01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.07.2010 № 6/21
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куровського С.В.
суддів:
За участю представників:
від позивача -ОСОБА_1 за довіреністю
від відповідача 1 - Дяків Т.Є. - за довіреністю;
Френзель С.Л. - за довіреністю;
від відповідача 2 - не з'явився;
від відповідача 3 - не з'явився;
від третьої особи - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Роза-Стиль”
на рішення Господарського суду м.Києва від 23.04.2010
у справі № 6/21 ( )
за позовом ОСОБА_4
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Роза-Стиль”;
2) ОСОБА_5;
3) ОСОБА_6
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація
про визнання недійсним рішення загальних зборів, визнання права власності, визнання недійсними змін до установчих документів товариства та скасування державної реєстрації змін до установчих документів товариства
ОСОБА_4 звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ( далі-ТОВ) «Роза-стиль»( відповідач-1), ОСОБА_5( відповідач-2), ОСОБА_6 ( відповідач-3) про визнання недійсним та скасування у повному обсязі рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Стиль», яким прийнято рішення про виключення позивача зі складу товариства, визнання за позивачем права власності на частку статутного капіталу ТОВ « Роза-Стиль» у розмірі 50 відсотків, визнання недійсною нової редакції статуту ТОВ « Роза -Стиль», зареєстровану в органах державної реєстраціїСвятошинської районної у місті Києві державної адміністрації 13.11.2009 року, скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ «Роза-Стиль».
Рішенням господарського суду м. Києва від 23.04.2010 року по справі № 6/21 позов задоволено частково, визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Роза-Стиль» від 13.11.2009 року, оформлені протоколом від 13.11.2009 року про виключення ОСОБА_4 зі складу учасників ТОВ «Роза-Стиль». Визнано за ОСОБА_4 право власності на частку статутного капіталу ТОВ «Роза-Стиль» у розмірі 50%. Визнано недійсною нову редакцію статуту ТОВ «Роза-Стиль», затверджену протоколом загальних зборів учасників від 13.11.2009 року, стягнуто з ТОВ «Роза-Стиль» судові витрати по справі.
Рішення мотивоване тим, що відповідачі, приймаючи рішення про виключення позивача зі складу товариства з обмеженою відповідальністю та затверджуючи на загальних зборах нову редакцію установчих документів, порушили положення ст.ст.41,42,59,60, 61,64 Закону України «Про господарські товариства», скликали та провели загальні збори господарського товариства з порушенням встановленої законом процедури, за відсутністю визначеного законом кворуму, у зв'язку з чим прийняті загальними зборами рішення визнані недійсними.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Роза-Стиль» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2010 року скасувати, прийняти у справі нове рішення, яким ОСОБА_4 у позові відмовити.
У доводах апеляційного оскарження відповідач наголошує на тому, що 13.11.2009 року загальними зборами ТОВ «Роза-Стиль» рішення про виключення позивача зі складу учасників товариства та внесення змін до статутних документів Товариства були прийняті з дотриманням вимог діючого законодавства, оскільки вибуття учасника ТОВ ОСОБА_7, згідно його заяви про вихід та передачу частки у статутному капіталі Товариства від 05.11.2005 року, не було належним чином відображено у статутних документах товариства, виключення позивача відбулося у зв'язку з тим, що на думку відповідачів, останній діяв не на користь товариства, проте, ці обставини не були достатньо досліджені господарським судом.
Позивач ОСОБА_4 з апеляційною скаргою не погоджується, вважає, що судом повно та об'єктивно досліджені всі обставини справи, просить суд рішення першої інстанції залишити без змін.
Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 21.06.2010 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Стиль» на рішення господарського суду м. Києва від 23.04.2010 року у справі №6\21 прийнято до провадження, судове засідання призначено на 30.06.2010 року.
У судовому засіданні 30.06.2010 року справу слуханням відкладено на 05.07.2010 року у зв'язку з неявкою сторін.
У судовому засіданні 05.07.2010 року представник апелянта апеляційну скаргу підтримав, представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених ХІІ ГПК України.
Відповідно до вимог ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, розглянувши справу , встановив наступне.
18.12.2000 року Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією було проведено державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Стиль». Згідно п.5 установчого договору товариства та статуту товариства , статутний фонд товариства складався з грошових та майнових внесків учасників та розподілений між учасниками товариства ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 у рівних частках по 25% кожному.
05.11.2005 року учасник ОСОБА_7 надав товариству посвідчену приватним нотаріусом Габріель Л.Є. заяву про вихід зі складу учасників товариства та передачу належної йому частки ОСОБА_4
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Законодавець не пов'язує момент виникнення права власності на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю з будь-якими наступними діями як самого товариства або третіх осіб. Про зміну власника частки у статутному капіталі господарського товариства останнє інформує реєструючий орган шляхом внесення відповідних змін до статутних документів товариства.
