01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
22.06.2010 № 13/48
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
позивач-ОСОБА_3 - паспорт-НОМЕР_2, виданий Деснянським ВМУ МВС України в Чернігівській області 30.07.1997 року
від позивача - ОСОБА_2 - довіреність № 4368 від 18.12.2008 року
від відповідача -Молчанов Ю.І. - довіреність № 1 від 04.01.2010 року
від третьої особи -Молчанов Ю.І. - довіреність № 119 від 10.02.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3
на рішення Господарського суду м.Києва від 16.03.2010
у справі № 13/48 ( .....)
за позовом ОСОБА_3
до ТОВ "Чернігівська агропромислова компанія"
третя особа позивача
третя особа відповідача ОСОБА_4
про відшкодування 234100 грн.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16.03.2010 року у справі 13/48 в позові ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська агропромислова компанія», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4 про відшкодування 234 100,00 грн. відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № 02-4.1/2656 від 07.04.2010 року), в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.
Скаржник відмічає, що відповідно до поданої ОСОБА_3 нотаріально посвідченої заяви від 24.12.2004 року про уступку 50% належної йому частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська агропромислова компанія» (далі по тексту - ТОВ „ЧАК”), іншому учаснику ОСОБА_4, було припинено його корпоративні права з ТОВ „ЧАК”.
На думку скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що особа, яка придбала частку у статутному капіталі товариства здійснює права і виконує обов'язки учасника товариства з моменту набуття права власності на частку у статутному капіталі. Відповідно особа, яка здійснила відчуження своєї частки, втрачає права, що були обумовлені належністю їй цієї частки.
Так, апелянт зазначає, що в керівних роз'ясненнях п. 24 Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 р. № 13 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів” (надалі - Пленум ВСУ) чітко визначено, що вихід зі складу учасників Товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства, а моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення цим особам органами зв'язку.
А тому, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що ані заява позивача від 24.12.2004 року, ані рішення загальних зборів оформлені протоколом від 24.12.2004 року не містять зазначення формулювання волі позивача на вихід з товариства, а фіксують волевиявлення позивача на безоплатне відступлення частки в розмірі 50% іншому учаснику товариства ОСОБА_7
Між тим, скаржник відмічає, що нотаріально посвідчена заява від 24.12.2004 року про уступку частки ОСОБА_3 в повному обсязі ОСОБА_4, в якій скаржник просив вивести його зі складу учасників товариства, є волевиявленням ОСОБА_3 про припинення корпоративних відносин з ТОВ „Чернігівська агропромислова компанія”, проте, право на частку, тобто право на отримання частини вартості майна станом на 24.12.2004 року та прибутку за 2004 рік, на момент виходу з Товариства ОСОБА_3 не втратив.
Апелянт вважає, що заява про вихід учасника з товариства є формою реалізації передбаченого законом права учасника на припинення корпоративних відносин шляхом виходу з товариства.
Крім того, скаржник відмічає, що Законом України „Про господарські товариства” не передбачено проведення зборів товариства про розгляд заяви учасника товариства щодо його виходу із товариства (про що зазначено в Постанові Верховного суду України від 06.12.2006 року).
При цьому, апелянт зазначає, що Статутом ТОВ „Чернігівська агропромислова компанія”, який діяв на момент виходу ОСОБА_3 з Товариства не було визначено обов'язковості надання згоди загальними зборами учаснику Товариства на його вихід з Товариства.
Як зазначає скаржник в апеляційній скарзі, вперше з письмовою вимогою до Товариства про виплату ОСОБА_3 50% вартості майна, а також 50% прибутку, отриманого Товариством у 2004 році пропорційно його частці, останній звернувся 07 червня 2007 року , тобто після звільнення .
15 грудня 2008 року ОСОБА_3 повторно звернувся з заявою до Товариства про виплату йому грошовими коштами 50% вартості майна ТОВ „Чернігівська агропромислова компанія” на момент виходу з Товариства або передати майно в натурі пропорційно його частці в статутному капіталі Товариства, проте відповіді також не було отримано.
Виходячи з частини 3 п. 3.7 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2009 року № 04-5/14 „Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин”, на підставі Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва ТОВ «ЧАК» за 2004 рік Активи ТОВ «ЧАК» складають 644 000,00 грн. ( 56,1 т.грн. - рядок 020 + 140,5 т.грн. - рядок 030 + 286,7 т.грн. - рядок 100 + 3,1 т.грн. - рядок 130 + 147,7 т.грн. - рядок 160 + 6,0 т.грн. -рядок 170 + 9,9 т.грн. - рядок 230).
Зобов'язання товариства та забезпечення майбутніх витрат і платежів товариства визначаються у статтях пасиву балансу і складають 382 000,00 грн. ( 349,2 т.грн. - рядок 500 + 26,3 т.грн. - рядок 530 + 3,2 т.грн. - рядок 550 + 0,1 т.грн. -рядок 570 + 2,8 т.грн. - рядок 580 + 0,4 т.грн. - рядок 610).
Таким чином, апелянт стверджує, що чисті активи ТОВ „ЧАК” за 2004 рік складають 262 000 грн., з яких ТОВ „ЧАК” повинно сплатити ОСОБА_3 у відповідності до ст. 148 ЦК України та ст. 54 Закону України „Про господарські товариства” 131 000 грн.
Крім того, по даним Фінансового звіту за 2004 рік, ТОВ „ЧАК” отримало прибуток в сумі 206 200 гривень, а тому у відповідності до належної ОСОБА_3 частки в статутному капіталі товариства на момент виходу, ТОВ „ЧАК” повинно сплатити скаржнику 103 100,00 гривен.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2010 року у справі № 13/48 апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.05.2010 року о 12 год. 10 хв.
У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю „Чернігівська агропромислова компанія” просить суд залишити рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.03.2010 року у справі № 13/48 - без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
Відповідача зазначає, що 24.12.2004 року позивач звернувся до зборів учасників товариства з заявою про уступку належної йому частик в статутному фонді товариства іншому учаснику, тобто ОСОБА_4, та про вихід зі складу учасників товариства. Одночасно, у даній заяві він зазначив, що не має майнових претензій ані до товариства, ані до іншого учасника. Справжність підпису позивача на заяві була посвідчена нотаріусом.
Крім того, відповідно до протоколу № 1 від 24.12.2004 року на зборах учасники одноголосно прийняли рішення про задоволення зазначеної заяви, встановивши, що ОСОБА_3 безоплатно відступив належну йому частку в статутному фонді товариства в розмірі 50% від статутного фонду іншому учаснику товариства - ОСОБА_4, у зв'язку з чим до нього перейшли всі права та обов'язки, що належали ОСОБА_3, як учаснику товариства.
На думку відповідача, між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір на безоплатне відступлення корпоративних прав.
Між тим, відповідач зазначає, що на підставі заяви від 24.12.2004 року та рішення загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом № 1 від 24.12.2004 року, позивача було виключено зі складу учасників товариства та припинено його корпоративні правовідносини з товариством.
Відповідно до ст. 54 Закону України „Про господарські товариства”, при виході учасника з товариства виплата вартості частини майна проводиться в строк 12 місяців з дня виходу, отже, останнім днем вказаної виплати було 24.12.2005 року, а тому початок перебігу строку позовної давності - 25.12.2005 року.
Враховуючи, що загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки, а закінчення строку відбулося 24.12.2008 року, відповідач вважає, що позивач звернувся до господарського суду з даним позовом за межами позовної давності .
У судовому засіданні 11.05.2010 року було оголошено перерву на 08.06.2010 року на 10 год. 00 хв.
У судовому засіданні 08.06.2010 року було оголошено перерву на 22.06.2010 року на 10 год. 55 хв.
Ухвалою заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2010 року у справі № 13/48 було продовжено строк розгляду апеляційної скарги на один місяць.
В судове засідання 22.06.2010 року з'явилися уповноважені представники сторін та підтримали свої вимоги, викладені в апеляційній скарзі та у відзивах на апеляційну скаргу.
При цьому, представником позивача в судовому засідання було заявлено клопотання про долучення о матеріалів справи письмових пояснень, в яких останній зазначив, що вперше з письмовою вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Чернігівська агропромислова компанія” про виплату 50% вартості майна та 50% прибутку, отриманого товариством у 2004 році, ОСОБА_3 звернувся 07.06.2007 року, тобто після звільнення з посади директора ТОВ „Чернігівська агропромислова компанія”.
На думку позивача перебіг строк позовної давності в даному випадку розпочався 07.06.2007 року, тобто з дати звернення ОСОБА_3 до відповідача про виплату останньому вартості частини майна та прибутку пропорційно його частці.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з відповідача 96 300,00 грн. у відшкодування вартості частини майна товариства пропорційно частці у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю „Чернігівська агропромислова компанія”.
Згідно заяви про збільшення позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача 131 550,00 грн. вартості частини майна пропорційно частці в статутному капіталі ТОВ „Чернігівська агропромислова компанія”.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2009 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2009 року, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2010 року скасовано зазначені рішення та постанову, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.
Скасовуючи рішення попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України наголосив на тому, що судами не надано належної юридичної оцінки заяві позивача від 24.12.2009 року, якою останній просив виключити його зі складу учасників товариства та рішенню загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом № 1 від 24.12.2009 року, яке є чинним та не визнане в судовому порядку недійсним і яким було виключено позивача зі складу учасників товариства. При цьому, судами не було враховано, що відповідно до зазначеного рішення, позивачем було припинено корпоративні правовідносини з ТОВ „Чернігівська агропромислова компанія”.
Під час нового розгляду справи, позивачем були подані заяви про збільшення позовних вимог, в яких останній просив стягнути з відповідача 234 100,00 грн. у відшкодування 50 % вартості майна товариства та 50 % отриманого товариством прибутку за 2004 рік, пропорційно частці у статутному капіталі станом на момент виходу з товариства.
Місцевим господарським судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Чернігівська агропромислова компанія” створено шляхом реорганізації (перетворення) акціонерного товариства закритого типу „Торгово-виробниче підприємство „АО РОСЬ”, про що зазначено у п.1.1. Статуту ТОВ „Чернігівська агропромислова компанія”, зареєстрованого розпорядженням Чернігівського міського голови № 228-р від 14.05.1998 року.
Відповідно до преамбули та п. 11 Установчого договору про створення та діяльність товариства з обмеженою відповідальністю „Чернігівська агропромислова компанія” від 06.05.1998 року засновниками та учасниками товариства були ОСОБА_3 (позивач у справі) та ОСОБА_4 (третя особа у справі), частки яких у статутному фонді товариства становили по 50%.
При цьому, як зазначено у п. 11 Установчого договору вклади учасників формуються за рахунок внесків, які зроблені ними до статутного фонду АТЗТ „ТВП „АО „РОСЬ”.
З матеріалів справи вбачається, що 24 грудня 2004 року позивач звернувся до Зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „Чернігівська агропромислова компанія” з заявою про відступлення належної йому частки в статутному фонді товариства іншому учаснику товариства - ОСОБА_4, у зв'язку з чим просив вивести його зі складу учасників товариства.
Місцевий господарський суд зазначив, що в заяві позивачем крім того було вказано, що майнові претензії до товариства та ОСОБА_4 у нього відсутні. Справжність підпису позивача на вказаній заяві посвідчена приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Матвієнко С.М., що зареєстровано в реєстрі за № 11433 (а.с.21).
24 грудня 2004 року відбулися загальні збори учасників ТОВ „Чернігівська агропромислова компанія”, на яких були присутні обидва учасника ОСОБА_3 та ОСОБА_4, і на яких вирішувалися питання порядку денного:
- про розгляд заяви ОСОБА_3 про уступку належної йому частки в статутному фонді ТОВ іншому учаснику ТОВ;
- про розподіл часток в статутному фонді ТОВ та про затвердження нової редакції Статуту ТОВ (а.с.52).
З питань порядку денного на зборах були прийняті рішення про: задоволення заяви позивача про безоплатну уступку належної йому частки в статутному фонді товариства в розмірі 50% (що складає 28 436,00 грн.) іншому учаснику ТОВ ОСОБА_4, в зв'язку з чим до ОСОБА_4 переходять всі права та обов'язки, що належали ОСОБА_3 щодо участі в ТОВ; про визначення часток у статутному фонді товариства; про затвердження нової редакції Статуту. Протокол зборів від 24.12.2004 року підписаний обома учасниками товариства, які були присутні на зборах. Факт підписання цього протоколу не заперечується учасником судового процесу ОСОБА_4 та сторонами у справі.
При цьому, судом першої інстанції встановлено, що рішення загальних зборів товариства від 24.12.2004 року є чинними на момент розгляду справи.
