01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
15.06.2010 № 52/34
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Чорній М.С., довіреність № Д-47/09 від 04.08.2009 року
від відповідача -Полієнко О.М., довіреність № 41 від 16.02.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Київгаз"
на рішення Господарського суду м.Києва від 24.03.2010
у справі № 52/34 ( .....)
за позовом ВАТ "Київгаз"
до Дитяча клінічна лікарня № 5 Святошинського району м. Києва
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 86355,59 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2010 року у справі № 52/34 позов Відкритого акціонерного товариства „Київгаз” до Дитячої клінічної лікарні № 5 Святошинського району м. Києва про стягнення 86 355,59 грн. задоволено частково.
Стягнуто з Дитячої клінічної лікарні № 5 Святошинського району м. Києва на користь позивача 43 827,38 грн. основного боргу, 452,30 грн. 3 % річних, 966,00 грн. інфляційної складової боргу, 50,00 грн. штрафу, 50,00 грн. пені, 681,56 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.04.2010 року у справі № 52/34 виправлено описку допущену в резолютивній частині рішення Господарського суду м. Києва від 24.03.2010 року та стягнуто з Дитячої клінічної лікарні № 5 Святошинського району м. Києва на користь позивача 43 827,38 грн. основного боргу, 452,30 грн. 3 % річних, 966,00 грн. інфляційної складової боргу, 50,00 грн. штрафу, 50,00 грн. пені, 681,56 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. Провадження у справі в частині стягнення 13 200,00 грн. припинено. В іншій частині в позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відкрите акціонерне товариство „Київгаз” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою вих. № 178/07 від 12.04.2010 року (вх. № 02-4.1/3073 від 21.04.2010 року), в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати оскаржуване рішення в частині зменшення пені у сумі 5 503,00 грн. до 50,00 грн. та штрафу у сумі 4 206,91 грн. до 50,00 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 5 503,00 грн. та штрафу за прострочення платежу на строк більше ніж на 30 днів у сумі 4 206,91 грн.
Апелянт вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Скаржник зазначає, що законодавством передбачено можливість зменшення розміру штрафних санкцій, але одночасно встановлені наступні обов'язкові умови, при яких допускається зменшення, а саме, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, або штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора та якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.
На думку апелянта, місцевим господарським судом було необґрунтовано зменшено розмір пені та штрафу з посиланням на п. 3 ст. 83 ГПК України, не зазначивши при цьому на підставі якої норми матеріального закону зменшуються належні до стягнення штрафні санкції.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2010 року у справі № 52/34 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідач відмічає, що Дитяча клінічна лікарня № 5 Святошинського району м. Києва є неприбутковою організацією, що повністю фінансується бюджетом, а оскільки бюджетне фінансування було нестабільним та неповним це призвело до невиконання в повному обсязі договірних зобов'язань відповідачем.
Втім, з урахуванням часткового відновлення фінансування в 2010 році, відповідачем було сплачено 31 400,00 грн. боргу.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2010 року у справі № 52/34 розгляд справи було відкладено на 15.06.2010 року у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача та необхідністю витребування нових доказів.
При цьому, вказаною ухвалою було зобов'язано позивача надати суду письмові пояснення щодо того, яку суму основного боргу було сплачено відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції та на яку було подано позивачем заяву про припинення провадження у справі; письмове нормативно - правове обґрунтування нарахування пені, виходячи з обмеження такого нарахування подвійною обліковою ставкою НБУ; письмове нормативно - правове обґрунтування підстав заявленого до стягнення штрафу за грудень 2009 року з урахуванням передбаченого договором строку здійснення відповідачем відповідних платежів, строку, з простроченням якого відповідач повинен сплатити штраф та часу звернення до місцевого господарського з позовом.
В судове засідання 15.06.2010 року з'явилися уповноважені представники сторін та підтримали свої вимоги, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу.
При цьому, представником позивача на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2010 року було надано суду письмові пояснення для долучення до матеріалів справи.
Між тим, позивач зазначив, що на момент звернення до господарського суду із позовною заявою предметом позову була заборгованість за липень - грудень 2009 року на суму 75 227,38 грн.
У зв'язку із здійсненними відповідачем оплатами заборгованості платіжними дорученнями № 36441 від 27.01.2010 року на суму 5 479,00 грн., № 36440 від 27.01.2010 року на суму 3 621,00 грн. та № 119313 на суму 9 100,00 грн. (оплачено основний борг за липень та частково за серпень), платіжним дорученням № 249238 від 11.03.2010 року (оплачено основний борг за серпень та частково за вересень), ВАТ „Київгаз” уточнило позовні вимоги та, з урахуванням загальної суми оплати в розмірі 31 400,00 грн., просило стягнути з відповідача 54 955,59 грн., з яких 43 827,38 грн. основного боргу, 966,00 грн. інфляційних збитків, 452,30 грн. 3% річних, 5 503,00 грн. 0,1% пені та 4 206,91 грн. 7% штрафу.
Проте, на думку позивача, оскаржуваним рішенням було помилково припинено провадження в частині стягнення основного боргу лише в сумі 13 200,00 грн. та відмовлено в іншій частині позову.
Крім того, щодо встановлення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 0,1% від простроченої суми, що є більшим ніж встановлене Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне порушення грошових зобов'язань” обмеження подвійною обліковою ставкою Національного банку України, позивач вважає, що вказаний закон не містить прямої заборони змінювати розмір пені, а Цивільний кодекс України в ч. 2 ст. 551 дає право розмір неустойки, встановлений законом, збільшувати у договорі.
При цьому, позивач зазначає, що відповідно до п. 7.3 Договору № 252011 від 02.01.2009 року за прострочення платежу понад тридцять днів відповідач сплачує на користь ВАТ „Київгаз” штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.
За таких обставин, враховуючи те, що послуги надані відповідачу в грудні 2009 року не були оплачені до винесення рішення, право на стягнення штрафу хоча і не виникло на момент звернення до господарського суду з позовом, проте виникло у ВАТ „Київгаз” 07.02.2010 року - під час розгляду справи місцевим господарським судом.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У січні 2010 року позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 75 227,38 грн. основного боргу, 5 503,00 грн. пені, 966,00 грн. інфляційної складової боргу, 452,30 грн. 3% річних, 4 206,91 грн. 7% штрафу, а загалом 86 355,59 грн. боргу у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати послуг з транспортування природного газу за договором № 252011 на поставку природного газу та надання послуг з його транспортування бюджетним споживачам від 31.12.2008 року.
У ході розгляду справи представником позивача подавались заяви про уточнення позовних вимог, в яких останній просив стягнути з відповідача 43 827,38 грн. основного боргу, 966,00 грн. інфляційних збитків, 452,30 грн. 3% річних, 5 503,00 грн. пені та 4 206,91 грн. штрафу.
При цьому, позивач зазначив про сплату відповідачем основного боргу в розмірі 18 200,00 грн. та 13 200,00 грн. та просив припинити провадження по справі у відповідній частині.
Місцевим господарським судом встановлено, що 02.01.2009 року між Відкритим акціонерним товариством „Київгаз” (далі по тексту - ВАТ „Київгаз”) та Дитячою клінічною лікарнею № 5 Святошинського району м. Києва було укладено договір на поставку природного газу та надання послуг з його транспортування бюджетним споживачам № 252011, відповідно до умов якого ВАТ „Київгаз” зобов'язалось поставити природний газ, а також виконати послуги з його транспортування розподільними газопроводами від ГРС магістрального газопроводу до ГРП споживача, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.
Договір набирає чинності з 01 січня 2009 року і діє до 31 грудня 2009 року (п. 10.7. Договору).
Кількість проданого споживачу газу оформлюється за станом на останній календарний день місяця двостороннім актом встановленої форми по одному примірнику для кожної сторони. Цей акт є основою для проведення розрахунків за газ та послуги з його транспортування між сторонами (п. 3.15. Договору).
Відповідно до п. 3.16 Договору, якщо споживач не згодний з визначеною кількістю газу, він направляє до ВАТ „Київгаз” письмове повідомлення в 3-денний термін з моменту отримання акту. Претензія, яка надана після вказаного терміну, не розглядається, а акт вважається узгоджений сторонами.