Статтею 190 ЦК України визначено, що майном, як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою ( стаття 392 ЦК України). Згідно ч.3 статті 148 ЦК України спори щодо розміру частки у статутному капіталі господарського товариства вирішуються судом.
13.11.2009 року учасники ТОВ ОСОБА_6 та ОСОБА_5 із залученням вибувшого учасника ОСОБА_7 провели загальні збори товариства на яких було прийнято рішення про виключення зі складу учасників ОСОБА_4, перерозподілу між іншими учасниками його частки у статутному фонді та затверджені відповідні зміни до статуту товариства.
Відповідно до ч.1 статті 147 Цивільного Кодексу України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має продати чи іншим правом відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам товариства.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.
Згідно положень ст. 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.
Ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» передбачає право учасника у встановленому порядку в будь який час вийти з товариства, незалежно від згоди інших учасників чи самого товариства.
Вихід учасника здійснюється шляхом подання заяви про вихід, тобто шляхом вчинення одностороннього правочину.
Вихід з товариства - це добровільне одностороннє безумовне волевиявлення учасника, спрямоване на припинення корпоративних правовідносин. Товариство зобов'язане не перешкоджати реалізації цього права. Вихід учасника не залежить від згоди інших учасників, наявності зобов'язань перед товариством та інших обставин. Товариство не вправі перешкоджати учаснику вийти, тому розгляд заяви про вихід на зборах не має впливу на припинення корпоративних правовідносин. Для виходу підстави не мають жодного значення. Вихід здійснюється за рішенням самого учасника товариства.
Викладене у належній формі рішення учасника про вихід з товариства має бути повідомлене товариству. Саме з цього моменту волевиявлення учасника набуває значення юридичного факту, що породжує певні правовідносини.
Вихід учасника з товариства породжує певні правові наслідки як для нього, так і для товариства. Двосторонній наслідок - припинення корпоративних правовідносин між учасником і товариством. З моменту виходу учасник втрачає право брати участь в управлінні товариством (право голосу на зборах учасників).
Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Право чини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім право чином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній право чин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній право чин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Оскільки вихід з товариства призводить до фактичних змін складу учасників, виконавчий орган повинен скликати позачергові збори учасників. Порядок денний цих зборів повинен містити питання про затвердження змін до установчих документів. Збори не вирішують питання про вихід учасника, збори лише враховують цей факт у власній діяльності і на виконання закону зобов'язані затвердити зміни до установчих документів та подати їх на державну реєстрацію.
Відповідно до ст. 58 Закону України «Про господарські товариства» вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Збори складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
Учасники товариства мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному (складеному) капіталі.
Згідно з п. в) ч. 1 ст. 59 Закону України «Про господарські товариства» до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах "а", "б", "г - ж", "и - й" статті 41 цього Закону, належить виключення учасника з товариства.
Відповідно до п. 12.5. ст. 12 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Стиль», Збори учасників вважаються повноважними, як що на них присутні учасники, або їх представники, що володіють у сукупності більше як 60% голосів, а з питань, які потребують одностайності, - всі учасники.
Частиною 2 ст. 13 Статуту Товариства визначено, що з питань, зазначених в п. 1, 2, 13 (виключення учасника з товариства) необхідна одностайність при прийнятті рішення. З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів.
Вимогу щодо обов'язкової присутності на зборах учасників товариства учасника, який виключається, також містить ст. 64 Закону України «Про господарські товариства», де зазначено, що учасника може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому, цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере та належним чином про ці збори не повідомляється.
Враховуючи ту обставину, що Позивач не приймав участі у Загальних зборах учасників товариства, якими його було виключено зі складу учасників, учасник ОСОБА_7 втратив право голосу на Зборах, рішення приймалося лише присутніми учасниками товариства ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а тому, рішення в частині виключення Позивача зі складу учасників товариства, було прийняте неповноважними зборами.
У зв'язку з цим колегією суддів не приймаються до уваги доводи скаржника щодо наявності кворуму при прийнятті 13.11.2009 року рішень загальними зборами ТОВ «Роза-Стиль». Також не заслуговують уваги посилання скаржника на недостатньо повне дослідження господарським судом негативних наслідків для товариства та оцінка поведінки учасника ТОВ ОСОБА_4, яка стала причиною його виключення.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачами по справі не надано в судовому засіданні преюдиційних документів, які б підтвердили винність ОСОБА_4 у систематичному або неналежному виконанні обов'язків учасника товариства, або перешкоди своїми діями досягненню цілей товариства. Посилання на існуючу кримінальну справу, порушену за статтею 191 ч. 5 КК України по факту розтрати чужого майна в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовими особами ТОВ «Роза-Стиль» службовим становищем є безпідставним, оскільки ОСОБА_4 не був єдиною посадовою особою товариства. Відносно ОСОБА_4 кримінальної справи не порушувалося.
Крім того, постановою від 30.06.2010 року, кримінальну справу № 58-2247, порушену за фактом розтрати чужого майна в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовими особами ТОВ «Роза-Стиль» службовим становищем, порушену за ознаками злочину, передбаченого статтею 191 ч. 5 Кримінального кодексу України закрито, на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.
Посилання відповідача на порушення процесуального законодавства під час розгляду справи в суді першої інстанції , зокрема про те, що оригінали доказів не перевірялися та інші відображені в апеляційній скарзі, є голослівними та не ґрунтуються на доказах, що містяться у матеріалах справи.
Що стосується твердження апелянта про те, що судом порушені норми процесуального права, а саме п. 3 ч. 3 ст. 104 ГПК України, як підстави для скасування рішення місцевого господарського суду, а саме про те, що суд прийняв рішення про права та обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі, а саме ОСОБА_7 ні в якості відповідача, ні в якості третьої особи, то судова колегія вважає це твердження помилковим з огляду на наступне:
Відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства, а тому така дія учасника ОСОБА_7 не протирічить законодавству України.
Від так, відповідно до ст. 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.
Ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» передбачає право учасника у встановленому порядку в будь який час вийти з товариства, незалежно від згоди інших учасників чи самого товариства.
Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Право чини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім право чином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній право чин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній право чин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Вихід учасника здійснюється шляхом подання заяви про вихід, тобто шляхом вчинення одностороннього правочину.
Вихід з товариства - це добровільне одностороннє безумовне волевиявлення учасника, спрямоване на припинення корпоративних правовідносин. Товариство зобов'язане не перешкоджати реалізації цього права. Вихід учасника не залежить від згоди інших учасників, наявності зобов'язань перед товариством та інших обставин. Товариство не вправі перешкоджати учаснику вийти, тому розгляд заяви про вихід на зборах не має впливу на припинення корпоративних правовідносин. Для виходу підстави не мають жодного значення. Вихід здійснюється за рішенням самого учасника товариства.
Викладене у належній формі рішення учасника про вихід з товариства має бути повідомлене товариству. Саме з цього моменту волевиявлення учасника набуває значення юридичного факту, що породжує певні правовідносини.
Вихід учасника з товариства породжує певні правові наслідки як для нього, так і для товариства. Двосторонній наслідок - припинення корпоративних правовідносин між учасником і товариством. З моменту виходу учасник втрачає право брати участь в управлінні товариством (право голосу на зборах учасників). Оскільки вихід з товариства призводить до фактичних змін складу учасників, виконавчий орган повинен скликати позачергові збори учасників. Порядок денний цих зборів повинен містити питання про затвердження змін до установчих документів. Збори не вирішують питання про вихід учасника, збори лише враховують цей факт у власній діяльності і на виконання закону зобов'язані затвердити зміни до установчих документів та подати їх на державну реєстрацію.
Учасник вважається таким, що вийшов з товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю з моменту прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства на підставі його заяви про вихід, а у випадку відсутності такого рішення - з дати закінчення строку, встановленого законом або статутом товариства для повідомлення про вихід з товариства.
Наведена правова позиція неодноразово підтверджена в судових рішеннях різних інстанцій, зокрема, у Постанові Вищого господарського суду України від 18 березня 2008 року по справі № 2-2561/06, Київським апеляційним господарським судом у Постанові від 06.04.2009 року по справі № 8/169, у рішенні господарського суду Запорізької області від 14. 04. 2008 року по справі № 11/178/08 та прямо визначена в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».
З огляду на наведене, учасник товариства ОСОБА_7 вважається таким, що вийшов з товариства з дати закінчення строку, встановленого законом для повідомлення про вихід з товариства.
Відповідно до ч. 3 ст. 214 Цивільного кодексу України, відмова від правочину вичиняється у такій саме формі, в якій було вчинено правочин, а тому, посилання апелянта на те, що ОСОБА_7 відмовився від вчиненого ним одностороннього правочину (заяви про передачу частки від 05.11.2005 р.) є безпідставним та не підтверджено доказами по справі.
Посилання апелянта на недотримання судом п. 29 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», якою визначено, що при вирішенні спорів, пов'язаних з виключенням учасника з товариства, господарські суди, як випливає зі змісту ст. 46 Закону України «Про господарські товариства», повинні дослідити всі обставини, пов'язані з виключенням учасника з товариства, дати оцінку його поведінці, встановити наявність негативних для товариства наслідків у зв'язку з діями (бездіяльністю) учасника є безпідставними.
Вимоги про зобов'язання вчинити дії по зміні установчих документів вказаних ТОВ “Роза-Стиль” також не ґрунтуються на чинному законодавстві.
Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених доводів.
Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду м. Києва від 23.04.2010 року у справі №6\21 прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства України та відповідає матеріалам справи, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 99,101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Роза-Стиль” залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2010 р. у справі № 6/21 залишити без змін.
Справу № 6/21 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця.
Головуючий суддя
Судді
09.07.10 (відправлено)