01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
29.06.2010 № 20/127/1(12/188(14/151))
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
Від позивача: Амельчинко Ю.В. (дов. №10-6-05056 від 17.12.2009);
Від відповідача: не з'явився;
Від третьої особи: не з'явися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Ньювел" та Регіонального відділення Фонду державного майна України у Чернігівській області
на рішення Господарського суду Чернігіської обл. від 02.03.2010
у справі № 20/127/1(12/188(14/151)) ( .....)
за позовом Регіональне відділення Фонду державного майна України у Чернігівській області
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Ньювел"
третя особа Головне управління статистики в Чернігівській області
про стягнення 135027,66 грн.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.03.2010 у справі №20/127/1(12/188(14/151) позов Регіонального відділення Фонду державного майна України у Чернігівській області задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ньювел” на користь Державного бюджету України 30827,28 грн. - неустойки та судові витрати; в решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Регіональне відділення Фонду державного майна України у Чернігівській області звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.03.2010 у справі №20/127/1(12/188(14/151) та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
Позивач в апеляційній скарзі вказує на те, що судом першої інстанції невірно застосовані норми ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, якою надано господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Також, позивач зазначає, що він не звертався до суду з вимогою щодо стягнення з відповідача збитків, а, отже, посилання суду на п.2 ст. 551 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 233 Господарського кодексу України, як на підставу зменшення розміру нарахованої неустойки, на думку скаржника, є безпредметними.
Крім того, до Київського апеляційного господарського суду, також, звернулося з апеляційною скаргою ТОВ “Ньювел”, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.03.2010 у справі №20/127/1(12/188(14/151) та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що Регіональне відділення Фонду державного майна України у Чернігівській області є неналежним позивачем щодо вимог про стягнення неустойки за несвоєчасне, повернення орендованого ТОВ “Ньювел ” приміщення по вул. Горького, 37 в м.Чернігові.
Крім того, відповідач вважає, що орендоване приміщення було ним повернуто раніше, ніж 21.05.2008, як зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Також, скаржник наполягає на тому, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про припинення орендних правовідносин з 29.04.2007.
Ухвалою від 07.04.2010 розгляд справи було призначено на 25.05.2010.
Розпорядженням Першого заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2010 №01-23/2/14 було змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Кондес Л.О., судді - Авдеєва П.В., Куровський С.В.
В судове засідання 25.05.2010 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи, представник третьої особи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, в зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 29.06.2010.
Розпорядженням Першого заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2010 №01-23/2/7 було змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Кондес Л.О., судді - Нєсвєтова Н.М., Куровський С.В.
В судове засідання 29.06.2010 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, від третьої особи надійшло прохання розглядати справу без його повноважного представника.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 19.12.2008р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання (а.с. 64-66, 96-98), по розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду Чернігівської області за наявними у справі матеріалами без представників відповідача та третьої особи.
Розглянувши в судових засіданнях апеляційні скарги, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів встановила наступне:
Регіональне відділення Фонду Держаного майна України у Чернігівській області звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ньювел” про стягнення на користь Державного бюджету, з урахуванням клопотання про збільшення позовних вимог від 16.10.2008 за до 135027,00 грн. - неустойки, нарахованої за період з 28.04.2007року по 16.10.2008року із розрахунку розміру орендної плати, яка підлягала сплаті відповідачем до державного бюджету за неповернення майна згідно Договору оренди №74-05 від 29.04.2005, строк дії якого закінчився 28.04.2007.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач після закінчення строку дії Договору 28.04.2007, нe звільнив займане приміщення за адресою: вул. Горького,37, м.Чернігів (що знаходиться на балансі Головного управління статистики у Чернігівській області); листом від 04.05.2007р. №8/4/1895 позивач звернувся до відповідача з проханням терміново передати орендоване приміщення та надати акт приймання - передачі. Відповідачем приміщення не передано, отже, в період з 28.04.2007р. по 16.10.2008р. відповідачу нарахована неустойка в сумі 135027,66грн.