Відповідно до п. 6.1. Договору оплата вартості газу та послуг з його транспортування проводиться споживачем виключно грошовими коштами в встановленому порядку, а саме: перший платіж споживач здійснює до 15 числа місяця, у розмірі 100 % вартості газу та послуг з його транспортування, передбачених договором на місяць поставки газу; остаточний розрахунок здійснюється протягом п'яти календарних днів наступного місяця після надання послуг, виходячи з вартості фактично отриманих, але не сплачених ВАТ „Київгаз” послуг за звітний місяць.
На виконання умов договору позивач в період з липня по грудень 2009 року надав відповідачу послуги з транспортування природного газу на загальну суму 78 484,76 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому - передачі природного газу та прийняття послуг з його транспортування розподільними газопроводами б/н від 31.07.2009 року на суму 13 970,96 грн., б/н від 31.08.2009 року на суму 12 181,86 грн., б/н від 30.09.2009 року на суму 11760,86 грн., б/н від 31.10.2009 року на суму 10 103,30 грн., б/н від 30.11.2009 року на суму 15 128,67 грн., б/н від 31.12.2009 року на суму 15 339,11 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги з транспортування природного газу в розмірі 43 827,38 грн.
Втім, слід зазначити, що відповідачем після порушення провадження було погашено основну заборгованість за надані послуги з транспортування природного газу у сумі 31 400,00 грн. про що позивачем було зазначено в заявах про уточнення позовних вимог та про припинення провадження у справі.
З урахуванням здійснених відповідачем проплат під час розгляду справи в суді першої інстанції, місцевий господарський суд припинив провадження у справі в частині стягнення з відповідача 13 200,00 грн. та стягнув з останнього 43 827,38 грн. основного боргу.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Приймаючи до уваги, що станом на день розгляду справи позивачем підтверджено сплату основного боргу у сумі 31 400,00 грн., місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку, про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в зв'язку з відсутністю предмету спору в частині стягнення лише 13 200,00 грн. основного боргу.
Крім того, місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 966,00 грн. та 3 % річних в розмірі 452,30 грн., які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого газу за даним договором на підставі ст.625 ЦК України.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 2 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладені норми чинного законодавства та положення договору № 252011 від 02.01.2009 року на поставку природного газу та надання послуг з його транспортування бюджетним споживачам, колегія суддів вважає правильною позицію позивача щодо наявного з боку відповідача порушення зобов'язання щодо здійснення оплати за надані послуги з транспортування газу.
За таких обставин, оскільки місцевим господарським судом було встановлено прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань, колегія суддів вважає, що нарахування інфляційних витрат в розмірі 966,00 грн. та 3% річних в розмірі 452,30 грн. є обґрунтованими та такими, що також підлягають задоволенню.
Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до п. 7.3. договору в разі не оплати або не своєчасної оплати за надані послуги з газопостачання у строки, зазначені у п.6.1. даного Договору, споживач сплачує на користь ВАТ „Київгаз”, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.
Позивач нарахував та просив господарський суд стягнути з відповідача пеню в сумі 5 503,00 грн. та штраф в сумі 4 206,91 грн.
Враховуючи стан виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати послуг з транспортування газу, розмір прострочених сум та фінансовий стан відповідача, місцевий господарський суд дійшов висновку про зменшення розміру пені до 50 грн. та розміру штрафу до 50 грн. відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.
Між тим, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом було необґрунтовано зменшено розмір пені саме до 50,00 грн. та розмір штрафу саме до 50,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
В ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України необхідною передумовою застосування штрафних санкцій, є визначення їх розміру договором або законом.
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
До того ж, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, положення зазначеного вище Закону не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції, з урахуванням фінансового стану відповідача, який є неприбутковою бюджетною установою, яка повністю фінансується з бюджету, наявності кредиторської заборгованості, що виникла за рахунок недофінансування з міського бюджету, ступеню вини відповідача в порушенні зобов'язання, вважає за можливе зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення пені, обмеживши її подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у спірний період (10,25%*2), та з огляду на викладене частково задовольнити вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 3 090,73 грн.
Відповідно до п. 6.1 Договору остаточний розрахунок здійснюється протягом п'яти календарних днів наступного місяця після надання послуг, виходячи з вартості фактично отриманих , але не сплачених послуг за звітний період.
