02 липня 2024 року м. Київ № 320/5434/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області,
Головного управління Пенсійного фонду України в м. Київ
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 12.12.2022 № 24853/03-16 про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки, якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплачувати пенсії ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 12.12.2022;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 зі збільшенням пенсії на 1 процент заробітку за кожний повний рік страхового стажу понад 20 років, але не більше 75 процентів, відповідно до частини другої статті 56 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 12.12.2022.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що з 04.08.2010 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку, передбаченого ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991. 12.12.2022 ним була подана заява про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки з 04.08.2010 йому призначено пенсію за віком, а показники заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки (з 2019 по 2021 роки) застосовуються лише при зверненні особи вперше у 2022 році за призначенням пенсії. Позивач не погоджується з такою позицією відповідача та вважає, що при призначенні пенсії за іншим законом (за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») має місце призначення пенсії вперше, при якому має застосовуватися середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують призначенню пенсії, тобто за 2019 - 2021 роки.
Також, позивач стверджує, що страховий стаж позивача станом на 12.12.2022 складав 41 рік 8 місяців 14 днів, то разом із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV позивач також просив здійснити перерахунок та виплату пенсії зі збільшенням пенсії на 1 процент заробітку за кожний повний рік страхового стажу понад 20 років, але не більше 75 процентів, відповідно до частини другої статті 56 Закону № 796-ХІІ. Але відповідач відмовив у здійсненні такого перерахунку, оскільки відсутні підстави для встановлення та виплати збільшення пенсії позивачу на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж, але не вище 75 процентів заробітку.
Позивач вважає такі дії суб'єкта владних повноважень протиправними, що суперечить положенням чинного законодавства, тому з метою захисту своїх законних прав та інтересів позивач змушений звернутися з цим позовом до суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено розглядати справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачі, заперечуючи проти позовних вимог, подали відзиви на позовну заяву, в яких зазначили, що позивач з 2010 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за віком як ліквідатору аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, призначено пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.27,40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (надалі - Закон № 1058) з урахуванням норм статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з 04.08.2010 довічно. Інший вид пенсії гр. ОСОБА_1 не виплачувався.
Пенсію обчислено з урахуванням страхового стажу 41 рік 8 місяців 14 днів та з урахуванням заробітної плати, визначеної за період роботи з 01.03.1984 по 28.02.1989 та з 01.07.2000 по 31.07.2010.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-08 з 01.10.2017 було проведено осучаснення раніше призначених пенсій відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки в розмірі 3764,40 грн. та страхового стажу, один рік якого дорівнює 1 %.
Оскільки ОСОБА_1 пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вже призначено, то підстави для перерахунку згідно його заяви від 12.12.2022 відсутні.
Таким чином, на думку відповідачів, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 04.08.2010 отримує пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку, передбаченого статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (надалі - Закон № 796-ХІІ).
Також позивач має статус учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, про що свідчить відповідне посвідчення серії НОМЕР_1 .
Отже, з 04.08.2010 і по дату звернення до суду позивач ОСОБА_1 одержує пенсію за віком, призначену згідно з пунктом 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII.
12.12.2022 позивач звернувся (через портал електронних послуг) до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення йому пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки.
Відповідно до рішення ГУ ПФУ у Київській області від 12.12.2022 № 24853/03-16 позивачу було відмовлено у призначені пенсії за віком, оскільки з 04.08.2010 позивачу вже була призначена пенсія за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до Закону № 796-ХІІ, а статтею 40 Закону № 1058-ІV, що показник заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки (з 2019 по 2021 роки) застосовується при зверненні особи вперше в 2022 році за призначенням пенсії.
Оскільки страховий стаж позивача станом на 12.12.2022 складав 41 рік 8 місяців 14 днів, то разом із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV позивач просив здійснити перерахунок та виплату пенсії зі збільшенням пенсії на 1 процент заробітку за кожний повний рік страхового стажу понад 20 років, але не більше 75 процентів, відповідно до частини другої статті 56 Закону № 796-ХІІ.
Але як і призначені пенсії за віком позивачу було відмовлено у здійсненні вказаного перерахунку, а відповідно до листа ГУ ПФУ в м. Києві від 10.01.2023 № 2600-0202-8/5360, було зазначено, що положення частини другої статті 56 Закону № 796-ХІІ визначають розмір пенсії громадянина залежно від наявного в нього стажу та заробітку, але аж ніяк не розмір доплати до пенсії за понаднормативний стаж, а тому, на думку відповідача, відсутні підстави для встановлення та виплати збільшення пенсії позивачу на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж, але не вище 75 процентів заробітку.
Позивач вважає такі дії та рішення суб'єкта владних повноважень протиправними, що суперечить положенням чинного законодавства, тому з метою захисту своїх законних прав та інтересів позивач змушений звернутися з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Статтею 10 Закону № 1058-IV закріплено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
За приписами статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П= Зп х Кс, де: П-розмір пенсії; Зп-заробітна плата (дохід) застрахованої особи, Кс-коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.
Згідно статті 40 зазначеного Закону заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз і + Кз 2 + Кз з + ... + Кз п); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
У разі відсутності на день призначення пенсії даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за попередній рік для визначенні середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяці попереднього року з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.
Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.
Сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою: Зв=З + Зд, де: Зв-сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); З-сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зд-сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, розрахована виходячи із передбаченої частини третьої статті 24 цього Закону доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу), і яка визначається за формулою: Зд=Д/Тх-100%, де Д-сума доплати, здійснена відповідно до частини третьої статті 24 цього Закону; Т-розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.
У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за попередні місяці для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується щомісячна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за наявний попередній місяць з наступним перерахунком коефіцієнта заробітної плати (доходу) після отримання даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за місяць (місяці), що передує зверненню за призначенням пенсії.
При обчисленні коефіцієнта заробітної плати (доходу) за періоди сплати страхових внесків за застрахованих осіб, зазначених у пунктах 8, 13 і 14 статті 11 цього закону та за періоди, які включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, враховується мінімальний розмір заробітної плати.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058 пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV унормовано, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачу вперше призначено пенсію в 2010 зі зниженим пенсійним віком, на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII.
Так, частиною першою вказаної статті визначено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку.
В той же час, ч.1 ст.55 № 796-XII врегульовано, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Відтак, суд стверджує, що приписами ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не встановлюється окремий вид пенсії.
Даним положенням лише визначені пільгові умови у вигляді зменшення віку, з настанням якого особа отримує право оформити та отримувати пенсію, призначення та виплата якої провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" .
Аналогічного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 30.04.2024 у справі № 120/13926/23.
Отже, оскільки позивачу в 2010 році вже призначено пенсію, призначення і виплата якої провадиться у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії є правомірним, ґрунтується та відповідає нормам законодавства України, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Також, суд зазначає, що Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII до частини другої статті 56 Закону № 796-ХІІ внесено зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Судом встановлено, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-08 з 01.10.2017 було проведено осучаснення раніше призначених пенсій відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки в розмірі 3764,40 грн. та страхового стажу, один рік якого дорівнює 1 %.
Пенсію обчислено з урахуванням страхового стажу 41 рік 8 місяців 14 днів.
Понаднормовий стаж складає 41-25=16 років (16%).
Доплата за понаднормовий стаж складає 1074.00*16% =171.84 грн., де 1074.00 грн. - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.09.2015.
Розмір пенсії станом на 01.03.2022 становить: розмір пенсії за віком (ст.27) (13104,54 х 0,41667) - 5460,27 грн; доплата за понаднормовий стаж (ст.28 ч.1 абз.2) (за 16 років) - 171,84 грн; загальний розмір пенсії - 5632,11 грн; додаткова пенсія особам, віднесеним до 2 категорії (ліквідатори) пост. №112 п.5 - 170,82 грн; розмір пенсії з надбавками - 5802,93 грн.
Відповідно до частини другої статті 56 Закону № 796-XII (в редакції, чинній до 11 жовтня 2017 року), право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки 20 років, жінки 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки 10 років і більше, жінки 7 років 6 місяців і більше не вище 85 процентів заробітку.
Відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1058-IV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
Суд звертає увагу, що правове регулювання спірних правовідносин змінилося і у зв'язку зі змінами Закон № 796-ХІІ пов'язує збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений частиною другою статті 56 цього Закону, з призначенням пенсії на умовах визначених частиною другою статті 27 Закону №1058-IV.
Згідно з матеріалами пенсійної справи з 28.07.2014 по теперішній час ОСОБА_1 є працюючий пенсіонер.
Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 42 Закону № 1058 з 01.01.2016 у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 Закону №1058 (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.
Отже, оскільки ОСОБА_1 є працюючим пенсіонером, то розрахунок за понаднормовий стаж йому проводиться з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який діяв станом на 01.01.2016, а саме 1074,00 грн.
Оцінюючи сукупно наведене, суд дійшов висновку про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.
Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи той факт, що судом у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню на користь позивача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.