01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
06.07.2010 № 42/231-7/825
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рєпіної Л.О.
суддів: Євграфової Є.П.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"
на рішення Господарського суду м.Києва від 04.02.2010
у справі № 42/231-7/825 ( .....)
за позовом Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення
Рішенням господарського суду м. Києва № 42/231-7/825 від 04.02.2010 р. позов Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” до Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” про стягнення 141 031 750,32грн. задоволений частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 8 309 884,89 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 978 123,52 грн.-3% річних, 10 000 грн. - пені, судові витрати.
Відповідач, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Позивач не погоджуючись з рішенням в частині незадоволених позовних вимог, звернувся з апеляційною скаргою, яку обґрунтовує тим, що господарським судом не досліджені всі істотні обставині справи, порушені норми матеріального права, просить заявлену пеню стягнути у повному обсязі.
Представник відповідача, в судовому засіданні, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі позивача, заперечував, просив залишити її без задоволення, рішення суду скасувати.
Представник позивача, в судовому засіданні, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі відповідача, заперечував, просив залишити їх без задоволення.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено матеріалами справи, 16.10.2008 сторонами укладено договір поставки природного газу № 06/08-2044 ТЕ-41, за умовами якого позивач зобов'язався передати протягом жовтня - грудня 2008 року газ в обсязі до 180888 тис. м , а останній - прийняти та оплатити його вартість за цінами, погодженими у розділі 5 цього договору.
Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З залучених до матеріалів справи актів приймання-передачі вбачається що, протягом жовтня-грудня 2008 року позивачем передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 144 046 318,33 грн..
Попередніми судовими актами по даній справі встановлено, що відповідачем умови договору було виконано у повному обсязі шляхом оплати вартості всього отриманого газу, проте оплата була здійснена з порушенням встановленого договором строку. При цьому, відповідачем оплачено товар та послуги у повному обсязі до звернення позивача в суд з указаним позовом, а саме 06.04.2009. Справа розглядається в частині стягнення 8 309 884,89 грн. інфляційних втрат, трьох процентів річних з простроченої суми у розмірі 978 123,52 грн. та пені 7 824 988,20 грн.
Задовольняючи вимоги частково, господарський суд виходив з того, що умовами договору передбачена відповідальність за несвоєчасну оплату спожитого газу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, тому вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 978 123,52 грн. є обґрунтованими. Що розрахунок індексу інфляції та 3% річних здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині стягнення з відповідача 8 309 884,89 грн. інфляційних втрат та 978 123,52 грн. 3% річних, нарахованих за період з 11.11.2008 по 06.04.2009 підлягають задоволенню в повному обсязі. Проте, господарський суд дійшов висновку, що розмір неустойки може бути зменшено рішенням суду, якщо він явно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають значення для справи, тому зменшив розмір пені до 10 000, 00 грн.
Відповідач, заперечуючи проти рішення, вказує на наступне: суд не звернув уваги на те, що дата на актах приймання-передачі не є датами їх складання; зобов'язання з оплати боргу з його боку виконане в повному обсязі; у справі відсутні докази, що встановлюють дату, з якої відповідач допустив прострочення розрахунків за договором, а отже, нарахування штрафних та фінансових санкцій є необґрунтованим та неправомірним; проігноровано факт збитковості затверджених для відповідача тарифів на теплову енергію, а оплата проводиться з бюджету у вигляді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію. Що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора, у даному випадку позивач неодноразово ухилявся від підписання актів.
Позивач, обґрунтовує вимоги тим, що право суду на зменшення розміру неустойки можливе лише у випадках порушення зобов'язань за ці вільно-правовими угодами, а не будь-яку неустойку взагалі, що свідчить про те, що судом не прийняти до уваги інтереси позивача.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За умовами даного договору, позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність покупця природний газ, а відповідач - прийняти його та оплатити на умовах договору.
Спір у даній справі виник у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого на умовах вказаного договору природного газу.
Судом встановлено, що відповідач на момент прийняття рішення не має заборгованості по оплаті природного газу, поставленого у відповідний період, однак розрахунок за природний газ здійснений відповідачем з порушенням строків оплати, встановлених вищевказаним пунктом договору.
Відповідно до ст.ст.599, 612 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 ЦК України. Наведена норма передбачає спеціальну відповідальність, яка не ототожнюється з неустойкою, штрафами і є самостійним (а не додатковим) засобом захисту цивільних прав.
Заперечення відповідача щодо інфляційних витрат та річних відхиляються, оскільки п. 10.5 ст. 10 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" передбачає, що не підлягає індексації реструктуризована заборгованість. Договір на реструктуризацію спірної заборгованості між сторонами не укладався. Норми даного Закону не забороняють проведення добровільної сплати боргу та не передбачають зупинення нарахування інфляційних та річних на заборгованість, яка не була реструктуризована.
Таким чином, нарахування інфляційних витрат та річних є обґрунтованим, отже вимоги відповідача задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Пунктом 7 договору передбачена відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань з оплати у вигляді пені, а п.8 договору встановлено, що під обставинами непереборної сили сторони розуміють обставини, які виникли після підписання договору внаслідок непередбачених сторонами подій надзвичайного характеру, включаючи пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, вибухи на газопроводах, війну або військові дії, заборонні заходи законодавчих та вищих органів влади. Відсутність субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах не є обставиною непереборної сили і не може бути підставою звільнення відповідача від передбаченої договором господарсько-правової відповідальність.
Проте, відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Як вбачається з матеріалів справи, попередніми судовими актами по даній справі встановлено, що відповідачем умови договору було виконано у повному обсязі шляхом оплати вартості всього отриманого газу.
Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Враховуючи приписи ст..233 ГК України, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про зменшення суми нарахованої пені. При цьому судом обґрунтовано було взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 2 000 000грн. є надмірними та не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційні скарги ДП „Газ України” та АЕК „Київенерго” залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва № 42/231-7/825 від 04.02.2010 залишити без змін.
2. Матеріали справи повернути, доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ .
Головуючий суддя
Судді Євграфова Є.П.
08.07.10 (відправлено)