимоги.
Однак, з метою захисту порушеного майнового права позивач не був позбавлений права звернутись з відповідним позовом до боржника.
Правові наслідки порушення зобов'язань передбачені статтею 611 ЦК України, одним з яких є відшкодування збитків.
Збитки - це об'єктивне зменшення яких-небудь майнових прав сторони за договором, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходах, які він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Згідно ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені він щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшенням майнових прав іншої.
Статтею 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Обов'язок доказування відповідно до приписів до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен був довести належними засобами доказування, наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями відповідача та завданми йому збитками.
Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З указаних норм законодавства України випливає, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала б відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено наявність причинного зв'язку між діями або бездіяльністю відповідача і та збитками позивача, оскільки, по-перше, не доведено протиправність дій відповідача; по-друге, не доведено, що зазначені збитки заподіяні саме в результаті дій або бездіяльності відповідача.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення збитків в розмірі 320000,00грн. є безпідставними, отже судом першої інстанції було правомірно відмовлено в позові повністю.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 25.02.2010 року по справі №13/463 прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротехнічна компанія”, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротехнічна компанія” залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 25.02.2010року у справі №13/463 залишити без змін.
Матеріали справи № 13/463 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді