01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.03.2010 № 6/85
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 23.11.2009
у справі № 6/85 ( .....)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 365763,92 грн.
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медфармсервіс» про стягнення 369.763,88 грн. за договором № 10899/р від 20.11.2006 р., а саме: 341.623,02 грн. боргу та 28.140,86 грн. пені.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач (покупець за договором) протягом тривалого часу не виконує взяті на себе зобов'язання, ігнорує вимоги продавця щодо сплати боргу, не надає інформацію щодо строків та можливості погашення заборгованості.
Під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем 05.03.2009 р. було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині основного боргу до 337.623,06 грн. Вимоги про стягнення пені залишено без змін.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2010 р. у справі № 6/85 (далі - Рішення суду) позов задоволено повністю: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медфармсервіс» (03022, м. Київ, Голосіївський район, вул. Васильківська, буд. 30, код 32911643) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» (08632, Київська обл., Васильківській район, с. Іванковичі, вул. Шевченка, б. 4, фактична адреса: 08171, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Промислова, 3, код 19351156) 337.623,02 грн. боргу та 28.140,86 грн. пені, 3.657,64 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2010 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс” і порушено апеляційне провадження у справі № 6/85.
Представник скаржника у судовому засіданні 16.03.2010 р. підтримав вимоги апеляційної скарги та просив Рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача у судовому засіданні 16.03.2010 р. заперечував проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване Рішення суду як таке, що прийняте з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Як підтверджується матеріалами справи, 20.11.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Медфармсервіс» (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» (продавцем) було укладено договір купівлі-продажу №10899/р (далі - Договір).
Предметом Договору є продаж Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» та купівля Товариством з обмеженою відповідальністю «Медфармсервіс» лікарських засобів, виробів медичного призначення та засобів косметичної промисловості (далі - товар).
Визначення найменування товару, його кількості, ціни, строку оплати, відповідно до п. 2.2 Договору, вказується у видатковій накладній (специфікації).
Згідно з п. 4.3.2 Договору покупець здійснює розрахунки за поставлений товар за домовленістю з продавцем у наступному порядку: у формі 100-відсоткової передоплати на підставі рахунку продавця не пізніше 3-х банківських днів з дати отримання рахунку або з відстроченням терміну оплати за одержаний товар в строки, що зазначені у видаткових накладних, складених продавцем.
У період з липня 2008 року по листопад 2008 року постачальник поставив, а покупець прийняв товар на загальну суму 344.487,17 грн., що підтверджується видатковими накладними, наданими до матеріалів справи. Дані накладні містять термін оплати щодо кожної окремої партії товару.
Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерством фінансів України № 99 від 16.05.1996 р., сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і пінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
При централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, звіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підійде про держання цінностей.
Отримання товару працівниками відповідача без довіреності та доказів повідомлення відповідачем позивача про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей, суду не подано.
У той же час наявні докази свідчать про визнання відповідачем факту одержання товару шляхом підписання накладних завідуючими аптек, про що свідчить підписання 22.08.2008 р. додаткової угоди до Договору. Відповідно до даної додаткової угоди відповідач визнав факт існування боргу за Договором станом на 22.08.2008 р. у розмірі 2.888.062,78 грн. Збільшення розміру боргу у позові пов'язано з тим, що він розрахований за більший період - по листопад 2008 року.
Отримання відповідачем товару у більшому розмірі, ніж сума проплати, не звільняє відповідача від оплати товару, що повинно бути здійснено у передбачений у накладній строк. Даний висновок ґрунтується на приписах ч. 4 ст. 538 ЦК України, в силу якої якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок. З огляду на це, умови додаткової угоди від 22.08.2008 р. щодо визначення обсягу поставки в залежності від суми проплати не свідчать про невиконання позивачем свого обов'язку.
Під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем 05.03.2009 р. було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині основного боргу до 337.623,06 грн. (на 4000 грн.). Згідно з поясненнями позивача, наданими на вимогу апеляційної інстанції, при зменшенні розміру позовних вимог позивачем були враховані платежі на 4000 грн. за платіжними дорученнями відповідача від 08.01.2009 р. № 1021, від 23.02.2009 р. № 1247, від 24.02.2009 р. № 1265, від 25.02.2009 р. № 1267, копії яких наявні в матеріалах справи.
