01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.04.2010 № 11/189/33
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рєпіної Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернігівська обласна державна адміністрація
на рішення Господарського суду м.Києва від 16.02.2010
у справі № 11/189/33 ( .....)
за позовом Учасник ТОВ "Торгово-сервісний центр "Експо-Дніпро" ОСОБА_1
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-сервісний центр "Експо-Дніпро"
третя особа позивача
третя особа відповідача Чернігівська обласна державна адміністрація
Чернігівська районна державна адміністрація
про визнання незаконною бездіяльності та зобов"язання вчинити дії
Рішенням господарського суду Чернігівської області № 11/189/33 від 16.02.2010 року позов ТОВ„ТСЦ ”Експо-Дніпро” до ТОВ „ТСЦ „Експо-Дніпро”, треті особи Чернігівська обласна державна адміністрація, Чернігівська районна державна адміністрація Чернігівської області про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії задоволений.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, третя особа 1 звернулася з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального та матеріального права, прийняте рішення не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову .
Крім того, Прокурор Чернігівської області звернувся з апеляційним поданням, посилаючись на те, що рішення господарського суду є незаконним та підлягає скасуванню.
В судовому засіданні, третя особа 1 та прокуратура підтримали вимоги, викладені в апеляційної скарзі та апеляційному поданні.
Представник третій особи 2 в судове засідання не з'явився, на адресу суду надіслані пояснення з яких вбачається, що Чернігівська районна державна адміністрація Чернігівської області підтримує в повному обсязі вимоги, викладені в апеляційному поданні та апеляційній скарзі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, причина суду не відома. Враховуючи вимоги ст. 102 ГПК України, наявність поштового повідомлення про отримання ухвали суду з зазначенням місця, дати та часу слухання справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглянути її у відсутність позивача.
Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, перед початком судового засідання надійшло клопотання про відкладення на пізнішій термін, яке мотивоване тим, що представник бере участь у розгляді справи у Чернігівському окружному адміністративному суді. Колегія суддів вважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню, оскільки в судовому засіданні у господарському суді Чернігівської області був присутній директор - Супрун А.М., отже, представник належним чином не обґрунтував неможливість присутності уповноваженої особи.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку .
Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 є співзасновником ТОВ „ТСЦ „Експо-Дніпро” у співвідношенні 71% Статутного капіталу товариства, тоді як директор ТОВ „ ТСЦ „Експо-Дніпро”- Супрун А.М. має частку у статутному капіталі товариства в розмірі 29%.
ОСОБА_1 звернувся з позовом до господарського суду з вимогами про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії , мотивуючи тим, що відповідно до розпорядження Чернігівської ОДА № 242 від 24.07.2009 Чернігівської райдержадміністрації доручено укласти з ТОВ „ТСЦ „Експо-Дніпро” договір купівлі-продажу земельної ділянки, затвердити ціну продажу земельної ділянки, ТОВ „ТСЦ „Експо-Дніпро” перерахувати кошти за продаж земельної ділянки, тощо. Загальними зборами учасників ТОВ „ТСЦ „Експо-Дніпро” надана згода виконавчому директору укласти договір земельної ділянки. Проте, до мометну звернення учасника товариства до суду, виконавчим директором ТОВ „ТСЦ „Експо-Дніпро” не здійснено жодної юридичної дії щодо укладання відповідного договору.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що основною метою Товариства є здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної, іншої господарської діяльності, спрямованої на отримання прибутку в інтересах його учасників. Загальними зборами товариства надана згода на укладання директором договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 52 га для будівництва та експлуатації ТСЦ, з розрахунку 4,96грн. за 1 кв.м., та здійснити юридичні дії необхідні для укладання та державної реєстрації договору. Однак, директором товариства не здійснено жодних дій на виконання рішення загальних зборів учасників товариства та розпорядження Чернігівської ОДА, чим порушено корпоративні інтереси позивача. Таким чином, суд першої інстанції визнав незаконною бездіяльність виконавчого органу товариства в особі виконавчого директора Супруна; зобов'язано виконавчого директора ТОВ „ТСЦ „Експо-Дніпро” укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки.
Заперечуючи проти рішення Чернігівська ОДА наполягає на тому, що дійсно розпорядження № 242 від 24.07.09 було, але стосувалося реєстрації релігійних громад, та згоду на продаж земельної ділянки та укладання договору мова не йшла.