В письмових поясненнях щодо позовних вимог відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що до 04.01.2008 орендоване приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Горького, 37, м. Чернігів ТОВ “Ньювел” було повністю звільнено, а також зазначає, що Фонд державного майна України по Чернігівській області є не належним позивачем по справі.
Крім того, відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності в порядку ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України.
Третя особа в своїх поясненнях зазначила, що, починаючи з 21.05.2008 і по теперішній час приміщення першого поверху адмінбудівлі ГУС у Чернігівській області, що раніше орендувалися ТОВ “Ньювел”, у зв'язку з виробничою необхідністю, використовуються за призначенням, тобто, для забезпечення функціонування органу державної статистики області.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.11.2008 було залучено у якості третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору - Головне управління статистики Чернігівської області.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.12.2008 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з ТОВ “Ньювел” на користь державного бюджету неустойки в розмірі 46 400,91 грн.
За апеляційною скаргою ТОВ “Ньювел” Київський апеляційний господарський суд своєю постановою від 15.04.2009 змінив рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.12.2008, стягнув з ТОВ “Ньювел ” на користь державного бюджету неустойку в розмірі 25 226, 75 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 14.07.2009 рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасовано, а справа передана на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.
У зв'язку з надходженням 18.08.2009 запиту Вищого господарського суду України та поданням до Верховного Суду України касаційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю “Ньювел” від 14.08.2009 № 231/юр на постанову Вищого господарського суду України від 14.07.2009, ухвалою господарського суду Чернігівської області від 21.08.2009 провадження у справі було зупинено та направлено матеріали справи до Вищого господарського суду України.
Ухвалою Верховного Суду України від 24.09.2009 відмовлено в порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.11.2009 Товариству з обмеженою відповідальністю “Ньювел” відмовлено у прийнятті касаційної скарги, матеріали справи повернуті до господарського суду Чернігівської області.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 26.11.2009 розгляд справи 20/127(12/188(14/151)) поновлено та призначено до розгляду.
Колегія суддів повністю підтримує рішення суду першої інстанції, щодо часткового задоволення позову з наступних підстав:
Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Чернігівській області (орендодавець) та ТОВ “Ньювел” укладено Договір оренди нерухомого майна від 29.04.2005, що належить до державної власності (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору орендодавець зобов'язався передати, а відповідач прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху адмінбудівлі, загальною площею 584,0кв.м. (корисна 350,0кв.м.), розміщені за адресою: м.Чернігів, вул. Горького,37, що знаходиться на балансі Головного управління статистики у Чернігівській області (далі - балансоутримувач), вартість яких визначена згідно з актом оцінки і відповідно до звіту про незалежну оцінку, здійснену станом на 31.12.2004, становить 465757,52грн.
Листом №15/1-2-3/28 від 14.01.2005 Державний комітет статистики України надав дозвіл на здачу в оренду терміном одного року тимчасово вільних приміщень, зокрема, ТОВ “Ньювел”, по вул. Горького,37, площею 584,0 кв.м., листом від 31.05.2005 - 28,0 кв.м.
Внаслідок укладення Договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК України), виникли цивільні права та обов'язки.
Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Нормами ст.. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (п.1 ст.759 ЦК України).
На виконання умов Договору, позивачем передано, а відповідачем прийнято нежитлові приміщення першого поверху буд.№37 по вул. Горького у м. Чернігові, що підтверджується відповідним Актом прийому-передачі від 29.04.2005.
Як вбачається з матеріалів справи, за правовою природою Договір є договором найму (оренди), а тому до нього застосовуються норми глави 58 ЦК України.
Відповідно до п.10.1 Договору строк дії Договору 364 дні з 01.05.2005 по 29.04.2006.
Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 ЦК України).
Пунктом 10.6 Договору визначено, що у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або заміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається поновленим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату поновлення цього Договору при наявності дозволу його поновлення органу уповноваженого управляти державним майном.