Як зазначено в оскаржуваному рішенні, покупець за отриманий товар розрахувався частково на суму 6.864,15 грн.
Таким чином, заборгованість покупця за отриманий товар на час подання позову складала 337.623,02 грн.
Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем було сплачено на користь позивача 4.000,00 грн. із спірної суми згідно з платіжними дорученнями від 02.03.2009 р. №1291, від 03.03.2009 р. № 1296 (т. с. 1, а. с. 197, 198), від 18.03.2009 р. № 1368, від 17.03.2009 р. № 1357 (т. с. 2, а. с. 52, 53). Вказані платіжні доручення також було долучено до матеріалів справи судом першої інстанції, однак не враховано їх при визначенні остаточної суми заборгованості.
Таким чином заборгованість відповідача станом на час прийняття оскаржуваного рішення складала 333.623,02 грн., а, відтак, провадження у справі в частині стягнення суми різниці у розмірі 4.000,00 грн. підлягало припиненню з підстав, передбачених п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, відповідно до якого господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відтак, оскаржуване рішення у цій частині підлягає зміні.
Твердження відповідача про те, що ним було сплачено на користь позивача 253.474,81 грн. не приймаються судом до уваги, оскільки не підтверджуються належними доказами. Наданий реєстр платежів не містить інформації про те, що дані платежі здійснені з метою оплати вартості товару, отриманого за Договором за період з липня 2008 р. по листопад 2008 р. (період, про стягнення заборгованості за який заявлено позов за розрахунком вимог, доданим до позову). Надані відповідачем до матеріалів справи платіжні доручення під час апеляційного провадження або вже були враховані (надані) під час розгляду справи судом першої інстанції, або, з урахуванням розрахунку позову, де визначено номери накладних, за якими не проведено оплату відповідачем, не мають значення для цієї справи, оскільки відповідно до вказаних в них реквізитів цими платіжними дорученнями оплачувались накладні за інші (попередні) періоди.
Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частинами 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, вимога про стягнення з відповідача боргу в розмірі 333.623,02 грн. є законною та обґрунтованою.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених зобов'язанням. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки у вигляді сплати винною стороною неустойки та відшкодуванню завданих збитків.
Відповідно до п. 6.1 Договору за порушення строків оплати товару, передбачених п. 4.3.2 Договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до розрахунку позивача, який місцевим судом визнано як вірний, пеня за порушення зобов'язання склала 28.140,86 грн. Вказану суму і було стягнуто згідно з оскаржуваним рішенням.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для стягнення з відповідача пені, однак судом першої інстанції було невірно визначено сам розмірі пені.
За розрахунком колегії суддів розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, складає 27.651,48 грн.
Відтак, оскаржуване рішення у цій частині також підлягає зміні.
Доводи відповідача про те, що з початку обчислення пені за липень 2008 року минув строк позовної давності, є необґрунтованими, оскільки визначений ст. 258 ЦК України строк звернення до суду на час подачі позову не сплив. Заяв щодо застосування позовної давності до вимог про стягнення пені за інші періоди, у які виник борг, сторонами суду не подано.
Таким чином, позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача внаслідок невиконання своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № 10899/р від 20.11.2006 р., однак не у повному обсязі щодо заявлених до стягнення сум, у зв'язку із чим оскаржуване рішення підлягає зміні.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинами справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За вище встановлених обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2010 р. у справі № 6/85 підлягає зміні в частині задоволення позовних вимог про стягнення 4.000,00 грн. основного боргу та 489,38 грн. пені.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс” залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2010 р. у справі № 6/85 змінити, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:
„Провадження у справі в частині стягнення 4000 грн. припинити.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медфармсервіс» (03022, м. Київ, Голосіївський район, вул. Васильківська, буд. 30, код 32911643, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» (08632, Київська обл., Васильківській район, с. Іванковичі, вул. Шевченка, б. 4, фактична адреса: 08171, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Промислова, 3, код 19351156) 333.623,02 грн. боргу та 27.651,48 грн. пені, 3612,74 грн. державного мита та 116,55 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.”.
3. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.
4. Матеріали справи № 6/85 повернути до Господарського суду міста Києва.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді