01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
24.03.2010 № 36/448
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - ОСОБА_1 - представник за довіреністю ВМВ № 455760 від 09.06.2009 р.
від відповідача - Димчак Т. І. - представник за довіреністю ВМІ № 432959 від 14.07.2009 р
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
на рішення Господарського суду м.Києва від 23.12.2009
у справі № 36/448 ( .....)
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
до Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
про стягнення 19234,51 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.12.2010 року провадження у справі №36/448 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 3104,20 грн. за договором оренди від 15.07.2007 року, пені за прострочення оплати орендної плати в сумі 2847,72 грн. та 13282,59 грн. неустойки за час прострочення повернення майна припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України в зв'язку з тим, що позивачем не надано доказів, що відповідачем порушені його права як суб'єкта підприємницької діяльності, адже майно, за оренду якого вимагається стягнути плату, придбано позивачем як фізичною особою.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить спірну ухвалу скасувати повністю та направити справу на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Апелянт у скарзі вказує на те, що він є правонаступником орендодавця за договором оренди від 15.07.2007 року - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, який продав позивачеві приміщення, що є предметом оренди за зазначеним договором, а тому, до позивача як до нового власника перейшли права та обов'язки саме фізичної особи - підприємця.
Крім того, позивач посилається на те, що договір, стягнення заборгованості за яким є предметом спору, за своєю суттю є господарськими, а відтак, спір має розглядатися саме в господарських судах.
Ухвалою від 21.01.2010 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Пашкіна С. А., судді Калатай Н. Ф., Ропій Л. М. апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 прийнята до розгляду та порушене апеляційне провадження.
Розпорядженням Голови суду № 01-23/1/4 від 09.02.2010 року справу № 36/448 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Калатай Н.Ф., Синиця О. Ф.
Під час розгляду справи представник позивача підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, представник відповідача заперечень проти задоволення апеляційної скарги не навів.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.
Як слідує з матеріалів справи, предметом позову по даній справі є стягнення з відповідача як Орендаря за договором оренди нежитлового приміщення від 15.07.2007 року, укладеного між відповідачем та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4 як Орендодавцем, заборгованості по оплаті орендних платежів та штрафних санкцій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є правонаступником Орендодавця, у якого він придбав за договором купівлі - продажу торгівельного комплексу та земельної ділянки від 08.02.2008 року приміщення, оренда якого є предметом вищевказаного договору оренди.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про припинення провадження у справі з огляду на наступне.
15.07.2007 року між Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_4 та відповідачем був укладений договір оренди нежитлового приміщення (далі Договір 1), предметом якого є оренда відповідачем частини нежитлового приміщення площею 1 кв.м. за адресою: м. Олександрія, пр. Леніна, 100а. Приміщення призначене для розміщення банкомату.
08.02.2008 року між ОСОБА_4 (далі продавець) та ОСОБА_3 (далі покупець) укладений договір купівлі-продажу торговельного комплексу та земельної ділянки (далі Договір 2), предметом якого є передача продавцем покупцю у власність торговельного комплексу нежитловою площею 798,7 кв.м., в тому числі орендованої відповідачем площі, та земельної ділянки площею 590,00 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Олександрія Кіровоградської області, проспект Леніна, 100а.
Згідно з п. 10 даного договору право власності на торговельний комплекс у покупця виникає з моменту державної реєстрації цього договору у Державному реєстрі правочинів, на придбану земельну ділянку -після одержання Державного акту на право приватної власності на землю та його державної реєстрації.
Як слідує з доданої до матеріалів справи копії Витягу з Державного реєстру право чинів, даний договір зареєстрований в Державному реєстрі 08.02.2008 року із зазначенням покупця -ОСОБА_3.
Пунктом 1 частини 1 ст. 50 ЦК України встановлено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 50 ЦК України).
Як слідує з доданої до матеріалів справи копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця № 067893 від 27.06.2006 року (а. с. 24) та не заперечується сторонами, позивач по справі у встановленому чинним законодавством порядку набув статусу фізичної особи - підприємця.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Отже, чинним законодавством встановлено, що фізична особа - підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями всім належним їй майном, не обмежуючи підстав його набуття, а саме: набуття його як фізичною особою або як фізичною особою - підприємцем.
З викладеного вище слідує що фізична особа - підприємець може використовувати для здійснення підприємницької діяльності все своє майно, в тому числі і набуте нею як фізичною особою.
Як слідує з доданою позивачем до матеріалів справи копії свідоцтва про сплату єдиного податку серія Д № 188751 від 20.12.2007 року, дію якого продовжено і на 2009 рік, позивач, як фізична особа - підприємець мав право протягом 2009 року здійснювати діяльність, в тому числі і такого виду діяльності як „оренда приміщень по Україні”.
Частиною 1 ст. 21 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства і організації, зазначені в ст. 1 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Отже, спір з приводу реалізації позивачем його права як суб'єкта підприємницької діяльності на отримання коштів за користування відповідачем належним позивачу нерухомими майном (торгівельний комплекс) підлягає вирішенню в господарських судах України.
Відповідно до ч.4 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
За таких обставин, апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду - скасуванню з направленням справи № 36/448 на розгляд по суті до господарського суду міста Києва.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на ухвалу господарського суду міста Києва від 23.12.2009 року у справі № 36/448 задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 23.12.2009 року у справі № 36/448 скасувати.
3. Справу № 36/448 передати на розгляд господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
26.03.10 (відправлено)