27 грудня 2004 року в Єдиному державному реєстрі зареєстровані зміни до Статуту відповідача, затверджені рішенням загальних зборів учасників від 24.12.2004 року.
Місцевим господарським судом встановлено, що 7 червня 2007 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про виплату йому 50% вартості майна товариства, а також 50% прибутку, отриманого товариством в 2004 році, що відповідає частці позивача в статутному фонді товариства до моменту її відступлення.
Крім того, господарський суд зазначив, що вказана заява отримана бухгалтером товариства, про що свідчить підпис та відбиток печатки на заяві.
При цьому, товариством заява не була задоволена, вартість майна пропорційно розміру частці позивача в статутному фонді товариства останньому не була сплачена, що й стало предметом спору по даній справі.
Аналізуючи норми Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини щодо участі у товаристві з обмеженою відповідальністю та норми Закону України „Про господарські товариства”, місцевий господарський суд зазначив, що право на отримання вартості майна товариства пропорційно частці учасника товариства в статутному фонді (капіталі) має учасник який вийшов з товариства, тобто у строк не пізніше трьох місяців до виходу, якщо інший строк не передбачений статутом товариства, подав товариству письмову заяву про свій вихід. При цьому, правовим наслідком виходу учасника з товариства є припинення корпоративних відносин цього учасника з товариством, а частка такого учасника поступає в розпорядження товариства, яке має розпорядитися цією часткою протягом одного року.
А тому, з урахуванням викладеного вище, місцевий господарський суд дійшов висновку, що виплата вартості майна товариства може бути здійснена лише тому учаснику товариства, який у встановлений статутом та законом порядку повідомив товариство про свій вихід.
При цьому, господарський суд зазначив, що вихід учасника з товариства за приписами ст. 148 ЦК України є односторонньою дією учасника, що виходить, а відступлення частки за приписами ст. 147 ЦК України характеризується наявністю двосторонньої дії, яка полягає у передачі учасником належної йому частки разом з правами та обов'язками у товаристві, та прийманням такої частки особою, якій вона передається.
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість позиції позивача щодо припинення його корпоративних прав у зв'язку з виходом з товариства, оскільки його заява та рішення загальних зборів містили волевиявлення позивача саме на припинення корпоративних прав шляхом відступлення частки іншому учаснику, та враховуючи відсутність законодавчо встановленого обов'язку товариства сплачувати позивачу кошти за його волевиявлення по відступленню частки іншому учаснику товариства за перехід його корпоративних прав до іншої особи, відмовив в задоволенні позову.
Проте колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.
Як встановлено господарським судом і вбачається зі Статуту ТОВ „Чернігівська агропромислова компанія” дане товариство створене шляхом реорганізації (перетворення) акціонерного товариства закритого типу „Торгово - виробниче підприємство „АО РОСЬ” на підставі об'єднання майна та підприємницької діяльності.
Пунктом 11 Установчого договору передбачено, що для забезпечення діяльності Товариства за рахунок вкладів Учасників створюється статутний фонд в розмірі 56 872 гривні. Вклади учасників становлять: ОСОБА_3 - 50% або 28 436, 00 грн. та ОСОБА_4 - 50% або 28 436,00 грн.
Статтею 10 Закону України „Про господарські товариства” передбачено право учасника у встановленому порядку в будь-який час добровільно вийти з товариства, повідомити товариство про свій вихід не пізніше чим за три місяці до виходу.
Отже, вихід з товариства - це добровільне, одностороннє безумовне волевиявлення учасника, спрямоване на припинення корпоративних відносин.
Право на вихід учасника зі складу ТОВ „Чернігівська агропромислова компанія” передбачено ст.ст. 116, 148 Цивільного кодекс України, ст. 88 Господарського кодексу України та п. 3.3 Статуту цього товариства.
Згідно з частиною першої статті 147 ЦК України та частиною першої статті 53 Закону України „Про господарські товариства” учасники товариств з обмеженою та з додатковою відповідальністю мають право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Закон не обмежує це право необхідністю отримання згоди інших учасників товариства на передачу частки.
Відповідно до ст. 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.
Згідно із пунктом 3.5 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 року № 04-5/14 „Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин” учасник вважається таким, що вийшов з товариства з обмеженою відповідальністю, з моменту прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства на підставі його заяви про вихід, а у випадку відсутності такого рішення - з дати закінчення строку, встановленого законом або статутом товариства для повідомлення про вихід з товариства.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно нотаріально оформленої заяви від 24.12.2004 року ОСОБА_3 уступив належну йому частку в статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю „Чернігівська агропромислова компанія” іншому учаснику Товариства - ОСОБА_4, і в зв'язку з цим просив виключити його зі складу учасників товариств.
