01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
31.03.2010 № 25/493
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Ільченко К.А. - представник за довіреністю № 22 від 11.02.2010
від відповідача -не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Український професійний банк”
на рішення Господарського суду м.Києва від 17.12.2009
у справі № 25/493 ( .....)
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Український професійний банк”
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Лізинг"
про стягнення 766306,53 грн.
Позов, з урахуванням збільшення, заявлено про стягнення з відповідача 766306,53 грн., з яких: 425 600,00 грн. - заборгованість по строковому кредиту, 178 200,00 грн. - заборгованість по простроченому кредиту, 125 016,09 грн. - заборгованість по процентах (9455,07 грн. - по строкових, 115 561,02 грн. - по прострочених), 37 490,44 грн. - заборгованість по пені.
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2009 у справі № 25/493, повний текст якого підписаний 25.12.2009, позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 307310,60 грн., в тому числі, 178 200,00 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 125 016,09 грн. відсотків за користування кредитом, 4 094,51 грн. пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом. В іншій частині в позові відмовлено.
Відмовляючи позивачеві у вимогах про стягнення строкової заборгованості по кредиту в сумі 425600,00 грн. суд першої інстанції виходив з того, що остаточний термін погашення суми кредиту (строк виконання зобов'язання по сплаті всієї суми кредиту) ще не настав, а посилання позивача на п. 5.7 Кредитного договору є необґрунтованими, оскільки вказаним пунктом передбачено лише право позивача розірвати цей договір та достроково стягнути кредит, проценти за ним, можливі штрафні санкції в разі невиконання відповідачем зобов'язань по сплаті кредиту, а не зазначається про автоматичне розірвання договору та виникнення обов'язку у відповідача повернути кредит достроково. В той же час, позивач не надав суду доказів реалізації його права на дострокове розірвання договору у порядку та з наслідками, передбаченими ст. 651-654 ЦК України та ст. 188 ГК України.
Вимоги про стягнення пені суд першої інстанції задовольнив частково, в сумі 4094,51 грн., за шість місяців прострочення термінів сплати відсотків за період з 05.01.2009 по 05.07.2009 виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2009 у справі № 25/493 і прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи і неправильно застосував норми матеріального права.
На думку заявника, за умовами Кредитного договору сторін та згідно вимог закону банк має право у випадку несплати позичальником платежів по кредиту вимагати повного дострокового погашення кредиту. Крім того, заявник посилається на те, що він не вимагав в своїх позовних вимогах дострокового розірвання Кредитного договору і що суд першої інстанції помилково зазначає в рішенні та обґрунтовує неможливість його розірвання судом.
Ухвалою від 02.02.2010 колегія суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Пашкіна С.А., судді Калатай Н.Ф., Синиця О.Ф. прийняла апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Український професійний банк” до провадження, розгляд скарги призначила на 17.02.2010.
Незважаючи на належне повідомлення про час і місце судового засідання, в судове засідання 17.02.2010 відповідач представників не направив, про причини неявки суду не повідомив.
Ухвалою від 17.02.2010 в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та для витребування додаткових доказів по суті спору розгляд справи відкладений до 17.03.2010.
Розпорядженням Голови суду № 01-23/1/5 від 15.03.2010 справу № 25/493 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н.Ф., суддів Баранця О.М., Синиці О.Ф.
В судове засідання 17.03.2010 відповідач представників не направив, про причини неявки суду не повідомив.
Ухвалою від 17.03.2010 розгляд справи відкладений до 31.03.2010 об 11-35 в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.
Розпорядженням Голови суду № 01-23/1/8 від 31.03.2010 справу № 25/493 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Зеленіна В.О., Калатай Н.Ф.
В судове засідання 31.03.2010 відповідач представників не направив, о 10-32 до канцелярії суду надійшла телеграма - клопотання про відкладення розгляду справи на іншій час в зв'язку з тим, що генеральний директор відповідача Бичик Н.Г. відбула у термінове відрядження до м. Чернігова.
Враховуючи докази належного повідомлення відповідача про судові засідання з розгляду справи, з огляду на відсутність доказів на підтвердження обставин, на які послався відповідач в обґрунтування неможливості направити представника в судове засідання, а також на відсутність доказів того, що генеральний директор відповідача Бичик Н.Г. єдина має право представляти інтереси відповідача в суді, колегією суддів у клопотанні відповідача про відкладення розгляду справи на іншій час відмовлено.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив апеляційний суд скасувати оспорене рішення і прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.
11.12.2007 між Відкритим акціонерним товариством „Український професійний банк” як Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю „Полісся-Лізинг” як Позичальником укладено договір про надання кредиту № 914 (далі Договір), за умовами якого позивач надав відповідачеві кредит в сумі 782000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 4795215 від 11.12.2007 (а.с. 72).
Згідно п. 1.2 Договору кредит наданий терміном до 09.12.2011, погашення здійснюється щомісячно, починаючи з січня 2008, в сумі 16200,00 грн., остаточне погашення кредиту - не пізніше 09.12.2011.