Прокурор у апеляційному поданні наполягає на тому, що спір не стосується корпоративних прав товариства та не порушує права його учасника, тому порушена підсудність.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
За частиною 1 ст. 124 Кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору.
Згідно з пунктом 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Підстави для набуття права на землю громадянами та юридичними особами унормовані главою 19 Земельного кодексу України. За приписами ст. 116 цього Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Отже, наведеною нормою врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками та встановлена підстава набуття такого права, а саме: рішення органів місцевого самоврядування (виконавчої влади) в межах повноважень встановлених Земельним кодексом України.
Лише рішення уповноваженого державного виконавчого органу чи органу місцевого самоврядування є підставою набуття фізичними і юридичними особами права користування земельними ділянками, що знаходяться у державній або у комунальній власності. Рішення компетентного органу та відповідний договір є пов'язаними юридичними фактами.
Суд апеляційної інстанцій встановив, що питання укладення з позивачем договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки на сесії Ради не розглядалось.
Поза увагою суду попередньої інстанції залишилося і те, що згідно ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України право на земельну ділянку виникає після укладення відповідного договору і його державної реєстрації, при цьому, судом не враховано чи відповідає вимога вважати договір укладеним за рішенням суду, за відсутності такого волевиявлення ради, вимогам ч. 1 ст. 187 ГК України щодо обов'язковості укладення такого договору через пряму вказівку закону та способам захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів, передбаченим ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.
Отже, задовольняючи позов, суд не врахував право ради самостійно вирішувати питання щодо надання в користування земельної ділянки, оскільки відповідно до ст. 123 вищезазначеного Кодексу до компетенції судів віднесено розгляд вимог про спонукання ради розглянути подане зацікавленою особою клопотання без визначення змісту самого рішення сесії. Крім того, суд першої інстанції фактично неправомірно поклав на третіх осіб обов'язок укласти з позивачем договір купівлі-продажу землі із зазначенням чітко визначеного розміру земельної ділянки, оскільки згідно з вимогами ст.12 Кодексу розмір орендованої ділянки самостійно визначається її власником.
В судовому засіданні, прокурор та представник третьої особи 1 пояснили, що по факту підробки розпорядження № 242 порушена кримінальна справа.
Крім того, господарським судом не прийнято до уваги того факту, що зобов'язання третіх осіб укласти договорів, визнання протиправними дії та бездіяльності третіх осіб не є предметом даного спору, а позивачем реалізовано право на подання відповідного позову в порядку адміністративного судочинства (постанова № 1/225/14 господарського суду Чернігівської області від 13.09.07)
Щодо зауважень, викладених в апеляційному поданні, то колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), утому числі учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Частиною 1 ст.167 ГК України визначено що, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що визначають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частини прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Отже, з урахуванням наведеного та положень ст. 167 ГК господарському суду підвідомчі справи, що виникають у спорах між учасником господарського товариства та самим цим товариством, за наявності в такому спорі ознак корпоративних відносин.
В п. 10 Постанови N 13 Пленуму Верховного Суду України зазначено, що встановивши, що предмет позову не відповідає встановленим законом способам захисту прав, господарський суд повинен відмовити в позові. Статтями 16 ЦК України та 20 ГК України передбачено перелік способів захисту
Зі змісту ст. 62 Закону України „Про господарські товариства” дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. порушених, не визнаних або оспорюваних цивільних прав та інтересів особи. Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дані положення закріплені у Статуті товариства ( п.10.9, п.10.10).
Судова колегія дійшла висновку, що в розумінні ст. 88 ГК України, ст. 116 ЦК України та Закону України „Про господарські товариства” невиконання виконавчим директором обов'язків, передбачених Статутом товариства, трудовим договором та рішень загальних зборів учасників товариства не мають ознак корпоративних відносин.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення” рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Рішення господарського суду у даній справі вказаним вимогам не відповідає, що є підставою для його скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.99, ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Чернігівської обласної державної адміністрації та апеляційне подання Прокурора Чернігівської області задовольнити, рішення господарського суду Чернігівської області № 11/189/33 від 16.02.2010 - скасувати.
Прийняти нове рішення: У задоволенні позову ТОВ „„Торгово-сервісний центр „Експо-Дніпро” до „Торгово-сервісний центр „Експо-Дніпро”, треті особи Чернігівська обласна державна адміністрація, Чернігівська районна державна адміністрація Чернігівської області про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії відмовити.
2. Матеріали справи повернути господарському суду Чернігівської області .
Головуючий суддя
Судді
14.04.10 (відправлено)