При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до п. 7. 3 Договору за прострочення платежу понад тридцять днів відповідач сплачує на користь ВАТ „Київгаз” штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було нараховано, між іншим, штрафні санкції за грудень 2009 року у розмірі 1 073,74 грн.
При цьому, приймаючи до уваги Акт прийому - передачі природного газу та прийняття послуг з його транспортування розподільними газопроводами на суму 15 339,11 грн., який було підписано сторонами 31.12.2009 року, та з урахуванням положень пункту 6.1 Договору, остаточний розрахунок за надані у грудні послуги мав бути проведений відповідачем до 06.01.2010 року. Таким чином, виходячи з умов пункту 7.3 Договору, позивач мав право нарахувати штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості у випадку прострочення відповідачем оплати за надані у грудні 2009 року послуги понад тридцять днів, тобто з 05.02.2010 року. Отже, на момент звернення позивача до господарського суду з позовом (20.01.2010 року) відповідач не був таким, що прострочив понад тридцять днів оплату за надані у грудні послуги з газопостачання, що свідчить про відсутність підстав для нарахування позивачем штрафу за вказаний період.
З урахуванням викладеного, апеляційна інстанція вважає за можливе зменшити розмір заявленого позивачем до стягнення штрафу до 3 133,17 грн. та відмовляє в частині стягнення 1 073,74 грн. штрафу, нарахованого за прострочення оплати відповідачем послуг з газопостачання, наданих в грудні 2009 року.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції, встановлюючи фактичні обставини справи, дійшов вірного висновку щодо прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах, проте помилково не припинив провадження у справі в частині стягнення 31 400,00 грн. боргу на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України та необґрунтовано зменшив розмір пені та штрафу, що підлягають стягненню з відповідача до 50,00 грн. відповідно.
Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення штрафних санкцій підлягають частковому задоволенню, а саме, пені в розмірі 3 090,73 грн. та штрафу у розмірі 3 133,17 грн.
А тому, колегія суддів апеляційної інстанції в контексті викладеного вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2010 року у справі № 52/34 змінити.
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з оплатою державного мита та послуг з інформаційно - технічного забезпечення судового процесу, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Київгаз” задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста иєва від 24.03.2010 року у справі № 52/34 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
„Позов задовольнити частково.
Стягнути з Дитячої клінічної лікарні № 5 Святошинського району м. Києва (03142, м. Київ, бульв. Вернадського, 53, код ЄДРПОУ 00185011, п/р 35419001001694 в УДК в м. Києві, МФО 820019) на користь Відкритого акціонерного товариства „Київгаз” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 4-б, код ЄДРПОУ 03346331, рахунок зі спеціальним режимом використання 26030302253 в філії ГУ по м. Києву і області ВАТ „Ощадбанк”, МФО 322669) 43 827 (сорок три тисячі вісімсот двадцять сім) грн. 38 коп. основного боргу, 452 (чотириста п'ятдесят дві) грн. 30 коп. 3% річних, 966 (дев'ятсот шістдесят шість) грн. 00 коп. інфляційної складової боргу, 3 090 (три тисячі дев'яносто) грн. 73 коп. пені, 3 133 (три тисячі сто тридцять три) грн. 17 коп. штрафу, 828 (вісімсот двадцять вісім) грн. 70 коп. державного мита та 226 (двісті двадцять шість) грн. 47 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Провадження у справі № 52/34 в частині стягнення основного боргу в розмірі 31 400,00 грн. припинити.
В частині стягнення штрафу у розмірі 1 073,74 грн. та пені у розмірі 2 412,27 грн. відмовити.”
3. Стягнути з Дитячої клінічної лікарні № 5 Святошинського району м. Києва (03142, м. Київ, бульв. Вернадського, 53, код ЄДРПОУ 00185011, п/р 35419001001694 в УДК в м. Києві, МФО 820019) на користь Відкритого акціонерного товариства „Київгаз” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 4-б, код ЄДРПОУ 03346331, рахунок зі спеціальним режимом використання 26030302253 в філії ГУ по м. Києву і області ВАТ „Ощадбанк”, МФО 322669) 32 (тридцять дві) грн. 69 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
4. Справу № 52/34 повернути до Господарського суду міста Києва
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя
Судді
21.06.10 (відправлено)