Крім того, згідно рішення загальних зборів учасників ТОВ „Чернігівська агропромислова компанія”, оформленого протоколом № 1 від 24.12.2004 року, зборами було розглянуто та задоволено заяву ОСОБА_3, перерозподілено частки в статутному фонді ТОВ „Чернігівська агропромислова компанія” та затверджено нову редакцію Статуту Товариства.
Як встановлено місцевим господарським судом, вищезазначений протокол зборів учасників від 24.12.2004 року ніким не оспорений, та в установленому законом порядку недійсним не визнаний.
За таких обставин, відповідно до зазначеного вище рішення загальних зборів учасників товариства, яким розглянуто заяву позивача від 24.12.2004 року про виключення останнього зі складу учасників товариства, позивачем було припинено корпоративні правовідносини з ТОВ „Чернігівська агропромислова компанія”.
При цьому, колегія суддів відзначає, що місцевий господарський суд не звернув увагу на зміст заяви позивача від 24.12.2004 року, з якої вбачається, що останній просив саме виключити його зі складу учасників товариства, а тому дійшов помилкового висновку про намір позивача припинити свої корпоративні відносини у спосіб відступлення належної йому частки.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що в даному випадку мав місце саме вихід власника корпоративних прав з ТОВ „Чернігівська агропромислова компанія” наслідком чого є виникнення у ТОВ „Чернігівська агропромислова компанія” обов'язку сплатити позивачеві вартість частини майна, пропорційної його частці у статутному капіталі товариства.
Виходячи з аналізу положень ст. 148 Цивільного кодексу України, ст. 54 Закону України „Про господарські товариства” вихід учасника з товариства породжує певні правові наслідки як для цього учасника, так і для товариства. З моменту виходу учасника припиняються корпоративні відносини між ним та товариством. При цьому, найважливішим правовим наслідком виходу учасника є виникнення у товариства зобов'язань щодо розрахунків з ним. Між товариством і учасником виникають зобов'язальні правовідносини щодо виділення належної частки в майні товариства. Учасник, який вибув, набуває статусу кредитора, а товариство стає боржником.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач 07.06.2007 року звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю „Чернігівська агропромислова компанія” з письмовою вимогою про виплату йому 50% вартості майна та 50% прибутку отриманого вказаним товариством у 2004 році.
При цьому, 15.12.2008 року позивач повторно звернувся до Товариства з заявою про виплату йому грошовими коштами 50% вартості майна ТОВ „Чернігівська агропромислова компанія” на момент виходу з Товариства або передати майно в натурі пропорційного його частці в статутному капіталі .
Проте, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції вказані заяви були залишені ТОВ „Чернігівська агропромислова компанія” без задоволення.
При цьому, колегія суддів відзначає, що передбачені статтею 54 Закону України „Про господарські товариства” виплати є обов'язком товариства і визначений цією нормою строк виконання зобов'язань товариством не може вважатись початком перебігу строку позовної давності для осіб, які вийшли з товариства і яким ці виплати передбачені. Для цих осіб початок перебігу строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов, тобто з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
За таких обставин, колегія апеляційної інстанції доходить висновку, що на момент звернення позивачем до господарського суду з позовом (12.01.2009 року) загальний трьохрічних строк позовної давності не сплив, оскільки початок такого строку слід рахувати з моменту, коли позивач дізнався про порушення свого права - тобто з моменту невиконання відповідачем у семиденний строк після звернення позивача 07.06.2007 року з вимогою, в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, сплатити 50% вартості майна та 50% прибутку, отриманого в 2004 році.
Пунктом 3.7 Рекомендацій Вищого господарського суду від 28.12.2007 року № 04-5/14 „Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин” передбачено, що відповідно до статей 54 і 64 Закону України „Про господарські товариства” учасник товариства з обмеженою або додатковою відповідальностю, що виходить або був виключений з товариства, має право на одержання вартості частини майна товариства пропорційно розміру його частки у статутному капіталі товариства. У вирішенні спорів щодо розрахунків з учасником, що вийшов (був виключений) з товариства, господарським судам необхідно враховувати таке.
Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині першій статті 66 та у статті 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства. Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.
Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства. Активи (майно і в тому числі майнові вимоги) товариства відображаються у статтях активу балансу за кодами 010, 020, 030, 035, 040, 045, 050, 060, 100, 110, 120, 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 230, 240, 250. Зобов'язання товариства та забезпечення майбутніх витрат і платежів товариства визначаються у статтях пасиву балансу за кодами 400, 410, 420, 440, 450, 460, 470, 500, 510, 520, 530, 540, 550, 560, 570, 580, 590, 600, 610.
Будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства. Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено можливість переоцінки балансової вартості для таких категорій активів товариства як основні засоби (пункт 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 N 92), нематеріальні активи (пункт 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 N 242), довгострокові і поточні біологічні активи (пункти відповідно 16.1 та 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87).
Пунктом 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 року “Про практику розгляду судами корпоративних спорів” встановлено, що при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ, а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.
Відповідно до ст. 54 Закону України „Про господарські товариства” при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
Передбачені цією нормою виплати є обов'язком товариства і визначений цією нормою строк виконання зобов'язань товариством не може вважатись початком перебігу строку позовної давності для осіб, які вийшли з товариства і яким ці виплати передбачені.
В контексті викладеного, колегія суддів зазначає, що виходячи з частини 3 п. 3.7 Рекомендацій, на підставі Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва ТОВ „Чернігівська агропромислова компанія” за 2004 рік Активи Товариства складають 644 000,00 грн. ( 56,1 т.грн. - рядок 020 + 140,5 т.грн. - рядок 030 + 286,7 т.грн. - рядок 100 + 3,1 т.грн. - рядок 130 + 147,7 т.грн. - рядок 160 + 6,0 т.грн. -рядок 170 + 9,9 т.грн. - рядок 230).
Зобов'язання товариства та забезпечення майбутніх витрат і платежів товариства визначаються у статтях пасиву балансу і складають 382 000,00 грн. ( 349,2 т.грн. - рядок 500 + 26,3 т.грн. - рядок 530 + 3,2 т.грн. - рядок 550 + 0,1 т.грн. -рядок 570 + 2,8 т.грн. - рядок 580 + 0,4 т.грн. - рядок 610).
Зважаючи на наявні матеріали справи, колегія суддів відзначає, що чисті активи ТОВ „Чернігівська агропромислова компанія” за 2004 рік складають 262 000 грн., з яких Товариство повинно сплатити ОСОБА_3 у відповідності до ст. 148 ЦК України та ст. 54 Закону України „Про господарські товариства” 131 000 грн. та відповідно даним Фінансового звіту за 2004 рік зазначене Товариство отримало прибуток в сумі 206 200 грн., а тому у відповідності до належної ОСОБА_3 частки в статутному капіталі товариства на момент виходу, ТОВ „ЧАК” повинно сплатити позивачу 103 100,00 грн.
В контексті викладеного, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Чернігівська агропромислова компанія” суми 234 100,00 грн. у відшкодування 50 % вартості майна товариства та 50 % отриманого товариством прибутку за 2004 рік є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.
Таким чином, колегія суддів вважає доведеними твердження апелянта щодо порушення місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального права, а оскільки висновки місцевого господарського суду, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню з прийняттям нового рішення.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.03.2010 року у справі № 13/48 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити повністю.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Чернігівська агропромислова компанія” (14001, м. Чернігів, вул. Ціолковського, 26, р/р № 26003035631600 в АКБ Укрсиббанк, МФО 351005, код ЄДРПОУ 14252343) на користь ОСОБА_3” (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у відшкодування вартості частини майна та отриманого прибутку у 2004 році пропорційно частці в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю „Чернігівська агропромислова компанія” 234 100,00 (двісті тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп., 2 341 (дві тисячі триста сорок одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Чернігівська агропромислова компанія” (14001, м. Чернігів, вул. Ціолковського, 26, р/р № 26003035631600 в АКБ Укрсиббанк, МФО 351005, код ЄДРПОУ 14252343) на користь ОСОБА_3” (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1 170 (одну тисячу сто сімдесят) грн. 50коп. державного мита за подання апеляційної скарги.
Видачу наказів доручити Господарському суду Чернігівської області.
5. Матеріали справи № 13/48 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя
Судді
24.06.10 (відправлено)