В свою чергу, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.12.2007 у справі №1/136 встановлено факт відмови позивача від продовження строку дії спірного Договору, що підтверджується листами №8/4/1125 від 21.03.2007 та 8/4/1895 від 04.05.2007 до відповідача, в яких останній повідомляв орендаря про відсутність наміру продовжити термін дії Договору оренди та просив за актом приймання - передачі передати орендовані приміщення, оскільки Держкомстат, як орган, уповноважений управляти державним майном не надав такої згоди.
Тобто, з врахуванням норм ст.764 ЦК України та положень умов Договору, Договір оренди №74-05 від 29.04.2005 припинив свою дію 28.04.2007.
В свою чергу, позивачем заявлені вимоги про стягнення неустойки, нарахованої за період з 28.04.2007року по 16.10.2008року із розрахунку розміру орендної плати, яка підлягала сплаті відповідачем до державного бюджету за неповернення майна згідно Договору оренди №74-05 від 29.04.2005, строк дії якого закінчився 28.04.2007.
При прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції були враховані вказівки Вищого господарського суду України.
Перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору найму. Зазначене правило застосовується як до вимог сторін договору найму, які передбачено частиною 1 статті 786, так і до будь-яких інших вимог наймодавця та наймача (ч. 2 ст. 786 ЦК України).
У разі припинення договору оренди, сторони п. 2.4. Договору передбачили, що майно повертається орендарем балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим Договором. Майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, обов'язок по складанню якого покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні за Договором.
Зокрема, в даному випадку початком перебігу строку позовної давності щодо нарахування неустойки слід вважати дату підписання Акту приймання - передачі майна.
Проте, на момент прийняття рішення у справі Акт приймання-передачі сторонами не підписаний.
Як вбачається з пояснень третьої особи - балансоутримувача орендованого приміщення, починаючи з 21.05.2008 і по теперішній час, в орендованих ТОВ “Ньювел” приміщеннях розміщується структурний підрозділ Головного управління статистики у Чернігівській області, тобто, приміщення першого поверху адміністративної будівлі ГУС у Чернігівській області, у зв'язку з виробничою необхідністю використовуються за призначенням, а саме для забезпечення функціонування органу державної статистики області.
Тобто, початок перебігу строку позовної давності щодо вимог наймодавця слід вважати з 21.05.2008р.
Відповідно до ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подання позову відбулося в межах строків позовної давності, а тому підстав для задоволення заяви відповідача про застосування, в порядку передбаченому ч.3 ст. 267 ЦК України, позовної давності до строку обчислення неустойки відсутні.
Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
В п.9.9 Договору сторони погодили, що у разі, якщо орендар не виконує обов'язки щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки в розмірі подвійної орендної плати за час прострочення.
Датою припинення дії Договору оренди є 28.04.2007, тому у позивача виникло право нарахування неустойки, згідно до ст.785 ЦК України - з 29.04.2007.
Так, позивач просить стягнути неустойку за період з 28.04.2007року по 16.10.2008 року, виходячи з розрахунку 3853,41грн.(50% від орендної плати за базовий місяць оренди грудень 2006р.-7706,81) х 17 місяців і 18 днів, загальна сума становить 135 027,66грн.
Враховуючи те, що Акт приймання - передачі при поверненні орендованого приміщення з оренди сторонами не було підписано, але, оскільки з 21.05.2008 балансоутримувач в орендованих відповідачем приміщеннях розмістив свій структурний підрозділ і почав його використовувати у власних цілях, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що неустойку нараховано з 29.04.2007 до 21.05.2008 на суму 97951,20грн.
В свою чергу, відповідач в добровільному порядку сплачував орендну плату за період з 28.04.2007 по 31.12.2007 включно, що підтверджується платіжними дорученнями №309 від 11.05.2007р. на суму 3903,7грн., №383 від 07.06.2007р. на суму 3927,12грн., № 455 від 11.07.2007р. на суму 4013,51грн., №516 від 09.08.2007р. на суму 4069,70грн., №602 від 10.09.2007р. на суму 4094,12грн.. №664 від 10.10.2007р. на суму 4184,19грн. №754 від 12.11.2007р. на суму 4305.54грн. та №824 від 12.12.2007р. на суму 8800,52грн., а всього на суму 33 654,95грн.