Згідно п. 1.3 Договору плата за користування одержаним кредитом встановлюється в розмірі 18,5% річних.
Згідно п. 7.1 Договору сплата процентів за користування кредитними ресурсами здійснюється Позичальником щомісячно в період з 25 числа по останній робочий день місяця та одночасно з остаточним погашенням кредитної заборгованості за кредитом, але не пізніше 09.12.2011.
За твердженням позивача, починаючи з грудня 2008 року, в порушення умов Договору відповідач несвоєчасно і не у повному обсязі сплачує кредит та відсотки за користування кредитними коштами, що підтверджується Рухом коштів по рахункам з обліку заборгованості відповідача за Договором за період з 11.12.2007 по 19.11.2009, долученим позивачем до матеріалів справи (а.с.73-104).
06.08.2009 позивач звернувся до відповідача з листом № 27-09/3493, яким вимагав здійснити повернення залишку кредиту за Договором в сумі 705768,79 грн., з яких 474200,00 грн. - заборгованість по строковому кредиту, 129600,00 грн. - заборгованість по простроченій частині кредиту, 4023,28 грн. - заборгованість по строкових процентах, 80771,28 грн. - заборгованість по простроченим процентам, 17174,23 грн. - пеня.
Факт одержання зазначеного листа відповідачем 10.08.2009 підтверджується належною копією повідомлення про вручення поштового відправлення № 12056277 (а.с.12).
Відповідач на лист не відповів, вимоги позивача, викладені в листі, не виконав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
Згідно з положеннями ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Позика. Глави 71 (ст.ст. 1046-1053) ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За правилами ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду і такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У зв'язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користуванням ним, у позивача виникло право на дострокове стягнення частини кредиту, що залишилася, та процентів за умовами Договору.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 425 600,00 грн. заборгованості по строковому кредиту, 178 200,00 грн. заборгованості по простроченому кредиту, 125 016,09 грн. заборгованості по процентах є обґрунтованими, належним чином доведеними і визнаються колегією суддів такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
При цьому, на думку колегії суддів, пункт 5.7 Договору, яким передбачене право позивача, у разі несвоєчасного повернення відповідачем отриманого кредиту та сплати процентів за його використання, розірвати Договір та достроково стягнути наданий кредит, проценти за ним, можливі штрафні санкції, на який послався суд першої інстанції, не є підставою для відмови у зазначених вимога позивача, оскільки вказаним пунктом Договору передбачене лише право позивача на розірвання Договору та дострокове стягнення залишку кредиту та процентів, яким він не обов'язково повинен скористатися у випадку порушення відповідачем умов Договору.
Крім того, відмовляючи позивачу у праві на стягнення сум кредиту та процентів з підстав ненастання встановленої Договором дати остаточного погашення кредиту, суд першої інстанції обмежує реалізацію позивачем законного права - достроково за наявності певних умов стягнути суми кредиту та процентів - обставинами (попереднє розірвання Договору), якими таке право у законодавчому порядку не обумовлене.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 37490,44 грн. пені слід зазначити наступне.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно п. 8.1 Договору за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом Позичальник сплачує на вимогу Банку пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,2% від суми простроченої заборгованості за процентами.
Позивач нараховує пеню за період часу з 05.01.2009 по 18.11.2009, який поділений на 11 періодів, з розрахунку 0,2% від суми прострочених процентів (а.с.24).
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо необхідності обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та періоду нарахування - шістьма місяцями за правилами ст. 232 Господарського кодексу України.
Так, розрахунок суду показує, що пеня, нарахована за умовами Договору, перевищує пеню, нараховану виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, а з розрахунку позивача вбачається, що за прострочення сплати процентів за користування кредитом у грудні 2008 року в сумі 9327,95 грн. пеня нарахована за період з 05.01.2009 по 18.11.2009, тобто за 318 днів, щодо процентів за користування кредитом у січні 2009 року в сумі 9654,52 грн. - за період з 02.02.2009 по 18.11.2009, тобто за 290 днів, щодо процентів за користування кредитом у лютому 2009 року в сумі 9938,72 грн. - за період з 02.03.2009 по 18.11.2009, тобто за 262 дні, щодо процентів за користування кредитом у березні 2009 року в сумі 9225,88 грн. - за період з 01.04.2009 по 18.11.2009, тобто за 232 дні, щодо процентів за користування кредитом у квітні 2009 року в сумі 10456,00 грн. - за період з 05.05.2009 по 18.11.2009, тобто за 198днів.
Отже, згаданий розрахунок позивача не може бути прийнятий судом як підстава для стягнення з відповідача пені у заявленому розмірі.
В той же час, повністю погодитися з розрахунком пені, що його навів в оспореному рішенні суд першої інстанції, колегія суддів також не може, оскільки право нарахувати пеню за 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, позивач має щодо кожної з сум прострочених процентів, яких у заявленому періоді нарахування - одинадцять:
9327,95 грн. проценти, нараховані за користування кредитом у грудні 2008,
9654,52 грн. - у січні 2009 року,
9938,72 грн. - у лютому 2009 року,
9225,88 грн. - у березні 2009 року,
10456,00 грн. - у квітні 2009 року,
10338,82 грн. - у травні 2009 року,
10956,08 грн. - у червні 2009 року,
10864,31 грн. - у липні 2009 року,
11457,74 грн. - у серпні 2009 року,
11728,70 грн. - у вересні 2009 року,
11603,30 грн. - у жовтні 2009 року.
Проте, суд першої інстанції в своєму розрахунку нарахував пеню за період часу з 05.01.2009, дня, коли в позивача виникле право нарахування пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом у грудні 2008 року, і по 05.07.2009 - через шість місяців від цієї дати, тобто, принцип нарахування пені за 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що його задеклароване у ст. 232 ГК України, суд першої інстанції застосував лише до першої із сум прострочених процентів у заявленому періоді, порушивши його щодо решти десяти сум.
Так, щодо суми процентів 9327,95 грн. пеня нарахована за 181 день, щодо суми процентів 9654,52 грн. - за 153 дні, щодо суми процентів 9938,72 грн. - за 125 днів, щодо суми процентів 9225,88 грн. - за 95 днів, щодо суми процентів 10456,00 грн. - за 61 день, щодо суми процентів 10338,82 грн. - за 34 дні, щодо суми процентів 10956,08 грн. - за 4 дні.
За порушення строків сплати процентів у липні - жовтні 2009 року, на що позивач має законне право, пеня судом першої інстанції не нарахована взагалі.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення пені підлягають частковому задоволенню за заявлений позивачем період стягнення за уточненим розрахунком колегії суддів, наведеним у таблиці, в сумі 9571,86 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 „Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні . Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення по цій справі судом першої інстанції прийняте виходячи з неповно з'ясованих обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2009 у справі № 25/493 підлягає зміні, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 425 600,00 грн. заборгованості по строковому кредиту, 178 200,00 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 125 016,09 грн. відсотків за користування кредитом, 9 571,86 грн. пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом. В іншій частині позов задоволенню не підлягає.
Апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства „Український професійний банк” підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених майнових вимог.
З відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на державне мито в сумі 6383,88 грн., 196,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Щодо витрат позивача на подачу апеляційної скарги слід зазначити наступне.
Позивачем рішення суду першої інстанції фактично оскаржено частково, в незадоволеній сумі 458 995,93 грн. (766 306,53 - 307 310,60), і сплачено при цьому 3 831,54 грн. державного мита, в той час як сплатити треба було 2 294,98 грн., 1 636,56 грн. (3 831,54 - 2 294,98) сплачено зайво і підлягає поверненню з Державного бюджету України.
Враховуючи, що, як встановлено колегією суддів, судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 431 077,30 грн., з яких 425 600,00 грн. - заборгованість по строковому кредиту, 5 477,30 грн.(9 571,81 - 5 477,30) - пеня, витрати відповідача на державне мито за подачу апеляційної скарги щодо цієї суми в розмірі 2 155,38 грн. (50% від 4 310,77 грн.) слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Український професійний банк” на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2009 у справі № 25/493 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2009 у справі № 25/493 змінити.
3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2009 у справі № 25/493 в наступній редакції:
„ 1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Полісся-Лізинг” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, ідентифікаційний код 35210367, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Відкритого акціонерного товариства „Український професійний банк” (02660, м. Київ, вул. М.Раскової, 15, ідентифікаційний код 19019775) 425 600 (чотириста двадцять п'ять тисяч шістсот) грн. 00 коп. заборгованості по строковому кредиту, 178 200 (сто сімдесят вісім тисяч двісті) грн. 00 коп. заборгованості по простроченому кредиту, 125 016 (сто двадцять п'ять тисяч шістнадцять) грн. 09 коп. заборгованості по процентах, 9 571 (дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят одну) грн. 86 коп. пені, 6 383 (шість тисяч триста вісімдесят три) грн. 88 коп. витрат на державне мито, 196 (сто дев'яносто шість) грн. 60 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.”
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Полісся-Лізинг” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, ідентифікаційний код 35210367, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Відкритого акціонерного товариства „Український професійний банк” (02660, м. Київ, вул. М.Раскової, 15, ідентифікаційний код 19019775) витрати на подачу апеляційної скарги в сумі 2 155 (дві тисячі сто п'ятдесят п'ять) грн. 38 коп.
5. Повернути Відкритому акціонерному товариству „Український професійний банк” (02660, м. Київ, вул. М.Раскової, 15, ідентифікаційний код 19019775) з Державного бюджету зайво сплачене державне мито за подачу апеляційної скарги в сумі 1 636 (одна тисяча шістсот тридцять шість) грн. 56 коп., переховане платіжним дорученням 30 (#8036090) від 05 січня 2010 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи.
6. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.
7. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 25/493.
Головуючий суддя
Судді
09.04.10 (відправлено)