Враховуючи вищезазначене, неустойка становить 64296,25грн.
Відповідно до п.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки ( штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (п.3 ст.551 ЦК України).
Відповідно до п.2 ст.233 ГК України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач орендував з 01.01.2008 приміщення за адресою вул. Проектна, 1-А, крім того, на підтвердження звільнення приміщень на початку січня 2008 року відповідач надав документи, а саме демонтажу комп'ютерної мережі та вивезення майна товариства з орендованого приміщення за Договором, а саме: договір-заявка/транспортне завдання від 27.12.2007р., договір-заявка/транспортне завдання від 03.01.2008р., акт здавання-приймання виконаної роботи до Договору заявки від 27.12.2007р., акт здавання-приймання виконаної роботи до Договору-заявки від 03.01.2008р.. договір виконання робіт №32/07 від 24.07.2007р., Додаток №2 від 29.01.2008р. до Договору №75, Додаткову угоду від 01.02.2008р. про доповнення умов Договору про інформаційно-консультаційне обслуговування №75 від 03.11.2005р., на підтвердження того, що місцезнаходженням ТОВ “Ньювел” станом на січень 2008р. було приміщення за адресою: вул. Проектна, 1-а, м.Чернігів.
У разі припинення Договору оренди, сторони п. 2.4. Договору передбачили, що майно повертається орендарем балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим Договором. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, обов'язок по складанню якого покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні Договору.
Враховуючи вищезазначене та те, що відповідачем належним чином не виконані положення п.2.4 Договору щодо порядку повернення майна, однак надано достатню кількість доказів, щодо вчинення дій, направлених на звільнення приміщення, а також відсутність понесених позивачем збитків, Господарський суд Чернігівської області, скориставшись своїм правом, правомірно зменшив нараховану позивачем неустойку до 30 827,28грн.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.
Колегія суддів критично відноситься до доводів апеляційної скарги позивача, оскільки приписами ст. 83 ГПК України надано право господарському суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Тобто, при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд скористався наданим йому ГПК України процесуальним правом.
Крім того, суд першої інстанції правомірно послався на норми ст…ст.. 551 ЦК України (“Предмет неустойки”) та 233 ГК України (“Зменшення розміру штрафних санкцій”), оскільки застосування даних норм не передбачає обов'язкового звернення позивача до суду з вимогою щодо стягнення з відповідача збитків.
Колегія суддів критично відноситься до посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що Регіональне відділення Фонду державного майна України у Чернігівській області є неналежним позивачем, оскільки органом, який уповноважений управляти майном по вул.Горького,37 є Головне управління статистики в Чернігівській області, а не Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області. Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке видано на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 14.08.06р. № 197, власником не житлового приміщення загальною площею 4291, 7 кв. м., що розташоване в м. Чернігові по вул. Горького, 37 - є Держава в особі Державного комітету статистики.
Згідно ст. 287 Господарського кодексу України орендодавцями щодо нерухомого майна, яке є державною власністю є Фонд державного майна України, його регіональні відділення. Відповідно до положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 p. № 412, Регіональне відділення Фонду державного майна здійснює функції орендодавця державного майна, в тому числі і щодо права стягнення неустойки.
Посилання скаржника на те, що висновки суду першої інстанції про те, що фактичне повернення орендованого приміщення відбулося “21.05.2008” та припинення орендних правовідносин - з 29.04.2007 є необґрунтованими, голослівними та не доведеними жодними документами.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.03.2010 у справі №20/127/1(12/188(14/151) відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційні скарги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.03.2010 у справі №20/127/1(12/188(14/151) залишити без змін, а апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України у Чернігівській області та Товариства з обмеженою відповідальністю “Ньювел” - без задоволення.
2. Матеріали справи № 20/127/1(12/188(14/151) повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя
Судді